2. Визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції.
2.1. Визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції включає в себе наступні етапи:
a. визначення об’єкту недобросовісної конкуренції – товару або послуги ;
b. визначення періоду існування недобросовісної конкуренції, який не може бути меншим за 12 місяців; в разі, якщо цей період менше 12 місяців, він прирівнюється до 12 місяців;
c. визначається обсяг реалізації об”єкту недобросовісної конкуренції за період, що визначений попереднім пунктом Методики;
d. здійснюється розрахунок суми відшкодування в цінах реалізації підприємства, в інтересах якого відбувається відшкодування за формулою :
СВ = ОР1 / 12 * ТНК
де СВ – сумма відшкодування;
ОР1 – обсяг реалізації об”єкту недобросовісної конкуренції в цінах реалізації підприємства, в інтересах якого відбувається відшкодування;
ТНК - період існування недобросовісної конкуренції.
2.2. В разі, якщо об”єкт недобросовісної конкуренції відсутній або визначити його неможливо, сума збитків визначається експертним шляхом.
3. Джерела інформації.
Джерелами інформації є дані бухгалтерського обліку підприємств, що приймають участь у справі. В разі відсутності даних бухгалтерського обліку необхідні показники визначаються експертним шляхом.
Дана методика не претендує на досконалість і 100% об’єктивність.
Але суть пропозиції в тому, що необхідний єдиний порядок розрахунку, який би дозволяв вирішувати дане питання однозначно і не допускати зловживань. Але поки що цього не зроблено.
Що стосується вдосконалення організаційної складової, то першочерговими шляхами її вдосконалення є:
1. Покращення координації діяльності державних органів, задіяних в системі захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.
2. Покращення матеріально-технічного забезпечення даних органів.
3. Створення системи підготовки та перепідготовки кваліфікованих кадрів для даної сфери.
4. Створення системи інформаційного забезпечення діяльності щодо захисту суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та системи інформаційно-роз’яснювального спрямування, направленої на розповсюдження матеріалів щодо добросовісної конкуренції та її переваг в широкі верстви населення.
Що стосується можливості застосування зарубіжного досвіду, то власне це вже робилось не раз в процесі розбудови системи захисту від недобросовісної конкуренції.
Але, на жаль, це часто робилось без врахування української специфіки та без належного обґрунтування. В параграфі 2.3. даної роботи здійснено порівняльний аналіз німецького законодавства щодо захисту від недобросовісної конкуренції та його українського аналога. Також там визначено окремі види порушень, яким недостатнью приділено уваги в українському законодавстві і наведено варіанти їх вирішення згідно з німецьким законодавством. На думку автора роботи, наведені варіанти є цілком прийнятними для застосування в Україні.
На даний момент суттєвою проблемою залишається те, щоб теоретичні положення, що вже розроблені або лише розробляються, не залишались лише в теорії, а якнайшвидше втілювались в життя.
3.3. Формування етичних норм поведінки сучасній діловій практиці
Як вже зазначалось, ефективний розвиток економіки можливий лише за умови забезпечення збалансованості і рівноправності інтересів всіх її суб’єктів.
Крім належного державного захисту інтересів суб’єктів господарювання для досягнення цілей даного захисту необхідне формування певних етичних норм в діловій практиці.
Моральні цінності суб'єктів ринку — це той суб'єктивний смисл, який індивіди вкладають в свої дії та поведінку (внутрішні та зовнішні вчинки) стосовно інших людей. Таким чином, це суб'єктивна мотивація індивіда або групи та орієнтація на інших, тобто „передбачення” відповідної реакції оточуючих. Моральні цінності є визначними для розуміння свідомої дії індивіда. Вони спрямовують, можна сказати, задають орієнтацію на досягнення ясно усвідомлюваних цілей особистості, відіграють важливу роль у виборі засобів досягнення цих цілей. Розглядаючи ринок як соціально-філософську категорію з точки зору його еволюції, можна представити його як закінчену форму економічної реалізації підприємливості в умовах панування економічних, ринкових способів прояву приватної ініціативи. Мотивацією підприємництва слугує ринковий прагматизм та суто людська підприємливість, яка набуває форми підприємництва.
Ринок — це не тільки простір для вирішення суто економічних питань. Ринок — це поле міжособистісного спілкування, де неможливо існувати та досягати своєї мети без дотримання норм моралі. У галузі економіки не обійтися без економічної культури. Це, по-перше, такі цілі та цінності, інтереси та потреби, заради яких люди здійснюють ті чи інші дії та вчинки; по-друге, самі ці дії та вчинки — способи та засоби організації своєї підприємницької діяльності. У всіх випадках, коли люди виявляють будь-яку економічну активність, вони керуються тим, що для них цінно, необхідно, важливо, тобто тими чи іншими моральними цінностями. Беручи участь в економічній діяльності, особистість вимушена визнавати неоднаковість інтересів різних соціальних груп, погоджуватися із тим, що кожен має право на власні економічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами інших. Тільки за бажання двох сторін досягти взаєморозуміння, піти на компроміс можливо встановити партнерські відносини. Ринок є морально-духовним механізмом взаємодії між учасниками економічної діяльності. Ефективність ринку прямо пропорційна рівню моралі його суб'єктів. Моральність як необхідна умова ефективного функціонування ринку включає в себе повагу до чужої власності, що формує певні моральні межі дії ринкової конкуренції.
Крім того, саме суспільство повинно усвідомити, що панування в країні добросовісної конкуренції, етичні взаємовідносини суб’єктів господарювання та споживачів є вигідними обом сторонам.
В Україні ж характерною стала пануюча в суспільстві зневага щодо захисту конкуренції та прав інтелектуальної власності. На важливість цього чинника звернув увагу майже кожний другий експерт, що взяв участь в опитуванні УЦЕПД[22]. Як свідчать результати загальнонаціонального опитування, досить високою є частота покупки населенням контрафактної продукції — 22 % купують її регулярно і ще 47,2 % — нерегулярно; лише п'ята частина населення ніколи не купує такої продукції. На відміну від експертів, більше половини громадян не відносять проблеми охорони інтелектуальної власності до числа першорядних проблем економічного розвитку України .
Така модель поведінки населення значною мірою є наслідком культурно-етичної спадщини минулого, коли в суспільстві панувала державна власність, а результати діяльності в науковій та культурній сферах вважалися надбанням усього народу. В 90-х роках така позиція знайшла й економічне підґрунтя — внаслідок обмеження доходів переважної частини населення. Через це 42,4 % громадян України купують товари, які дешевші, навіть якщо вони можуть бути підробленими. Майже для 40 % українських споживачів якість підроблених товарів виявляється цілком прийнятною. Це вказує на те, що деформація правових понять у значної частини громадян підтримується невибагливістю їх вимог до якості — що є нормою для малозабезпечених верств населення.
Є чимало свідчень про те, що внаслідок низької правової та економічної культури суб'єкти науково-технічної та економічної діяльності нерідко добровільно відмовляються від використання вже існуючих механізмів захисту своїх інтересів як власників.
А високий рівень зневаги до питань інтелектуальної власності та захисту конкуренції на рівні окремих органів державного регулювання може пояснюватися, передусім, високим рівнем корупції, корисливими інтересами чиновників, які у багатьох випадках мають прямий зиск від недостатньо сильної та неефективної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема, передачі за безцінь за кордон цінної інформації щодо об'єктів, які мають захищатися законом, замість укладання на нормальних умовах договорів про надання прав на користування (трансфер технологій).
Враховуючи вищенаведене, очевидно, що існує необхідність широкого висвітлення проблем, пов”язаних з недобросовісною конкуренцією в засобах масової інформації, введення спецкурсів з даної тематики у вищих навчальних закладах тощо. Це має сприяти формуванню певної суспільної свідомості, розуміння важливості добросовісної конкуренції в економічній діяльності як у підприємців так і у кінцевих споживачів.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Конкуренція виявляється, перш за все, як суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів. Причому вона є добросовісною в тому випадку, коли не суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Як показує практика, конкуренція сама по собі рідко не виходить за межі добросовісної. Без відповідного регулювання вона рано чи пізно трансформується в недобросовісну. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Створення ефективної системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має винятково велике значення для розвитку України в XXI столітті. Ця комплексна проблема потребує об'єднаних зусиль держави, всіх її органів управління та інститутів громадянського суспільства. Від успішної реалізації даного завдання виграє абсолютна більшість населення України, адже захист інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є фундаментом для забезпечення інноваційної моделі розвитку країни, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій соціально-економічний системі. Ефективна система захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції сприятиме створенню робочих місць у нових галузях економіки. Одночасно це є запорукою створення цивілізованого ринкового середовища, у якому і підприємці, і споживачі будуть надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів.
Проблеми захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції мають одночасно внутрішній і зовнішній виміри, які є однаково важливими.
В основному вже сформувалася глобальна система захисту від недобросовісної конкуренції. Україні слід адаптуватися до неї, якщо мас намір розвиватися як складова світового господарства, а не як економіка, відгороджена від світових тенденцій соціально-економічного і технологічного розвитку. Останніми роками Україна значно активізувала процес входження у світові структури. Однак проблемою залишається незавершеність процесів набуття членства в СОТ та участі в Угоді про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, а також приєднання до ряду міжнародних конвенцій і договорів. Велике значення для ефективного захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має процес входження України до регіональних європейських структур регулювання цієї сфери. Домінуючу роль у сфері двосторонніх відносин у цій галузі відіграють США, які є світовим технологічним та економічним лідером, і власне, піонером у галузі створення ефективної системи захисту від недобросовісної конкуренції. Саме цей чинник, а не лише загроза санкцій, є потужним стимулом розвитку системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні.
Система органів регулювання сфери захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції Україні знаходиться у завершальній фазі формування; вона регулюється цілою низкою законів і підзаконних актів, здатна виконувати свої основні функції. Однак ефективність системи знижується неадекватним технічним оснащенням інфраструктури та недостатнім розвитком недержавних установ регулювання діяльності у цій сфері. Про незавершеність формування системи свідчить відсутність нової редакції норм Цивільного кодексу щодо даного питання, чітких правових норм охорони фірмових найменувань, комерційної таємниці і ноу-хау.
Тенденції у сфері реєстрації та використання прав інтелектуальної власності, як одній із сфер, що потребує захисту від недобросовісної конкуренції, залишаються суперечливими і не свідчать про ефективне функціонування системи її охорони. Нестабільність умов для винахідницької і раціоналізаторської діяльності через, головним чином, погіршення матеріально-технічних і фінансових умов у інноваційній сфері, спричинила зменшення, порівняно з 1995р., чисельності винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторів майже на третину, а кількості підприємств, що беруть участь у створенні та використанні об'єктів промислової власності, — удвічі. Украй незначними є операції з укладання договорів на передачу прав стосовно об'єктів промислової власності.
У структурі системи охорони інтелектуальної власності недорозвинутими є елементи, що забезпечують комерціалізацію запатентованих досягнень. За несприятливого клімату для іноземного інвестування це спричиняє низький показник високотехнологічного експорту на душу населення, за яким Україна майже вдесятеро відстає від його середньосвітового значення.
Експертне опитування свідчить, що найбільш гострими є проблеми недобросовісної конкуренції у сферах охорони знаків для товарів і послуг (товарних знаків), комп'ютерних програм і баз даних, охорони виробників аудіовізуальної продукції тощо.
Ключове значення для розв'язання комплексу проблем захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має ліквідація недоліків економіко-правової системи країни, у тому числі недосконалостей законодавчої бази, забезпечення виконання законів, неефективної судової гілки влади. Досить значну негативну роль відіграє пануюча в суспільстві зневага до захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та охорони прав інтелектуальної власності.
Спостерігається певна недооцінка соціально-економічних механізмів охорони інтелектуальної власності. В умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення діють потужні стимули до придбання і споживання продукції, виготовленої з порушенням правил добросовісної конкуренції. Майже 70% населення України споживає підроблену продукцію, марковану загальновідомими товарними знаками.
Стратегічно важливе значення мають адаптація системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні до загальносвітових технологічних змін, забезпечення ефективної охорони нових технологічних об'єктів, передусім, пов'язаних із функціонуванням мережі Інтернет.
Незважаючи на активізацію зусиль правоохоронних органів та органів із захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим, особливо стосовно аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення (частка піратської продукції становить відповідно 95 та 89 % ринку), фармацевтичних препаратів, реклами та виробництва лікеро-горілчаних виробів.
Ключові проблеми організації та забезпечення функціонування системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні: відсутність належної координації діяльності органів державного управління; недостатня ефективність діяльності структур, що забезпечують захист інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції; низький розвиток системи підготовки та перепідготовки спеціалістів у сфері захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, науково-методичного забезпечення цього процесу; недостатність сучасних технологій управління, технічного та інформаційного забезпечення в системі відомств з питань захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції; недостатність у держави коштів для розгортання надійної системи охорони інтелектуальної власності; недоліки вартісної оцінки, обліку та статистики у сфері захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.
Виходячи з них висновків, нагальним є завершення формування цілісної та ефективної системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні за такими пріоритетними напрямами:
1. Вдосконалення роботи системи органів захисту інтересів суб’єктів господарювання, а саме: покращення матеріально-технічного та кадрового забезпечення, викорінення корупційних проявів, вдосконалення координації діяльності між даними органами в процесі боротьби з недобросовісною конкуренцією.
2. Систематизація норм законодавства зі створенням єдиного Конкурентного Кодексу.
3. Модифікація норм вітчизняного законодавства в напрямку наближення до норм Європейського Співтовариства та ратифікація міжнародних угод, які досі не були ратифіковані.
4. Проведення інформаційно – роз’яснювальної роботи, направленої на висвітлення переваг добросовісної конкуренції як для підприємців, так і для споживачів, порядку захисту їх від недобросовісної конкуренції.
Вцілому, для ефективного захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції необхідно не просто боротись з нею нормативними та адміністративними методами, а створити такі умови, за яких було б невигідно порушувати правила чесної конкуренції.
Список використаних джерел:
1. Конституція України. –К.:Українська правнича фундація, 1996.
2. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. -№30. –Ст.238.
3. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // Урядовий кур”єр. -2001. -21 березня.
4. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р.
5. Річний звіт 2000.Антимонопольний комітет України. – К., 2000.
6. Річний звіт 2001.Антимонопольний комітет України. – К., 2001.
7. Річний звіт Державного департаменту інтелектуальної власності, 2000. –К., 2000.
8. Алленова А. Кризис жанра. Разгул пиратства и слабость закона, - так оценивают владельцы интеллектуальной собственности проблему защиты своих прав в Украине // Юридическая практика. – 2000. – 22 июня. – С. 4.
9. Аналіз сучасного стану в сфері боротьби з недобросовісною конкуренцією. – WIPO, Pub. #725 (E) (1994).
10. Андрощук Г. Закон на захисті добросовісної конкуренції // Голос України. – 1999. – 28 вересня.
11. Андрощук Г., Крайнев П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны. – К., 2000.
12. Андрощук Г. Знаки для товарів та послуг: деякі аспекти термінології та застосування законодавства // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 8.
13. Андрощук Г. Про юридичну дійсність у національному праві міжнародних договорів з охорони промислової власності // Предпринимательство, хазяйство, право. – 2000. -№ 9. –С. 38-40.
14. Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности: торговые аспекты. – К., 2000.
15. Безух О. Захист від недобросовісної конкуренції як інститут конкурентного права// Підприємництво,господарство і право.-2001.-№7.
16. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. — М., 1999. — С.172.
17. Бернатович А. Сводка с антипиратского фронта // Компьютерное обозрение. – 2001. - № 36.
18. Богданов Б. Монополистический синдром.100лет спустя.//Материально-техническое снабжение.-1990.-№12.-С.51
19. Бриных Е.В. Антимонопольное право: 6 нарушений, 4 средства.//ЭКО.-1991.-№1.
20. Горский В. Маастрихстский договор: экономические аспекты//Joint entures.-1993.-№1.-С.3-6
21. Гуревич В. Тупики тотального монополизма// Экономика и жизнь.-1990.-№12.-С.42 .
22. Гражданское право ГДР/Под ред. Д.М.Генина.-М.: Ин. литература, 1957 год.
23. Державний комітет статистики України. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. – К., 2001.
24. Жаров В., Шевелева Т. Шлях до СОТ: чи готова Україна виконувати свої зобов”язання у сфері інтелектуальної власності? // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 8.
25. Зовнішня торгівля України. –К.: Державний комітет статистики України, 2001.
26. Інформаційний лист голови Державної податкової адміністрації України М. Азарова від 1 жовтня 2001 р.
27. Інформаційний лист Головного управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України від 3 жовтня 2001 р.
28. Козловски П. Этика капитализма. Пер. с нем. — СПб., 1996.
29. Конкурентная политика в Росии и других странах с переходной экономикой// Конкурент.-1997.-№5.
30. Кочеткова А. Міжнародний обмін патентною документацією // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 7.
31. Красовська А. Український інститут промислової власності: перспективи та проблеми розвитку // Національна безпека і оборона. – 2001. - № 10. – С. 54 – 56.
32. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт запада.-Москва: Дело, 1992
33. Мартыненко А. Точка зрения специалистов по интеллектуальной собственности // Бизнес. – 2001. – 16 апреля. – С.39.
34. Маців Х. Права інтелектуальної власності в Україні: захист торгових знаків та правозастосування // Українсько – європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – 2000.
35. Мельниченко О. Захист суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції: правові аспекти // Національна безпека і оборона. – 2001. -№ 10.
36. Мироненко Н., Штефан О. Щодо питання про захист інтелектуальної власності за законодавством України // Українське комерційне право. – 2001. - № 1. – С.30-32.
37. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. –К., 2001.
38. Охорона інтелектуальної власності: проблеми України та зарубіжний досвід // Національна безпека і оборона. – 2001. -№ 10.
39. Охрана промышленной собственности в Украине / Под. ред. А.Д. Святоцкого, В.Л. Петрова. – К., 1999.
40. Паладій М. Розвиток державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: здобутки та проблеми // Національна безпека і оборона. – 2001. -№ 10.
41. Патон Б. Інноваційний шлях розвитку економіки України // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ і стратегія розвитку. Матеріали наукової конференції. – К., 2001.
42. Романюк О. Захист авторських прав: панацея чи кийок? // День. – 2001. – 16 серпня.
43. Южанов И.А. Десять лет российским антимонопольным органам. Итоги и перпективы// Вестник МАП России.-2000.-№5.
44. Яцків Я. Забезпечення правового захисту інтелектуальної власності – одна з передумов вступу України до СОТ // Наука і суспільство. – 2001. - № 9 – 10.
45. 2001 IFPI Music Piracy Report, June 2001.
46. WIPO Annual Report 2000. –P. 7 – 8.
47. Sixth Annual BSA Global Software Piracy Study, May 2001.
48. Web-site : http://www.spou.kiev.ua
49. Web-site : http:/wd.org.ua
50. Web-site : http://MIGnews.com.ua
[1] Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій.-К., 1996. -208с.
[2] Охрана промышленной собственности в Украине./ Под ред. А. Д. Святоцкого, В.Л.Петрова . –К., 1999. – 428 с.
[3] Матеріали справи надано П’ятим управлінням досліджень і розслідувань АМКУ.
[4] Мельниченко О. Захист суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції : правові аспекти. // Національна безпека і оборона. – 2001. -№10. –С.65-68.
[5] Інформаційний лист голови ДПА України М.Азарова від 1 жовтня 2001 р.
[6] Державний департамент інтелектуальної власності інформує про боротьбу з порушеннями прав на об'єкти інтелектуальної власності // Світ. - 2001. - № 35-36. - С. 3.
[7] Інформаційний лист Головного управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України від 3 жовтня 2001 р.
[8] Звіт АМКУ за 2000р. , -С.241. Звіт АМКУ за 2001р. , -С.38.
[9] Звіт АМКУ за 2000р., -С.15.
[10] Звіт АМКУ за 2001р., -С.38,41.
[11] Звіт Українського центру економічних та політичних досліджень про результати загальнонаціонального соціологічного дослідження в рамках вивчення стану охорони інтелектуальної власності 8-19 жовтня 2001р.
[12] Патон Б. Інноваційний шлях розвитку економіки України // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ і стратегія розвитку. Матеріали наукрвої конференції. – Київ, 2001. – 60 с.
[13] Web-сторінка Державного департаменту інтелектуальної власності http: //www.spou.kiev.ua/depart/statistics/ris1-1.htm
[14] Web-сторінка Державного департаменту інтелектуальної власності http: //www.spou.kiev.ua/depart/statistics/ris1.htm
[15] Державний комітет статистики України. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. –К., 2001. –С.284.
[16] Державний комітет статистики України. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. –К., 2001. –С.237,250.
[17] Интерфакс-Украина, 9 октября 2001г.
[18] 2001 IFPI Music Piracy Report, June 2001, p.11.
[19] Sixth Annual BSA Global Software Piracy Study, May 2001, p.3,5-6.
[20] Sixth Annual BSA Global Software Piracy Study, May 2001, p.10.
[21] http://www.MIGnews.com.ua/event
[22] Річний звіт Державного департаменту інтелектуальної власності, 2000 рік.
Раздел:
Экономика Количество знаков с пробелами: 150422
Количество таблиц: 4
Количество изображений: 3
... певних дій у вигляді недобросовісної конкуренції не визначено національним законодавством[7]. Основна частина Розгляд спорів у справах про недобросовісну конкуренцію АМК України і судовою практикою є теж важливою ланкою у боротьбі із недобросовісною конкуренцією. Практика свідчить, що переважна частина випадків недобросовісної конкуренції розслідується саме органами АМК на підставі відпові ...
... нормативний характер і не враховує дію ринкових механізмів (динаміку цін на сільгосппродукцію, ресурси, зміну врожайності, зміну банківської норми процента, податкових витрат тощо). Складність специфіки державного регулювання АПК регіону полягає в тому, що воно повинно поєднувати в собі, з одного боку, заходи, спрямовані на формування конкурентного середовища, розвиток підприємництва, а, з і ...
... спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції; · бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, антимонопольної політики та демонополізації економіки; · бере участь в укладенні міждержавних угод, розробці й реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами ...
... ію та придбання продукції для потреб розвитку території комунального утворення, його жителів за рахунок наявних валютних коштів та на іншій основі. Використання комунального майна можливе також на підставі концесійних договорів. Правове регулювання відносин концесії здійснюється на підставі ЗУ "Про концесії" від 16.07.99р. Концесія комунального майна–це надання з метою задоволення громадських ...
0 комментариев