2.1 Методика організації внутрішнього аудиту на підприємствах України
Що стосується внутрішнього аудиту, безпосередньої системи контролю на підприємстві, то тут відсутня будь-яка правові регламентація з боку держави. Мета внутрішнього аудиту, а також обсяг охоплюваної роботи залежить від вимог менеджерів підприємства і бажання в його функціонуванні.
Термін “внутрішній аудит” визначено як діяльність внутрішньої аудиторської служби (чи служби внутрішніх ревізорів) підприємства. Тут же зазначено основні функції внутрішнього аудиту: оцінка окремих операцій підприємства і контроль їх відповідності бухгалтерському обліку, а також контроль за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.
Основні елементи внутрішнього аудиту, визначені міжнародними стандартами аудиту1. | Огляд системи бухгалтерсько обліку і внутрішнього контролю. |
2. | Аналіз систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також моніторинг їх функціонування з подальшим наданням рекомендацій щодо їх удосконалення. |
3. | Перевірка фінансової та господарської інформації: а) аналіз засобів, необхідних для визначення, вимірювання та класифікації інформації, на основі якої складається фінансова звітність; б) конкретна перевірка окремих статей звітності, включаючи докладне тестування операцій, сальдо рахунків і процедур. |
4. | Аналіз економічності та ефективності діяльності фінансових і не фінансових засобів контролю суб’єкта. |
5. | Перевірка додержання державних законодавчо-нормативних актів і внутрішніх положень, інструкцій та вимог керівництва. |
Організація внутрішнього аудиту є одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві. На жаль, на сьогодні в Україні недооцінюється значення внутрішнього аудиту як самостійного виду аудиту. Так, у Законі України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. (із змінами і доповненнями) внутрішній аудит взагалі не згадується. У Національному нормативі аудиту 12 “Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства і ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування” йдеться загалом про систему внутрішнього контролю підприємства, насамперед у контексті її оцінки з позиції зовнішніх аудиторів, оскільки національні нормативи аудиту поширюються тільки на зовнішній аудит, а не на внутрішній.[4, ст. 54]
Певним кроком уперед на шляху розвитку внутрішнього аудиту в Україні є Положення про організацію внутрішнього аудиту у комерційних банках України від 20.03.1998 р. № 114. Хоча це Положення враховує різні аспекти організації внутрішнього аудиту конкретно в банках, воно певною мірою може бути використане при розробці аналогічного положення для підприємств. Особливість організації внутрішнього аудиту полягає в тому, що він може здійснюватися одночасно зі здійсненням господарської операції або слідом за нею, що дає змогу вчасно знайти недоліки в роботі підприємства і вжити заходів, спрямованих на їх усунення. Внутрішньогосподарський контроль створює передумови для виявлення і мобілізації прихованих резервів підприємства, організує систему оперативного управлінського обліку, створює умови, що забезпечують планування раціональних витрат ресурсів підприємства, суттєво впливає на організацію й підвищення ефективності виробництва, посилення режиму економії. Грамотно побудована система внутрішнього контролю дає змогу не тільки знайти недоліки в роботі підприємства, а й вчасно вжити заходів до їх усунення. До того ж витрати на організацію та проведення внутрішньогосподарського контролю відносно невеликі. Це витрати на залучення фахівців, що працюють безпосередньо на самому підприємстві.
1. В Україні внутрішній аудит не набув поширення, оскільки відсутня у достатньому обсязі необхідна інформація про методику створення, роль, функції, об’єкти, прийоми і способи внутрішнього аудиту. В економічній літературі підкреслюється позитивний досвід і потреба у застосуванні внутрішнього аудиту: “насамперед необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит..., оскільки саме такий аудит визначає ефективність роботи підприємства і результати зовнішнього аудиту” [1].
Під внутрішнім аудитом необхідно розуміти організовану на підприємстві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регламентовану внутрішніми документами систему контролю за додержанням встановленого порядку здійснення бухгалтерського обліку і надійністю функціонування системи внутрішнього контролю. Внутрішній аудит не є одним із видів внутрішньогосподарського контролю у чистому виді, тобто: “внутрішній аудит... не підмінює внутрішньогосподарський контроль”2.
Організацію внутрішньогосподарського контролю покладено на керівника підприємства відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. (із змінами і доповненнями). Головний бухгалтер нарівні з керівником підприємства несе відповідальність за порушення правил і положень, що регламентують здійснення обліку і складання звітності, тому він також здійснює функції контролю на підприємстві особисто і через працівників бухгалтерії.
Одним із основних завдань внутрішнього аудиту є контроль за станом і функціонуванням системи внутрішньогосподарського контролю.
Основна ознака, за якою внутрішній аудит відрізняють від зовнішнього, полягає в тому, що він залежний, тобто підпорядкований тій формі, де він провадиться. Об’єктивність внутрішнього аудиту забезпечується ступенем його незалежності в організаційній структурі управлінням підприємством. Внутрішній аудит підпорядковується і зобов’язаний подавати звіти тільки керівництву або власникам, які призначили його, і не залежить від керівники філій підприємств, органів внутрішнього контролю, що перевіряється. Зарубіжний досвід свідчить, “ чим вищий рівень керівництва, перед яким має звітувати внутрішня аудиторська група, тим ефективнішою є її діяльність”3.
Функції внутрішнього аудиту мають визначатися керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки діяльності підприємства, системи управління підприємством, що склалася, а також від стану внутрішнього контролю.
Типові функції внутрішнього аудиту можуть охоплювати:
1. перевірку систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, їх моніторинг та розробку рекомендацій щодо поліпшення цих систем;
2. перевірку бухгалтерської й оперативної інформації;
3. перевірку додержання законів та інших нормативних актів;
4. перевірку діяльності різних ланок управління підприємством;
5. оцінку ефективності механізму внутрішнього контролю;
6. перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна підприємства;
7. оцінку використовуваного підприємством програмного забезпечення;
8. розробку і подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і рекомендацій щодо підвищення ефективності управління.
Класифікація методичних прийомів внутрішнього аудиту:
1. загальнонаукові:
1) аналіз;
2) синтез;
3) індукція;
4) дедукція;
5) спостереження;
6) порівняння.
2. документальні:
1) зустрічна перевірка документів;
2) аналогія;
3) логічне осмислення операції;
4) експертні оцінки (експертиза) документів;
5) статистичні методи;
6) економіко-математичні методи;
7) моделювання.
3. фактичні:
1) інвентаризація;
2) обстеження;
3) спостереження;
4) лабораторний аналіз;
5) контрольний запуск матеріалів у виробництво;
6) контрольний обмір виконаних робіт.
Методичні прийоми внутрішнього аудиту можна визначити як сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності господарських операцій для оцінки діяльності підприємств загалом. Ці прийоми будуть подібними незалежно від особливостей підприємства, оскільки вони різноманітні тп їх застосування обумовлюється не тільки об’єктами аудиту, а й професійним рівнем і практичним досвідом працівників аудиторської служби підприємства.
Основними об’єктами внутрішнього аудиту е такі:
1) ведення бухгалтерського обліку;
2) достовірність звітності;
3) здійснення податкового обліку;
4) структура управління підприємством;
5) система внутрішньогосподарського контролю;
6) стан активів підприємства;
7) якість роботи економічних і технічних служб;
8) фінансова стійкість і платоспроможність;
9) інші процеси господарської діяльності підприємства.
Отже, функціонування служби внутрішнього аудиту на підприємстві є надійною гарантією запобігання необґрунтованим і незаконним діям працівників підприємства, зниження ризику прийняття неправильних і неефективних управлінських рішень.
... Крім цієї громадської організації також існує Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України. Рис. 1.1. Система незалежного фінансового контролю (аудіту) в Україні Розділ 2. Правові засади здійснення аудиторської діяльності 2.1. Мета і функціональні завдання аудиту Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" ст. З, поняття "аудиторська діяльність" містить в собі ...
... форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю. Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством. Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов ...
... . -363 с. 18. Аудит: Навчальний посібник| / Усач Б.Ф. - К.: Знання-прес, 2002. -223 с. 19. Т. Абрамцова, Е. Аверьянова, С.Т|ст.| Богданов, С.Т|ст.| Василенко, Н. Діброва і ін. Зовнішньоекономічна діяльність; під ред|. А. Бабак; Методичний посібник. – Дніпропетровськ: Бібліотека «Баланс», 2006. – 176 с. 20. Абрамов А.Е. Основы анализа финансовой, хозяйственной и инвестиционной ...
... ї інформації, зокрема, відомостей про обсяг випуску продукції в грошових і натуральних одиницях; - зіставлення фінансових показників (фінансових коефіцієнтів) із середньогалузевими значеннями. 1.2 Структура й види аудиторських висновків Для формулювання обґрунтованої об'єктивної думки необхідно зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Після цього аудитор повинен провести огляд фі ...
0 комментариев