Основні поняття лірики
Видатні поети XIX-XX ст., які входять у коло дитячого читання
Особливості сприймання поезії молодшими школярами
Методична робота з віршованими творами в початкових класах
Спосіб за допомогою малюнків
Аналіз підручників з читання щодо наявності віршованих творів
Дослідне навчання, спрямоване на формування позитивного ставлення до поетичних творів
Результати дослідного навчання
Навигация
Особливості сприймання поезії молодшими школярами
Методика формування позитивного ставлення до поетичних творів у початкових класах
83241
знак
3
таблицы
0
изображений
1.3 Особливості сприймання поезії молодшими школярами
Читання – особливий вид творчості, читання віршів тим більше. Сприйняття поезії та насолода нею – процес багатогранний. Говорячи про дітей – читачів поезії, дослідники дитячого читання зазвичай підрозділяють їх на три стадії: 1) читачі, які люблять вірші, 2) читачі, які не люблять вірші, 3) читачі, які не вміють чітко виразити своє ставлення до віршів. Ця класифікація приблизна та узагальнена.
Непідготовлений життєвим, емоційним досвідом маленький читач губиться в догадках, для нього часто вірш перетворюється в епізод з життя, в розповідь про дійсній події, він часто не відчуває віршованого мовлення, не бачить його.
На шляху до справжнього розуміння поезії читача підстерігає багато труднощів, він проходить різні стадії поетичної начитаності та розуміння поезії. В.Разова вважає, що у залежності від того, на якій із стадій знаходиться читач, його можна зарахувати до певного читацького типу.
Типи читачів поезії знаходяться в дуже слабкій залежності від віку та шкільного класу. Серед старшокласників може бути чимало „глухих” і „сліпих” по відношенню до віршованого мовлення людей, а серед молодших школярів нерідко зустрічаються дійсні шанувальники та знавці поезії. Перед поезією всі рівні, вона розкриває свої багатства перед кожним, але не кожному дано насолодитися ними.
Перша стадія, яку проходять майже всі читачі поезії, може бути позначена терміном, який ввів Г.А. Гуковський, – „наївнореалістична”. Ця стадія, на якій читача ще не цікавить поезія, він навіть не відчуває, де вірші, де проза. До вірша він відноситься як до оповідання, причому більш за все його займає, чи так все було насправді. У цього читача вірша цілковито відсутній інтерес до художньої форми, до естетики зображення.
Читач, який шукає тільки відповідності з дійсністю, може бути віднесений до типу „наївний реаліст”.
Намагаючись переводити його на інші стадії читацького розвитку, не можна забувати про привабливі боки такого книжкового інфантилізму. Знаючи психологію таких читачів, автори попереджують їхні запитання та прохання. Тип правдолюбця, „наївного реаліста” серед дітей дуже поширений, він захоплює різні класи; психологічно це емоційні натури, дієві, товариські діти, вони користуються підтримкою колективу. У цілому, ця стадія розвитку поетичного чуття природна. Інша справа, коли на цій стадії поетичного розвитку стоїть доросла людина, що трапляється не так рідко. Дітей рятує переваги віку.
Зовсім іншого типу читачі, яких більше за все хвилює питання, чому вчать вірші. Погано чи добре, що вірші повчають? Звісно добре. Важливо, щоб вірші вчили поза волі вихованця, поза його свідомості, прямо в його серце вкладали заповітні слова.
Існують читачі – різного віку, які з задоволенням займаються тим, що добувають мораль з вірша. Таких читачів перш за все цікавить тема, зміст вірша. Цей інтерес пов’язаний із витяганням користі. Читач прагне визначити перш за все корисність вірша, добути практичні уроки з прочитаного.
Якби люди зупинялися тільки на цій стадії розуміння поезії, то не варто було б взагалі писати вірші, а поети би зникли, бо вони в дитинстві повинні були тільки так дивитися на вірші – з точки зору особистої вигоди.
Цікаво, що вже мотиви попиту можуть виявити цей тип читача віршів. Звичайно читач-„практицист” цікавиться темою, змістом вірша. У меншій чи більшій мірі практицизмом заражені всі школярі, відсоток попиту з теми – змісту досить високий в усіх групах дітей. Трошки нижчий він тільки в дітей початкових класів.
Пізнавальна цінність віршів дійсно велика, але не коли читач бачить замість збірки віршів – збірник відомостей.
В одній із своїх статей М.М. Пришвін, перераховуючи різні типи читачів, виділив групу читачів-учнів, які завжди прагнуть чомусь навчитися. Категорія читача-„практициста” є найбільш послідовною в цій групі, так як об’єднує читачів, які вважають, що з будь-якого, навіть найдальшого від шкільного підручника виду літератури – поезії – треба черпати корисні знання. Зайняті цим „черпанням”, вони не помічають ні поетичного слова, ні ритмічної мови, ні настрою автора. Перевага вірша, на їх погляд, визначається перш за все дозою корисної інформації про що або про кого.
Але існує й інша стадія сприйняття поезії, яку можна назвати стадією приближення до розуміння поезії.
Дивовижна здібність дітей інтуїтивно, минаючи аналітичний ступень мислення, розуміти та домислювати багато з того, на думку дорослої людини, недоступного їх розумінню. Читачі, які знаходяться на цій стадії читацької культури, звертають увагу на форму вірша, на його звучання, вони радіють словосполученню, ритму, вони сміються, почувши незвичну форму. Такі читачі спроможні вловлювати по строках вірша настій поета. Серед них знаходяться і такі, котрі починають розуміти гармонію слова, зміст і форми. Число читачів цієї стадії розвитку з роками збільшується. Це один з цікавіших читацьких типів. Найчастіше він зустрічається серед малят, які вміють просто так насолоджуватися співзвучністю, ритмами, римами, не замислюючись над змістом вірша. Це своєрідні „фанатики слова”, віруючі в силу його та могутність. Наприклад, іноді не розуміючи ні слова, люблять ігрові лічилки.
Таким читачам, а частіше слухачам віршів, властиве почуття слова, ритму, мелодії майже без зв’язку зі змістом, точніше – для них головне не зміст, а форма. У протилежність своїм сверсникам-практицистам вони насолоджуються звучанням, а не змістом.
„Фанатики слова” – читач цікавий тим, що, один раз відчувши на собі силу мовного діяння, він вірить, що поетичне мовлення володіє гіпнотичною властивістю, та користується ним для впливу на іншу людину.
Читач, що відноситься до категорії „фанатик слова”, зазвичай дуже сприйнятливий до настрою автора. Через ритм вірша він відчуває і настрій вірша.
У читача – „фанатики слова”, закладені великі можливості. У силу свого темпераменту, емоційності він через відчуття форми вірша йде до розуміння настрою поета, а це вже дуже важливо, коли мова йде про культуру естетичного сприйняття поезії.
Відмічають два типових порушення сприйняття поезії дорослими людьми – службовцями, інженерами, науковими робітниками та студентами: 1) однобоке сприйняття семантики тексту при слабкому сприйняттю ритмово-звукових засобів; 2) однобоке сприйняття ритмово-звукових засобів при зниженому сприйняттю змістового боку тексту. „Фанатики слова” – яскравий приклад порушення номер два.
Часто з’ясовується, що читач бачить у віршах щось дуже другорядне: один полюбляє поета за те, що він правдиво пише, другий за те, що є чому в нього навчитися, третій – за веселі ритми. Якщо піти на поводу дитячого сприйняття, можна скоїти велику помилку та зробити невірний висновок про те, що поезія тільки однобоко розвиває дитину: то дає йому тільки багатий пізнавальний матеріал, то веселить його римами...
І дійсно читачі, що стоять на різних ступенях читацької культури, по-різному оцінювали одні й ті ж вірші: „наївний реаліст” радів тому, що все, що в них написано, правда (або огорчався з приводу невідповідності з дійсністю, звинувативши автора в неправді), „практицист” із задоволенням черпав з них пізнавальний матеріал, „фанатик слова” насолоджувався звуковими сполученнями, ритмом і римами цих же віршів.
І нарешті, існують читачі, які сприймають вірші як твір мистецтва, насолоджуючись його формою, розуміючи зміст, хвилюючись та радіючи. Сприйняття поезії в читачів цієї категорії дуже схоже на творчість: вони бачать у поезії не зліпок із дійсності, не збірку повчань, а особливе зображення життя.
Такий читач-творець глибоко відчуває поетичне мовлення, вміючи насолодитися віршем, гармонійно розуміючи авторський задумок та його виконання. Такого читача можна віднести до категорії „поетична натура”. Читач цієї найвищої категорії відчуває гармонію вірша, вміє насолодитися всім віршем в цілому, змістом і формою водночас. Їх любов до віршів не дорівнює тільки любові до героїв або тільки любові до його звукозапису. Кожен з них по-своєму, творчо осмислює прочитане та намагається в словах висловити своє враження найбільш точно. Але особливо складно виразити в точних і несумних словах те, що так інтимно переживається.
Чим молодша дитина, тим він довірливіший і відкритіший. Спробуйте „розговорити” п’ятикласника або шестикласника. Підліток не так легко впускає у свій душевний світ стороннього. Поезія – частка цього внутрішнього „Я”. Трошки вільніше говорять про поезію восьмикласники, але воля та сміливість дошкільника залишається назавжди в тому далекому дитинстві – часі широко відкритих очей та сердець.
Категорія „поетичної натури” так само, як і інші читацькі категорії в області поезії, не залежить від віку та класу. Та серед малечі, і серед старшокласників можливо зустріти таких читачів, хоча звісно, більша їх частина – в старших класах школи. На формування цього читацького типу потрібен і час, і певне середовище, і накопичення досвіду читання, та багато іншого.
Не можна казати, що поезія збагачує всіх, хто до неї звертається, – для того, щоб це відбулося, багато чого необхідно. Чим вище підіймається читач у своєму естетичному розвитку, тим ширше відкриваються обрії поезії.
Лірика все ще не зрозуміла та не оцінена за заслугами читачем-школярем, який тягнеться більш до гумористичних віршів, до сюжетної поезії, до перекладів.
Що вкладає дитина в улюблене їм слово „цікаво”? Дуже багато та дуже різне. Та далеко не завжди „цікаве” та „художнє” співпадають. Не завжди „улюблена книга” та „книга – витвір мистецтва” з’єднуються знаком рівняння. Інтереси читача-школяра можуть бути нерозбірливими. Сучасні школярі більш розбірливі.
В.Разовою також було введено поняття читача-дикуна, для якого головним в книзі є сюжет, голий сюжет детективного наповнення.
Треба закликати дітей не уподібнюватися таким дикунам-читачам, а поки існують різні категорії читачів, необхідно вчити школярів читати, особливо читати вірші. [31,120].
Таким чином літературознавці виділяють такі типи читачів, як: наївний реаліст, читач-практицист, фанатик слова, поетична натура та читач-дикун. Для справжнього розуміння поезії читач долає багато труднощів, він проходить різні стадії поетичної начитаності та розуміння поезії. На наш погляд вчителю необхідно знати ці стадії і обов’язково враховувати їх під час проведення уроків з читання.
Похожие работы
... і і бути спрямованими на зону найближчого розвитку кожного школяра. Ми розробили систему вправ, які можна використовувати на уроках читання в початкових класах для розвитку психічних процесів і кращого засвоєння творів через врахування особливостей сприймання молодших школярів під час аналізу художніх творів. Насамперед, перед проведенням експерименту (використання спеціальних вправ на уроках ...
... людського буття, уявлення про красу. Тому з метою духовного розвитку школярів у процесі роботи використовують матеріал українського декоративного мистецтва. Розділ 2. Формування національно-культурної свідомості молодших школярів засобами народного мистецтва 2.1 Методика експериментального дослідження Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що ...
... домостей у плані формування навичок виразного читання й мовлення. Формування в учнів навичок виразного читання у плані завдань основних положень теорії і практики виразного читання — це методи і прийоми роботи над засобами логіко-емоційної виразності читання (паузою, логічним наголосом, емоційним зарядом наголошених слів, мелодикою і темпом), а також позамовними (руховими) засобами виразності ( ...
... дослідження, аналіз його результатів З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей формування естетичного ставлення молодших школярів до творів портретного жанру на уроках образотворчого мистецтва. Практичному проведенню експерименту передував теоретичний етап (2007/08 н. р.), у процесі якого була визначена сфера дослідження, наукова ...
0 комментариев