Голокост

1.6 Голокост

Голокост (Шоа) (із англ. holocaust, з ст.-грец. ὁλοκαύστος — «всесожжение») – це систематичне переслідування і знищення мільйонів жертв нацизму.

Навмисна спроба повного знищення цілої нації, враховуючи чоловіків, жінок, дітей, що призвела до знищення 60 % євреїв Європи і близько третини єврейського населення Землі. Окрім того, були знищенні близько четвертої частини циганського народу, втрати поляків (не враховуючи військові втрати) склали 10 %, загинуло близько 3 млн. радянських військовополонених, підлягли тотальному знищенню також чорношкірі громадяни Німеччини, божевільні і непрацездатні громадяни, близько 9 тис гомосексуалістів тощо. Під час другої світової війни на окупованих Німеччиною територіях були збудовані табори смерті, призначені для вбивства мільйонів людей; при цьому технологія знищення удосконалювалась. На всій окупованій території Європи жертви переслідувались і відсилались в концентраційні табори і табори знищення. Знищення продовжувалось до травня 1945 року. Єврейське населення СРСР знищувалось, як правило, безпосередньо в місцях його проживання. По всій території Прибалтики, України, Білорусії, майже біля кожного невеликого міста, біля багатьох сіл знаходяться так звані «ями» – природні рови, куди заганяли і розстрілювали чоловіків, жінок, дітей («Бабин Яр» у Києві, Богдановка в Миколаївській області, «Дрогобицький яр» у Харкові, «Уманська яма» в Умані, «Змійовська балка» в Ростові-на-Дону тощо).

«Уманська яма»

На окупованих територіях в місцях із будь-якою кількість єврейського населення створювались гетто і потім починались масові розстріли. Знищення єврейського населення проводилось одразу після захоплення населених пунктів. Перед розстрілом євреїв збирали в певних будівлях лише на декілька годин або днів. Тільки на території трьох автономних республік, двох країв, і трьох областей РСРС, окупованих з літа по осінь 1942 року, загинуло близько 70 тис. євреїв.

В середини жовтня 1941 року розпочалась депортація євреїв із Німеччини в гетто Польщі, Прибалтики, Білорусії. В Польщі створювались табори смерті які не були розраховані на проживання великої кількості людей – тільки на швидке знищення новоприбулих. На початку грудня 1941 року почали діяти перші табори смерті в Хелмно. В ньому євреїв вбивали чадним газом в закритих грузовиках – «душогубка». В липні 1942 року розпочались масові депортації з гетто Варшави (найбільшого з усіх створених) в табір смерті Треблінка. До 13 вересні 1942 року було депортовано і загинуло в гетто 300 тис. євреїв Варшави.

В гетто міста Лодзь утримувалось 160 тис. євреїв, яких знищили поступово. Єврейське населення Любліна було відправлено в табір знищення Белжець. Окрім цього до цього табору було відправлено 15 тис. з Західної України, 50 тис. зі Львова. 10 тис. євреїв з Кракова було відправлено в Освенцем.

У 1942 було знищено більшість євреїв Східної і Центральної Європи і значна частина Західної Європи. Вдалі військові дії радянських військ у 1943 році, зміна ситуації після Сталінградської битви призвела до прискорення темпів розправи нацистів над євреями. Швидке просування радянських військ на захід змусило есесівців швидкими темпами ліквідувати останні гетто і робочі табори, щоб знищити сліди здійснених в них злочинів. Спеціальні підрозділи займались спаленням трупів на місцях масових розстрілів.

Перший концтабір на території Німеччини був відкритий в 1933 році. Останній з працюючих був захоплений радянськими військами в 1945-му. Між двома цими датами – мільйони закатованих в'язнів, які померли від непосильної праці, задушених у газових камерах, розстріляних есесівцями, загиблих від «медичних експериментів». Скільки було цих, останніх, точно не знає ніхто. Сотні тисяч. Нелюдські досліди над людьми в нацистських концтаборах – це теж Історія, історія медицини. Її найчорніша, але від того не менш цікава сторінка …

Йозеф Менгеле, найвідоміший з нацистських злочинців-лікарів отримав прізвисько « ангел смерті».

Доктор Менгеле повинен був відповісти на питання: яким чином збільшити здатність до розмноження німецького народу, щоб вона задовольняла потреби запланованого в широких масштабах заселення німцями окупованих областей країн Східної Європи. У центрі його уваги перебувала проблема близнюків, а також фізіологія і патологія карликовості. Досвіду піддавалися монозиготні близнюки, головним чином діти, карлики та особи з вродженими каліцтвами. Таких шукали серед прибуваючих до табору.

Жертвами жахливих дослідів Менгеле стали десятки тисяч людей. Чого коштують одні дослідження впливу фізичного і психічного виснаження на людський організм! Анатомувались живі немовлята, піддавались кастрації хлопчики і чоловіки без анестезії, піддавали жінок вдарам струму під приводом тестування їх витривалості. В одному випадку навіть стерилізував групу польських монахинь за допомогою рентгенівського випромінювання. А «вивчення» 3 тисяч малолітніх близнюків, з яких вижили лише 200 чоловік! Близнюкам переливали кров і пересаджували органи один від одного. Сестер змушували народжувати дітей від братів. Проводилися операції з примусової зміни статі. Перед тим як приступити до дослідів, «добрий доктор» Менгеле міг погладити дитину по голівці, пригостити шоколадкою …

У близнят переливали кров від одного іншому і робили їм рентгенівські знімки. Другий етап охоплював порівняльний аналіз внутрішніх органів, який проводився під час розтину. Такий аналіз було б важко провести в звичайних умовах з огляду на малу ймовірність одночасної смерті обох близнюків. У таборі порівняльний аналіз близнюків проводився сотні разів. Для цієї мети доктор Менгеле перетинав їх уколами фенолу. Одного разу він очолював операцію, під час якої були зшиті разом два хлопчика-цигана, щоб створити сіамських близнюків. Руки дітей виявилися сильно заражені в місцях резекції кровоносних судин. Менгеле, зазвичай, без будь-якої анестезії відтинав частину печінки або інших життєво важливих органів у єврейських дітей і вбивав їх жахливими ударами по голові. Багатьом дітям він вводив в серце хлороформ, інших своїх піддослідних він заражав тифом. Багатьом жінкам Менгеле вводив в яєчники патогенні бактерії. Деяким близнюкам з різним кольором очей впорскували колорантів в очниці і зіниці, щоб змінити колір очей і вивчити можливість виробництва близнюків-арійців з блакитними очима. Врешті-решт, у дітей замість очей залишалися зернисті згустки.

Вермахт замовив тему: з'ясувати все про вплив холоду на організм солдата (гіпотермія). Методика експериментів була самої нехитрій: береться в'язень концтабору, обкладається з усіх боків льодом, «лікарі» в есесівській формі постійно заміряють температуру тіла … Коли піддослідний помирає, з барака приводять нового. Висновок: після охолодження тіла нижче 30 градусів врятувати людину, швидше за все, неможливо. Кращий засіб для зігрівання – гаряча ванна і «природне тепло жіночого тіла».