1.1. Конкуренція як передумова розвитку ринкової економіки та чесні звичаї ділової практики
Конкуренція є важливим атрибутом ринкової економіки. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, “суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети”.
Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, який складається з великої кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, та об’єднаних єдиним поняттям – ринок. Конкуренція є ключовим поняттям, що виражає сутність ринкових відносин. Вона є центром всієї системи ринкового господарства.
Отже, конкуренція виявляється, перш за все, як суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів.
Такий вид економічних відносин, як конкуренція, існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого не залежні суб’єкти. Їхня залежність пов’язана тільки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію – природньо і об’єктивно існуюче явище – можна розглядати як закон товарного господарства.
Конкуренція — це адекватна ринку форма економічного суперництва. Одночасно її можна представити умовою розвитку підприємництва та найважливішим його мотиватором.
Конкуренція сприяє формуванню певного складу мислення підприємців. Відсутність „здорової” конкуренції призводить до монополії виробництва і, як наслідок, зростання тіньової економіки, яка нічого не має спільного із законним веденням бізнесу. Однак наші реалії говорять про те, що далеко не завжди ми стикаємося із цивілізованим ринком. Часто має місце позаекономічне, протиправне накопичення багатства у контексті псевдоринкових відносин та напівкримінального перерозподілу національного багатства. Цивілізована конкуренція можлива лише за умов, визначених законодавчим шляхом та реалізованих за допомогою державного регулювання та регламентування економічних процесів.
Стрижнем мотивації підприємництва протягом тривалого часу було виключно прагнення до максимізації прибутку. Але освічені капіталісти та теоретики ринкової економіки в XIX столітті починають усвідомлювати методологічну збитковість підходу, що трактує наживу як єдиний та абсолютний мотив підприємництва. Зміцнюється розуміння того, що підприємці керуються не тільки суто меркантильними мотивами, але й прагненням до самоствердження та самореалізації. Насамперед, гонитва за матеріальним успіхом також може бути формою реалізації цього прагнення, а не тільки самодостатньою цінністю.
Важливою умовою ринку є надання його суб'єктам економічної свободи, що є необхідною передумовою будь-якої іншої свободи. Економічна свобода — це свобода будь-якої діяльності, включаючи право вибору та пов'язані із цим ризик та відповідальність. Бізнес — це діяльність у межах постійної, жорсткої конкуренції та суперництва за більш високі показники якості. Моральна цінність добра у підприємців найчастіше ототожнюється із користю. Індивід постійно „перевіряє” свої моральні цінності, приносячи одні з них у жертву іншим, та випробовує на міцність щирість своїх переконань. Своєрідністю прояву моральних цінностей в умовах ринку є принцип непримусових методів суспільної еволюції, пов'язаний із наданням індивідам свободи вибору щодо засобів своєї діяльності. Ринковий механізм спонукає суспільство до постійного розвитку. Умовність оцінок та їх орієнтація на конкретний результат не зменшують загальної ролі ринкового механізму. Проте не можна повністю ігнорувати й критичні зауваження, висловлювані на адресу ринку, тому що його сліпе звеличення матиме зворотній результат. Ринок не повинен бути самоціллю суспільства. Він є лише засобом поліпшення матеріальних та духовних основ життя людини. Тому що там, де свобода ринку стає самоціллю, починає обмежуватися свобода людини.
Спільні моральні цінності окремих індивідів в процесі їх економічної діяльності згодом трансформувались в так звані „чесні звичаї” ділової практики.
Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 року у статті 1 містить генеральну заборону, відповідно до якої визнаються недобросовісною конкуренцією та забороняються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Зміст поняття „звичай” у підприємницькій діяльності може мати широке суб’єктивне тлумачення. Тому важливим є чітке визначення поняття „звичаю” в діловій практиці. Проте в українському законодавстві цей термін поки що не визначений однозначно.
За визначенням В.Котюка, звичай – це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке стало звичкою в силу його багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства[1].
Також у правовій літературі висловлюється думка, що при застосуванні терміну „чесні звичаї” відносно конкуренції він відображає моральні, соціальні і економічні традиції, які існують в конкретному суспільстві[2].
Отже, в узагальненому вигляді, чесні звичаї ділової практики – це певні загальноприйняті правила поведінки суб’єктів економічної діяльності, що склались історично і відображають морально-етичні уподобання суб’єктів в процесі їх економічних взаємовідносин.
В процесі розвитку суспільства чесні звичаї ділової практики поступово знайшли своє відображення в окремих нормативно-правових актах, хоча така юридична трансформація не означає що чесні звичаї ділової практики зникли як соціально-економічне явище, вони навпаки розвиваються відповідно до подальшого розвитку суспільства.
Характерним є те, що чесні звичаї ділової практики набули найбільшого розвитку в країнах з розвинутою ринковою економікою і майже відсутні в постсоціалістичних країнах. Зокрема в США є законодавче визначення торгової звички в Єдиному торговому кодексі. За умови ж існування жорстко регульованої командно-адміністративної економіки і відсутності власне ринкових відносин чесні звичаї є непотрібними, вони протирічать самій філософії командно-адміністративної системи.
Саме в цьому є одна з причин сучасного стану конкурентного середовища в Україні, адже вітчизняні підприємці не мають тих моральних настанов, які були сформовані у вигляді чесних звичаїв ділової практики в інших країнах і сприймаються підприємцями як об’єктивно існуючі і непорушні правила поведінки ( власне, на теренах колишнього СНД та інших постсоціалістичних країн теж існували певні чесні звичаї, але вони з часом деградували за період існування командно-адміністративної економіки в зв’язку з відсутністю об’єктивної необхідності в них ).
Ринкова конкуренція – це боротьба за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться фірмами на доступних їм сегментах ринку. Наведене визначення досить умовне, але воно включає ряд важливих для розуміння суті справи моментів.
По-перше, мова йде про ринкову конкуренцію, тобто про безпосередню взаємодію фірм на ринку. Справа в тому, що в поняття конкуренції іноді включається дуже широке коло явищ. Але це визначення досить конкретне. Воно стосується тільки тієї боротьби, яку ведуть фірми, що просувають на ринок свої товари та послуги.
По-друге, конкуренція ведеться за обмежений обсяг платоспроможного попиту. Саме обмеженість попиту змушує фірми ворогувати одна з одною. Якщо попит забезпечений товарами (послугами) однієї фірми, то всі інші автоматично втрачають можливість реалізовувати свою продукцію.
По-третє, ринкова конкуренція розвивається тільки на доступних сегментах ринку. Один з розповсюджених прийомів, до якого вдаються фірми, заключається в переході на недоступні для інших сегменти.
Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує.
Функція регулювання. Для того щоб встояти в боротьбі, підприємець повинен запропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач (суверенітет споживача). Звідси й фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них існує найбільша потреба.
Функція мотивації. Для фірми конкуренція означає шанс і ризик одночасно, адже підприємства, що пропонують найкращу по якості продукцію, або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес. А фірми, що не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).
Функція розподілення. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності, але й дозволяє розподілити прибуток серед підприємств та домашніх господарств відповідно до їх ефективного вкладу. Це відповідає одному з головних принципів конкурентної боротьби – винагорода відповідно до результатів.
Функція контролю. Конкуренція обмежує та контролює економічну силу кожної фірми. Наприклад, монополіст може визначити ціну. В цей час конкуренція пропонує покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим об’єктивніша ціна.
Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.
Отже, після стислого визначення головних моментів, можна зробити висновок щодо ролі добросовісної конкуренції в економіці: вона є визначаючим фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів. Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, упереджує диктат виробників (монополістів) по відношенню до споживача.
... певних дій у вигляді недобросовісної конкуренції не визначено національним законодавством[7]. Основна частина Розгляд спорів у справах про недобросовісну конкуренцію АМК України і судовою практикою є теж важливою ланкою у боротьбі із недобросовісною конкуренцією. Практика свідчить, що переважна частина випадків недобросовісної конкуренції розслідується саме органами АМК на підставі відпові ...
... нормативний характер і не враховує дію ринкових механізмів (динаміку цін на сільгосппродукцію, ресурси, зміну врожайності, зміну банківської норми процента, податкових витрат тощо). Складність специфіки державного регулювання АПК регіону полягає в тому, що воно повинно поєднувати в собі, з одного боку, заходи, спрямовані на формування конкурентного середовища, розвиток підприємництва, а, з і ...
... спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції; · бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, антимонопольної політики та демонополізації економіки; · бере участь в укладенні міждержавних угод, розробці й реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами ...
... ію та придбання продукції для потреб розвитку території комунального утворення, його жителів за рахунок наявних валютних коштів та на іншій основі. Використання комунального майна можливе також на підставі концесійних договорів. Правове регулювання відносин концесії здійснюється на підставі ЗУ "Про концесії" від 16.07.99р. Концесія комунального майна–це надання з метою задоволення громадських ...
0 комментариев