Оцінка санітарних норм умов праці при пайці елементів

10.4 Оцінка санітарних норм умов праці при пайці елементів.

При збиранні використовується ручна пайка, виконувана електричним паяльником потужністю 20 40 Вт. Питоме утворення аерозолю свинцю при цьому складає 0,02 0,04мг/100 пайок.

Згідно складального креслення в якості припою використовується олов'яно-свинцевий припій марки ПОС-61 ГОСТ 21931-76, а як флюс використовується без кислотний флюс КЕ ГОСТ 1797-64. Для видалення залишків флюсу застосовується етиловий спирт або ацетон. До складу припою входить олово Sn у кількості 60-62% і свинець Pb у кількості 38-40%.

Флюс складається із соснової каніфолі у кількості 15-28%, і етилового спирту у кількості 72-85%.

Свинець є надзвичайно небезпечною речовиною (клас 1), ГДК у повітрі робочої зони 0,01мг/м. Олово є речовиною помірковано небезпечною (клас 3) ГДК 10мг/м. Спирт етиловий є безпечною речовиною (клас 4) ГДК у повітрі робочої зони 1000мг/м.

Визначимо концентрацію аерозолю свинцю:

Сфакт.=0,6×y×n×N×t/V = 0,6×0,03×2×4×8/141=0,00817 мг/м, де

у - питоме утворення аерозолю свинцю (y=0,03мг/100 пайок);

n - кількість пайок у хвилину (n=2);

N - кількість робочих місць(N=4);

V - обсяг приміщення, м.( V=141 м);

t - тривалість зборки виробу, год. (t=8годин);

Отже, за даних умов технологічного процесу концентрація аерозолю свинцю в повітрі робочої зони не буде перевищувати гранично припустиму концентрацію 0,01мг/м. Так, як пари свинцю не перевищують ГДК, то немає необхідності у додатковій вентиляції ділянок пайки.

10.5 Освітлення.

10.5.1 Розрахунок природного освітлення.

При монтажі друкованих плат рівень освітленості повинен бути оптимальним. При дуже яскравому освітленні виникає швидке стомлення робітника, що може привести до втрати працездатності і травмі.

Природне освітлення приміщення здійснюється боковим світлом крізь світлові прорізи в зовнішніх стінах чи через прозорі частини стін.

Основною для розрахунку природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості (КПО), що залежить від широти місцевості, пори року, а також погоди, і по який приводиться нормування природного освітлення.

При однобічному боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці, яка розташована на відстані 1 м від стіни, яка найбільш віддалена від світлових прорізів, на перетинанні вертикальної площини характерного розміру приміщення й умовної робочої поверхні.

Згідно СНиП ІІ-4-79/85 нормоване значення КПО для робіт високої точності дорівнює для третього поясу ен III = 2 % вибираємо для природного освітлення в районах з малим сніжним покривом.

Тому що Київ розташований у IV поясу світлового клімату, то значення КПО визначимо за формулою:

ен IV = ен III∙ m∙ з,

де ен III - значення КПО для III пояса;

m =0,9 - коефіцієнт світлового клімату для Києва;

c =0,75 - коефіцієнт сонячності клімату.

е н IV = 2,0×0,9×0,75 = 1,35

Фактичне значення еф при бічному висвітленні визначимо за формулою:

еф=еб×q×r1×T0/Kз,

де q=0,75- коефіцієнт враховуючий нерівномірну яскравість неба і залежить від кутової висоти α середини світлового прорізу над робочою поверхнею;

Кз = 1,3- коефіцієнт запасу (виробниче приміщення з повітряним середовищем, що містить менш 1мг/м3 пилу);

r1 - коефіцієнт, що враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь приміщення. Даний коефіцієнт залежить від ряду факторів:

відношення глибини приміщення b = 5 м до висоти верха вікна від рівня робочої поверхні до верха краю вікна h = 2,9 м;

відношення відстані l = 1 м розрахункової точки від зовнішньої стіни до глибини приміщення;

відношення довжини приміщення lп =10 м до його глибини;

середньозваженого коефіцієнта приміщення, що розраховується за формулою:

,

де r1,r2,r3 - коефіцієнт відображення відповідно стелі, стін і підлоги знайдений по таблиці і рівний ρ1= 0,7; ρ2= 0,6; ρ3= 0,1;

S1,S2, S3 - площі стелі, стін, підлоги.

Для розглянутого приміщення: S1=50 м2, S2=84 м2, S3=50 м2.

При відношенні

b/h=5/2,9=1,7;

l/b=1/5=0,2;

lп/b=10/5=2;

rпорівн=0,4;

Одержимо r1=2,1.

еб- геометричний КПО в розрахунковій точці при бічному освітленні.

еб=0,01×(n1×n2),

де n1=6 - кількість променів за графіком Данилюка I, що проходять від неба через світлові прорізи в розрахункову точці на поперечному розрізі приміщення;

n2=42 - кількість променів за графіком Данилюка II, що проходять від неба через світлові прорізи в розрахунковій точці.

еб=0,01×6×42=2,52

T0 - загальний коефіцієнт світло пропускання, який визначається за формулою:

T0=T1 ×T2 ×T3 ×T4 ×T5,

Де T1 - коефіцієнт світло пропускання матеріалу скла (подвійна шибка Т1=0,8);

T2 – коефіцієнт, що враховує втрати світла в плетіннях світло прийому (плетіння дерев'яні спарені Т2=0,7);

T3 - коефіцієнт враховуючий утрати світла в несучих конструкціях (при бічному висвітленні Т3=1);

T4- коефіцієнт враховуючий утрати світла в сонцезахисних пристроях ( при регульованих жалюзі Т4=1);

T5- коефіцієнт враховуючий утрати світла в захисній сітці (при бічному висвітленні Т5=1 );

Т0=0,8×0,7×1×1×1=0,56

Підставимо отримані результати в формулу:

еф=еб×q×r1×T0/Kз=2,52×0,75×2,1×0,56/1,3=1,71

З проведеного розрахунку видно, що значення необхідне по природному освітленню виконується цілком, тому що розрахункове значення КПО для робочої точки більше нормованого значення КПО.