Комплексні системи обліку і керування підприємством

1.7 Комплексні системи обліку і керування підприємством

Комплексні системи керування мають модульну структуру і можуть включати десятки, і навіть сотні додатків для автоматизації різних напрямків діяльності. Системи цілком інтегровані. Усі додатки використовують єдину базу даних. На підставі додатків і загальних даних системи створюється інформаційний простір підприємства, на якому базується система керування і прийняття рішень.

Для спрощення введення і систематизації даних використовуються довідники загальнодоступні для всіх додатків системи, що містять можливі параметри і властивості об'єктів, що вводяться, які систематично поповнюються різними підрозділами підприємства в процесі роботи із системою.

Створена в такий спосіб база даних підвищує продуктивність праці співробітників підприємства за рахунок скорочення часу на пошук і обробку даних. Система надає одночасний доступ до даних великому числу користувачів. Кожен користувач системи має ім'я, пароль, визначений пріоритетом доступу до даних.

Як приклад розглянемо комплексну систему Fin Expert. Система дозволяє одночасно вести облік діяльності декількох підрозділів, корпорацій, філій і юридичних осіб з можливістю консолідації даних та може включати підсистеми:

1. Господарська діяльність – включає набір функцій по забезпеченню діяльності підприємства, упровадженню комплексних рішень для автоматизації бізнес-процесів. Розробки інтегруються з додатками, обліковими функціями і базою даних нормативно-справочної інформації і включають додатки:

-  Керування виробництвом, якістю, метрологія;

-  Керування ресурсами і персоналом;

-  Керування фінансами і проектами;

-  Капітальне будівництво, калькуляції і кошториси;

-  Керування продажами і закупівлями, облік устаткування, магазин;

-  Керування безпекою, автотранспорт, екологія.

2. Аналіз і планування – призначене для аналізу керування фінансовими потоками, статтями витрат, виробництвом, реалізацій і постачанням, а також підготовки оперативних і стратегічних рішень, моделювання і планування в нестабільних економічних умовах. Включає додатки:

-  Планування;

-  Бюджет;

-  Фінансові потоки;

-  Аудит;

-  Логістика;

-  Економічний аналіз;

-  Маркетинг.

3. Бухгалтерський і податковий облік – використовується для додатків господарської діяльності, планування й аналізу в масштабах усього підприємства. Включає десятки бухгалтерських додатків для автоматизації всіх ділянок обліку, інтегрованих у загальну модель синтетичного й аналітичного обліку з використанням єдиного Плану рахунків в одному полі бухгалтерських проводок. Дозволяє одержувати Оборотний баланс і всі облікові регістри підприємства в режимі реального часу. Будь-який первинний документ, що створюється реєструється в системі один раз.

Допускається ведення багато валютного обліку, робота з різними формами власності, наприклад госпрозрахунковий і бюджетний, створення єдиного довідника типових бухгалтерських проводок, що включає всі застосовувані на підприємстві методологічні рішення, групування типових операцій по об'єктах обліку (основні засоби, матеріали, готова продукція, каса і т.д.).

Система передбачає використання різних первинних документів, таких як платіжні доручення, вимоги-доручення, валютні платіжні доручення, касові прибуткові і видаткові ордери, валютні касові ордери, посвідчення про відрядження, авансові звіти. А також заяви на продаж і покупку валюти, розподіл валютного виторгу, гарантійні доручення, доручення, бухгалтерські довідки, службові записки та приймально-здавальні акти, авізо, оголошення на внесок наявними, заяви на акредитив. Застосування різних форм облікових регістрів, таких як план рахунків, журналів-ордерів, оборотного й аналітичного балансу, головної книги, фінансового обліку, касових і банківських операцій та фінансової і корпоративної звітності. Облік розрахунків по авансах, векселям, кредитах та розрахунках з різними контрагентами: постачальниками, покупцями, дебіторами, кредиторами, підзвітними особами, засновниками. Додатки по розрахунках з бюджетними і позабюджетними фондами, по претензіях, витратах майбутніх періодів, інвестиціях та інших операціях.

Групування документів по категорії управлінського обліку, що включає розрахунок заробітної плати, облік основних засобів, матеріалів і нематеріальних активів та товарів і готової продукції, складський облік включаючи розрахунок собівартості.

Групування документів по категорії податкового обліку, представленого податковими накладними, книгами закупівель і продажів та валовими доходами і витратами;

4. Адміністративне керування – забезпечує подачу необхідної інформації керівнику фірми в потрібний момент часу, надаючи йому можливість доступу зі свого робочого місця до всіх даних системи але фінансам, дебіторської і кредиторський заборгованості, реалізації, витратам, запасам, фондам, зарплаті й іншим даним у супроводі графіків і діаграм.

Додаток має наочний інтерфейс, що не вимагає витрат на навчання й освоєння, інтегрується із системою електронної пошти для обміну даними і розпорядженнями між співробітниками і підрозділами підприємства і включає наступні робочі місця:

-  Президент;

-  Головний бухгалтер;

-  Керівник, Адміністратор;

-  Менеджер, Менеджер проектів;

-  Референт, Секретар, Асистент;

-  Інспектор служби безпеки.

5. Документообіг – підсистема призначена для підвищення ефективності й оперативності обробки потоку документів і дозволяє створити розподілену модель обміну документами електронної пошти між вилученими філіями і підрозділами, включити в неї необхідних співробітників підприємства та реалізовувати задачі оптимізації бізнес-процесів, обліку виконання договірних зобов'язань, контролю над дисципліною, документального забезпечення бізнесу, документообігу, ведення архіву, обліку цінних паперів.

2. Аналіз функціонування існуючої інформаційно-керуючої системи управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області

2.1 Загальна характеристика фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Вивчення матеріалів розвитку системи соціального страхування в Україні свідчить, що першим законом, який поклав початок формуванню елементів соціального страхування на території нинішньої України був Закон Російської Думи від 2 червня 1903 р. «Про винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників та службовців, а рівно членів їх сімейств на підприємствах фабрично-заводської, гірничої і гірничозаводської промисловості». Цей Закон поширювався на робітників та службовців приватних підприємств.

Основні закони про державне обов’язкове страхування були прийняті Думою 23 червня 1912 року.

Підґрунтям цих законів були основні страхові принципи німецьких законів 1883–1889 років, які передбачали страхове забезпечення на випадок захворювання, трудового каліцтва, допомогу на випадок вагітності, пологів і на поховання.

Починаючи з 1917 року, коли почала формуватись державна форма власності, держава, як загальний підприємець і страховик (гарант), а також основний виробник та головний споживач не була зацікавлена у системі страхування, тому вона створила систему соціального забезпечення (безкоштовного медичного та пенсійного).

Перехід України у 90-х роках минулого століття до ринкових відносин при одночасному функціонуванні застарілої системи соціального забезпечення, коли власник підприємства повинен був відшкодувати шкоду нанесену здоров’ю працівника під час виконання ним професійних обов’язків, а також закриття великої кількості підприємств призвели до зростання заборгованості перед потерпілими на виробництві, безробітними, пенсіонерами.

Перед новою незалежною державою Україна постало нелегке завдання, здійснити реформування системи соціального забезпечення замінивши її на систему соціального страхування.

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 грудня 2000 року №2180-ІІІ, від 22 лютого 2001 року №2272-ІІІ був прийнятий Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, або загибелі застрахованих на виробництві.

Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві» чітко визначає види та поняття добровільного і обов'язкового страхування.

За видами страхування від нещасних випадків поділяється так:

-  індивідуальне – у даному разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;

-  колективне – коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.

Удосконалення індивідуального та колективного страхування відбувається насамперед за рахунок розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та механізму виплат.

Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійснюється обов'язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.

Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування 1996 року передбачено п’ять видів соціального захисту населення:

-  пенсійне страхування;

-  страхування на випадок безробіття;

-  страхування від тимчасової втрати працездатності;

-  медичне страхування;

-  страхування від нещасного випадку на виробництві на професійних захворювань.

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

1)  пенсійне страхування:

-  пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання

(втому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

-  пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

-  медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

-  допомога на поховання пенсіонерів.

2)  медичне страхування:

-  діагностика та амбулаторне лікування;

-  стаціонарне лікування;

-  надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

-  профілактичні та освітні заходи;

-  забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.

3)  страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

-  допомога по тимчасовій працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

-  допомога по вагітності та пологах;

-  допомога при народженні дитини та догляд за нею;

-  допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

-  забезпечення оздоровчих заходів.

4)  страхування від безробіття:

-  допомога по безробіттю;

-  відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

-  матеріальна допомога безробітному та членам його сім’ї;

-  дотація роботодавцю для створення робочих місць;

-  допомога на поховання безробітного.

5) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

-  профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

-  відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;

-  допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-  відшкодування збитків, заподіяних працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків;

-  пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-  допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

На теперішній час в Україні діють всі вище перераховані форми загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім медичного.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства.

Страхування від нещасного випадку є однією з найважливіших складових державної політики у сфері соціального захисту населення.

Страхування від нещасного випаду є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

-  паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

-  своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

-  обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб’єктів підприємницької діяльності;

-  надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

-  обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків;

-  формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

-  диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

-  економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

-  цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Держава гарантує соціальний захист, охорону життя та здоров’я громадян в процесі їх трудової діяльності. Восьмий рік обов’язки з цього виду соціального страхування виконує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Сьогодні вже ніхто не заперечує, що за час діяльності Фонду вдалося досягти вагомих зрушень у вирішенні проблем, які роками накопичувалися у державі, зокрема, і у нашому регіоні. Передусім це стосується відшкодування шкоди, заподіяної працівникам ушкодженням їх здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків. Власне, по-іншому й бути не може, оскільки в основу Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закладено найважливіший принцип державної соціальної політики: життя та здоров’я людей – найвища соціальна цінність суспільства.

Захист потерпілих на виробництві є, безумовно, тією частиною соціальних прав громадян, дотримання яких повинна забезпечити держава. Вирішення цього завдання шляхом створення корпоративного фонду роботодавців-це та концепція, до якої прийшла переважна більшість країн з розвинутою економічною інфраструктурою.

При створенні фонду роботодавців передбачалося, що кожний найманий працівник буде соціально захищеним в суспільстві і матиме реальне право на компенсацію втрати працездатності, що дозволить йому відчувати себе повноправним членом суспільства.

Страхові виплати та інші витрати у разі заподіяння шкоди найманому працівникові сягають істотних сум, що також можуть стати основними чинниками банкрутства самого підприємства. Своєчасна вичерпна і повна нормативність про порядок формування та використання коштів страхових внесків Фонду зможе захистити кожне таке підприємство, вплинути на його економічну стабільність та сприяти більшій кредитній привабливості.

Усвідомлюючи, що соціальний захист потерпілого повинен забезпечуватися незалежно від економічного стану підприємства на певний момент, а також гарантувати гідний, порівняно з іншими членами суспільства рівень життя, впроваджено тристоронній контроль за надходженням та витрачанням коштів Фонду, в тому числі за використанням цих коштів для проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих.

Через дотримання принципів трипартизму в розподіленні коштів через створення на тристоронній основі правління Фонду – по 15 членів правління від держави, застрахованих осіб та роботодавців – забезпечується баланс інтересів цих гілок організації суспільства. Ці інтереси не завжди можуть співпадати, і їх баланс дозволяє забезпечити умови для розвитку суспільних відносин в цій сфері.

Роботодавці усвідомлюють колективну відповідальність за найманих робітників, представники застрахованих осіб, професійні спілки, необхідність максимально справедливого розподілу коштів, а органи державної влади потребу в забезпеченні узгодження позиції в межах економічних і соціальних інтересів держави.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є єдиним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, що не передбачає сплату страхових внесків найманими працівниками. Кошти Фонду формуються виключено за рахунок страхових внесків роботодавців.

Одним із найважливіших інструментів забезпечення надходження страхових внесків до Фонду є контроль банків за своєчасною та повною сплатою внесків при одержанні підприємствами коштів на оплату праці.

Фонд здійснює обов’язкове страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, не залежно від їх форм власності та господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі, а саме:

-  особи які працюють на умовах трудового договору;

-  учні чи студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коди вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

-  особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами,

-  вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:

1)  Своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

a)  допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

b)  одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

c)  щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

d)  пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

e)  пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

2)  Організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3)  Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4)  Організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;

5)  Забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

a)  обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;

b)  догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

c)  акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

d)  утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або іншому лікувально-профілактичному закладі;

e)  забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

6)  Вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7)  Забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8)  Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9)  Організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10)  У разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь-за рахунок Фонду;

11)  Сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;

12)  Організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені чинним законодавством, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров’ю працівників, викликаної умовами праці, у тому числі:

1)  Надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

2)  Бере участь:

– у розробленні центральними органами виконавчої влади національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;

– у навчанні, підвищення рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;

– в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників;

– у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицині праці;

3)  Перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випадків із смертельними наслідками та можливою інвалідністю, а також професійних захворювань;

4)  Веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, організовує створення тематичних кінофільмів, радіо і телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам’ятки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці. З метою виконання цих функції Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою;

5)  Бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

6)  Вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та не шкідливих умов виробництва;

7)  Надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для розв’язання особливо гострих проблем з охорони праці;

8)  Виконує інші профілактичні роботи.