Весільні звичаї та обряди

2.2 Весільні звичаї та обряди

Весілля в середовищі українців являло собою
справжню урочисту драму, що супроводжувалася музикою,
співами, танцями, іграми, набуваючи характеру народного свята. Це одне з тих явищ національної культури., яке
найбільшою мірою зберегло архаїчний колорит світоглядних уявлень, етичних норм, народної моралі та звичаєвого
права. Саме тому тема польового дослідження є «весільні звичаї та обряди с. Балабанівка». Про це розповіла - Івко Марія Василівна

Коли запрошували йти сватати? Ну дивися договоралися дівка й парубок і назначали, і в дома питалися чи їм розрішать, а потім в дома вже думали в який період, чи літом, чи осіню, чи зимою. І вищитували піст, чи в м’ясниці вищитували коли це можна засилати цих сватів. Ну й там вже логоварувались парубок з дівкою, молодий з молодою вони в нас ше не жонаті то парубок з дівкою.

Що свати мали з собою нести? Як іти свататись, то вони брали вона парувалися, мали йти по парі, там якщо чотири свахи то й чотири свата. Но в перед, поперед договоарувалися, як дівку сватати думали… аа то це вже як сватання то свахи йшли договарувались чи вони згодні, щоб потом на коли сватання робити. Договори робили. Ну правильно приносили буханку хліба, там пів літра брали. Йшли там батько з собою молодий з боярином йшов і батько ше брав кума. Вони як свати прийшли й договорилися. А вже як сватання було, то тоді вже свахів брали аа це так я помню.

Що казали свати коли приходили до хати? Вони, як доходили до порога то говорили: а ми до вас прийшли бо тут слід побачили куниці може вона до вас зайшла, то ми хочемо провірити ми хочемо її побачити і такоє.

А де знаходилася сама дівка коли приходили її сватати? Це якшо ше по старому, то дівка стояла коло комина і піч колупала. При мені воно це так не було, там ,як я заміж ішла, а в деяких хатах то було так. Вона стояла коло комина.

А що робив парубок, стояв десь? Ну парубок стояв, вони вже ж договорилися то тіки старости як вже щитається вони договарувалися. Чи згодна, чи не згодна. Якщо вже там договорились, що згодна то вона бере там хліб і вона розрізає, а якщо немає в них згоди то вона хліб не ріже а гарбуза дає.

Якщо вона згодна вона тільки хлібину забирає? Рушники вже на сватані дають, перевязували рушниками. Це перед договор. Хлібина з рушником чи хусткою, а тоді вже як ідуть свататись то тоді вона в’яже рушника.

А парубку воне не вішає ні рушника ні хустину? На сватання вона вішає хустину. Хоча хто як.

А колір хустки важним був? Вона цього свого жиніха хусткою гарною хусткою. Колір який подобається її, бо ця хустка яку вона в’яже , вони вже поженяться вони її покривають то він її має покрити іменно цею хусткою.

А коли приходили свати був звичай обмінюватися хлібами. Свати з сватами? Нє я цього не помню.

А після сватання оглядини були? Ну за ці оглядини вони обговорили вже давно. Ходили одне до другого дивились, як хатта помащена чи є там полотно вироблене, скільки є рушників. Це свати дивляться.

А як були заручини? Ну оце так. Ну там вже парувались свати з свахами. Там щитали йде десять душ чи дванадцять. Головне що парна кількість, може чотири свасі.

А жініху й нівесті руки рушником зв’язували на заручинах? Ну да.

Дівич – вечір перед весіллям був? Ну були там, десь ходили шлялися. Дівки з дівками, а парубки з парубками. Ну парубок, молодий заволікав в кабаре, а вона де там на дому я не знаю.

Хто і як заводить молодих на посад? Такого я не знаю. Канєшно шо ж заводе ж старший сват чи боярин.

А на весілля на чому сидять молоді? На кожусі.

Як просили на весілля? « день добрий, просила мати батько і я вас просю, на хліб на сіль і на весілля»

А як молодий має просити молоду? Так само, говорили що батька за батька матір за матір. Це обов’язково так казати. За дружку за боярина. Бо я так на весіля свої подрузі не сказала то вона на весілля не прийшла.

Кого просят пекти коровай? Просят хороших людей бо вони в парі живуть добре. Вони обоє гарно живуть то я їх зву розчиняти. Щоб вони були поряд очні люди. Главне щоб ця шо розчиняє й місе буля посадочна, а вже далі всіх остальних. Їх беруть дві або й чотири.

А з діжкою щось роблять коли випікають коровай? Ну якщо вони вибрали тісто виробили коровай, а діжку ховають. Для того щоб не вкрали буярини. Молоді хлопці крадуть, а свахи шукають її, а ті вкрали. Бо їм вона треба, бо просят в бога щоб хорошо зійшов. Нашому короваю те й те, щоб спікся гарно.

А які пісні співали? Нашому короваю , благослови боже. Перший раз, другий раз. Третій раз.

Які види весільного печива ще були присутні? Шишки, гуски всякі. Шишки для нього, парові калачі, а все остальним розробляли тісто. Парові роблять гарненькі і ходять на весілі з ним. Як весілля йде, як ото вони сходяться. Вже в самий процес весілля.

Що робили коровайниці коли клали коровай до печі? Ну шо поять же ш співали. Ну такі вони там приказували.

А як прикрашали коровай? Я знаю, що туди клали кріп там де квітка, а за яйця я не помню коли розрізають і роздають коровай шукають кому цей кроп попадиться, але воше стараються для молодих.

А куди клали коровай коли спекли? Ну щоб він вистигнув тоді десь ховали щоб не вкрали.

Чи була в нас традиція весільне дерево, гільце? Да, роблять з йолки і роблять з вишні. Рзниі немає, для хлопця чи для дівчини. Прикрашали цвіточками, робили їх з бумаги.

А якісь пісні співали? Да, співали.

А був у нас такий барвінковий обряд? Я такого не пам’ятаю, це напевне давнє.

Опишіть весільний одяг молодих? І плаття були і костюмчики і блузочки були, і спідничка і чобіточки гарненькі. А більшість вже тепер находять плаття біле чи розове чи салатова. Просто треба, щоб було гарне. На голові був віночок, фати так як зараз не було.

А був такий звичай, що зранку подруги розплітають косу дівчині? Косу розплітають тоді коли молодий прийшов до молодої з кожухом, садили на кожух і розплітали косу. Можуть і подружки, а може й він. Ще й сильно позаплутують і кажуть йому розплети.

А як йшли вони до церкви разом чи окремо? Йшли разом приходив молодий до молодої. То вони могли й договоритися що вони й коли роблять чи вперед розписуються чи вперед вінчаються.

Чи існували якісь прикмети прогнози на життя майбутнє молодих? Якщо хтось з тих хто тримає корону то буде не добре житися млодим.

Чи перепиняли молодих по дорозі ? ну а як же. Зупиняли. Пісні коли йшли подорозі співали, савихи переспівували між собою.

А як вони повертаються післяя шлюбу святкують разом, окремо? Вони ж договаруються. Зранку в молодого а в ввечері в молодої, або день в молодого день вмолодої, або робили одному обідсці. Все разом.

Як зустрічають молодих вдома після вінчання? Ну, як вітають. Ще й гроші вимагають.

Чи зустрічає теща зятя у вивирнутому кожусі біля порога?

Да, було таке. Сватів так зустрічали.

Існує у вас звичай викупу молодої? Він плате молодий, збоку стоять дружки і буярини. І якщо руки опустила молода то хотять когось посадити чи боярина си дружку.

Які подарунки готують для рідні молодої? Ну це вони собі порадяться коли і що будуть дарити. Ну і чоботами тещу взувають.

Які страви готують на весілля?вінігрет, холодець потім гаряче борщ чи шарпатину, галушки а потом жаркоє.

Які використовувались напої. Тепер і колись? Тоді не було чарок для всіх і тому пилии одною чаркою. Від одного до другого. Ну і володого і молодої було по чарочці. Могло бути щоб боярин пустив і дружка пустили по кругу. А тоді дальше одна чарочка. Наливали смотря як і коли і свати і буярини наливали.

А були пісені сварки між дружками і світилками? Да, обізатільно. Дружки з світилками відспівувались одні до одних.

Як проходить обряд покривання молодої? Мати знімала віночок, ленту і накладає хустку. Боярин повинен дати хустку матері. Хустку якщо вона і його має накрити.

Косу дівчатам відрізали? Ні, замотували.

Як розподілявся коровай? Покрили і начинають ділити коровай. Ділить сват, а боярин роздає і обдаровує. Середину віддає молодим.

Отже, в с. Балабанівка весіля було традиційним, але мало свої певні особливості й відмінності. Тема польового дослідження є цікавою та дослідженою.

ВИСНОВКИ:

Таким чином, історіографія та джерельна база дослідження є досить небагатою. Джерела, у яких представлено особливості історії с. Балабанівка, відзначаються скупістю відомостей щодо досліджуваного населеного пункту. Невеличке поселення, як Балабанівка, звичайно не могло потрапити до нечисленних письмових джерел історії Вінничини.

Балабанівка — село, центр сільської Ради. Розташована за 12 км на північний захід від районного центру. Сільраді підпорядковані хутори Ступки, Лінеччина та Богданівка. Назва села походить від прізвища одного з власників Олександра Балабана. Перше поселення на території було ще в ХV ст. м. Угорм (Угорськ). Саме поселення було засноване у 1612 р. паном Юшковецьким. У ХХ ст. с. Балабанівка пережила не найкращі часи прихід до влади радянської влади, голодомор, Друга світова війна, перебудова Всі ці події не обминули й Балабанівку.

В центрі села встановлено обеліск Слави радянським воїнам, які загинули смертю хоробрих. На території сільської ради працює 6 магазинів, відділення зв’язку, ФАП, загальноосвітня школа І-ІІІ ст., в якій навчається 114 учні, дитсадок, працює будинок культури, дві бібліотеки, є спортивний майданчик, футбольне поле. До основних історичних та історико - архітектурних пам’яток належать: пам’ятник воїнам – визволителям, братська могили та пам’ятний знак жертвам Голодомору.

Етнографічні дослідження які проводилися не є належним чином повним збором інформації яку можна зібрати польовими дослідженнями. Але теми які досліджувались, є інформативними та охарактерезовують певним чином традиції та культуру. Тому дослідження, ще будуть проводиться.

ДОДАТКИ

Додаток 1. Вигляд села.

Додаток 1а. Веденський сад 1980 р.

Додаток 1б. Веденський сад 1985 р.

Додаток 3. «Млинів» ставок

Додаток 4. Ставок «Вал»

Додаток 5. Будівля старої школи

Додаток 6. На колгоспному току, збирання урожаю.

Додаток 7. Церква Архістратига Михаїла

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Монографії, брошури, статті,

наукові статті, записи, польові дослідженнята періодичні видання:

1. Похилевич Л.И. Сказания о населеных местносцях Киевской губернии / Л.И. Похилевич. – К., 1864. – 958 с.

2. Slownik geograficny królestwa Polskiego i innych krjów slowiańskich – Warszawa: Fillip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. – T.1. – C. 92-93.

3. Болсуновский К.В. Случайные находки / К.В. Болсуновский // Киевска Старина . – 1901. – Т. LXХIІ. – №2. – С. 127-128.

4. Історія міст і сіл УРСР: Вінницька область. – К. : Головна редакція УРЕ АН УСР, 1972. – 745 с.

5. Цілуйко К.К. Словник гідронімів України / К.К. Цілуйко. – К. : Наукова думка, 1979. – 784 с.

6. Лук’янчук Ю. / Вулиця Братів Березовських / Ю. Лук’янчук // Ленінський шлях. – 1982. – № 54 – С. 4.

7. Жеребець З. Історія села Балабанівка / З. Жеребець – 1988. – 8 с. (рукопис зберігається в сина Олександра Жеребця)

8. Вінничина : фотоальбом / [ред..]. – К. : «Чорлі»., 1998. – 248 с.

9. Огороднік В.Т. Легендами овіяна земля / В.Т. Огороднік. – Монастирище : Мрія, 1998. – 81 c.

10. Мицик Ю. Умань козацька і гайдамацька / Мицик Ю. – К. : «КМ Академія»., 2002. – C. 98.

11. Дан О.Ю. Вінничина козацька : Історія Вінницького козацього полку / О.Ю. Дан, В.В. Кривошея – К. : Видавничий дім «Стилос», 2004. – 204 с.

12. Синицький В.Г. Відлуння чорної весни / В.Г. Синицький. – Монастирище, 2006. – 66 с.

13. Реабілітовані історією : У двадцяти семи томах. Вінницька область. / Редакція тому:Л. М. Спірідонова (голова), В. П. Лациба, С. С. Нешик та ін. – Упорядники: В. П. Лациба (керівник), В. І. Білоконь, К. Д. Бухін, В.Ю. Васильєв, В. В. Вижга, К. В. Завальнюк, С. Л. Калитко, П. М. Кравченко, І. П. Мельничук, І. Г. Паламар, В. І. Петренко, Р. Ю. Подкур, О. К. Струкевич. – Вінниця : ДП «Державна картографічна фабрика», 2007. – Кн. 2. – 848 с.

14. Синицький В.Г. Страдницькі роки i долі / В.Г. Синицький. – Монастирище, 2007. – 97 с.

15. Огороднік В.Т. Гостинна Оратівщина: путівник. / В.Т. Огороднік. – Монастирище. 2008. – 38 с.

16. Мудраченко М.Р. Пам’ятки історії та історичні місця на Вінничині : Калинівський та Оратівський райони. / М.Р. Мудраченко. – Вінниця : ФОП Данилюк В.Г., 2009. – 316 с.

17. Оратівський край : ювіл. зб. / [упоряд. Н.В. Хоменко]. – Вінниця : Книга-Вега, 2009. – 236 с.

18. Кирик А. Про землю, де ми живемо і жили наші предки / А. Кирик // Обрії Оратівщини. – 2009. – № 6 – С 4-7.

19. Кавун М. Балабанівські плюси / Кавун М. // Обрії Оратівщини. – 2014. – №3 – С. 4.

20. Бовкун А.Т. Марченкова Криничка: спогади / А.Т. Бовкун. – 2000. – 2 с. ( рукопис зберігається в сільській бібліотеці)

21. Патик І. Голодомор: спогади / І. Патик. – 2003. – 1 с. (рукопис зберігається в сільській бібліотеці)

22. Запис автора 22 листопада 2015 р. на тему: Топоніміка с. Балабанівка від Завадецької Галини Степанівни, 1954 р. н. жителька с. Балабанівка – 11 с.

23. Запис автора 7 січня 2016 р. на тему: Український народний одяг села Балабанівка від Нижник Лідії. – 4 с.

24. Запис автора 26 березня 2016 р. на тему: Весільні звичаї та обряди села Балабанівкавід Івко Марії Василівни – 4 с.