Основні поняття лірики
Видатні поети XIX-XX ст., які входять у коло дитячого читання
Особливості сприймання поезії молодшими школярами
Методична робота з віршованими творами в початкових класах
Спосіб за допомогою малюнків
Аналіз підручників з читання щодо наявності віршованих творів
Дослідне навчання, спрямоване на формування позитивного ставлення до поетичних творів
Результати дослідного навчання
Навигация
Основні поняття лірики
Методика формування позитивного ставлення до поетичних творів у початкових класах
83241
знак
3
таблицы
0
изображений
1.1 Основні поняття лірики
Основними літературознавчими поняттями з теми „Лірика” є: рима, ритм, мелодика вірша, стопа, строфа та інші.
Лірика – походить від грецького слова ліра. Ліра – це музичний інструмент. Під її акомпанемент виконувалися вірші та пісні – лірика. „Лірикою в сучасній літературі називаються твори, у яких життя зображується через людські почуття, переживання та думки”. Це один із родів художньої літератури. Література ділиться на лірику, епос і драму [27,46].
Терміном лірика позначають також певний віршований твір або сукупність творів, що „відповідають високим естетичним критеріям, переважно невеликих за обсягом, але містких за смислом, окреслюваних у багатьох жанрах” (пісня, гімн, елегія, ідилія, етюд, монолог, сатира, епітафія, балада та інші) [9,403]. Прикладом ліричного віршованого твору є вірш „Наша річка”:
Сама собою річка ця тече,
Маленька річечка, вузенька, як долоня.
Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,
Маленька донечка без імені іще...
(Микола Вінграновський).
Умовно лірику групують на громадянську, пейзажну, інтимну, філософську. Прикладом пейзажної лірики є вірш „Осінь”:
Висне небо синє,
Синє, та не те,
Світить, та не гріє
Сонце золоте... (Яків Щоголів).
До основних понять лірики відносяться рима, ритм, мелодика вірша, стопа, строфа та інші.
Рима (в перекладі з грецької – сумірність, узгодженість, складеність) – співзвучність кінцівок віршів, відмічає границі віршів і зв’язує їх між собою. Рима, як звукове, а не графічне явище, охоплює ритмічний акцент і наступні за ним звуки (іржава – держава), навіть групи слів, зрідка – цілі рядки (панторима), „тісно пов’язується з ритмомелодикою, лексикою, строфікою віршованого мовлення”. Рима виконує такі функції, як естетичну, ритмоінтонаційну, жанровизначальну [9,592].
За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах рими поділяються на „окситонні (чоловічі) – спів звучання слів у вірші, в яких наголос падає на останній склад; парокситонні (жіночі) – суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на попередній склад; дактилічні – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю; гіпердактилічні – спів звучання слів, у яких наголошується четвертий, п’ятий, навіть шостий склад від краю” [9,593].
За точністю звучання рими поділяються на „точні – кінцівки строк повністю співпадають; приблизні – кінцівки строк не зовсім співпадають, але за звучанням схожі; неточні – кінцівки строк не співпадають”[42,70].
За розташуванням у строфі рима буває суміжна (парна) – найпростіша форма римування, зв’язує першу та другу, третю та четверту строки [9,594]. Приклад:
Самі на себе дивляться ліси,
Розгублені од власної краси...
(Ліна Костенко).
Перехресне римування – у чотиривірші, коли перший рядок римується з третім, а другий – з четвертим [9,546]. Приклад:
Тріпоче серце пійманої птиці,
В руках моїх не чує доброти.
- Я дам тобі водиці і пшениці,
моя пташино, тільки не тремти!..
(Д.Павличко)
Кільцеве або охопне римування – зв’язує перший та четвертий, другий та третій рядки у чотиривірші [42,72]. Приклад:
Сотий день в дорозі. Сотий день ще й ніч.
І куди ж ти рвався, поспішав занято?
Краще не питаймо. Звісно ж, не на свято.
А якщо й на свято, то не в тому річ...
(П.Куценко)
Монорима – вірш з однією римою, що охоплює віршовані рядки [9,479]. Приклад:
Мені нагадують людські серця
Крихке й тоненьке серце олівця –
Зламати легко, застругати важче,
Списати неможливо до кінця.
(Д.Павличко).
Існують віршовані твори, в яких рима відсутня. Такі вірші називають білими. Їх найчастіше використовують у віршованих драматичних творах-драмах і трагедіях (Володимир Лучук, Леся Українка, Іван Кочерга). Наприклад „Білий вірш” Володимира Лучука:
Білий огир в білім полі
Креше білим копитом.
Білий дід майструє тихо
Через річку міст...
Вірші, у яких римується половина рядків, а друга половина не має рим називаються напівбілими („Вовки” С.Руданський) [24,38].
Ритм (в перекладі з грецької – такт, розмірність) – визначений порядок звукової будови мовлення. Звукова будова віршованого рядка [42,73].
Віршований розмір або метр (в перекладі з грецької – міра) – визначальна умова структування вірша. Розмір буває тонічний, силабічний, силабо-тонічний. Для тонічної системи розмір вірша характерний кількістю наголосів, для силабічної – кількістю складів незалежно від розташування наголосу в словах, для силабо-тонічної – кількістю стоп певного метра [9,601]. Розмір (метр) та ритм визначають систему віршоскладання.
Мелодика вірша (в перекладі з грецької – пісенний) – один з яскравіших проявів інтонації, що полягає у гармонійній модуляції тону голосу в поетичному мовленні (зниження – підвищення), розгорнута система інтонування у поетичному синтаксисі, притаманна, зокрема, наспівному віршеві. Типи інтонування вірша: ораторський вірш – вірш, розташований на декламування, патетично пафосний, виповнений риторичними фігурами [9,523]. Приклад:
Товариство, яке мені діло,
чи я перший поет, чи останній?
Надівайте корони і йдіть,
Отверзайте уста... (П.Тичина)
Наспівний вірш – емоційне розгортання думки з чергуванням зусиль та послаблень емоційного напруження. Наспівний вірш буває: куплетний, пісенний, романсний [42,75].
Мовний вірш – використовується в прислів’ях, приказках, загадках; текст чітко поділений на заримовані відрізки (звичайно змішані рими) [42,75]
Вірш (в перекладі з латинської – повтор, поворот) – елемент ритмічного мовлення в літературному творі, основна одиниця віршованого твору [9,130].
Строка – ряд слів, букв, знаків, написаних в одну лінію. Строки у вірші розташовуються одна під одною. Початок кожної віршованої строки пишеться з великої літери [42,75].
У вірші можна виділити стопу та строфу.
Стопа – найкоротший відрізок певного віршованого метра, одиниця виміру та визначення віршованого ритму, чергування наголошених та ненаголошених складів, які зумовлюють специфіку віршованого розміру.
Залежно від кількості складів стопа буває двоскладова (ямб, хорей), трискладова (дактиль, анапест, амфібрахій) [9,658].
Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другому складі. Ритмічний акцент припадає на парні (сильні) склади [9,746]. Приклад:
Вишневий цвіт
З вишневих віт
Вишневий вітер
Звіває з віт.
(І.Драч)
Хорей (в перекладі з грецької – хор) – двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний [9,724]. Приклад:
Піднялися крила
Сонних вітряків,
І черешню білу
Вітер обтрусив.
Розмітав листи...
Серце! Ти не з криги?
Не з заліза ти?
(М.Рильський).
Дактиль (в перекладі з грецької – палець, міра довжини) – трискладова стопа з наголосом на першому складі [9,181]. Приклад:
В райдугу чайка летіла.
Хмара спливала на схід.
Може б, і ти захотіла
Чайці податися вслід?
Сонце на заході впало.
Райдуга згасла в імлі.
Темно і холодно стало
На неспокійній землі...
(Л.Первомайський).
Анапест (в перекладі з грецької – обернений, зворотній щодо дактиля) – трискладова стопа з наголосом на останньому складі [9,39]. Приклад:
Я йду на зорі
До найстаршої брами,
Де ключі? У Дніпрі.
А Дніпро – під валами...
(В.Герасим’юк).
Амфібрахій (в перекладі з грецької – короткий) – трискладова стопа з наголошеним другим складом [9,34]. Приклад:
Просвічений сонцем, на вітрі, в зеленім огні
Він листя різьблене, обтяжене росами, сушить.
Хай ломляться гори, хай грози ревуть в вишині, –
Він тут вкоренився, він тут укріпився й не рушить...
(М.Бажан)
Строфа – відокремлена група віршів, найменша форма віршованого твору, яка має певну ритмічну та інтонаційну побудову [42,79].
Наймінімальнішою строфою вважається двовірш (дистих) – найпоширеніша строфа, що складається з двох рядків, об’єднаних думою з виразними ознаками лаконізму й афористичності [25,35].
Тривірш (терцет, терцин) – строфа з непарною кількістю строк. Найпростіша форма, яка зв’язує усі три вірша одним звучанням [42,79].
Чотиривірш (катрен) – строфа з чотирьох рядків із суміжним чи перехресним римуванням [26,44].
П’ятивірш, сімивірш, дев’ятивірш – зустрічаються дуже рідко в силу своєї непарнострочності. Порушуючи симетрію вірш викликає відчутний ритмічний перебій [42,79].
Таким чином, основними поняттями з теми „Лірика” є: рима, ритм, мелодика вірша, стопа, строфа та інші. Учитель початкових класів повинен точно розуміти зміст цих понять, для того щоб підготувати дітей до більш глибокого, повноцінного сприйняття поезії та літературного розвитку.
Похожие работы
... і і бути спрямованими на зону найближчого розвитку кожного школяра. Ми розробили систему вправ, які можна використовувати на уроках читання в початкових класах для розвитку психічних процесів і кращого засвоєння творів через врахування особливостей сприймання молодших школярів під час аналізу художніх творів. Насамперед, перед проведенням експерименту (використання спеціальних вправ на уроках ...
... людського буття, уявлення про красу. Тому з метою духовного розвитку школярів у процесі роботи використовують матеріал українського декоративного мистецтва. Розділ 2. Формування національно-культурної свідомості молодших школярів засобами народного мистецтва 2.1 Методика експериментального дослідження Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що ...
... домостей у плані формування навичок виразного читання й мовлення. Формування в учнів навичок виразного читання у плані завдань основних положень теорії і практики виразного читання — це методи і прийоми роботи над засобами логіко-емоційної виразності читання (паузою, логічним наголосом, емоційним зарядом наголошених слів, мелодикою і темпом), а також позамовними (руховими) засобами виразності ( ...
... дослідження, аналіз його результатів З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей формування естетичного ставлення молодших школярів до творів портретного жанру на уроках образотворчого мистецтва. Практичному проведенню експерименту передував теоретичний етап (2007/08 н. р.), у процесі якого була визначена сфера дослідження, наукова ...
0 комментариев