Мета, предмет та завдання правової статистики

2. Мета, предмет та завдання правової статистики

Показники правової статистики дають змогу визначити рівень правопорядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці усіх правопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правової статистики, можна також охарактеризувати діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, органів суду, виправно-трудових закладів, господарських судів, нотаріату і інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки, які мали місце у роботі цих органів.

Перша і головна мета правової статистики – це цифрова характеристика і облік усіх правопорушень, які розглядаються в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ, прокуратури, органах суду, органах державної безпеки, виправно-трудових закладах, господарських судів, нотаріату та інших державних органах, які займаються розглядом правових явищ), а також заходів, спрямованих на боротьбу з цими правопорушеннями.

Друга мета правової статистики – дати цифрову характеристику діяльності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдяки розробленій системі показників, а також визначити додержання законності в їх роботі.

Предмет правової статистики – це кількісна сторона тих явищ і процесів, які відносяться до сфери діяльності правоохоронних органів і пов`язані із застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності у нерозривному зв`язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.

Особливістю предмету правової статистики є те, що вона характеризує лише ті правові явища, які розглядалися правоохоронними органами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не зареєстровані, то правова статистика їх не вивчає. Для встановлення рівня цих фактів необхідно проводити кримінологічні та соціологічні дослідження. В кримінології, наприклад, існує термін «латентна злочинність». Він характеризує ті злочини, які внаслідок дії різних причин і умов, не були зареєстровані, але фактично вчинені. Правова статистика про ці злочини не має ніякого уявлення.

Предмет правової статистики обумовлює і основні завдання, які має вирішувати ця галузь статистичної науки:

1. Показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави.

2. Здійснення всебічного обліку, збирання, аналізу та узагальнення статистичної інформації про правові явища.

3. Розробка і впровадження в практичну діяльність правоохоронних органів системи обліку і обрахування показників, які базуються на наслідках наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях.

4. Забезпечення вірогідності, об`єктивності, оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації з метою розробки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які будуть використовуватися і для розробки нових законодавчих актів.

5. Забезпечення доступності, гласності та відкритості зведених статистичних даних про правові явища.

На нашу думку, для реалізації цих завдань в повному обсязі треба побудувати єдину, а не відомчу систему органів правової статистики, а також вдосконалити роботу аналітичних підрозділів у системі правоохоронних органів.

3. Взаємозв`язок правової статистики із загальною теорією статистики

Правова статистика тісно пов`язана із загальною теорією статистики. Загальна теорія статистики на основі математичних методів розробляє теоретичні основи побудови тих чи інших показників, котрі можна використовувати незалежно від галузі статистики. Застосовуючи методи загальної теорії статистики і показники, розроблені нею, правова статистика має змогу вивчати правові явища та їх прояви з різних боків.

Наприклад, загальною теорією статистики розроблено механізм обчислення відносної величини інтенсивності. Правова статистика, використовуючи цей показник, обчислює коефіцієнт злочинності для характеристики криміногенності регіонів та їх порівняння, а також коефіцієнт поширеності цивільних і адміністративних справ в регіоні. Загальна теорія статистики розробила механізм обчислення та використання відносної величини структури, а правова статистика, застосовуючи її, має змогу обчислити структуру кримінальних, цивільних та адміністративних справ за різними класифікаційними ознаками; визначити відсоток розкриття злочинів, який на практиці враховується для характеристики якості роботи органів попереднього слідства та карного розшуку.

Загальна теорія статистики – це теоретична основа правової статистики.

4. Етапи та методи правової статистики

Кожне статистичне дослідження в правовій статистиці проходить шість етапів: підготовчий; статистичне спостереження; зведення та групування даних статистичного спостереження; аналіз статистичних даних та обчислення узагальнюючих показників; науково-теоретичний аналіз; друкування зведених статистичних даних. (Детальніше ці етапи висвітлені в попередньому розділі).

При проведенні статистичного дослідження в правовій статистиці можна використовувати різні методи:

1) метод масового статистичного спостереження;

2) метод групувань;

3) табличний метод;

4) графічний метод;

5) метод відносних величин;

6) метод середніх величин;

7) індексний метод;

8) метод кореляції;

9) інші математичні методи.

Один із найголовніших методів статистики – метод масового статистичного спостереження. Значення даного методу полягає в тому, що, використовуючи закон великих чисел, правова статистика має змогу одержати вірогідні, науково вагомі та об`єктивні первинні дані про правові явища і процеси, які нас цікавлять. Подальша обробка цих даних дає можливість виявити і встановити існування тих чи інших статистичних закономірностей. Лише тоді, коли зібрано достатня кількість фактів, можливо дійсно встановити існування або відсутність закономірностей. Сутність статистичного спостереження полягає в науково організованому збиранні і реєстрації різних фактів правових явищ за розробленими до початку спостереження документам первинного обліку. На цьому етапі обов`язково на основі єдиних первинних документів проводиться реєстрація всіх виявлених злочинів, усіх осіб, які вчинили злочин і встановлені в процесі розслідування кримінальних праць, а також реєстрація усіх інших правових явищ, які виявлені. За результатами спостереження, наприклад, ми можемо встановити, що в 2002 році в регіоні було зареєстровано 57598 злочини, а також 33006 осіб, які вчинили ці злочини.

Метод групувань – це виділення в досліджуваному явищі найважливіших типів, характерних груп та підгруп за істотними ознаками (наприклад, групування усіх вчинених злочинів за їх видами; розподіл осіб, які вчинили злочини, за віком, статтю, родом занять; розподіл усіх адміністративних справ за видами правопорушень тощо). Застосування цього методу дає можливість здійснити класифікацію та типологізацію правових явищ та процесів, що вивчаються. На цьому етапі ми завжди можемо одержати і отримаємо дані про абсолютну кількість різних правових явищ по істотним для них ознакам. Наприклад, в 2002 році було виявлено 37239 неповнолітніх осіб, засуджено з них 20016 осіб.

Табличний та графічний методи дають змогу одержати наочне і раціональне викладення статистичних даних, які одержані внаслідок або проведеного статистичного спостереження, або в результаті статистичного зведення, або після проведеного статичного аналізу даних.

Метод відносних величин – це спосіб відображення кількісного співвідношення між правовими та іншими соціальними явищами. Залежно від того, з якою метою застосовується цей метод, можна здійснити територіальні порівняння, охарактеризувати склад сукупності, зробити висновки про зміну явища протягом певного періоду.

Наприклад, за наведеними раніш даними, ми встановлюємо, що в 2002 році тяжкі злочини складали 37,4% від загальної кількості зареєстрованих злочинів ( Питома вага неповнолітніх в загальній кількості осіб, які вчинили злочини у 2002 році – 9,6% .

Метод середніх величин полягає в обчисленні узагальнюючих показників, які характеризують типовий розмір ознаки в конкретних умовах простору і часу. Завдання цього методу – одним показником дати характеристику рівня розвитку ознаки у всіх одиниць однорідної статистичної сукупності. Наприклад, протягом року в регіоні виявлено 1157 організованих злочинних угрупувань, якими вчинено 9273 злочини, тобто в середньому кожним угрупуванням вчинено 8 злочинів.

Індексний метод дає змогу охарактеризувати зміну рівня сукупності явищ в часі чи в просторі або порівняти його з плановим завданням, нормою, стандартом.

Кореляційний метод – це встановлення і вимірювання щільності взаємозв`язку між різноманітними явищами суспільного життя.

Інші математичні методи залежно від галузей правової статистики використовуються у міру необхідності.