Метод ідентифікації – установлення тотожностей слів і синтаксичних конструкцій, що утворять фразеологізми, з їхніми вільними аналогами

1. Метод ідентифікації – установлення тотожностей слів і синтаксичних конструкцій, що утворять фразеологізми, з їхніми вільними аналогами.

2. Метод аплікації, що є різновидом методу ідентифікації, метод обмежений у виборі змінних, що встановлює відмінні структурно-семантичні організації фразеологізму від сполучень, утворених відповідно до регулярних закономірностей вибору й комбінації й т.п.

Фразеологічні одиниці досліджуються у різних аспектах: з погляду визначення критеріїв виділення фразеологічних одиниць, їхніх меж, особливостей, відмінностей, використання з погляду стилістики, способів адекватного перекладу. Фразеологія ставить одним зі своїх завдань створити типи класифікацій фразеологізмів, заснованих на різних принципах.

Насамперед, варто звернути увагу на основну особливість, що показує відмінність між звичайним словосполученням і фразеологічною одиницею . У випадку із фразеологічними одиницями, має місце визначення їхньої семантичної цілісності. Звичайні словосполучення, відповідно, можна звести до суми значень їхніх компонентів [1 , 22].

Існують, однак, фразеологічні одиниці з різним ступенем зв'язку між компонентами. Наприклад, при досить широкому корпусі словосполучень як breach of faith (promise, arrestment, trust, justice, contrast, prison, privilege), значення одного з компонентів може бути розглянуте і як вільне, самостійне. Таким чином, межа між фразеологічними одиницями даного виду є розмитою. На противагу таким сполученням, фразеологічні одиниці, що мають високий ступінь ідіоматичности, мають синтаксичну цілісність. Відповідно, компоненти даних одиниць не можуть приймати інші слова (фразеологічна одиниця good sport – «гарний хлопчина» втратить зміст, якщо ми додамо в нього прислівник very). Проте, в англійській мові існує ряд фразеологічних одиниць, представлених в декількох варіантах.

Так, сполучення «при повному параді» в англійській мові представлено трьома варіантами: in full feather, in fine feather, in high feather. Слід зазначити, що в англійській літературі зустрічаються фразеологічні словосполучення, навмисно розповсюджені або перетворені авторами для досягнення максимального ефекту. Наприклад, Теодор Драйзер у своєму добутку «Титан» поширює фразеологічну одиницю the cast of the die до наступного вираження “He had built so much on the cast of this single die”. Чарльз Діккенс у своєму добутку “M. Chuzz” порушує порядок компонентів фразеологічної одиниці ups and downs у такий спосіб: … But as a man private prosperity does not always keep pace with his Patriotic devotion to public affairs; and as fraudulent transactions have their downs as well as ups... Бернард Шоу у своєму добутку S.Joan змінює граматичну форму одного з компонентів фразеологічної одиниці a hard nut to crack: … But the Bastard of Orleans is a harder nut to crack [1 , 23].

Таким чином, ми можемо виділити критерії відмінності фразеологічних одиниць від простих словосполучень:

- фразеологічні одиниці володіють ідіоматичністю (зв'язаністю) значення;

- у фразеологічних одиниць відсутня здатність синтаксичного поширення й варіювання компонентів;

фразеологічні одиниці мають досить вузьке коло граматичних форм компонентів які входять до їх складу

1.2 Визначення фразеологічної одиниці

При дослідженні фразеологічного складу сучасної англійської мови ми вважаємо за необхідне ознайомитися з поняттями ідіоми (або фразеологічної одиниці), представленими в різних лінгвістичних джерелах. Визначення загального характеру фразеологізму дав Ш.Баллi: «сполучення, що міцно ввійшли в мову, називаються фразеологічними зворотами» [ 9 , 21].

Ахманова О.С. дає визначення ідіоми й фразеологічної одиниці в Словнику лінгвістичних термінів: «Ідіома: 1. Словосполучення, що виявляє у своїй синтаксичній і семантичній будові специфічні й неповторні властивості даної мови. 2. Те ж, що й фразеологічна одиниця», «Власне ідіома – фразеологічна одиниця, що володіє яскраво вираженими стилістичними особливостями, завдяки яким її вживання вносить у мовлення елемент гри, жарту, нарочитості» [7, 165]. А «фразеологічна одиниця» пояснюється як «словосполучення, у якому семантична монолітність (цілісність номінації) задовольняє над структурною роздільністю складових її елементів (виділення ознак предмета підпорядковано його цілісному позначенню), внаслідок чого воно функціонує в складі речення як еквівалент окремого слова» [7, 503].

Гальпєрін I.Р. дає наступне визначення фразеологічних одиниць: «У кожній мові є сполучення слів, у яких значення цілого домінує над значенням складових частин або, іншими словами, значення цілого сполучення не зовсім точно, а іноді й зовсім не виведено із суми частин які його складають . Такого роду сполучення називаються фразеологічними одиницями. Однією з найбільш характерних рис фразеологічних сполучень є їхня стійкість, тобто стійкість місця розташування складових частин сполучення й семантична єдність усього сполучення. Фразеологічні сполучення є надбанням мови й входять поряд з окремими словами в лексичний інвентар даної мови. Вони використаються як готові одиниці мови, тобто відтворюються в мовленні, але не організуються знову, як це має місце у випадках так званих вільних сполучень» [15 , 169].

У Великому енциклопедичному словнику ми виділяємо наступне: ФРАЗЕОЛОГІЗМ (фразеологічна одиниця – ідіома), що виконує функцію окремого слова стале словосполучення, значення якого невиведене зі значень складових його компонентів (напр., «to pay back in kind» – «to exchange blows»).

Таким чином, виникає питання про чітке визначення досліджуваних нами одиниць. Беручи до уваги погляди професора А.Я Загоруйко на питання про визначення стійких виразів як ідіом або фразеологічних одиниць, ми відзначаємо, що ідіоматичні стійкі вирази, як правило, позначаються ідіомами в сфері зарубіжної лінгвістики. А термін «фразеологічні одиниці», що визначає стійкі вирази або конкретні групи стійких виразів, був представлений вітчизняними мовознавцями для розмежування між вільними словосполученнями й стійкими виразами [18 , 54]. У своїй роботі ми дотримуємося даної точки зору. Отже, відповідно до визначення А.Я. Загоруйко, і у відповідності з поглядами И.В. Арнольд, ми будемо використати термін «стійкі вирази» для позначення всіх видів готових виразів на відміну від вільних словосполучень, а термін «фразеологічні одиниці» ми залишимо для особливої групи стійких виразів, що характеризуються ідіоматичним значенням [ 29, 19 ] ; [18 , 55].

Розглядаючи таке явище, як фразеологічна одиниця й з огляду на таку її семантичну особливість, як образність, ми можемо супоставити її з таким стилістичним засобом, як метафора. Метафора є продуктом природного розвитку мови, сформованим у ході соціальної практики людини відповідно до його потреб. Дана соціальна практика приведе до зміни й перетворення інформації, що міститься в мовному знаку. Таким чином, мовному знаку привласнюється конотація.

Роботи, що присвячені питанню вторинної номінації, можна знайти у В.М.Русаковского, В.Н.Телія, А.А.Уфимцевой, В.Г.Гака, Н.Д.Арутюновой. У даних роботах розглядаються проблеми виникнення й значення вторинної номінації, її семантичної ролі в ході словотвору.

До мало досліджених питань відноситься процес формування метафоричних фразеологічних одиниць.

Сутність мовної номінації (первинної й вторинної) полягає в здатності мовних знаків втілювати поняття. Таким чином, поняття матеріалізовані в лексиці. Відбиття поняття за допомогою слова є первинною номінацією (нейтральної). Наступний етап – вторинна номінація, при якій уже функціонуюча мовленнєва форма переноситься на нове поняття, що, як правило, уже має своє первинне вираження. Частина первинного логіко-понятійного змісту, закріпленого історично, все-таки залишається.

Отже, у процесі вторинної номінації завжди має місце взаємодія чотирьох компонентів: дійсність – поняттєво-мовленнєва форма її відбиття – переосмислене значення мовної форми, відношення нового змісту до дійсності – мовна форма її вторинної функції [ 29, 159].

Зміст поняття «метафора», так само, як і поняття «фразеологічна одиниця», можна розкрити в такий спосіб: метафора й фразеологічна одиниця – різновиди вторинної лексичної номінації, при яких значення формуються на підставі зіставлення двох понять по загальній ознаці, виникнення якого обумовлюється єдністю процесів, що здійснюються у свідомості людини.

Фразеологічна одиниця, як і метафора, є ефективним стилістичним прийомом. Вона вживається в різних сферах мови, але найбільше зустрічається в буденному, побутовому мовленні людей.

1.3 Проблема співвідношення фразеологічна одиниця – слово

Багато лінгвістів указують на той факт, що фразеологічні одиниці варто вважати такими тільки за наявності відповідного окремого слова, що є синонімом стосовно всього сполучення. Серед них Ш. Баллі, що говорив про фразеологічності сполучення у випадку наявності синоніма до нього, названого «словом-ідентифікатором» [ 9 , 60 ]. Варто враховувати, що фразеологізми зі структурою речення, тобто прислів'я й приказки, можуть ідентифікуватися тільки за допомогою речень, наприклад, birds of a feather flock together – people who have the same interests, ideas; the blind leading the blind – when a person who is leading others knows as little as they do [31].

Професор Шанский Н. М. указує на те, що слова, що входять у структуру фразеологічного зрощення, перетворюються в компоненти складної лексичної одиниці, що наближається за значенням до окремого слова. Отже, багато фразеологічних зрощень синонімічні словам: kick the bucket – to die; to send smb. to Coventry – to ignore і т.д.[28 , 73].

Деякі прихильники теорії повної еквівалентності (Н.Н. Амосова, А.И. Смирницкий й ін.) розглядають фразеологізми як лексичні одиниці, що не бідують у специфічній класифікації, властивої тільки ім. Тому їх варто класифікувати в такий же спосіб, як класифікуються слова. Тому А. И. Смирницкий, включає фразеологію до складу лексикології [25.,15].

Проте, фразеологізм не може прирівнюватися слову повністю. Він являє собою лексичну одиницю більш складного типу, тому що смислове значення, що представляє фразеологічний зворот, виражається не одним словом, а сполученням двох і більше слів [22,12]. Відмітною рисою фразеологізму, на відміну від слова, є той факт, що слово складається з морфем, а фразеологізм – це сполучення слів, об'єднаних за граматичними законами мови. Головну еквівалентність фразеологічної одиниці слову можна визнати тільки в плані їхньої належності до мови й мовлення: і фразеологізм, і слово є одиницями мови , використовувані в мовленні як одиниці номінації [2,8].

Заслуговує на увагу питання про відмежування складних слів від фразеологічних одиниць. Варто відзначити, що багато мовознавців е враховували розходження між ними, покладаючись на такий критерій складного слова, як ідіоматичність, ігноруючи його структурними особливостями. Але складне слово, як і просте, володіє цельнооформленністю, що не є характерним для фразеологічної одиниці [1, 21].

1.4 Класифікації фразеологічних одиниць вітчизняними й зарубіжними лінгвістами

Шарль Баллі (1865 – 1947) уважається родоначальником теорії фразеології, тому що він уперше зробив систематизацію сполучень слів у своїй роботі «Французька стилістика». У своїх працях він виділив чотири типи словосполучень:

1.Вільні словосполучення (les groupements libres), тобто сполучення, які позбавлені стійкості й розпадаються після утворення.

2. Звичні сполучення (les groupments usuels) – словосполучення з відносно вільним зв'язком між компонентами, що допускають деякі зміни.

3. Фразеологічні ряди (les series phraseologiques) – групи слів, де два рядоположних поняття зливаються в одне. Дані сполучення допускають перегрупування компонентів.

4. Фразеологічні єдності (les unites phraseologiques) – сполучення, у яких слова втратили властиве їм значення й виражають цілісне поняття. У подібних сполученнях не допускається перегрупування компонентів [ 9, 8 ].

Стає очевидним, що концепція будується на розходженні сполучень слів по ступені стійкості: сполучення, у яких є воля угруповання компонентів, і сполучення, позбавлені такий волі [3, 69 ].

Згодом лінгвіст переглянув дану концепцію й прийшов до висновку, що звичні сполучення й фразеологічні ряди є проміжними типами сполучень. У такий спосіб Ш. Баллі зупинився тільки на двох основних груп сполучень: