2.1. Поняття адміністративного права. Адміністративно-правові норми. Адміністративні правовідносини
Адміністративне право є самостійною галуззю права України, з допомогою якого держава регулює однорідні суспільні відносини в сфері державного управління, розвиває і закріплює його демократичні основи.
Адміністративне право – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з організацією та функціонуванням органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування; відносини у сфері управління окремими галузями народного господарства, культури, медицини, освіти, науки тощо.
Предметом адміністративного права є суспільні відносини, що виникають і розвиваються в зв’язку та з приводу реалізації функцій державного управління. Особливостями відносин, що складають предмет адміністративного права, є такі:
· вони виникають у результаті державної владно-управлінської діяльності;
· суб’єктом таких відносин є виконавчо-розпорядчий орган;
· їх виникнення, зміна чи припинення є результатом свідомої, вольової, цілеспрямованої діяльності.
Методи адміністративного права – це засоби, способи та прийоми, з допомогою яких здійснюється правовий вплив на предмет адміністративного права. Переважно це – зобов’язання, заборони та адміністративно-правовий примус. Отже метод регулювання адміністративного права – імперативний, передбачає нерівність сторін – учасників правовідносин; метод влади й підпорядкування.
Первинними елементом адміністративного права є адміністративно-правові норми.
Адміністративно-правові норми (АПН) регулюють правове положення органів управління, державних службовців, громадських організацій, закріплюють різноманітні форми, методи і види державного управління. АПН регулюють адміністративні правила, встановлюють їх зміст та регулюють застосування. Наприклад: Правила дорожнього руху, Правила користування громадським транспортом.
Адміністративно-правові норми – це правила поведінки, що затверджені і санкціоновані державою, вони носять імперативний характер і є загальнообов’язковими. При недотриманні АПН держава застосовує методи державного примусу.
Адміністративно-правовим нормам притаманні такі особливі ознаки:
· закріплюють владні та внутрішньо організаційні відносини;
· метод впливу на суспільні відносини є державно-владним (імперативним);
· гарантування державного переконання та примусу при їх реалізації;
· органічне об’єднання їх у межах галузі адміністративного права (законодавства) і неможливість існування окремо.
За цільовим характером АПН поділяються на:
· Загальні (норми, що закріплюють загальні положення і принципи державного управління).
· Спеціальні (закріплюють права та обов’язки органів та посадових осіб).
· Процесуальні (закріплюють порядок та процедуру здійснення прав та обов’язків суб’єктів: суддя розглядає адмінматеріали про дрібне хуліганство).
За змістом АПН можна також класифікувати на:
· Зобов’язальні (ті, які спонукають до певної поведінки).
· Заборонні (забороняють певну поведінку).
· Дозвільні (дозволяють певну поведінку суб’єкта).
Адміністративні правовідносини – це реальні суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління. Вони виникають в результаті реалізації адміністративно-правових норм і при наявності юридичних фактів – подій або вчинків (дій). Вчинки, як вольові юридичні факти, поділяються на правомірні та неправомірні (правопорушення або делікти).
Основними ознаками адміністративним правовідносин є:
· вони виникають на основі адміністративно-правових норм;
· характеризуються наявністю сторін – суб’єктів адміністративного права;
· за змістом включають в себе адміністративні права владного характеру і юридичні обов’язки;
· є видом суспільних відносин державних органів, фізичних або юридичних осіб, організацій тощо;
· здійснення суб’єктивних прав або додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.
Адміністративне законодавство – це система нормативних актів, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління.
До системи адміністративного законодавства входять:
· Конституція України.
· Закони, що регулюють питання державного управління та кодекси.
· Укази та розпорядження Президента України.
· Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.
· Міжнародні договори та угоди.
· Акти центральних органів державної виконавчої влади України та АРК: міністерств, державних комітетів, Головних управлінь.
· Акти місцевих державних адміністрацій.
· Рішення рад та виконавчих органів місцевого самоврядування.
... (традиційне) право, прецедентное право, договірне право і право законів (кодифіковане, статутне, декретне право). Історичний погляд, розкриваючи генетичні зв'язки системи права, що складають її основу, одночасно дозволяє простежити динаміку змін системи в часі і просторі. Це зв'язано, зокрема , з розвитком людини як індивіда і члена різних соціальних утворень. Тут виявляються вплив на право рі ...
... ій, І.В.Опришко. – 3-є вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2000. Планы семинарских занятий и практические задания по дисциплине «Основы права» Раздел 1. Основы теории государства и права Тема 1. Основные понятия о государстве Вопросы 1. Происхождение и сущность государства. 2. Форма государства. 3. Функции государства и правовые формы их осуществления. 4. ...
... ів, міліціонерів, працівників державних служб тощо, активне співпрацювати з батьками, організовувати позашкільну діяльність учнів. Розділ 3. Шляхи формування правової свідомості учнів 3.1 Формування правосвідомості та культури особистості Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з власним державним устроєм, ...
... бухгалтера не менше 5 років. Головний бухгалтер свої посадові обов'язки виконує під керівництвом голови суду (а також виконуючого його обов'язки заступника) та безпосередньо підпорядковується керівникові апарату місцевого суду. Йому безпосередньо підпорядковані працівники планово-фінансової та бухгалтерської служби місцевого суду. Головний бухгалтер виконує такі завдання та обов'язки: 1) зді ...
0 комментариев