Навигация
1.3 становище села ХХ ст.
На початку 1900 р. Балабанівка стає невеликим містечком Липовецького повіту Київської губернії. Проведення столипінської реформи призвело до забудови і заселення хуторів Богданівка, Ліннечинна та Добравщина [4, с. 5]. У 1910 р. в селі відбувся страйк, організований Федорем Гавриловичем Штогріним та Григором Микитовичем Йохною. Причиною страйку став розподіл земель, за якими найкращі дістались панові Ярошинському, а найгірші роздали селянам. А вже у 1917 р. в селі встановлено Радянську владу.
До 1917 р. в селі працювала приходська школа в ній працювало два учителі: Новодворський Сергій Григорович, який викладав у 1 і 2 класах, Прокопович (син дяка) навчав учнів 3-4 класів. Окремо від цієї школи знаходилась жіноча школа.
Система середньої освіти на початку ХХ ст. мала класовий характер. Фактично середня освіта залишалася недоступною для дітей трудящих. Середню освіту в с. Балабанівка мали лише Стасюк Яків Степанович, Штогрин Іван Гаврилович, Завадецький Йосип, Глухий Іван Панасович.
Після Жовтневого перевороту в приміщенні церковно-приходської школи було організовано початкову школу, яку відвідували діти селян.
В 1924 р. була організована піонерська організація школи, першим піонервожатим якої був Нужда Тимко Іванович У 1926 році в Балабанівці відкрили семирічну школу. Першим директором якої був Гов’ядовський. Розташовувалась вона в приміщенні колишніх панських конюшень [ 7, c. 4].
Головою сільської ради став Антін Коберник, заступником – Адам Савович Шершун, секретарем – Корній Кирик. Першим комуністом був Бортнюк – присланий із с. Ростівка. Комуністами у селі були: І. Л. Огнєвий, М. О. Столяр. До 1929 р. в селі було кооперативне господарство. Цього ж року почалась колективізація. Перший колгосп «Доля бідняка» був заснований на вул. Камарівка. Головою колгоспу обрали Андрія Немированого. Перші трактори для обробітку грунту дав Цибулівський цукровий завод. Першими трактористами були: Єлисавета Ісаківна Бойко, Ольга Антонівна Столяр, Антоніна Демидівна Івко та Ольга Наумівна Нужда. А в 1930 р. колгосп «Доля бідняка» перейменовано в колгосп ім. Сталіна. В с. Ступки утворився в 1931 р. колгосп ім. Карла Маркса. Головою колгоспу були: Йохна, Кравчук, Лемеха. [17, c. 41].
В 1932 р. розпочалась колективізація, а в 1933 р. в селі розпочався голодомор. Створений колгосп – форма господарювання, при якій віднімаються всі результати праці. Забирали все, що селяни виростили і зібрали . з балабанів ніхто не пам’ятає прізвищ земляків-експропріаторів. Почалось людоїдство. Різали дітей на м'ясо. Скільки їх було зарізано? – ніхто не знає. Двоє дітей, що чудом вижили та дожили до наших днів померли в 2003 р.: Семен Дмитрович Глухий та Василь Омельянович Голубенко. Янчук Петро і його троє синів, ще мальки вмерли за тиждень. Вижила тільки його жінка Марина і її донька Євдокія [14, c. 34 ].
У селі вмерло понад 2000 жителів села. Біля церкви у 2007 р. поставили пам’ятний хрест з написом «Пам’ятний знак встановлено жертвам голодомору та політичних репресій ХХ ст. с. Балабанівка» [17, c. 41] .
Пізніше на базі колгоспу ім. Сталіна утворились три колгоспи: ім. Сталіна, ім. Шевченка, ім. Горького. Колгосп ім. Сталіна знаходився на вул. Замостя, а колгосп ім. Шевченка на вул. Бомбелівка, а тепер вул. Гагаріна [22, с. 6].
Передовиків виробництва нагороджували медалями, дипломами, почесними грамотами Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Першим учасником такої виставки став Антін Кононович Шершун, який від 114 кобил виростив 113 лошат. Він був нагороджений золотою медаллю і значком «Відмінник сільськогосподарського виробництва».
Не обминули жителів села сталінські репресії 1935-1939 р. Було репресовано більше 100 грамотних, трудолюбивих сельчан. Мирне життя селян перервала війна. У липні 1941 р. фашисти захопили с. Балабанівку. Із села на фронт мобілізовано 360 жителів, з них 183 не повернулись. Зокрема у родині Березовських п’ятеро синів пішли на фронт. Захищаючи Батьківщину, четверо отримало звання полковника, а один – майора. Живим повернувся лише один з братів Березовських. Нині одна з вулиць носить ім’я Братів Березовських [6, c. 4].
Шістсот воїнів різних національностей загинули в боях за визволення села. Бої відбувалися в лісі на захід від Балабанівки на ділянці Козацького шляху між Фронтівкою і Оратівкою. Велику роль у перемозі відіграв партизанський рух, зокрема загін ім. Чапаєва. Відомо лише декілька імен партизанів: Володимир Соловйов, Лідія Мах, Ніна Пашинська. 10 березня 1944 р. Балабанівку було звільнено від окупантівp [13, c. 456].
В центрі села встановлено пам’ятник на честь загиблих воїнів – земляків. Також в селі навпроти будинку культури знаходиться братська могила воїнів жертв фашизму. У сквері поховано 651 воїн із підрозділів 100-ї, 240-ї, 340-ї стрілецької дивізії, 12-го повітряного полку і 250-ї окремої армійської штрафної роботи.
1955 р. останки воїнів перепоховані із сусідніх сіл Богданівка, Лінеччина у спільну могилу на шкільному подвір’ї. За рішенням сільради у зв’язку з будівництвом нової школи, прах воїнів та євреїв перепоховані в чотири братських могили, що знаходяться навпроти будинку культури, 1984 р. рішенням громади закладено Алею пам’яті [16, c. 185].
Після закінчення війни в селі розпочинається голод. А праця в колгоспі виснажуючи і безперспективна. А колгоспники безпаспортні й безправні раби.
Школу з 1936 р. переформатовано в середню директором якої був Танасійчук, а пізніше, до 1941 року Уманський і Савлук (див. додаток 5).
Перший випуск десятикласників відбувся в 1939 р. Атестати зрілості одержали 25 осіб. З 1936 по 1939 р. при Балабанівській середній школі були відкриті курси по підготовці педагогічних кадрів. В період другої світової війни школа була закрита. У приміщенні школи було облаштовано військовий госпіталь. Після закінчення Другої світової війни школа продовжила свою роботу. Директором школи після закінчення війни був Солов’ївський Дорофей Кирилович. А в 1954 р. відбувся найчисленніший випуск Балабанівської середньої школи. Також в цьому році проектують будівництво нової школи [7, c. 6].
У 1962 р. колгоспи ім. Сталіна та ім. Шевченка об’єднано в колгосп «Росія», який протягом багатьох років отримував високі врожаї цукрових буряків та зернових культур (див додаток 6). У в 80-ті р. головою колгоспу обрано Картового П. М. під його керівництвом пройшла ліквідація колгоспу. Появилося сільськогосподарське підприємство «Золота Нива».
Також в 1985 р. відновлена церковна служба та побудована нова православна церква в ім’я «Михайла Архістратига» (див. додаток 7). Організатори проектування будівництва Картовий П.М. та Дем’янова Г. В[7, с.6 ].
А в 1986 р. зірвалась Чорнобильська атомна електростанція. Жителі с. Балабанівка приймали участь в евакуації людей з території зараження. Герасик Михайло Федорович – працював на прибиранні блоків ЧАЕС, решту часу на превезені особового складу військовослужбовців на її об’єкти. Родина Кошлабів: Олександр Федорович та Галина Миколаївна. Працювали в м. Чорнобиль, обоє були ліквідаторами аварії [12, c. 34 ].
На кінець ХІХ в селі успішно працювала бібліотека, село повністю газифіковане, відкрився будинок культури,аптека фельдшерсько-акушерський пункт. Збудований дитячий садок, а також збудовано нову двоповерхову школу. Директором, якої став Красільніков Володимир Миколайович [7, с. 6].
Отже, протягом ХІХ ст. село пережило тяжкі роки.
Похожие работы
... стан туристичної галузі в Україні, наявність позитивних зрушень у розвитку сільського зеленого туризму як прибуткового і найменш капіталомісткого виду туризму. Метою дослідження є аналіз стану міжнародного туризму на Херсонщині для розробки проектних рішень щодо його розвитку. Тому в процесі виконання роботи: 1. Проаналізована діяльність суб'єктів туристичної індустрії та зроблено висновок про ...
... Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с. 5. Додельцев Р.Ф. Концепция культуры З. Фрейда. – М.: Знание, 1989. – 60 с. 6. Киссель М.А. Джамбаттиста Вико. – М.: Мысль, 1980. – 197 с. 7. Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с. 8. Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції ...
... і української лінгвістики належить Б. Грінченку, авторові чотиритомного «Словника української мови». Друкуються перші праці з національної історії — «Історія України-Руси» М. Аркаса, «История украинского народа» О. Єфименко та ін. Найвизначнішу роль у становленні й розвитку української історичної науки відіграли в цей час роботи М. Грушевського — «Очерк истории украинского народа», «Ілюстрована і ...
... перше десятиліття радянської влади і проявився в усіх галузях національної культури. Однак, з початку 30-х років розпочалися жорстокі репресії проти української інтелігенції. Національне відродження перетворилося в "Розстріляне Відродження". Лекція 7. Культура України у 1939- 1991 рр. План лекції. 1. Українська культура під час війни та у повоєнне десятиріччя. Ждановщина. 2. Неоднозначний ...
0 комментариев