Навигация
Формування постулатів (Ідеологія)
70124
знака
0
таблиц
0
изображений
2.1 Формування постулатів (Ідеологія)
Процес оволодіння умами молоді ідеями служіння власним нації і народу, який ототожнювався з трудящими і пригніченими масами населення, розвивався у контексті тогочасних європейських тенденцій [16, с. 280]. В умовах дезорганізації українців товариство прагнуло досягти ідей, які б уможливили привернення національних прав на користь народу. Звісно, що в умовах життя з іншими етносами на своїй землі на український національний рух впливали російський і польський національні рухи, зокрема декабристський та визвольна боротьба польської шляхти. Втім фактичні шовіністичні позиції їх учасників ставали за окремими винятками, відштовхуючим фактором для масової участі у них українців. Навіть відоме гасло польської шляхти: «За нашу і вашу свободу!» не привернуло увагу українців [14, c.206]. Але тим не менш багато схожості з єврепейською площиною політично-визвольних думок спостерігаються у літературному полі: романтизм бурхливо прививав національні почуття , відродження яких для українців стали злободенними та підштовхував до революційних поштовхів, які в Європі уособили «Весна народів», а в Україні лише існування та діяльність різноманітних пластів національного руху, одним серед яких і стало братство Слов’янське Кирила і Мефодія.
Архіви до нині зберігають цінні думки, які стали основоположними у програмах чи статуті товариства. Вони ж розгорнені у безлічі творах , листах, різних документах. З документів, забраних у часі трусів у членів Кирило-Мефодіївського братства та в запідозрених у приналежності до нього, найбільше страху нагнали на царського шефа жандармів гр. Орлова «Книги битія українського народу». В руки жандармерії дісталося кілька копій «Книг»: з них три писані рукою Костомарова, дві українські й одна московська, найшлися у Костомарова й Гулака, четверта, українська, писана рукою Гулака, в нього ж, а пята, писана рукою Навроцького, в Білозерського [2 , c.97]. Блискучим осердям думок «братчиків» став саме цей твір Костомарова «Книга битія народу українського». Не приховаємо, що той твір складався з впливу відомих « Кsięgi pielgrzymstwa polskiego» (1832) Адама Міцкевича. Варто ж лише згадати боротьбу поляків за державність після її краху наприкінці XVIII ст. , різних шляхів шукали поляки для її повернення, але наражались на поразки як після наполеонівських обіцянок, так і після повстання 30-х років ХІХст. Проте український документ пройнявся ширшим радикалізмом: його писання здійснене козацьким демократичним тоном, республіканським духом. У пана Міцкевича запозичено , як припускають історики, месіанізм. Остання річ характеризувалась ідеями звільнення всіх слов’янських народів з романтичним прицілом на передову місію в цьому поступі для України, а Києва –осередку захисту цих ідей, який уже випробував могутні традиції слов’янської давнини.
До слова, Звична метафора для Києва у подорожніх щоденниках XIX ст., як і у спогадах мандрівників, — "російський Ієрусалим"[18, c.206 ]. Він був одним із міщанських форпостів державності російського царату. А головне, залишився консервативним щодо руських традицій. Неабиякого значення у творі надається переконливості та вагомості історичних аргументів, обґрунтовується християнсько-романтичне виникнення України.
Безпосередня програма мала риси поміркованості з тим же республіканським ідеалом ідеалом. Щодо повної незалежності України, то її не всі члени бачили. Так ,наприклад, В. Білозерський вважав, що через те, що Україна оточена більш сильними сусідами – поляками чи росіянами- то її окремішнє існування було б неможливим. Виходом залишалась федералізація етнічних одиниці на їх територіях проживання. Пробивався принцим політичного устрою США. Важливо відзначити перший явний проект соборності українських земель. У програмних документах товариства знайшла відображення ідея возз'єднання всіх українських земель. За розолбленим проектом, Україна як форпост і складова частина майбутньої слов'янської федерації повинна складатись з 2-х штатів: східний (Лівобережжя) і західний (Правобережжя), до якого б приєдналась українська Східна Галичина. По суті, це був перший висунутий суспільно-політичним рухом України XIX ст. проект возз'єднання східних і західноукраїнських земель [12, c.505 ].
Українській стороні шляхом виховання мудрої інтелігенції та освіченого люду відводилась місія завдати перш за все морального удару по кріпацтву та відродити культуру в народні маси: публікувати книжки, видавати змістовну періодику, заохочувати людей до ідеалів європейських принципів освіченості. А ,головне , завданням України залишалась би консолідація слов’ян. Для чіткої реалізації цього пропонувалось програмно знищити абсолютизм, подолати опір політики царату. Надто промовисто описав ці наміри М.Костомаров: "І встане Україна з своєї могили, і знову озветься до всіх братів своїх Слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа — ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні в Сербії, ні у Болгар. І Україна буде не підлеглою Речі Посполитої в союзі Слов'янськім. Тоді скажуть всі язики, показуючи рукою на те місце, де на карта буде намальована Україна: "От камень, него же не берегоша зіждущії, той бисть во главу угла!" [13 , c.108]. За цю працю та безліч інших мудрих літературних візитівок для шукання визволення історик М.Грушевський назваво Костомарова «признаним ідеологом українства» і вплив його ідей на політичну думку був таким: "А тим часом Костомаров уже в Кирило-Мефодіївській добі був, безсумнівно, ідеологічним провідником України; се стало зовсім ясно аж за хвилю опублікування "Книг Битія Українського Народу" , - перед тим тільки більш інтуїтивно відчувалось [3,c.29-30].
Політична програма Кирило-Мефодіївського товариства окреслена не лише у «Книзі буття українського народу» («Закон Божий»), а й у таких фундаментальних працях як «Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія», у відозвах «До братів велико росіян і поляків», у поясненнях В. Білозерського до Статуту Кирило-Мефодіївського братства та інших матеріалах. Пріоритетними ідеями документів-програм товариства були: скасування кріпацтва і станів, визволення слов’янських народів, створення федерації «Союз слов’янських республік». Усім народам гарантувалося право національної самостійності, вільного розвитку своєї мови, культури, Цікавим фактом був глибоко прописаний принцип демократизму, що міг дивувати після відомих нам періодів, що спіткали нас уже через менш як століття появи братства, тоталітарних режимів - виходу із федерації. Дійшло до того, що сам Костомаров сповідував ідеї, пов’язані з адміністративним устроєм. Так передбачалось функціонування Слов’янського собору, представницьким конґломератом якого могли стати етноси всіх слов’янських країн .Цей орган мав стати верховним у правовій конструкції слов’янських народів. Безумовно, що глибина демократичності вражає. Витоки таких міркувань наші ідейники черпали з французьких волелюбних поступів, відтіснення престолу над народом та принципами, що сформувались в США. Взагалі, національне питання, як вважає історик К. Кондратюк, привернуло найбільшу увагу товариства і ставилося в широкий контекст панславізму: "всі слов'янські народи... повинні утворити слов'янську федерацію з демократичними інститутами, аналогічними тим, що є у Сполучених Штатах". Столицею федерації мав стати Київ. Інакшими словами, таємна Плітична організація у програмі заявляла про те, що своєю метою ставить утворення слов'янської демократичної федерації на чолі з Україною [12,c.504]. Залишались питання щодо соціально-економічного устрою, які членами руху трактувались доволі по-різному. Програмні документи товариства народжувалися в дискусіях. Саме цим, очевидно, пояснюється їх синтезність та поліфонічність, адже пріоритетну роль національних ідей обстоював П. Куліш, соціальних — Т. Шевченко, а загальнолюдських і християнських — М. Костомаров. Наприклад, Т.Шевченко цурався абсолютиського правління, волів кригою ненависті покрити царат , українських експлуататорів. Навіть, вдався до критики у сторону гетьманів, що, думаючи про свої привілеї, проміняли державу. Шевченко не повноцінно шанує буржуазно-економічний принцип соціального устрою, але не любить кріпацтво та те, що воно сіє у збіднілому від «Пірової праці» свого народу. Тому він із презирством писав про тих українських діячів, які багато говорять про "неньку Україну", про її "долю-волю", а насправді заодно з російськими поміщиками та царатом "деруть шкуру" з селян, "праведную кров із ребер, як водицю точать"- писав Шевченко [13,c.435]. Світле майбутнє України поет, якого сучасники назвали «пророком», пов'язував не з буржуазно-правовим ладом, а з самоуправлінням народу, з громадською, колегіальною формою реалізації влади як гарантією від свавілля властителів. В основу самоуправління народу він поклав суспільну власність і, насамперед, власність на землю.
Отже, загальні політичні наміри диктувались соціальним становищем народу українського. А далекоглядність слов’янського блага доходила вщент до федерації вільних народів. Побудована на ідеях українського національного відродження та панславізму, ця програма виходила далеко за межі власне української проблематики. Характерно, що, перебуваючи під впливом західноєвропейських філософів та польського романтизму, у яких у цей час чітко простежується популярна народно-месіанська ідея, кирило-мефодіївці розробили свій варіант «месіанізму»: головною особою їхніх широкомасштабних планів мав стати скривджений, поневолений, але нескорений український народ. Саме йому відводилася місія визволителя росіян від їхнього деспотизму, а поляків — від аристократизму, роль спасителя і об'єднувача усіх слов'янських народів [1,c.236].
Похожие работы
... Формування національної свідомості учнів у процесі вивчення доби національно-визвольних змагань 1917-1921 років Серед факторів, що найбільше впливають на формування національної свідомості учнів, важливе місце посідають гуманітарні предмети і насамперед історія України. У ході її вивчення формується історична свідомість людини, що є чи не найвизначальнішою складовою національної свідомості. ...
... ійська церква. Вона постачає Московському патріархатові більшість коштів на його потреби. Тому належить сказати: остаточна перемога нашої державності настане аж тоді, коли в Україні утвердиться помісна національна церква під омофором Києва. Національна ідея спрацювала на етапі проголошення самостійності України, і саме ця ідея в умовах державності мала б ще більше працювати. Але її не прийняли, ...
... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...
... на Україні: («Тарас Бульба» М. Гоголя і «Чорна рада» П. Куліша в світлі історичної романтики Вальтера Скотта) // Пер. з англ. – К., 1993. – 290 с. 3. Бандура О. Вивчення роману П. Куліша «Чорна рада»: Хроніка 1663р. // Українська мова і література в школі. – 1992. – № 11-12. – с. 24-29. 4. Балтівець С. Психологічні особливості вивчення поезії П.Куліша // Дивослово. – 1995. - № 4. – с. 44-49. ...
0 комментариев