Організація охорони праці на підприємстві

4.1 Організація охорони праці на підприємстві

 

У відповідності із Законом України про охорону праці від 21.11.2002 р. власник підприємства, голова правління зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

-     створює відповідні служби і призначає, посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

-     розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охороні праці, впроваджує прогре­сивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автомати­зації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці;

-     забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, профе­сійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

-     організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації ро­бочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здо­ров'я виробничих факторів;

-     розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці;

-     здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологіч­них процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту;

-     організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництва з працівниками у галузі охорони праці

-     забезпечує працюючих засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, або рівноцінними харчовими продуктами, миючими засобами, санітарно-побутовим приміщенням, організацією питного режиму, надання працівникам передбачених законо­давством пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього і періодичних медичних оглядів працівників зайнятих на важких роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці. За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи і середній заробіток. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, подання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

Фінансування охорони праці здійснюється власником у розмірі не менш 0,5% суми реалізованої продукції. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці..

У колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. До працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов пращ. Види заохочень визначаються колективним договором. Крім відшкодування шкоди працівникам власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв’язку з заподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці. У разі незабезпечення вимог щодо охорони праці власник відраховує кошти на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за підвищеними тарифами, що періодично пере­глядаються залежно від рівня виробничого травматизму і ступеня шкідливос­ті умов праці, в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України з участю профспілок. Власник відшкодовує витрати на лікування і професій­ну реабілітацію потерпілих від нещасних випадків і професійних захворю­вань, сплачує витрати на проведення робіт по рятуванню потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на ритуальні послуги при похованні загиблих, розслідування і проведення експертизи причин аварій" або нещасного випадку, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тощо.

4.2 Облік коштів, які витрачаються на охорону праці.

Класифікація витрат на охорону праці, які підлягають обов’язковому обліку та наводяться у звітах підприємства перед державними органами статистики, передбачає розподіл усіх витрат на охорону праці на п’ять груп, кожна з яких, у свою чергу, складається з декількох видів.

Таблиця 4.1

Основні витрати на охорону праці підприємства

ТОВ “Агрофірма Імені Мічуріна”

№ груп витрат	Назва і позначення групи витрат	Назва складових витрат	Позначен. складових витрат
1	2	3	4
1	Відшкодування потерпілим внаслідок травм і профес. захворювань 8 Тк К=1	-тимчасова непрацездатність; -одноразова допомога (включаючи членів сімей і утриманців загиблих); -матеріальна шкода; -відшкодування витрат лікувальним закладам; -санаторно-курортним обслуговуванням; -протезування, придбання транспортних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; -доплата до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; -пенсії інвалідам і утриманцям загиблих.	Т1   Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7 Т8
2	Пільги і компенсації працюючим у важких і шкідливих умовах праці 7 Пк К=1	- додаткові відпустки; - скорочений робочий день; -лікувально-профілактичне харчування; - одержання молока або інших рівноцінних продуктів; - підвищені тарифні ставки; - доплати за умови та інтенсивність праці; -пенсії на пільгових умовах.	П1 П2 П3 П4 П5 П6 П7
1	2	3	4
3	Витрати на профілактику травматизму, професійних захворювань 3 Вк К=1	- витрати на заходи з охорони праці за рахунок усіх джерел фінансування регламентовані нормативними актами держави; - витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами; - витрати на заходи з охорони праці з фонду охорони праці підприємства	В1 В2 В3
4	Витрати на ліквідацію наслідків аварії та нещасних випадків на виробництві 5 Гк К=1	- вартість зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, споруд; - витрати на врятування потерпілих, розслідування нещасних випадків, транспорт, зв’язок, тощо; - виплати заробітної плати і доплати за час простою; - вартість ремонту частково зіпсованого обладнання, машин і механізмів, будівель і споруд; -                 вартість підготовки чи перепідготовки працівників замість вибулих внаслідок загибелі чи інвалідності.	Г1 Г2 Г3 Г4 Г5
5	Штрафи та інші відшкодування 6 Шк К=1	- штрафи виплачені за наявність нещасних випадків та приховування потерпілих від обліку; - штрафи на підприємствах, установах і організаціях за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці;	Ш1 Ш2
Продовження таблиці 4.1
1	2	3	4
		- штрафи на працівників за порушення актів законодавства та інших нормативних актів з охорони праці; - компенсації за час вимушеного простою через небезпечність використання робіт органами державного нагляду за охороною праці; -штрафи, пеня, виплати за недотримання договірних зобов’язань із іншими підприємствами; - компенсація виплати за ураження населення, житлового фонду, приватного майна та забруднення оточуючого середовища.	Ш3 Ш4 Ш5 Ш6

Показники стану умов праці відбиваються у Звіті про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах, форма № 1-ПВ (умови праці); у Звіті про стан умов та безпеку праці, форма № 1-УБ (відомча); в картках умов праці на робочих місцях; в санітарно-технічних паспортах цеху.

Показники травматизму і професійного захворювання - у Звіті про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки, форма № 7-ТНВ; Журналі реєстрації нещасних випадків (виробничих травм, гострих отруєнь і захворювань); актах про нещасні випадки, форма Н.1 3віті про причини тимчасової непрацездатності, форма № 16-ВН; в екстреному повідомленні про гостре отруєння (захворювання на виробництві), додаток 2 до Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних і аварій на підприємствах; в акті розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння), додаток 12 до Положення.

Середньооблікова чисельність персоналу відображається у Звіті з праці, форма № 1-ПВ (термінова); у Звіті про використання робочого часу, форма № 3-ПВ; у Звіті про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, форма № 5-С.

Капітальні вкладення в заходи щодо поліпшення умов і охорони праці відображаються у Балансі підприємства, форма № 1 та у Звіті про фінансові результати та їх використання, форма № 2; у "Декларації про прибуток підприємства " додаток 19 до Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства (17 а ,б,в); у розділі "Охорона праці " в колективному договорі; у кошторисно-фінансових розрахунках капітальних вкладень в охорону праці на підприємстві.

Поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці відображаються у Звіті про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки, форма №7-ТНВ; у Звіті про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, форма №5-С ; в Актах комісії, яка приймає виконання робіт по реалізації заходів з охорони праці.

Витрати на відшкодування потерпілим внаслідок нещасних випадків відображаються у Звіті про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки, форма № 7-ТНВ (розділ 2); у Звіті про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду, форма № 4-ПФ; у Розрахунковій відомості про кошти фонду соціального страхування, форма № 4-ФСС ; у повідомленні про наслідки нещасного випадку з потерпілим, додаток 4 до Положення.

Витрати пов’язані з ліквідацією аварії у додатку 13 до Положення.

Собівартість виробничої продукції показується у Звіті про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, форма № 5-С. Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг, балансовий прибуток або збитки відображаються у Звіті про фінансові результати та їх використання, форма № 2; у Звіті про фінансові результати, форма № 5-Ф; у Декларації про прибуток підприємства, додаток 19 до Правил застосування Закону України " Про оподаткування прибутку підприємства ".

РОЗДІЛ 5 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

У даному дипломному проекті розглядаються результати господарської діяльності ТОВ „Агрофірма Імені Мічуріна” Михайлівського району Запорізької області.

Так, результати діяльності підприємства характеризуються величиною отриманого прибутку та рівнем рентабельності. У 2000 році КСП „Імені Мічуріна” було реорганізовано у ТОВ „Агрофірма Імені Мічуріна”. Цей процес реорганізації проходив згідно Закону України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи” від 3.12.1999 року. Цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права та обов’язки їх учасників та засновників.

Господарськими товариствами цим Законом визначаються підприємства, установи, організації на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. /33/

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, в яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визначається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. /33/

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім вищезазначених, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Статутний фонд товариства повинен становити не меньше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платні, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). У ТОВ „Агрофірма Імені Мічуріна” виконавчим органом є генеральний директор – Дудко В. І.. Він вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. /33/

Контроль за діяльністю директора товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не меньше 3 осіб.

Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.

ТОВ „Агрофірма Імені Мічуріна” є сільськогосподарським підприємством, отже воно випускає продовольчу сировину та харчові продукти, в основному ковбаси та рибну продукцію. Тому діяльність ТОВ „Агрофірма Імені Мічуріна” підпорядкована і ведеться згідно Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23 грудня 1997 року.

Цей Закон встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров’я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (просто постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини, а також надання послуг у сфері громадського харчування. /32/

Вимоги щодо попередження виготовлення, реалізації та використання небезпечних харчових продуктів:

-           забороняється виготовляти, ввозити, реалізовувати, використовувати в торгівлі, громадському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров’я та життя людини харчові продукти та продовольчу сировину;

-           будь-який харчовий продукт, продовольча сировина не можуть бути ввезені, виготовлені, передані у реалізацію, реалізовані або використані іншим чином без документального підтвердження їх якості та безпеки. /32/

Контроль за якістю та безпекою спеціальних харчових продуктів, дотримання умов їх виробництва, ввезення, зберігання, транспортування та реалізації здійснюється відповідно до законів України та інших нормативно-правових актів України.

Виробники щодо забезпечення належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини мають право одержувати у встановлений строк необхідну, доступну та достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про можливість реалізації, використання і споживання харчових продуктів, сировини в Україні.

Також вони зобов’язані :

-           мати спеціальну освіту (підготовку);

-           виробляти харчові продукти, які відповідають вимогам цього Закону та діючих в Україні нормативних документів щодо цих продуктів;

-           реалізовувати та використовувати харчові продукти лише за наявності документального підтвердження їхньої якості та безпеки;

-           відшкодовувати споживачам збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства України про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини.

Особи, винні у порушені вимог цього Закону, несуть цивільно-правову відповідальність або адміністративну чи кримінальну відповідно до законів України.

ТОВ „Агрофірма Імені Мічуріна” з моменту створення сплачує єдиний (фіксований) податок згідно із Законом України „Про запровадження в порядку експерименту єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських виробників”.

Цей Закон визначає механізм справляння єдиного (фіксованого) податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій або натуральній формі.

Загальнодержавний єдиний (фіксований) податок є сукупністю сплачуваних за станом на 1 січня 1998 року податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів, а саме:

-           податку на додану вартість;

-           податку на прибуток підприємств;

-           податку на доходи фізичних осіб;

-           плати за землю;

-           податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

-           збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

-           збору за спеціальне використання природних ресурсів;

-           збору на обов’язкове соціальне страхування;

-           збору на обов’язкове пенсійне страхування.

Сільськогосподарські товаровиробники сплачують у рахунок податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів, визначених вище, єдиний податок грошовими коштами або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції заготівельним та переробним підприємствам і організаціям, з якими районна державна адміністрація укладає угоди з погодженням їх з відповідною районною радою.

Платниками єдиного податку є сільськогосподарські товаровиробники, які здійснюють діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції.

До сільськогосподарських товаровиробників, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми валового доходу цього підприємства. У разі, якщо у звітному періоді валовий доход від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва становитиме менше 50% їх загального валового доходу, такі сільськогосподарські товаровиробники сплачують податки на загальних підставах.

У ТОВ „Агрофірма Імені Мічуріна” валовий доход від продажу сільськогосподарської продукції перевищує 50% загального валового доходу, отже діяльність ТОВ „Агрофірма Імені Мічуріна” правомірна

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Метою роботи є вдосконалення маркетингової діяльності в ТОВ АФ «імені Мічуріна», що дуже важливо в умовах ринкової економіки. коли держава поступово відходить від таких функцій, як заготівля та збут . Тут найбільш ефективним буде створення самими товаровиробниками засобів які б сприяли організації маркетингової діяльності на підприємстві, що суттєво підвищить ефективність виробництва продукції.

Аналіз ТОВ АФ «імені Мічуріна» показав, що це середнє за розмірами господарство, яке спеціалізується на виробництві зерна та соняшнику а також надає послуги на сторону та має низький рівень спеціалізації. Питома вага зерна за період складає 23,57 %, а питома вага соняшнику складає 24,65%, значну частку в товарній продукції займають роботи та послуги на сторону (15,48 %). .

Аналіз показників рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на підприємстві дає змогу зробити висновок, що спостерігається тенденція до зниження рівня інтенсифікації виробництва продукції, що негативно впливає на фінансові результати роботи.

 Аналіз собівартості продукції дає можливість зробити висновок, що

на протязі аналізованого періоду витрати на виробництво продукції збільшуються, що повязано зі збільшенням обсягів виробництва. Собівартість продукції рослинництва за аналізований період збільшується: зернових на 22,4 % , соняшника в 2,4 рази , що пов’язано в основному із підвищенням цін на матеріали, насіння, а також тарифів

Щодо складу собівартості по зернових аналіз показав, до майже чверть всього обсягу собівартості 1 ц зерна займають добрива, які господарство вносить для підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Також велику питому вагу займають витрати на насіння – 15,2 % чи 4,18 грн.

Аналіз складу та динаміки виручки показує: обсяг виручки від реалізації продукції рослинництва збільшилася на 40,1% за рахунок збільшення обсягів виробництва та реалізації соняшнику та кукурудзи, а також підвищення реалізаційних цін.

З продукції тваринництві в господарстві в звітному році виробляється та реалізовується тільки мед і складає 5 тис.грн. За рахунок цього зменшилася виручка від реалізації всього по господарству на 32,5 %.

Відповідно зменшується прибуток від реалізації продукції і в звітному році був отриманий прибуток в розмірі 73 тис.грн, що на 87,5% менше ніж в базисному році. . Рентабельність продажу в звітному році становить 5,6 %, тоді як в 2000 році складала -33,1 %.

Щодо складу виручки, то в середньому питома вага виручки по договорах складала до 2003 року 62-73 %, а вже в період з 2003 року до 2004 року складає лише 39-45 %. Відповідно питома вага виручки за готівку складало в період з 2000до 2003 року 19-23 %, а вже в 2003-2004 році ситуація змінилась і питома вага дорівнювала 51-55 %. Питома вага виручки в рахунок зарплати складає 2,6-5 % від загального обсягу виручки. у період з 2000 до2003 року виручка від рахунку паю складає 3,6-5,7 % .

Все це говорить про те, що треба налагоджувати власні стосунки з різними фірмами та організаціями, так як вони є найбільш стабільними покупцями продукції.

На основі проведеного SWOT аналізу, можна зробити висновок, що маркетингова діяльність на підприємстві проводиться на дуже низькому рівні, так як немає відповідної служби та кваліфікованих працівників.

 В останні роки на підприємстві спостерігається тенденція зниження прибутку то на це вплинули такі чинники, як зменшення обсягів виробництва продукції, відтак і її реалізація, а також нееквівалентність обміну щодо постачання товаровиробників енергетичними, основними фондами, мінеральними добривами, агрохімікатами тощо. Така негативна тенденція у формуванні доходів може зумовити занепад економіки підприємства, а тому потрібні негайні заходи щодо її подолання.

Тому ми вважаємо за необхідне запропонувати наступні заходи:

1. Проведено маркетингові дослідження ринку збуту сільськогосподарської продукції та виявлено , що найбільш перспективним ринком для реалізації сільськогосподарської продукції є ринок, так як закупівельні ціни тут найвищі, на другому місці договірні ціни, далі реалізація в магазини та плата за паї та в рахунок заробітної плати.. Нами запропоновано розподіл каналів реалізації продукції, при застосуванні якого господарство може отримати виручку від реалізації в розмірі 5670,7 тис. грн., що на 4304,8 тис.грн. більше ніж в звітному році.

Для підвищення рівня доходності сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах необхідно застосовувати ринкові фактори, по мірі можливості створювати на підприємствах маркетингові служби.

2.Планується впровадження маркетингової служби в ТОВ АФ «імені Мічуріна», яка на перших етапах буде складатися з 2 спеціалістів – маркетологів. Загальна сума витрат на впровадження маркетингової служби на місяць складає 2538,75 грн. Річні витрати, якщо не виникнуть непередбачені та інші витрати приблизно будуть складати 30465 грн. За рахунок упровадження заходу прибуток від реалізації продукції зросте на 67 тис.грн., що приведе до збільшення рівня рентабельності продажу на 2,9 %.

Строк окупності маркетингової служби становить 4,5 місяі, створення її для підприємства є необхідним, так як цей крок буде самим ефективним шляхом для виходу підприємства з кризового стану.

3.  Впровадження міні-цеху по переробці ячменю на крупу. В останні роки рентабельність виробництва ячменю є низькою, це відбувається за рахунок того що ціни реалізації дуже низькі, так як нема відповідних каналів реалізації продукції. Саме тому ми запропонували ячмінь до переробки на крупу. Переробка зерна на крупу принесе господарству прибуток 394,4 тис. грн., що на 371,36 тис.грн. більше ніж продати зерно у первісному вигляді.

Збільшується рівень рентабельності виробництва, так рівень рентабельності виробництва ячменю і при продажу в первісному вигляді складає 10,2 %, а рівень рентабельності виробництва крупи складає 151,2 %, або більше на 141 %.Термін окупності проекту становить 2,3 місяці.

В умовах ринку ТОВ АФ «імені Мічуріна» повинно вигідно для себе реагувати на кон’юнктуру ринку, конкурентів та інші фактори, які пов’язані з маркетинговою діяльністю. Все це дозволить зробити діяльність підприємства більш ефективною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Аграрная экономика. Учебник для студентов экономических специальностей вузов. /Серова Е.В. – М.: ГУ ВШЭ, 1999. – 56 с.

2.    Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 4) /За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ, 2000. – 601 с.

3.    Азарян М.О. Маркетинг: принципи та функції. Навчальний посібник – К.:НМЦТВО МОіН України НВФ „Студцентр”, 2001 -319 с.

4.    Беляков Г.И. Практикум по охране труда. – М.: Агропромиздат, 1988. – 11с.

5.    Білоусько Я.К. Застосування норми прибутку для регулювання економічних відносин //Економіка АПК. – 2000. - №5. – с.8-9

6.    Борисова В.А. Підвищення конкурентоспроможності підприємств АПК //Економіка АПК. – 2000. - №5. – с.75-79

7.    Боровиков Г.И. Безопасность труда в сельском хозяйстве. – М.: Агропромиздат, 1988. – 189 с.

8.    Гончаренко В., Пантелеймоненко А. Маркетингова стратегія обслуговуючих кооперативів Полтавщини //Кооперативний поступ. – 2000. – №7. – с.3

9.    Горкавий В.К. Статистика. Навчальний посібник для студентів. – К.: Вища школа, 1994. – 94 с.

10.  Грейсон Дж. К. мл., О’Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века: Пер. с англ. /Авт. предисл. Б.З. Мильнер. – М.: Экономика, 1991. – 319с.

11.  Добрынин В.А. Экономика сельского хозяйства. – М.: Агропромиздат, 1990. –160 с.

12.  Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

13.  Економіка сільського господарства /В.П. Мертенс, В.І. Мацибора, Л.Ф. Жигало та ін.; За ред. В.П. Мертенса. – К.: Урожай, 1995. – 228 с.

14.  Економіка сільського господарства /Мацибора В.Г. – К.: Вища школа, 1994

15.  Економічний аналіз діяльності підприємств і організацій АПК. – К.: Урожай, 1991. – 158с.

16.  Економічний словник-довідник /За ред. док. екон. наук, проф.. С.В. Мочерного. Худож. оформ. В.М. Штогрина. – К.: Феміна, 1995. – 368 с. (Nota bene)

17.  Здоровцев А.И. Экономика сельского хозяйства. Учебное пособие. –Харьков: Вища школа, 1984. – 201 с.

18.  Зиновьев И.Ф., Буценко И.Н., Левченко В.Н. Методика оценки потерь в сфере агропромышленного комплекса. – Симферополь: Таврия, 1999. – 190с.

19.  Зиновьев И.Ф., Панова Н.Н. и др. Управление персоналом (учебное пособие) /Под ред. Ф.В. Зиновьева. – Симферополь: Изд-во Таврия, 1998. – 236с.

20.  Иванов В.А. Интенсификация сельскохозяйственного производства: проблемы развития и эффективности. – М.: Наука, 1990. – 17 с.

21.  Кованов С.И., Свободин В.А. Экономические показатели деятельности сельскохозяйственных предприятий. – М.: Агропромиздат, 1991. – 14 с.

22.  Козырев В.М. Основы современной экономики. – М, 1999. – 184 с.

23.  Конаев В.К. Интенсификация и эффективность сельского хозяйства. –М.: Агропромиздат, 1989. – 118 с.

24.  Котлер Ф. Основи маркетинга. М.: Прогресс, 1990.

25.  Котлер Ф. управление маркетингом. – М.: Єкономика, 1980.

26.  Кретон И.и. Маркетинг предприятия: Прак. Пособие. – М.: АО „Тинстатинформ”, 1994.

27.  Крендєлл Р. 1001 способ успішного маркетинга - М.: ФАИР - ПРЕСС, 1999. – 496 с.

28.  Круз Г., Дем’яненко С. Дві концепції оцінки ефективності роботи підприємства: коефіцієнт прибутковості та норма рентабельності //Сільське господарство реформується. – 1998. – випуск №15. – с.10-12

29.  Лесів М., Пукаляк І. Які проблеми можуть постати перед кооперативом (досвід Львівської області) //Кооперативний поступ. – 2000. – №6. – с.3

30.  Лі Р. Прибуток – найважливіший фактор підприємства //Сільське господарство реформується. – 1997. – випуск №2. – с.15

31.  Липчук В.В. Маркетинг: основи теорії і практики – Львів ,2003 – 288 с.

32.  Маркетинг / Под ред. А.А, Романова – М.: Банки и биржи , ЮНИТИ, 1995. – 560 с.

33.  Маркетинг / Упоряд. А.І. Кредисов. – К.: Україна , 1994.

34.  Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища школа, 1994. – 415 с.

35.  Методика экономических исследований. Учебное пособие /Под ред. Ф.В. Зиновьева. – Симферополь: Изд-во Таврия, 1999. – 168 с.

36.  Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками. //Економіка АПК. – 2000. - №5. –с.39-42

37.  Ораевская Г.А. Анализ хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1985. – 279 с.

38.  Організація сільськогосподарського виробництва. /Козинський Л.М., Киреєв О.Г., Синяєва Л.В., ч.1. – Мелітополь, 1997

39.  Основи охорони праці /В.Ц. Жидесзький. – Львів: Афіша, 1999. – 120 с.

40.  Охорона праці /Г.М. Пряник, С.Д. Лахман, Д.А. Бутко, В.А. Лущенков, В.І. Работягов. – К.: Урожай, 1994

41.  Охорона праці. Посібник. – К.: Урожай, 1994. – 69 с.

42.  Охрана труда: Учебник для студентов вузов /Князевский Б.А., Долин П.А., Марусова Т.П. и др.; Под ред. Б.А. Князевского. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. Высшая школа, 1982. – 311 с., ил.

43.  Ралицкий В.М. Экономика предприятий. – М.: Агропромиздат, 1996. – 77 с.

44.  Саблук П.Т. Анализ и контроль в управлении сельскохозяйственным предприятием. – К., 1996

45.  Савицкая Г. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК: Учеб. – 2-е изд., испр. – Мн.: «Экоперспектива», 1999. – 494 с.

46.  Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995. – 328 с.

47.  Справочник по финансово-экономическим расчетам в сельскохозяйственных предприятиях. /Вальтер С.Б. – Финансы и статистика, 1988. – 204с.

48.  Статистика. Учебное пособие. /Под ред. Ф. Г. Долгушевского и Л.Г. Озеран. – М.: «Мысль», 1976. – 270 с.

49.  Чапко І.П. Маркетингові методи забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств. – К., 1999.

50.  Экономический анализ сельскохозяйственного производства /А.М. Чурсин, Г.М. Лоза, С.С. Сергеев и др. – М.: Колос, 1979. – 320 с.