ПОХОДИ НАЛИВАЙКА В МОЛДАВІЮ

4. ПОХОДИ НАЛИВАЙКА В МОЛДАВІЮ

Дізнавшись, що татарські орди вдерлись в галицькі землі, Наливайко на початку вересня 1594р. з великим козацьким загоном вирушив у Молдавію. Він мав намір перегородити шляхи відступу татарам, оточити їх, знищіти і визволити полонених. Під його керівництвом козаки пішли на Тагин (сучасна назва міста Бендери) і штурмом оволодіти ним. Там вони розбили турецький гарнізон, взяли в полон багато турків і татар. Але тоді до Тагина прибув великий загін молдавських військ на чолі с Ароном, ставлеником турецького султан, який змусив козаків відступити. На переправі через Днестр багато козаків загинуло, у ніх відібрали весь полон. Козаки з Наливайком знову повернутися на Поділля.

В кінці вересня 1594р. С. Наливайко і Г. Лобода з 12-тисячним козацьким загоном спільно вирушили в Молдавію, щоб примусити Молдавського господаря Арона розірвати стосунки з турецьким султаном. Незабаром козаки розгромили турецькі гарнізони і війська господаря, який утік з Молдавії. Північна Молдавія фактично була визволена від турецьких і татарських гарнізонів. Розгромивши ворога, козаки повернулись на Україну, де розташувались на зимові квартири на Брацлавщині.

Коли козаки вели боротьбу у Молдавії, шляхта Брацлавщини вирішила озброїтись, захопити Брацлав, розігнати козаків, що перебували там. Вона заспокоювала місцеве населення, що ніхто не буде покараний за дружбу з козаками, закликала ремісників і торговців виступити проти повстанців і вигнати їх із свого міста.

5.Повстання на Брацлавщині і Поділлі (кінець 1594 – 1595р. р.)

Коли на початку жовтня 1594р. Наливайко прибув з козаками у Брацлав, все трудяще населення міста перейшло на бік козаків. Місцеві шляхтичі, які залишились на Брацлавшині, поспішили привезти козакам борошно, сало, фураж. Частина козацьких загонів була розставлена в селах навколо міста. На всій Південній Брацдавщині було встановлено владу козаків, а королівські урядовці втекли на Західне Поділля і Волинь.

Основні сили шляхетського війська Брацлавського воєводства зібралися у Вінниці, де розпочали підготовку до збройної боротьби з козаками. Розвідники доносили, що сили козаків незначні і їх можна легко розбити. Похід шляхти на Брацлав був дуже гучним. Шляхтичі були переконані, вдасться захопити місто і взяти в полон Наливайка.

У середині жовтня 1594 р. чимале шляхетське військо наблизилося до Брацлава. Проте вночі воно побоялося заходити в місто і влаштувалось поблизу. У Брацлав вона направила свого посланця з лістом, де повідомляла жителям міста, що ніхто більше не даватиме “бунтареві” Наливайкові нічого і шляхта придушить виступи всіх його свавільників.

В ночі 16 жовтня 1594р. козаки спільно з озброєним населенням міста під керівництвом Наливайка напали на шляхту і розгромили її. Після розгрому шляхетського війська міщани відмовились коритися братславському воєводові Ю. Струсу і самі, без королівських урядовців, стали управляти містом.

В середині листопада Наливайко з частиною повстанців вирушив на Поділля до м. Бара, де в той час, посилилась боротьба селян роти шляхти. До Бара прибув також великий загін реєстрових і не реєстрових козаків на чолі з Г. Лободою. Повстанці захопили Бар без усякого бою. Королівський гарнізон злякався і втік з міста. Тоді Наливайко і Лобода провели в Барі раду керівників повстанських загонів, на який було вирішено спільно діяти на випадок появи на Поділлі польсько-шляхетських військ. На раді було прийнато постанову : написати універсали до селян і міщан, в яких закликати їх озброюватись і починати збройне повстання проти магнатів, шляхти і королівських урядовців. Увага на раді була звернута і на те, щоб забезпечити повстанців зброєю і провізією. Цей заклик мав великий успіх. У кінці 1594р. в Барському і Братславському старостах розгорнулась активна боротьба: в селах і містечках утворювались озброєні загони селян, ремісників, наймитів, які встановлювали там свою владу. Побоюючись за своє життя, шляхта кидала свої маєтки і тікала звідси.

На початку 1595р. Наливайко з тисячним загоном козаків вирушив до м. Остропіль, захопивши його без бою, з якого перед тим втекла вся шляхта з місцевим гарнізоном.

Цілу зиму козаки стояли на Брацлавському і Барському повітах. Перелякані магнати і шляхтичі зовсім не з‘являлись у своїх маєтках, посилали до Варшави листи з проханням прислати військо для боротьби з повстанцями. Але королівська армія тоді стояла в Молдавії і не було кого послати на Україну. Фактично з осені 1594 до кінця весни 1595 року на півдні Правобережної України влада була в руках повстанців.

Весною 1595 року антифеодальна боротьба на Україні ще більше посилилась. Загони повсталих селян розгорнули свою діяльність на Київщині, Переяславщині і Волині.

Основні сили повсталих селян і козаків під проводом Наливайка і Лободи весною 1595 р. були зосереджені в Барському повіті. Таке розташування пояснювалось рядом причин. По-перше, на Брацлавщині і Поділлі в той час почилась гостра боротьба селян проти магнатсько-шляхетського гніту, яку потрібно було очолити і направити проти польського панування. По-друге, загони Наливайка і Лободи мали гармати, багато різної зброї, пороху і були готові зустріти королівську армію, яка мала прибути туди для придушення повстанців. По-третє, весною 1595 р. Польща розгорнула активну підготовку до війни проти султанської Туреччини. У зв‘язку з цим керівники повстанців тримали значні сили на Поділлі щоб не допустити туди королівських військ. По-четверте, в той час поширювались чутки, що турецько-татарська армія готувала похід у Молдавію для придушення антитурецького руху, а потім мала намір вирушити на Поділля, Брацлавщину і Галичину. Завданням повстанців було захистити українські землі від ворожого нападу.

Основною причиною того, що польський король всю зиму 1594-1595 р. р. не мав можливості вжити рішучих заходів проти повстанців було те, що основну свою увагу звернув на підготовку армії до війни проти Туреччини. Мало значення ще й те, що королівський уряд сподівався використати у війні реєстрових козаків.

У квітні 1595 року повстанці вирушили у південну частину Поділля. В той час вони ще точно не вирішили, як діяти: чи вести боротьбу проти польсько-шляхетського гніту, чи йти в Молдавію на боротьбу з турецько-татарською агресією. Більшість козаків на чолі з Наливайком прийняла рішення спочатку виступити в похід проти турецької навали, а потім продовжувати боротьбу проти магнатів і шляхти. Реєстрові та інші заможні козаки на чолі з Лободою не мали бажання виступити проти турків і татар.

Після тривалих суперечок частина повстанців на чолі з Лободою вирушила на Подніпров‘я, де тоді розгорнулася боротьба запорожських козаків і селян проти магната Вишневецького і місцевої шляхти.

На початку травня загін Наливайка на Брацлавщині протягом двох тижнів поповнював свої запаси, готувався до походу. З Брацлавщини повстанці рушили до р.Днестр, щоб захопити переправи і перешкодити турецько-татарсікой армії здійснити похід на Україну. Там вони довідались, що всі ворожі сили пішли в Угорщину.

В кінці травня 1595р. Наливайко з 3-ма тисячами найбільш відважних козаків вирушив через Молдавію на територію Семиграддя, де ціле літо вели боротьбу проти турецько-татарських загонів. За цей час козаки кілька разів з‘являлися на території Молдавії, Семиграддя, Угорщини і не зазнали жодної поразки. Така діяльність козаків викликала велике незадоволення серед феодалів цих країн. Австрійський уряд запропонував Наливайкові залишити австрійські володіння і повернутися на Україну. Проте повернутися їм через Молдавію на Брацлавщину вже було неможливо. В кінці літа на території Молдавії появилися великі сили турецько-татарської армії, також прибула багатотисячна польська армія. За таких обставин Наливайко вирішив повести своє військо через Карпатські гори в Галичину, а потім – на Поділля і Волинь. Він мав намір до повернення королівської армії з молдавського походу очолити на Волині антіфеодальну боротьбу повстанських загонів, які діяли там усе літо 1595р. Завданням Наливайко було об‘єднати всі повстанські загони і спрямувати їх на боротьбу проти магнатсько-шляхетського панування.