Основні поняття лірики
Видатні поети XIX-XX ст., які входять у коло дитячого читання
Особливості сприймання поезії молодшими школярами
Методична робота з віршованими творами в початкових класах
Спосіб за допомогою малюнків
Аналіз підручників з читання щодо наявності віршованих творів
Дослідне навчання, спрямоване на формування позитивного ставлення до поетичних творів
Результати дослідного навчання
Навигация
Методична робота з віршованими творами в початкових класах
Методика формування позитивного ставлення до поетичних творів у початкових класах
83241
знак
3
таблицы
0
изображений
1.4 Методична робота з віршованими творами в початкових класах
Пам’ять – це здібність запам’ятовувати те, що бачимо, чуємо, говоримо, робимо, здібність зберігати все та в потрібний час впізнавати або відтворювати те, що запам’яталось раніше. Запам’ятовування, зберігання та відтворювання – це ті головні процеси пам’яті, які і забезпечують її працю.
Значення пам’яті в житті людини дуже велике. Цілком все, що ми знаємо, вміємо, є наслідок здібності мозку запам’ятовувати та зберігати в пам’яті образи, думки, пережиті почуття та рухи. Вони закріплюються в пам’яті тому, що у визначений час вони нам зможуть стати у пригоді, таким чином „пам’ять визначає не минуле, а майбутнє” [36,44].
Пам’ять створює, зберігає та збагачує наші знання, вміння та навички, без чого неможливі ні плідна діяльність, ні успішне навчання.
Накопичено достатньо фактів, які свідчать про значення пам’яті в успішності шкільного навчання. Простежується зв’язок між розвитком пам’яті у школярів та рівнем їх навчаємості. Висока розумова обдарованість включає в себе достатньо добру пам’ять. Та навпаки, „показником є те, що самі вчителі, які працюють в експериментальних класах зі спеціально відібраними дітьми, які погано навчаються в масовій школі, перш за все вказують на погану пам’ять у цих дітей. Отже, експериментальні дані підтверджують важливу роль пам’яті в успішності навчання в школі” [14,53].
Але пов’язувати успіхи та невдачі в навчанні лише з гарною або поганою пам’яттю не можна. Пам’ять може лише допомогти, якщо вона гарна, та утруднити процес навчання, якщо людина не вміє керувати своєю пам’яттю.
Щоб допомогти учням підкорити пам’ять навчальній діяльності, їх потребам та інтересам, вчителю початкових класів необхідно знати особливості розвитку пам’яті в своїх учнів.
Пам’ять у молодших школярів – одна з основних психічних функцій, „в залежності від яких і будуються усі інші функції” [7,392], ось чому цьому процесові слід приділити особливу увагу. Отже, пам’ять в цьому віці є домінуючою функцією.
Відомо, що в людині можуть переважати руховий, наочно-образний або ж словесно-логічний тип пам’яті. Підставою для такого ділення слугує успішність запам’ятовувати, зберігати та відтворювати різний матеріал (рухи, пережиті почуття, конкретні події, поняття). Необхідно виділити, що люди з „чистим” типом пам’яті зустрічаються дуже рідко. Усі типи пам’яті зазвичай взаємопов’язані, плавно переходять один в інший, успішно існують, і тут можливо говорити лише про перевагу одного з них.
До 8 – 9-річному віку вже можна говорити про наявність у дитини достатньо сформованої рухової, емоційної та наочно-образної пам’яті. Завданням початкової школи в цей період є формування та розвиток в учнів словесно-логічної пам’яті. При роботі з дітьми цього віку необхідно враховувати вікові особливості пам’яті, таким чином перевага в бік більш ефективнішого запам’ятовування конкретних фактів, подій, які викликають у дітей емоційний відклик, наочне зображення.
Але існує ще одна особливість пам’яті в учнів 1 – 3 класів. „Якщо пам’ять в дошкільному віці спирається на емоційні співпереживання, на наочні образи, то в шкільні роки з оволодінням різними розумовими операціями вона починає суттєво змінюватися. Вже для молодшого школяра характерним є оволодіння деякими засобами організації та управління запам’ятовуванням, що говорить про наявність якісних змін ” [14,55]. Таким чином мова йде про довільне запам’ятовування.
Як відомо запам’ятовування залежить від особливостей діяльності. Всіляка ж діяльність характеризується перш за все направленістю. Найбільш характерний для навчальної діяльності людини вид направленості – направленість на те, щоб запам’ятати матеріал, який повинен бути засвоєний, тобто направленість на запам’ятовування.
Особливо яскраво направленість на запам’ятовування виражена при довільному запам’ятовуванні. При не довільному запам’ятовуванні направленість на запам’ятовування не ставиться, а діяльність, яка веде до запам’ятовування, направлена на досягнення будь-яких цілей. „Наявність направленості на запам’ятовування має велике значення, перш за все для продуктивності запам’ятовування... При інших рівних умовах довільне запам’ятовування значно ефективніше не довільного. Намір запам’ятати треба рахувати одним з найважливіших умов успішного запам’ятовування” [41,49].
Виділяють такі сторони направленості на запам’ятовування, як: повнота запам’ятовування, точність, послідовність того, що впливає на нас, міцність запам’ятовування, своєчасність відтворення [41,42].
Усі ці сторони направленості на запам’ятовування необхідні при запам’ятовуванні напам’ять різних текстів. Найчастіше в початкових класах діти змушені запам’ятовувати віршовані твори. „Вірші є цікавим та найбільш вдалим для дитячого віку матеріалом для запам’ятовування напам’ять” [1,286]. Перед учнем необхідно ставити конкретну мету на запам’ятовування: вірш треба вивчити дослівно, точно, причому вчити його треба не з метою відповіді на наступному уроці, а для того, щоб „користуватися” ним усе життя.
В самому процесі запам’ятовування на перше місце виступає механічна пам’ять, тобто коли треба повторювати текст кілька разів, щоб запам’ятати його. Однак вона потребує багато зусиль, якщо ми не прикличемо на допомогу змістовий спосіб роботи, змістову пам’ять. Наприклад перед запам’ятовуванням віршів треба розібратися, про що йдеться в вірші, в якій формі виражена та чи інша думка, виділити та пояснити дитині незнайомі слова та вирази, для більш глибшого проникнення в сутність твору корисно запропонувати учням розповісти вірш своїми словами, можна скласти план вірша. Кращому розумінню вірша, створенню потрібних образів і розвитку образного запам’ятовування сприяє використання наочності. Але, головне, необхідно пам’ятати, що перед вивчанням вірша напам’ять треба добитися від дітей виразного читання цього твору. „У шкільній практиці вчителі припускаються великій помилці, коли змушують дітей запам’ятовувати вірш напам’ять, при цьому не навчивши їх виразно читати. Виходить механічне запам’ятовування. При розборі з дітьми вірші для виразного читання запам’ятовування напам’ять відбувається легко та непомітно в процесі цієї підготовчої роботи. При механічному запам’ятовуванні вірша учень прикладає більше часу та зусиль. У першому випадку сприйняті образи легше викликають у пам’яті слова, в другому випадку ведучими є слова, не зв’язані з визначеними образами, вони вислизають від уваги учня” [1,264]. Майже до кожного матеріалу можна підібрати один зі способів змістової обробки його, і тому механічна пам’ять буде працювати набагато краще.
Які ж оптимальні способи розучування віршів? Прийомів розучування віршів існує багато. Але найбільш продуктивними у віці 4 – 6, 6 – 9 років є ті, що ґрунтуються на дитячому уявленні, збереженні у пам’яті певних картин, опорних слів. Такі прийоми представлено в посібнику „Джежелей О.В та ін. Формування навичок читання. – Х.: Видавництво „Ранок”, 2002.– С.112”.
Способи розучування віршів:
1) за допомогою рухів;
2) за допомогою одночасного малювання;
3) за допомогою малюнків;
4) за опорними словами.
Порядок роботи такий:
- Учитель читає вірш. Діти слухають.
- Читаючи вірш удруге, учитель прикріплює малюнки або таблички зі словами і просить дітей тихенько разом із ним прочитувати слова.
- Учитель пропонує учням читати вірш разом з ним, дивлячись на малюнки (слова), повторюючи за ним не лише текст, а й інтонації.
- Діти хором починають читати вірш, спираючись на ілюстрації або текст (слова). Учитель їм допомагає, як тільки відчуває, що дітям важко точно відтворити текст.
- Майже завжди, після того як учні хором тричі повторять вірш, вони спроможні прочитати його напам’ять. Зрозуміло, що вчитель буде доброзичливо їм допомагати, але так, щоб читання вірша не припинялося.
1. Спосіб розучування віршів за допомогою рухів. Послідовність роботи над розучуванням вірша:
- Читання вірша вчителем напам’ять. Діти слухають.
- Читання вірша вчителем з доповненням. Діти дочитують останнє слово, яке повторюється.
- Словникова робота над незрозумілими словами.
- Вивчення вірша напам’ять. За допомогою цього способу вірш можна показати, як у театрі. Треба супроводжувати читання вірша рухами, тобто зображувати слова.
- Хорове читання вірша за підручником з одночасним показом рухів.
- Хорове читання вірша напам’ять разом з учителем. Учитель виконує рухи, які допомагають учням пригадати потрібні слова.
- Хорове читання вірша учнями напам’ять без допомоги вчителя.
- Індивідуальна декламація учнів (за бажанням).
2. Спосіб розучування віршів за допомогою одночасного малювання.
- Читання вчителем вірша.
- Словникова робота над незрозумілими словами.
- Читання вірша учнями.
- Словесне і графічне малювання. Читання і одночасне малювання вірша: діти у своїх зошитах, а вчитель на дошці.
- Читання вірша за опорами:
а) за опорними малюнками;
б) за опорними словами.
- Читання вірша напам’ять.
Похожие работы
... і і бути спрямованими на зону найближчого розвитку кожного школяра. Ми розробили систему вправ, які можна використовувати на уроках читання в початкових класах для розвитку психічних процесів і кращого засвоєння творів через врахування особливостей сприймання молодших школярів під час аналізу художніх творів. Насамперед, перед проведенням експерименту (використання спеціальних вправ на уроках ...
... людського буття, уявлення про красу. Тому з метою духовного розвитку школярів у процесі роботи використовують матеріал українського декоративного мистецтва. Розділ 2. Формування національно-культурної свідомості молодших школярів засобами народного мистецтва 2.1 Методика експериментального дослідження Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що ...
... домостей у плані формування навичок виразного читання й мовлення. Формування в учнів навичок виразного читання у плані завдань основних положень теорії і практики виразного читання — це методи і прийоми роботи над засобами логіко-емоційної виразності читання (паузою, логічним наголосом, емоційним зарядом наголошених слів, мелодикою і темпом), а також позамовними (руховими) засобами виразності ( ...
... дослідження, аналіз його результатів З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей формування естетичного ставлення молодших школярів до творів портретного жанру на уроках образотворчого мистецтва. Практичному проведенню експерименту передував теоретичний етап (2007/08 н. р.), у процесі якого була визначена сфера дослідження, наукова ...
0 комментариев