РАЗГОРТАННЯ АНТИФЕОДАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ НА ВОЛИНІ І КИЇВЩИНІ ВЕСНОЮ 1596р

7. РАЗГОРТАННЯ АНТИФЕОДАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ НА ВОЛИНІ І КИЇВЩИНІ ВЕСНОЮ 1596р.

На початку 1596р. козаки, які стояли на Північній Київщині провели багатолюдну раду, де усунули з гетьманства Г. Лободу, а на його місто обрали Матвія Шаулу, який потім пішов на Білорусію, щоб підняти там масове антишляхетське повстання.

На початку січня 1596р. , після того як наступили морози, польські полки під керівництвом Жолкевського вирушили з Молдавії на Поділля. Командування точно не знало, куди йти і де містилися основні сили повстанців під проводом Наливайка. Королівське військо було дуже знесилено і потребувала тривалого відпочинку. Але польський король наказав Жолкевському до початку весни придушити повстанців і схопити Наливайка, Лободу, Шаулу та інших керівників повстанців. Жолкевський виконуючи наказ короля, поспішив на Волинь. Він мав намір робити напади на окремі загони повстанців і знищувати їх поки вони не об‘єдналися.

Дізнавшись про просування ворога Наливайко швидко залишає Острог і вирушає на Брацлавщину. Він мав намір залишити ворога в південному степу і швидкими маневрами знесилити його, а потім зібрати на Брацлавщині потрібні сили і завдати ворогу поразки, також заманюючи в степ шляхетське військо.

Про відступ повстанців на південний схід негайно дізналося польське командування. 16 лютого 1596р. Жолкевський вирушив до Старокостяінтинова, куди вже вже наближалися відступаючи повстанці під проводом Наливайка. В різних містах і селах почалися бої повстанців, котрі зізнавали дедалі більшої поразки і почали відступати.

22 лютого 1596р. Наливайко написав листа і послав до населення Брацлава, в якому просив міщан організувати озброєний загін, сподіваючись, що місцеве населення підтримує повстання. Але брацлавці не відповіли йому і побоялись виступати проти ворожих сил. Одночасно він послав кількох козаків до Лободи і Шаули, в яких пропонував об‘єднати всіх повстанців і радив збирати загони до Білої Церкви, укріпитися в місті і підняти все місцеве населення на боротьбу проти шляхтів і магнатів.

Незважаючи на перевагу сил противника, загони Наливайка чинили йому страшений опір, після кожної переправи повстанці знищували за собою мости, чим затримували просування королівського війська.

Надії Наливайка на допомогу з боку населення Брацлава не здійснилась і він вирушив в Уманські ліси і на початку березня зупинився там.

Дізнавшись, що Наливайко вже підходить до Корсуня, Г. Лобода негайно повертається з козаками у напрямок до Білої церкви. М. Шаула теж повертається з Білорусі, де об‘єднується з загонами Лободи, і дізнаються, що Наливайко з своїми козаками також йде на Білу Церкву.

Про рух повстанців під проводом Шаули , Лободи і Наливайка на Білу Церкву дізнається і С. Жолкевський. В середині березня 1596р. він з Вінниці вирушає на Білу Церкву. Наливайко прибуває до міста раніше від ворожих сил. 23 березня 1596р. починається штурм. Для того, щоб охопити місто з усіх боків Наливайко почав з одного боку, а Шаула з іншого ,але раптовий напад на нього вночі польської кінноти під проводом Ружинського, поламав усі плани Шаули. Повстанці розгубилися і стали відступати, але переконавшись, що мають справу з невеликим військом, завдали ворогу значної поразки.

У той час , коли Ружинський з своїм полком бився з козаками, Наливайко з другого боку підійшов до міста. Міські жителі відчинили повстанцям ворота і вони без бою захопили місто. Переконавшись, що Ружинський з своїм загоном утік з міста, полк Наливайка почав карати місцеву шляхту.

Проте незабаром Ружинський не знаючи, що відбувається в місті, раптово з‘явився на міській площі. Наливайко підпалив замок і залишив місто, тому що був переконаний, що до міста прибула польська армія під керівництвом Жолкевського. Але прибувши у козацький табір, дізнається про те становище, яке склалося внаслідок проведених операцій і знову йде на Білу Церкву. Ружинський змушений був припинити бій і зачинитися в Білоцерквійському замку.

Про події які відбувались під Білою Церквою дізнається Жолкевський, і швидко просувається до неї. Коли основні сили королівського ворога наблизились до міста, козаки припинили штурм замку і рухомим табором почали відступати до Трипілля.

24 березня цілий день польсько-шляхетське військо йшло за відступаючим табором, але боялося розпочинати бій. У вечорі повстанці прибули на урочище гострий камень. Вороже військо кілька разів намагалося прорватися у табір козаків, але без будь-якого успіху. Повстанці були у вигіднішому становище: вони міцно укріпилися за возами, а в проміжках між ними поставили гармати, з яких влучно стріляли по ворогу.

Втративши значну частину своїх військ , Жолкевський був змушений припинити напади на табір повстанців.

Відбивши наступ ворога, повстанці, напевно, не мали сили його переслідувати. Серед них було багато вбитих і ранених. М. Шаулу гарматна куля відірвала руку, Наливайко теж був поранений. Замість Шаули козаки обрали гетьманом Наливайка. Незважаючи на небезпеку з боку ворога, на бездоріжжя і весняну повень, повстанці знову рушили на Трипілля. Наливайко зумів мобілізувати всі можливості, щоб переправити повстанців і селян-утікачів через річку і влаштувати відступ на Лівобережжя.

Про піднесення антіфеодальної боротьби на Україні весною 1596р. Жолкевський в одному з своїх листів до польського короля писав: “Вся Україна покозачилась. Скрізь повно зрадників і шпигунів козацьких. Справді , треба взяти за рішучі засоби щодо тієї України”.

Під час перебування в Білій Церкві шляхетські загони чинили жахливі розправи з селянами і трудящими міщанами Київщини. Багато селян кидали свої домівки і тікали в ліс, болота, або приєднувались до запорожських козаків. Багато повстанців утікало на Лівобережжя і переселялось на територію володінь Російської держави.