Конституційні ( СРСР, Бельгія)

2. Конституційні ( СРСР, Бельгія).

II. залежності від мети:

1.Утворення за територіальними принципами ( США).

2.Утворення для вирішення національних питань ( Югославія, Індія).

Розмежування компетенції між федерацією і суб’єктів федерації.

I.Виключна компетенція, якісь питання можуть вирішуваи або федерація або суб’єкти федераціх ( чеканка монет, війни і миру – федерація, місцеве самоврядування та ін. )

II. Сумісна компетенція, перелік питань, які вирішують і федерація і суб’єкти федерації( федерація видає закон. Принцип, а суб’єкти федерації видає свої закони на основі цього принципу, враховуючі місцеві обставини).

III. Залишкова компетенція – я, вона, прямо не знаходить свого відображення, а виглядає у формі представництва ( якщо федерація по питанню не вирішує, то це вирішує суб’єкти федерації).

Унітаризм – це форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є її носієм складається з адміністративних, в ряді випадків, автономних утворень, або взагалі не ділиться на територіальні одиниці ( Ватикан).

В залежності від ступеню самостійності і тер. одиниць:

1. Децентралізовані держави;

2. Централізовані;

3. Відносно – централізовані.

Децентралізовані – всі тер. одиниці, від общинного рівня до обласного, є самоуправні ( Японія, Франція, Італія)

Відносно – централізовані – передбачають наявність місцевого самоврядування на общинному або районному рівня, але не вище ( Болгарія, Польща, Великобританія).

Централізовані – заперечують місцеве самоуправління ( Тропічна Африка).

Представницька і безпосередня демократія в державі

1.Зміст принципу народного суверенітету.

2.Вибори в зарубіжних країнах ( виборче право, виборчий процес і виборча система)

3.Референдум і плебісцит та ін. види народних голосувань.

 

-2-

Зміст народного суверенітету:

1.Єдиним джерелом влади є народ.

2.Народ здійснює цю владу через:

-   представницьку демократію;

-   безпосередню демократію.

Представницька демократія – народ обирає представників публічної влади.

Безпосередня демократія – проявляється у виборах, референдумах, відзові посадових осіб, зібрання, сходи, мітинги, бойкутування.

-3-

Вибори – це процедура формування органів публ. Влади або наділення повноваженнями посадової особи, яка здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб – виборців, при умові, що на кожний мандат претиндує декілька представників.

Вибори виконують 4 соціальні функції:

1.Важливий засіб забеспечення легітивності влади.

2.Виступають барометром політичного життя в країні.

3.Це засіб відбору політичних лідерів.

4.Це важливий засіб формування демократичного режиму.

Види виборів:

I. За територією:

1.Національні ( вибори Парламенту, вищих органів).

2.Регіональні ( стосуються суб’єктів федерації).

3.Місцеві ( місцеве самоврядування).

II.               За часом проведення:

1.Чергові ( закріплюються в законах)

2.Позачергові.

III.             За макс. Можливими кіл. Турів:

1.Однотурні ( 10 % 1 голос)

2.Двохтурові ( спочатку більшість, потім відносна більшість).

3.Багатотурові.

IV.             За кількістю мандатів:

1.Унімандатні ( один).

2.Поліномінальні ( декілька).

V.               Залежно від ролі населення:

1.Прямими ( прямо видає голос).

2.Непрямими ( народ вибирає виборців, а вони – президента).

Складові елементи виборів:

1.Виборче право.

2.Виборчий процес.

3.Виборча система.

Виборче право – використовується в двох значеннях:

1.Об’єктивне: - це система правових норм. Які регклюють відносини повязані з виборами.

2.Суб’єктивні: - це комплекс юр. можливостей людини, а також суб’єктів виборів.

-   АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО ( МОЖЛИВІСТЬ ОБИРАТИ)

-   Пасивне виборче право ( можливість бути обраним)

Принципи виборчого права ( в демократичних державах):

1.Принципи свободи волевиявлення – вибори повинні бути добровільними і контоль є неможливим з боку держави.

2.Загальне виборче право – у виборах можуть приймати участь всі громадяни за винятком неповнолітні і недієздатні.

3.Рівне виборче право:

3.1        Рівна кількість голосів виборців ( 1 виборець – 1 голос_

3.2        Рівна вага цього голосу.

4.Пряме виборче право – виборці голосують особисто за вибраного кандидата чи партію.

5.Таємність голосування – кожен виборець має право особисто заповнювати бюлетень.

 

Лекці №6

Виборчий процес

Виборчий процес – це врегульована на норми КП діяльність різних суб’єктів по підготовці і проведені виборів.

Є 9 стадій виборчого процесу:

1. Призначення виборів ( вст. дати голосування).

- Чергові дата відома

- Не чергові

2. Утворення виборних округів, тобто території від яких обирається 1 чи кілька депутатів.

3. Утворення виборчих одиниць – це такі одиниці, де виборці голосують в одному приміщенні.

4. утворення виборчих органів – ЦВК,МКК.

5. Реєстрація осіб ( включення осіб у виборчі списки):

- обовязкова ( держ. Орг. Скл. Списків)

- добровільна

6. Висування кандидатів:

- самовисування;

- петеційне ( треба зібрати певну кількість підписів)4

- висування політичними партіями чи пол. Блоками.

Супроводжується внесенням залогу.

7. Предвиборча агітація.

8. Голосування ( за виборчими бюлетнями)

9. Підрахунок голосів, підлягає обов’язковому оприлюдненню.

Виборча система – вживається у 2 аспектах

–  це правовідносини, які пов’язані з проведенням виборів.

–  Це встановлений закон порядок розподілення мандатів серед кандидатів: мажоритарно і пропорційно.

Мажоритарна – в основі принцип більшості, вибраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів:

-   відносна більшість більше на 1 голос від інших кандидата.

-   Кваліфікована, треба набрати2/3 голосів.

Переваги мажоритарної системи;

1.Проста для розуміння виборців.

Недоліки:

1.Невраховує розстановку політичних сил у суспільстві.

Пропорційна система – кожна партія чи ін. організація громадян одержує у представницькому органі кількість голосів, кількість мандатів в залежності від набраної кількості%.

Характерним:

1. Партії складають списки:

- жорсткі (голосують за партію)

- гнучкі ( виборець голосує не тільки за партію, але й за конкретного члена партії).

Бар’єр – для того шоб партія могла отримати мандат, вона повинна набрати більше 5 %.

Переваги:

1.Пропорційна система відображає реальну розстановку політичних сил в суспільстві.

2.Дрібні партії в парламент не проходять.

Недоліки:

1.люди не знають за кого голосують.

-3-

Референдум – це голосування виборців, якими вирішується важливе державне питання.

Види референдумів:

I. За правовими наслідками:

1.Постановляючі – прийняті рішення мають правові наслідки

2.Консультативні – рішення не мають правових наслідків.

II.               Факультативні:

Обов’язкові – прямо передбачені Конституцією.

III.             За територією:

1.Загальні.

2.Місцеві.

Принципи реферндумуму такі ж, як і виборів.

Предмет референдуму – це те питання, яке необхідно вирішити, а вербальне вираження питання – формула:

1.Можна відповісти Так чи Ні.

2.Народний вибір – це коли на питання, є варіанти відповіді, яких більш ніж 2.

На референдум не виносяться питання:

1.Про податкову систему;

2.Про бюджет;

3.Амністія і помилування;

4.Ратифікування між. Угод.

Стадії проведення референдуму:

1.Ініціатива;

2.Формування інфраструктури референдуму;

3.Агітація і роз’яснюванна компанія.

4.Голосування.

5.Підрахунок голосів.

На референдум встановлюється квота – щоб рішення було прийняти , треба щоб за нього проголосувало 50% і прийняло участь 50%.

Види народних голосувань:

1.Відзив – відкликання депутата.

2.Зібрання або сходи.

3.Страйк, мітинги, бойкотування, демострацій.

 

 

 

 

 

 

 

Парламент і парламентаризм в зарубіжних країнах

1.Загальна характеристика інституту парламенту.

2.Порядок формування парламенту і статус парламенту.

3.Структура і вн. побудова парламенту.

4.Компетенція парламентів.

5.Парламентська процедура і законодавчий процес.

-1-

Парламент – це представницький орган, бо його обирає народ.

Парламент займає 1 місце серед держ. органів.

Вперше парламет було закріпленно в США.

Різновид Парламенту:

1.Стародавні парламенти в 930 в Ісландії.

2.Класичні – утворені після перемог буржуазної революції.

3.Сучасні парламенти – утв. після II світової війни, після розвалу СРСР.

Моделі парламентів:

1.З президентською формою правління,особисто неможливо розпустити жодну з палат парламентту.

2.Парламень в парламетських республіках, можуть впливати на виконавчу владу, але парламент може бути розпущений президентом.

3.Для країн із змішаною формою правління, парламент може обмежено втручатися в діяльність уряду, президент обмежено може розпустити парламент.

4.Парламент радянського зразка ( Вєтнам, Куба, КНДР, КНР) Особливість:

-   Ці парламети ніяких питань не вирішують, функція – формально закріпити рішення партії.

5.Парламенти, які існують в монархіях ( абсолютно дуалістичних):

– вони не виборні;

-   вони не мають влади, носять консультативний характер.

Парламентаризм – це така організація влади в державі при якій парламент побудований на дем. Засадах, володіє не тільки юр. статусом, ай реальними повноваженнями, тобто парламент реально діючий.

-2-

Формування парламенту:

1.Більшість парламенту обирається народом.

2.В деяких країнах монарх може призначити певну кількість депутатів.

Є 5 способів формування парламенту:

1. Прямі вибори;

2. Непрямі, або багатоступневі вибори.

3. Шляхом призначення ( Таїланд, Ямайка).

4.На змішаній основі ( частина обирають, частина у спадок).

5. Палата Лордів

Найбільший парламент КНР =3000осіб.

Найменший парламет – Андора =20 депутатів.

Правове становище депутата:

Депутата з лат. = уповноважений, представник нації.

У депутата є:

1. Вільний мандат:

- його не можна позбавити ( крім передбаченого в законі).

- депутат не може займатися іншими видами діяльності.

2. Індемнітет – ( з лат. Безвтратність) скл. З:

1. Депутат не несе відповідальності за свої висловлювання.

2) Депутат не несе відповідальність за свою депутатську діяльність після складання повноважень.

3) Винагорода депутату, держава виплачує депутату за деп. Діяльність.

3.Імунітет ( з лат. Звільнення).

 

Припинення депутатських повноважень

1.Припинення повноважень представницьких органів.

2.Депутат добровільно відмовляється від мандата.

3.У зв’язку з позбавленням депутата:

-   кримінальна справа;

-   вихід з партії;

-   дисциплінарна відповідальність ( тимчасово 2 місяці).

-3-

Структура парламенту:

I. Кількість палат.

1.Однопалатні ( Україна)$

2.Двопалатні ( Великобританія, США).

II.         Парламентські фракції ( лише в нижній палаті).

Узгоджувальна рада.

В МК – є парламентська партія ( є батоги).

III. Голова парламенту – «спікер»- з англ. Оратор:

1.Одноосібний голова парламенту ( 1 голова, 2 віце – спікера);

2.Колегіальні органи ( Президія, Орг. Комітет – Чехія).

3.Є голова, а у голови є колегіальний орган ( Австрія).

IV.Постійні комісії і комітети:

-   утв. з деп., шляхом виборів за галузевим принципом ( які питання треба вирішити)

-   завдання – готування законопроектів.

Є тимчасові комісії, для вирішення певного питання, строк не вказаний – після доповіді припиняє дію.

V.Органи, які існують при парламенті: