З точки зору захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції з боку закордонних товаровиробників

1.               З точки зору захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції з боку закордонних товаровиробників.

2.               З точки зору політико-економічних відносин.

Досить відчутним чинником, що негативно позначається на розвитку економіки є недобросовісна конкуренція з боку закордонних товаровиробників. В першу чергу це стосується так званого „сірого” імпорту. За різними оцінками в загальному обсязі імпорту товарів народного споживання обсяг „сірого” імпорту складає по різним групам товарів від 40 до 70%. В значній частині випадків дані товари маркуються відомими в Україні торговими марками, досить часто це марки, відомі ще з часів СРСР, зокрема така практика поширена в галузі автозапчастин. За різними оцінками від 20 до 50 % автозапчастин до вітчизняних та російських авто, що реалізуються в Україні вироблені в Китаї та інших країнах, але несуть позначення машинобудівних заводів України та СНД.

Крім того останнім часом зустрічаються випадки дискредитації вітчизняних товаровиробників західними конкурентами, що мають високі фінансові можливості і нерідко можуть лобіювати свої інтереси в уряді.

Також наявність недобросовісної конкуренції негативно позначається на політико-економічних стосунках України з іншими країнами, і в першу чергу, з США та Європейським Співтовариством.

З одного боку це призводить до негативних економічних наслідків та перешкоджає ефективній інтеграції України у міжнародні економічні структури. А з іншого боку, це досить часто слугує приводом для тиску з боку іноземних країн на уряд країни. Яскравий приклад – взаємовідносини України і США з приводу піратства на ринку аудіовізуальної продукції та програмного забезпечення. До речі, такий тиск є не завжди цілком обґрунтованим, а має певні політичні мотиви. Зокрема, яскравими прикладами такого тиску є :

13 березня 2001 р. Україну було внесено до розділу „Пріоритетна іноземна країна” (Priority Foreign Country) так званого „Списку 301”, згідно з яким Офіс торгового представника США визначає країни, що не забезпечують адекватний та ефективний захист прав інтелектуальної власності або відмовляються від надання справедливого і рівноправного доступу на ринок американським товарам, пов'язаним з використанням прав інтелектуальної власності.

7 серпня 2001 р. Уряд США як попередній захід прийняв рішення про призупинення спеціально­го статусу безмитної торгівлі з Україною у зв'язку з неспроміжністю України зупинити незаконне виробництво оптичних носіїв інформації, зокрема компакт-дисків (CD, CD-ROM, DVD), і 24 серпня 2001р. реалізував це рішення. Американське торговельне представництво відзначило, що Україна -найбільший експортер нелегальної оптичної медіа-продукції, черз що американська промисловість зазнає щорічних збитків у розмірі 200 млн доларів[21], хоча ця цифра ставиться в Україні під сумнів .

Крім того, сама загроза можливості певних проявів недобросовісної конкуренції в Україні через недосконалість механізму захисту часто відлякує іноземні компанії. Яскравий приклад – за даними української Асоціації іноземних виробників фармацевтичної продукції, в Україні на етапі реєстрації в Фармакологічному експертному центрі Міністерства охорони здоров’я України не враховується наявність патентного захисту винаходів і промислових зразків, не проводиться патентна експертиза препаратів, що подаються на реєстрацію. Це призводить до порушення патентних прав на оригінальні лікарські препарати. Як наслідок, провідні фармацевтичні компанії можуть відмовитись від поставок на Український ринок інноваційних лікарських препаратів.

Приблизно ті ж побоювання присутні і в іноземних інвесторів, перш за все тих, хто намагається принести на ринок України високі промислові технології та високотехнологічну продукцію. В результаті це негативно позначається на загальному рівні розвитку економіки.

3.2. Вдосконалення засад захисту від недобросовісної конкуренції та застосування світового досвіду захисту від недобросовісної конкуренції в Україні

На основі вищенаведеної інформації очевидною стає необхідність вдосконалення засад захисту від недобросовісної конкуренції в трьох основних напрямках:

1.               Вдосконалення нормативної бази.

2.               Вдосконалення організаційних засад діяльності.

3.               Адаптація світового досвіду до умов України.

Останнім часом вітчизняні законодавці проробили значну кількість роботи по вдосконаленню українського законодавства.

Була прийнята ціла низка законодавчих актів, які прямо чи опосередковано покликані захищати добросовісну конкуренцію в економічному просторі України. Але, на жаль, на даний час в законодавстві залишається достатньо велика кількість білих плям.

Більшість недоліків законодавства була розглянута в Розділі 2.3. даної роботи, тому повторюватись немає сенсу. Потрібно лише додати, що вдосконалення потребують Кримінальний кодекс України та Кодекс про адміністративні правопорушення України. Зокрема у Кримінальному кодексі України досі відсутній захист такого об`єкту інтелектуальної власності і потенційного об`єкту зловживань у вигляді недобросовісної конкуренції як ноу-хау.

Також з Кодексу про адміністративні правопорушення України останніми змінами були виключені окремі пункти з статті 164-3 , що стосуються незаконного використання фірмового найменування та маркування, не передбачене покарання за імітацію упаковки та оформлення товару тощо.

Існує також необхідність подальшого аналізу та внесення змін у Закони України : „Про рекламу”, „Про охорону прав на промислові зразки”, „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг ” та інші.

Крім того, вдосконалення потребує сам механізм прийняття нормативних актів.

Хочеться, щоб цей процес відбувався на демократичних засадах, а саме шляхом залучення представників підприємців та Спілок споживачів до обговорення законопроєктів, пов”язаних з конкурентним законодавством, також їх присутність як заседателів при розгляді конфліктних справ, як це закріплено законодавством проти недобросовісної конкуренції Німеччини.

В світлі необхідності інтеграції України в європейські економічні структури з перспективою подальшого входження до Європейського Співтовариства, постає проблема зближення законодавства та приведення його у відповідність до європейських норм.

Слід відзначити, що саме в сфері конкуренції українським законодавцем було здійснено суттєве реформування законодавства й успішно прийнято ряд законодавчих актів, які імплементували основні положення законодавства ЄС. Серед них Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 та інші нормативні акти, які загалом адаптували основні положення регулювання конкуренції в Європейському праві. Основа для такого узгодження законодавства закладена Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною (УПС) від 1994 року, якою Україна взяла на себе зобов'язання із забезпечення відповідності законодавства в пріоритетних сферах, серед яких конкуренція займає не останнє місце. Аналізуючи УПС, цікаво відзначити, що в ній основна увага приділяється положенням щодо конкуренції, які впливають на торгівлю між Співтовариством та Україною. Стаття 49 Угоди визначає, що сторони погоджуються співпрацювати з метою виправлення або усунення, шляхом застосування своїх антимонопольних законів тих чи інших обмежень, до яких вдаються підприємства, або таких, що викликані державним втручанням, якщо вони можуть впливати на торгівлю між Співтовариством та Україною. Отже, положення статті спрямовані на забезпечення необхідних умов та заходів у сфері взаємної торгівлі сторін. Ці положення УПС установлюють м'які вимоги щодо реформування законодавства, тоді як у Договорах про приєднання, укладених між державами-кандидатами на членство в ЄС, містяться більш жорсткі та конкретні вимоги з реформування внутрішнього законодавства. Проте, розглядаючи статтю в контексті всієї угоди, можна дійти висновку, що така співпраця передбачає також і реформування регулювання внутрішнього ринку України. Відповідно до статті 51 УПС „Україна вживає заходів до забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність до законодавства Співтовариства”, (п.1 ст. 51) , остаточна мета достатньо чітко зрозуміла - це приведення внутрішнього законодавства України у відповідність до законодавства ЄС.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" інкорпорував основні положення законодавства ЄС щодо згаданих вимог, хоча є деякі відмінності стосовно термінологічних визначень, які пов'язані із специфікою національного правового регулювання. У Законі дається поняття та детально регулюються відносини щодо узгоджених дій суб'єктів господарювання, антиконкурентних узгоджених дій, зловживання монопольним становищем (із зазначенням видів та порушень), зроблено винятки для середніх та малих підприємств, для угод у сфері прав інтелектуальної власності встановлені критерії для визначення узгоджених дій, зловживання монопольним становищем, концентрації суб'єктів господарювання відповідно до аналогічних критеріїв, які використовуються в Європейському законодавстві. Зокрема, Закон дає поняття (нове в українському законодавстві) концентрації суб'єктів господарювання, встановлює дозвільну процедуру на проведення узгоджених дій, створення концентрації чи надання державної допомоги.

Уповноваженим органом, який має приймати рішення в сфері регулювання конкуренції виступає Антимонопольний комітет, завдання і повноваження якого регулюються Законом України "Про Антимонопольний комітет України". Закон встановлює строки, повноваження, розміри штрафів та процесуальні питання подання заяв на отримання дозволів, які, з невеликими розбіжностями, відповідають тим, за якими працює Європейська Комісія.

Сфера дії згаданого Закону "Про захист економічної конкуренції" поширюється на відносини, які за формулюванням ст. 2 Закону "впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України". Це означає, що Закон установлює національний режим, але положення ст. 2 мають гнучке застосування, і відносини поза межами території України можуть трактуватися як такі, що можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України, а отже, підпадають під дію Закону.

Проте на сьогоднішньому етапі імплементації законодавства ЄС у галузі конкуренції необхідно також забезпечити механізм його виконання, а саме: заходи щодо впровадження законодавства, прийнятого у відповідності до законодавства ЄС, у тому числі Закону України про захист економічної конкуренції. Серед іншого, це включає в себе підвищення обізнаності працівників органів Антимонопольного комітету й його відділень з нормами європейського законодавства, заходи з правової освіти в цій галузі. Це насамперед переклад і публікація законодавства ЄС у сфері конкуренції, на підставі якого мають прийматися інші законодавчі та підзаконні акти; також це проведення постійного моніторингу законодавства ЄС і запровадження відповідних змін до законодавства України. На наш погляд, особливу увагу треба зосередити на процедурних питаннях вирішення таких справ у судах, беручи до уваги загальні вимоги, які встановлюються Комісією та Радою в таких актах, як повідомлення, зауваження та доповіді, та використовуючи практику Європейського Суду.

Також необхідно створити додаткові органи з незалежного контролю за виконанням законодавства про конкуренцію, особливо, в частині державної допомоги. Дії щодо державної допомоги вважаються особливо небезпечними, це стосується, зокрема, рішень державних органів щодо надання пільг та змін в оподаткуванні. Для ефективного моніторінгу цих порушень, контролю та швидкого реагування необхідно створення незалежного неупередженого органу, який би додатково виконував функції Антимонопольного комітету, якому навряд чи вдасться ефективно поєднувати згадані обов'язки. Треба зауважити, що в Угодах про приєднання держав - кандидатів на членство в Європейському Союзі особлива увага приділяється саме виявленню та боротьбі з діями органів влади, які можуть призвести до порушення конкуренції на ринку (державна допомога) та створенню додаткових органів контролю за порушенням антимонопольного законодавства.

У зв'язку з прийняттям нового Закону необхідно внести відповідні зміни й доповнення до багатьох нормативно-правових актів, у тому числі до Положення Про створення територіальних відділень Антимонопольного Комітету України від 14.01.94 в частині компетенції відділень, до Закону України "Про Антимонопольний комітет України", який визначає порядок накладення штрафів та розгляду справ, проте не регулює процедуру надання дозволів на проведення узгоджених дій, тому також потребує відповідних змін, до Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо.

Останнє, що важливо зазначити, Закон уживає переважно оціночні поняття, які поширені в Європейському праві (що пояснюється специфікою правового регулювання, заснованого на судовому прецеденті), але не поширені в Україні з її позитивістською правовою спадщиною. Саме тому при прийнятті рішень Антимонопольним комітетом та судовими органами України, - при застосуванні законодавства про конкуренцію та з'ясуванні, чи мало місце порушення законодавства, - необхідно враховувати практику Європейського Суду, яка роз'яснює та деталізує багато питань застосування законодавства, або імплементовувати цю практику в законодавство України.

Залишається відкритою проблема ратифікації Україною окремих міжнародних угод, зокрема:

1.         Віденської угоди про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків.

2.         Мадридської угоди про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів.

3.         Гаазької угоди про міжнародне депонування промислових зразків.

4.         Лісабонської угоди про захист назв місця походження та їх міжнародну реєстрацію.

Ще однією прогалиною в нормативному забезпеченні захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є відсутність єдиної методики визначення збитків від недобросовісної конкуренції. Хоча дане питання є дуже важливим, оскільки проблема визначення збитків постає кожного разу при розгляді випадків недобросовісної конкуренції.

Далі наводиться один з варіантів розв”язання даної проблеми у вигляді певної методики визначення збитків від недобросовісної конкуренції.

Методика визначення збитків суб’єкта господарювання від недобросовісної конкуренції.

Проект.

1.         Загальні положення.

1.1. Методика визначення збитків субєкта господарювання від недобросовісної конкуренції ( надалі – Методика) розроблена відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції" і "Про Антимонопольний комітет України".

1.2. Методика встановлює порядок визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках в процесі конкурентної боротьби.

1.3. Метою визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань відшкодування збитків суб”єктам господарювання при розгляді справ про недобросовісну конкуренцію.

1.4. Всі терміни в даній Методиці використовуються в значенні, визначеному пунктом 1.3. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р.