Генезис аудиту в Україні – між вчора та завтра

1.2 Генезис аудиту в Україні – між вчора та завтра

Вітчизняний професійний аудит на порозі свого дванадцятиріччя. Одинадцять років існування аудиту на ринку інформаційних, інтелектуальних послуг в Україні з історичної точки зору період невеликий. Проте за цей період зроблено не так вже й мало: більше ніж 4700 суб’єктів аудиту активно практикують на ринку аудиторських послуг, 1572 з них об’єдналися у Спілку аудиторів України (САУ); Аудиторська палата України (АПУ) впровадила Національні нормативи аудиту та Кодекс професійної етики аудитора.

АПУ прийняла концептуальне рішення про гармонізацію Національних нормативів аудиту (ННА) з Міжнародними стандартами аудиту (МСА). АПУ у співпраці з USADE у 2001 р. провели загальноукраїнське навчання серед вітчизняних аудиторів та викладачів аудиту з практики застосування МСА. Це свідчить про те, що вітчизняний аудит досить впевнено іде шляхом інтеграції у світову підприємницьку практику глобалізації всього спектру людських відносин.

Сьогодні в Україні, мабуть, вже не залишилося людей, які б не чули слово “аудит” в усіх його реальних та нереальних іпостасях. Можна досить впевнено сказати, що незалежний аудит як професія відбувся. Переживши з 1993 року злети та падіння, аудит поступово завойовує власну нішу в сфері сучасного підприємництва в досить жорсткій конкуренції з фіскальним контролем в усіх його проявах.

Започаткуванню аудиту в Україні сприяли як зовнішні так і внутрішні чинники. Ззовні з 1999 р. в країну почав потроху проникати іноземний капітал, власникам якого хотілося мати реальне уявлення про стан активів і пасивів українських підприємств. Маючи недовіру до системи колишнього радянського державного фінансового контролю і не бажаючи поступатися звичками, інвестори, в особі МБРР, USADI та донорських організацій, “рекомендували” керівництву країни спочатку запровадити у вітчизняну практику міжнародні стандарти обліку та аудиту, а потім і незалежний аудит. У вітчизняному підприємницькому середовищі склалася певна патова ситуація, коли чисельні контрольно-ревізійні підрозділи галузевих міністерств та відомств, так званий “народний” та “робочий” контроль практично втратили роботу (а деякі зовсім перестали існувати), а штат КРУ Мінфіну не охоплював діяльність кооперативів, малих підприємств, товариств, чисельність яких зростала дуже швидко. Тобто “верхи” не без підказки, але все ж таки дозріли до думки про необхідність легалізації незалежного фінансового контролю – аудиту. Причому спочатку створювалась загальна підстава для легалізації аудиту – у прийнятому в 1991р. Законі України “Про підприємства в Україні” (п. 4 ст. 29) вказувалося, що річний баланс усіх підприємств підлягає обов’язковому аудиту, за винятком тих, що повністю утримуються за рахунок бюджету. Це саме стосувалося і випадків ліквідації підприємства (п. 2 ст. 35). Ця теза є в Законі УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 1991 р. (ст. 4 і 22), Законах України “Про цінні папери та фондову біржу” (ст. 6, 22 і 24), “Про господарські товариства” від 1991 р. (ст. 13, 17, 18 і 20), “Про приватизацію державного майна” від 1992 р. (ст. 11) та в інших законах та законодавчих актах. Таким чином суспільство привчали до потреби у використанні послуг суб’єктів аудиту. Звісно, історично суспільство не сприймає позитивно усе те, що йому пропонує держава, але встановлення в Законі України “Про систему оподаткування” від 1991 р. (ст. 11) матеріальної (майнової) відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства в розмірі 10% від належних до сплати сум податків та інших обов’язкових платежів за неподання аудиторського висновку в органи Державної податкової адміністрації швидко все поставило на місця – аудит практично відбувся. Проте остаточно професія аудитора легалізувалась в Україні в 1993 р. з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність”.[15, ст. 22]

Нова професія потребувала нових професіоналів. І вони пішли в аудитори – спершу колишні державні ревізори, викладачі вищих навчальних закладів, юристи, слідчі з МВС (так звана “перша хвиля”). Потім – усі, хто не знайшов себе в державній сфері, - колишні військові, педагоги, хіміки, фізики, домашні господарки, програмісти тощо (так звана “друга хвиля”). Цікаво, що коливання бажаючих стати аудиторами досить чітко пов’язано із ставленням держави до аудиту та економічною ситуацією в країні, що легко побачити в даних табл. 1. Армія аудиторів за дев’ять років збільшилася більше ніж у 17 разів. Для порівняння – чисельність бухгалтерів за ці роки зросла тільки в 13,5 раза. Дані верхньої та нижньої частин табл. 1 свідчать про те, що значна кількість аудиторів вибувала або не поновлювала сертифікати (продовжувала термін їх дії). Але інші все ж таки залишилися вірні професійному вибору. Ці фахівці доповнилися людьми так званої “третьої хвилі”. Ця група представлена молоддю або середнього віку людьми, які вже мають непогану фахову освіту та практику з обліку або права, знають ПЕОМ та міжнародні облікові та аудиторські стандарти. Проте далеко не всі аудитори активно представлені на професійному ринку аудиторських послуг. Частіше вони групувалися навколо суб’єктів аудиту – юридичних осіб – аудиторських фірм (табл. 2).

Таблиця 1

Кількість сертифікатів аудиторів, виданих аудиторською палатою України

Таблиця 2

У цілому по Україні на сьогодні легалізованих аудиторських фірм налічується 1351, а приватних підприємців аудиторів – 273, що становить 1624 суб’єкта незалежного аудиту для країни, де функціонує 209,5 тисяч господарювання. Отже, на один аудиторський сертифікат припадає по 60, а на одного суб’єкту аудиту – по 129 бухгалтерських балансів та інших форм фінансової звітності.

Про що свідчать ці дані? Насамперед про реакцію аудиторського загалу на наступ на його інтереси з боку законодавчої влади. Так, після спроб у 1995-1996 рр. скасувати аудит взагалі, і зокрема обов’язковий аудит, а також після того, як було значно звужено дію ст. 10 Закону “Про аудиторську діяльність” і у полі обов’язкового аудиту практично залишилися тільки інституціональні інвестори, чисельність аудиторів різко скоротилася. Однак почав, хоча і з національними обмеженнями і особливостями, але неухильно розвиватися ринок цінних паперів. Завдяки рішенню Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України 30000 річних звітів господарських товариств стали предметом обов’язкового аудита звітності. Це сприяло збільшенню кількості незалежних аудитів.

Отже, перше. Вчора аудиту: невизначеність обов’язковості, невпевненість у майбутньому (чи існуватиме аудит взагалі), не вирішення питання про віднесення чи заборону віднесення затрат на аудит на валові витрати підприємства, практично відсутність регулярного та обов’язкового підвищення кваліфікації, розпорошення аудиторів по різних професійних об’єднаннях. Серед здобутків – прийняття та введення в дію з 1999 року Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики України. Усе це є певними ознаками становлення цивілізованого ринку аудиту в країні.

Друге. Сьогодні. А сьогодні маємо паростки зростання конкуренції з іноземними аудиторськими фірмами. Не можна не зазначити про намагання розподілити аудиторів по галузях діяльності. Тут лідирує НБУ, який намагається монополізувати регулювання аудиту в банківській сфері. Мінфін робить спробу монополізувати аудит страхових компаній під маркою винятковості підвищення кваліфікації аудиторів у власному навчальному центрі. Верховна Рада приймає Закон “Про фінансові послуги”, у зв’язку з чим виникає реальна можливість появи двох-трьох національних аудиторських реєстрів з відповідним підвищенням кваліфікації та видачею свідоцтв (“прихована сертифікація”). Зростає кількість бажаючих покерувати аудиторською діяльністю. І все це здійснюється під гаслом підвищення якості аудиту.

А чи існує проблема якості? Мабуть, слід визнати, що проблема якості аудиту існує. Але вона існує в контексті збереження незалежності самого аудиту. Аудиторська спільнота сьогодні стоїть перед таким бентежним фактом – аудитор реально знаходиться між молотом (ДПА, Прокуратура, МВС) та ковадлом (потребами платоспроможного замовника), при чому за останнім аудитор не бачить очікувань від нього суспільством. На сьогодні перекладено українською мовою Міжнародні стандарти аудиту; АПУ прийнято рішення про обов’язкове, з січня 2002 р., щорічне підвищення кваліфікуючого аудитора як умову подовження дії його сертифікації. Отже, аудит в Україні перебуває в стадії певного розвитку і далеко не вмер, як вважають непрофесіонали. При цьому якість роботи повинна відповідати її вартості, а результати – надійності аудиторських суджень. Навіть певне порушення вимог чинного законодавства свідчить, що аудит уже сприйнято суспільством. Необхідно лише розвинути та підвищити його суспільне значення.

Є зміни і серед складу замовників на аудиторські послуги. Якщо вчора їх цікавили винятково перевірка з огляду на її обов’язковість та штрафи за неподання аудиторського висновку, і частково – стан бухгалтерського обліку, то сьогодні, за спостереженнями КРК АПУ, аудит звітності ВАТ залишається основним замовленням. Є тенденція до зростання таких замовлень, як оцінка фінансового стану підприємства, консультації з поліпшення діяльності управлінського персоналу. Про те все ще спостерігається “анти фіскальний” характер замовлень – усі побоюються відповідальності за порушення податкового законодавства. А це цілком однозначно визначає сучасний український аудит як винятково підтверджуючий.

Третє. А що завтра? Вектори розвитку професії та ринку аудиту в Україні розходяться за напрямами. Якщо національний ринок аудиту повинен розвиватися в ширину, що передбачає поширення аудиту на розпаювання земель, приватизацію та корпоратизацію, діяльність неприбуткових та політичних (громадських) об’єднаннь, транснаціональних компаній, то професійно аудит повинен зосередитися на підвищенні професіоналізму і, як результат – на якості та повноті задоволення потреб суспільства в аудиторських послугах. Аудиторська палата України свого часу прийняла рішення про необхідність удосконалення системи сертифікації майбутніх аудиторів. Окремі пропозиції з цього питання ввійшли в проект нової редакції Закону України “Про аудиторську діяльність”. АПУ розробляє концепцію підготовки до сертифікації, яка передбачає тестування на ПЕОМ, вирішення ситуаційного завдання та написання стислого аудиторського висновку, а також співбесіду з екзаменаційною комісією. Скасування ліцензування аудиту і введення в дію Положення про реєстр суб’єктів аудиторської діяльності в Україні (затверджене рішенням аудиторської палати України від 31.10.2000 р. протокол № 95) передбачає обов’язкове підвищення кваліфікації практикуючих аудиторів як однієї з умов наявності їх в реєстрі (подовження дії сертифіката), для чого АПУ розробляється спеціальне Положення. Отже, сучасний аудитор повинен постійно вчитися та актуалізувати знання, якщо він прагне працювати в цій сфері.

Одночасно назріла потреба у створенні в Україні спеціальної контролюючої інституції, яка б на постійній основі здійснювала перевірку додержання всіма суб’єктами аудиту вимог Національних або Міжнародних нормативів, Кодексу професійної етики, якості послуг та робіт, які надаються замовникам.

Проте якщо ми хочемо конкурувати з іноземними аудиторами, то одним із завдань українських аудиторів є ширше та ефективніше застосування ННА. З огляду на відповідність часу та місця, слід найскоріше розробляти науково-практичний коментар до ННА. При цьому у вказаних розробках необхідно чітко визначитися з тлумаченням як П(С)БО, так і ННА, а також привести усю термінологію в обліку та в фінансовому контролі до єдиної семантичної бази. І дійсно, професіонали обліку та аудиту – як іноземні, так і вітчизняні – повинні говорити однією мовою. При цьому має бути забезпечено єдине тлумачення і розуміння професійних дефініцій.

Крім того, необхідне наукове забезпечення аудиторської практики. Отже, розуміння проблеми є, залишається її вирішити. Без науково-методичного забезпечення професійного незалежного аудиту сама професія не матиме історичної перспективи, а перероджуватиметься в централізований фіскальний контроль.

Доцільно страхувати і аудиторські ризики – це не тільки збільшить довіру клієнтів, а й певним чином нормалізує вартість робіт та послуг аудиторів.

І останнє. В українського аудиту є історичний шанс привчити (або навчити) співвітчизників, особливо підприємців, до того, що існує незалежна високопрофесійна думка кваліфікованих та чесних фахівців, які піклуються про захист прав теперішнього та майбутнього добробуту кожного, хто в цій країні вважає себе чесним та повноправним власником набутого матеріального, фінансового або інтелектуального капіталу. Для цього слід усім разом (без винятку) стати до плідної співпраці і спочатку вкласти свої доробки у загальну справу і тільки після цього отримувати вигоди.

Аудит потребує широкої реклами насамперед серед потенційних замовників, з одного боку, та серед громадськості – з іншого. Аудиторська спільнота має постійно роз’яснювати, що аудит – це не тільки підтвердження звітності за вимогами ДКЦПФРУ. Це і контрольно-правове супроводження діяльності, і консультування з питань правового та договірного забезпечення, і розробка системи внутрішнього аудиту, і бізнес-планування, і науково-методичні розробки з питань економіки, управління та права, і робота з персоналом (навчання, підвищення кваліфікації тощо).

Розділ 2. Види аудиту: основні характеристики, аналіз відмінностей між ними та сфера застосування на підприємствах України

Похожие работы

Правові засади здійснення аудиторської діяльності

Скачать

202036

3

1

... Крім цієї громадської організації також існує Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України. Рис. 1.1. Система незалежного фінансового контролю (аудіту) в Україні Розділ 2. Правові засади здійснення аудиторської діяльності 2.1. Мета і функціональні завдання аудиту Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" ст. З, поняття "аудиторська діяльність" містить в собі ...

Особливості організації аудиторської діяльності

Скачать

47317

0

0

... форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю. Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством. Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов ...

Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ "Лубнифарм"

Скачать

175149

23

6

... . -363 с. 18.      Аудит: Навчальний посібник| / Усач Б.Ф. - К.: Знання-прес, 2002. -223 с. 19.      Т. Абрамцова, Е. Аверьянова, С.Т|ст.| Богданов, С.Т|ст.| Василенко, Н. Діброва і ін. Зовнішньоекономічна діяльність; під ред|. А. Бабак; Методичний посібник. – Дніпропетровськ: Бібліотека «Баланс», 2006. – 176 с. 20.       Абрамов А.Е. Основы анализа финансовой, хозяйственной и инвестиционной ...

Види аудиторських висновків

Скачать

88149

0

0

... ї інформації, зокрема, відомостей про обсяг випуску продукції в грошових і натуральних одиницях; - зіставлення фінансових показників (фінансових коефіцієнтів) із середньогалузевими значеннями. 1.2    Структура й види аудиторських висновків Для формулювання обґрунтованої об'єктивної думки необхідно зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Після цього аудитор повинен провести огляд фі ...