Шляхи оптимізації структури капіталу підприємства

1.3 Шляхи оптимізації структури капіталу підприємства

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється по наступних етапах:

• Аналіз капіталу підприємства,

• Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу

• Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Проведення різноманітних розрахунків з використанням механізму фінансового лівериджа дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, що забезпечує максимізацію рівня фінансової рентабельності.

• Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення і здійсненні різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

• Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Управління формуванням структури капіталу представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства.

Ціллю, яку ставить перед собою підприємство при визначенні шляхів управління капіталом є забезпечення добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Визначення оптимальної структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:

·  зростання долі позикового капіталу підвищує мінливість значень чистого грошового потоку, тобто підвищує фінансовий ризик;

·  більш високе значення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства, і підвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).

Оцінка ефективності структури капіталу з позиції фінансового левериджу.

Формування оптимальної структури капіталу вимагає забезпечення найбільш ефективної пропорції між рентабельністю та фінансовою стійкістю підприємства, тобто максимізацію його ринкової вартості.

Показником, який характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу, і дозволяє оцінити на скільки відсотків зміниться величина чистого прибутку підприємства при зміні доходу до сплати відсотків і податків на один відсоток є показник фінансового левериджу.

Оцінка вартості окремих елементів та середньозваженої вартості складає основу формування управлінських рішень, пов'язаних із залученням капіталу з альтернативних джерел.

При визначенні вартості капіталу окремо обчислюються вартості елементів власного та позичкового капіталу розраховуються такі складові:

– Вартість складових власного капіталу: вартість власного капіталу, що функціонує; вартість нерозподіленого прибутку; вартість акціонерного капіталу, що додатково залучається передбачала розрахунок цієї величини тільки за рахунок емісії простих акцій.

– Вартість складових позичкового капіталу: вартість банківського кредиту визначається на підставі ставки відсотку за кредит, яка формує основні витрати по його обслуговуванню, яка зменшується на ставку податку на прибуток з метою відображення реальних витрат підприємства; вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства

З метою визначення сучасного стану структура капіталу за показником середньозваженої вартості треба розрахувати значення показника середньозваженої вартості капіталу за кожний рік періоду, що досліджується.

Алгоритм оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості представляв собою:

– перебір варіантів структури капіталу (співвідношення власного і позикового капіталу), рівня передбачуваних дивідендних виплат, рівня ставки відсотку за кредит з урахуванням премії за ризик, ставки податку на прибуток у десятковому дробу і розрахунок на основі даних показників податкового коректору, рівня ставки відсотку з урахуванням податкового коректору, вартості власної частини капіталу і позикової частини капіталу;

– розрахунок нової середньозваженої вартості капіталу.

Але майже усі моделі оптимізації капіталу мають такі яскраво виражені недоліки:

—  здебільшого береться до уваги лише одна група витрат – плата безпосередньо за використання позикових коштів. Інші витрати, пов'язані із залученням і використанням коштів, при аналізі не враховуються, незважаючи на те, що їхній розмір також може бути досить вагомим;

—  при виборі способу фінансування не враховуються часові графіки залучення коштів, платежів за їхнє використання й повернення боргу;

—  у самій процедурі вибору раціонального варіанта не використовуються методи оптимізації вартості фінансування.

Перераховані недоліки дають підстави припускати, що традиційні підходи до оптимізації фінансування не досить коректні, а результати, отримані при їх застосуванні, можуть виявитися помилковими.