Страхові послуги

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « СТРАХОВІ ПОСЛУГИ »

Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович

Спеціальність, група: ЗФ – 02 ( фінанси )

Керівник: Ткаченко Наталія Володимирівна

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

2001 р.

З М І С Т

1. Правила для 13 условий страхования - 3

2. Разработать типовые правила (условия) вида страховых услуг - 8

Література - 16

1.1. Правила для 13 условий страхования

У кожній країні права і обов’язки сторін, котрі беруть участь у страхуванні, регулюються законодавчими норма­ми. В Україні юридичною основою такого регулювання є За­кон України від 7 березня 1996.року "Про страхування". Він спрямований на утворення ринку страхових послуг, поси­лення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Зазначимо: його дія не поширюється на державне соціальне страхування.

Згідно з названим Законом страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відпові­дальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом для здійснення страхової діяльності в Україні. Зай­матись страховою діяльністю мають право юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 процентів. Предметом діяльності страховика мо­жуть бути страхування, перестрахування і фінансова діяльність, визначена Законом "Про страхування". Інши­ми видами діяльності страховик має право займатись лише у випадках, передбачених законодавством України.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, котрі уклали із страховиками догово­ри страхування або є страхувальниками згідно із законо­давством України. Страхувальники можуть укладати із стра­ховиками договори про страхування третіх осіб (застрахо­ваних осіб).

Страхувальники мають право під час укладання дого­ворів страхування призначити громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку. Стра­ховий випадок визначається як подія, передбачена догово­ром страхування або законодавством, що відбулася, і з на­станням якої виникає обов’язок страховика здійснити ви­плату страхової суми (страхового відшкодування) страху­вальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Під страховим ризиком розуміється певна подія, на ви­падок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

У Законі "Про страхування" договір страхування визна­чається як письмова угода між страхувальником і страхови­ком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальни­ком, або на користь якої укладено договір страхування (на­дання допомоги, внесення страхових платежів у визначені терміни та виконання інших умов договору).

Страхова сума — це грошова сума, в межах якої страхо­вик зобов’язаний здійснити виплату з настанням страхового випадку відповідно до умов страхування, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. Виплати страхових

сум за договорами особистого страхування здійснюються не­залежно від суми, яку має отримати одержувач за держав­ним соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, котрі діють на момент укладання дого­вору, якщо інше не передбачено договором страхування або умовами обов’язкового страхування.

Страхове відшкодування — це грошова сума, яка випла­чується страховиком за умовами манного страхування і стра­хування відповідальності з настанням страхового випадку. Згідно із Законом страхове відшкодування не може пере­вищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхуваль­ник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Якщо майно застраховано в кількох страховиків і загаль­на страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то і стра­хове відшкодування, виплачуване усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кож­ний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові стра­хової суми за укладеним ним договором страхування.

Під страховим платежем (страховим внеском, страхо­вою премією) розуміється плата за страхування, яку стра­хувальник зобов’заний внести страховику за договором добро­вільного страхування або за умовами обов’язкового страху­вання.

Страховий тариф — це ставка страхового внеску з оди­ниці страхової суми за визначений період страхування. Стра­хові тарифи при добровільній формі страхування обчислю­ються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхо­вого тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов’язкове стра­хування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.

Для укладання договору страхування страхувальник по­дає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватись страховим свідоцтвом (полі­сом, сертифікатом).

Страхове свідоцтво — це документ, який включає: назву та адресу страховика; прізвище, ім’я та по батькові або на­зву страхувальника і його адресу; зазначення об’єкта страху­вання; розмір страхової суми; перелік страхових випадків;строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмір стра­хових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін, підписи сторін.

Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умо­вами страхування.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і стра­хового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт скла­дається страховиком або уповноваженою ним особою.

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, до правоохо­ронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформа­цією про обставини страхового випадку, а також має пра­во самостійно з’ясовувати причини та обставини страхово­го випадку. Підприємства, установи і організації зобов’я­зані надсилати відповідь страховикові на запит про відо­мості, пов’язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страху­вальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у вста­новлені договором терміни;

4) ліквідації страхувальника — юридичної особи, смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;

5) ліквідації страховика в порядку, встановленому за­конодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.