Методика організації зовнішнього аудиту на підприємствах України

2.3 Методика організації зовнішнього аудиту на підприємствах України

Сьогодні термін “аудит” звичайний і зрозумілий основній масі суб’єктів господарської діяльності. В економічних умовах, що склалися, спостерігається активний розвиток аудиторської діяльності, спрямований в основному на надання професійними аудиторськими фірмами так званих супутніх аудиту послуг. До переліку проведених робіт, послуг, наданих суб’єктами аудиторської діяльності, належать планування й оптимізація оподаткування, ведення бухгалтерського обліку і представлення інтересів клієнтів у контролюючих фінансових органах, аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств із подальшим наданням рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування господарських суб’єктів тощо. Велике значення мають консультаційні послуги, причому не тільки в сфері бухгалтерського обліку та звітності, а й за всіма основними економічними напрямами, а також по деяких технічних та технологічних аспектах діяльності підприємств, для чого залучаються висококваліфіковані фахівці вузького профілю. І це далеко не повний перелік тих функцій, що взяли на себе вітчизняні аудиторські фірми.

Зараз із упевненістю можна сказати, що зовнішній аудит уже закріпився в сучасному діловому середовищі, його напрям і норми прозоро визначені Законом України “Про аудиторську діяльність” і Національними нормативами (ННА). Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємство-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:

1)   перевірка документації й оцінка роботи системи обліку та контролю;

2)   перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятою формою.

В основі технології внутрішній аудит аналогічний зовнішньому, методика проведення і використання ними процедур подібні. Водночас ці два види аудиту не тільки доповнюють один одного, а й мають певні відмінності (докладніше про це в Додатку Б).

2.4 Суть та функції фінансового аудиту в Україні

Фінансів аудит в нашій країні з’явився порівняно недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України “Про аудиторську діяльність”, (22.04.1993 р.).

Фінансовий аудит – незалежна перевірка фінансових звітів чи інформацій, що відносяться до них, незалежно від прибутковості підприємства, його розміру та форми організації. Фінансовий аудит являє собою групування та вивчення даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації коштів, необхідних для виконання планових чи проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства.

В процесі фінансового аудиту з’ясовується:

1)   платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

2)   забезпеченість власними обіговими коштами відповідно до потреб в них;

3)         стан запасів товаро-матеріальних цінностей та джерел їх формування;

4)         розміщення власних, позичкових, залучених та спеціальних джерел коштів в видах активів;

5)         забезпечення повернення кредитів та ефективність їх використання;

6)   створення та використання різних фондів та інші.

Фінансовий аудит загалом – це взаємопов’язане дослідження. При фінансовому аудиті використовують вартісні оцінки показників. Фінансовий аудит дозволяє визначити можливості підприємства в близькій та віддаленій перспективі.

Предметом фінансового аудиту є рушійна сила господарювання – гроші і вартісні характеристики діяльності.

Основні цілі фінансового аудиту:

1)   визначення наявного фінансового стану;

2)   визначення зміни цього стану в структурно-часовому аспекті;

3)   визначення факторів, що викликали ці зміни;

4)   прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.

Фінансовий аудит балансу і звіту про фінансові результати дозволяє визначити ті чи інші незбалансованості у русі коштів підприємства, позитивні чи негативні тенденції та створити базу для подальшого більш детального вивчення на основі бухгалтерської, статистичної і оперативної звітності й інших інформаційних матеріалів. Слід відмітити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків, а лише орієнтує користувача інформації щодо оцінки фінансового стану підприємства і визначення його вузьких місць.

Основні методи фінансового аудиту:

1)         аналіз коефіцієнтів – розрахування різних відношень показників, котрі засновані на існуванні співвідношень між окремими статтями звітності і мають певний економічний зміст. Аналіз складається з порівняння величин, розрахованих відносних показників з середньо галузевими, стандартними, нормативними величинами;

2)         вертикальний аналіз – визначення загальної частки окремих статей фінансових звітів, їх співставлення;

3)         горизонтальний аналіз – співставлення величин показників за декілька періодів. Визначення обсягу і напрямку змін, а також тенденцій зміни показників. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники. Цей метод також називають аналізом трендов (тенденцій).

Перелічені методи мають свої переваги та недоліки. Найкращі результати досягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливий інтерес являє проведення порівняльного аналізу підприємства з іншими підприємствами галузі. Для правильної оцінки декількох підприємств необхідно щоб інформація була стандартизована, а показники розраховувалися за єдиними методиками.

Аудитор вивчає та описує в аналітичній записці основні параметри його маркетингової та товарної політики, які в подальшому будуть використані при складанні та виконанні бізнес-плану по виходу з кризи.

Аудитор спільно з керівництвом підприємства готує попередні варіанти по вирішенню комплексу завдань по:

1)   визначенню попиту на продукцію (послуги), його прогнозування;

2)   вивченню конкурентоспроможності товарів, здатності бути виділеним споживачем серед інших аналогів;

3)   забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;

4)   розроблення концепції життєвого циклу товару;

5)   управлінню товарним асортиментом;

6)   розрахунку прогнозних обсягів виробництва та визначенню номенклатури;

7)   розширенню інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових товарів, з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.

При проведенні аудиту слід брати до уваги те, що фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й факторів, що не мають вартісної оцінки (політичні, загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, підвищення загального рівня підготовки персоналу і т. д.).