Навигация
Сучасна лінгвістична ситуація в Індії
153648
знаков
7
таблиц
1
изображение
1.3 Сучасна лінгвістична ситуація в Індії
В 1950 році індійська влада підняла питання щодо проблеми мовної та етнічної різноманітності. Як вирішення цієї проблеми, 18-ти регіонам Індії було встановлено мовні рамки. Офіційно індійський уряд визнає 15 народних мов. У більшості випадків державні кордони залежать від мовних. Індія поділяється у мовному плані на дві головні мовні сім’ї: індо арійську та дравідійську. Найпоширеніші народні мови в Індії (окрім Хінді) є Бенгалі (7,5 %), Телуру (7, 4 %), Мараті (7,2 %), Таміл (6,9 %), Урду (5,1 %), Гуджараті (4,2 %), Малаялам (3, 8 %), Канада (3,8 %), Орайя (3,4 %) (Індія, 1996: 18).
Група мови Індів (індоарійська), це гілка індо-європейської груп мов, мова Центральної Азії, де знаходиться Індія. Більшість індійських мов на півночі, належать до цієї групи. Дравідійська мова, з іншої сторони, (наприклад, Таміль, Телугу, Малаялам) це рідні мови для Південної Індії (хоча вони знаходяться під впливом Санскриту та Хінді).
Хінді прямо походить з Санскриту. Більш ніж 180 мільйонів людей в Індії вважають Хінді своєю рідною мовою. Вона належить до індо-арійської групи мов: Хінді – згідно статті 343 Конституції, державна мова країни [35].
Місцева мова має свої власні географічні кордони, які визначені державою [63;26]. На додачу до призначення Хінді як державної мови та 14 інших як народних мов, кожен регіон може вибрати свою власну місцеву мову для використання її в місцевому самоврядуванні та освіті серед мов, якими розмовляють на цій території. Конституція Індії гарантує право для всіх жителів розмовляти їхньою власною мовою [15; 304].
В Індії проживає більше ніж 900 мільйонів людей та є більше 1000 мов. Ця територія є найбільш різноманітна у мовному та культурному плані у світі. Хоча це не є сюрпризом, що виникає багато проблем під час класифікації та визначенні мов в Індії. Причина полягає в тому, що мови адаптуються між собою і ось чому, важко розрізнити мови або сказати, яка з них є діалектом тої чи іншої мови [25; 22].
В Індії, після проголошення незалежності у 1947 році залишалась колоніальна мова, це була англійська, як мова правління. Вважалося, що кінець британської влади в Індії буде означати повільне, але впевнене занепад англійської мови у Південній Азії. Але цього не трапилось. Проникнення англійської мови у ці суспільства більше, ніж було коли-небудь [43; 542].
Бажанням націоналістів було, щоб англійська мова вийшла з ужитку. Ціллю націоналістів було встановлення видозміненої індійської мови як офіційної мови країни. Хінді здавалося найкраще підходила для цього, оскільки вона мала найбільше носіїв, ніж будь-який інший індійський діалект, і вона вже широко використовувалася в міжетнічному спілкування [25; 24].
На додаток до всього, вважалося, що лінгвістична одиниця була основою політичних та національних одиниць. Таким чином, мова Хінді була затверджена конституцією, як мова для спілкування між та з різними державами. Влада дала 15 років для переходу усіх державних інститутів на мову Хідні з англійської. План полягав у тому, що зростатиме популярність мови Хінді; і вона буде виражати всі сфери культури в Індії. [63; 56].
Але було декілька проблем у виборі мови Хінді, інколи протести були навіть жорстокими (наприклад, безчинства у Таміль Наду в травні 1963 – протест проти затвердження мови Хінді). Правління хотіло зробити таку політику, яка б допомогла зберегти статус-кво. По-перше, мова Хінді не повинна була бути впроваджена по всій країні (наприклад, у Таміль Наду, на півдні, лише 0, 0002 % людей проголосили згоду щодо впровадження Хінді або Урду, хоча у Південних Штатах ця цифра піднялася до 96, 7 % ). По-друге, вважалося, що носії інших мов будуть ображені таким вибором; інші індійські мови (діалекти), наприклад, Таміль або Бенгалі мали такі самі права бути державними, як і Хінді. Решта людей відчували, що вони будуть політично, соціально та професійно незахищені, якщо Хінді стане державною мовою. По-третє, вважалося, що потрібно розширити словниковий запас Хінді перед тим, як почати її використання, як державної мови. Не зважаючи на ці проблеми, Хінді була затверджена в конституції державною мовою і повинна була замінити англійську мову протягом 15 років. Але відповідно до безперервних протестів на півдні, ця заміна була політично неможливо. У 1967 році був виданий закон, який дозволяв вживання Хінді та англійської мови для державних цілей – така ситуація залишається і сьогодні [25; 24]. Англійська мова сьогодні є державною у 4-х регіонах Індії (Маніпур, Меджалайя, Негеленд, Тріпура) та у 8-ми прилеглих територій.
У 1971 році було встановлено, що рейтинг білінгвалізму в Індії досягав 13 %. 99 % людей, які розмовляють англійською мовою, це люди, для яких вона є другою мовою, якщо говорити про інші мови, то немає тих, які були б нерідними (хоча залишається велика кількість мовців, які розмовляють рідною мовою) [50; 70].
Спольський описує ситуацію з індійським субконтинентом як одну серед багатьох проблем, які зосереджені на політичній одиниці, що включає в себе велику кількість мов. Далі він наголошує, що не дивно, що Індія має певні проблеми у становленні мовної політики: конституція, наприклад, забороняє використовувати одну державну мову [63; 42-43].
Д. П. Патаняк описує індійський, соціальний мультилінгвалізм, як безконфліктний тип, у якому різні мови виконують різні функції. Він описує рідну мову, як вираз точної ідентичності та групи солідарності. Люд ідентифікуються з певними лінгвістичними, етнічними, релігійними, або культурними типами через одну мову. «Рідна мова прищеплює культуру дитині», - продовжує Патаняк. На його думку, мультилінгвалізм може бути успішним за умови, якщо є повага до різноманіття, «повага до різних», у суспільстві [53].
Спольський зауважує, що хоча в Індіє і є багато мов, більшість людей не знать жодної індійської мови, окрім своєї. Англійською мовою найбільше користуються як другою мовою, яка іде після Хінді. Англійська мова більше корисна як мовний зразок, оскільки Хінді не може бути таким прикладом [63; 42].
Позиція Хінді, як державної мови країни, стала проблематичною на Півдні Індії: якщо вона домінує на Півночі, то на Півдні лише невелика група людей розмовляє нею. Найжорстокіша опозиція до Хінді як державної мови і велика підтримка англійської мови має місце на Півдні.
Не мусить бути ніякого страху у тому, що індійські мови можуть зникнути, оскільки англійська мова стає все більш і більш популярною в Індії. Хтось повинен потурбуватися про це. Марк Тулі наголошує [65; 160], що хтось повинен глибше вивчати культуру країни через її мову (або через одну із її мов). Він цитує Роберта Філіпсона та Това Скатнабі-Кангаса, які зауважують: «Послідовність мовної політики в тому, що багатьох представників молодого покоління в Індії позбавляють фамільярності з її культурним спадком і можливо, що освіта буде неспроможною знайти вирішення цих проблем у майбутньому».
Сьогодні все-таки щось робиться для того, щоб підтримувати життя рідним мовам. Комп’ютерна графіка з’являється англійською мовою та торгові центри навчають своїх представників індійської мови. Компанія «Моторола» випустила інструкцію до пейджерів трьома індійськими мовами (це був той перший раз, коли пейджер показував повідомлення, написані індійською мовою). Це означає, що люди, які добре не знають англійської мови, можуть писати та отримувати повідомлення рідною мовою.
Полеміка між Хінді, Урду та Індустанами, зробила ще гіршою ситуацію з Хінді. Підтримка Хіндустанців закінчилась незалежністю; ентузіазм прихильників Хінді також не зменшувався. Як наслідок, англійська мова продовжувала бути мовою влади та еліти.
Британцям надали багато політичних можливостей та прав, і від них вимагали, щоб вони діяли відповідно до свого статусу. Мова стала знаком влади білих людей. Качру цитує І. М. Форстера: «Індія любить богів, а англійці люблять поводитись, як боги». Англійська мова була частиною влади та статусу, котрих індійський народ не приймав. Англійська мова використовувалася в Індії та інших колоніях як засіб влади над групою людей, які відносили себе до культурних та інших сфер політичної еліти. Природно, що значення європейської культури вважалося більшим, ніж місцевої, яку часто вважали варварською. Англійська мова вважалася «дорогою до світла», знаряддям «цивілізації». Європейці вважали, що вони можуть принести звільнення душам. Вони вважали це своїм обов’язком. Вони щиро вірили, що внесуть покращення у життя людей в колоніях, і що їхня мова підніметься до божественної.
Англійці залучали перекладачів для розуміння технологічного та наукового розвитку в країні. Місцеві інтелігенти пишалися досконалістю Заходу. Європейська література була доступною у колоніях. Макалей показав свою байдужість до місцевих діалектів в Індії [40; 7]: «Я ніколи не знаходив серед них (орієнталістів тих, хто б заперечив, що одна поличка хорошої європейської бібліотеки була краща за цілу рідну літературу Індії та Арабії».
В Індії англійська мова поступово вимагала соціальних та адміністративних домінантних ролей: сила та престиж мови визначався сферою використання мови. Система державної преси і важливі професії використовували англійську мову [там само, 7]. За словами Качру, хороший робітник Індії ставав символом модернізації та спрямованості політики на Захід. Раджа Рамохан Рой схилявся до думки, що європейські освітяни повинні навчати індійський народ. Англійська мова повинна бути в ужитку індійців також [там само, 7].
До 1920 року англійська мова стала мовою політики, міжнародної адміністрації, права, мовою, яка об’єднує людей з ліберальними поглядами. Навіть після того, коли закінчився колоніальний період, англійська мова залишається домінуючою.
Англійська мова була, очевидно, використана проти англійців, проти їхніх намірів та завдань, оскільки вона стала мовою відродження націоналізму та політичного пробудження: іноземна мова сприймалась іронічно та посередньо. Мохандас К. Ґанджі (1869-1948), наприклад, боровся, щоб створити консенсус для сприйняття різних варіантів державної мови, який виражав його ставлення до англійської мови.
В значенні кількості носіїв англійської мови, Індія посідає третє місце у світі після США, Великобританії. Приблизно 4 % населення Індії розмовляють англійською; хоча кількість здається малою, але це досить велика група порівняно із населенням країни – приблизно 35 мільйонів людей (на 1994 рік) (Кристал, 1995:101). Хоча кількість носіїв англійської мови в Індії обмежена (в порівнянні з населенням Індії), ця маленька частина населення контролює сфери, які мають професійний престиж [там само, 8].
Англійська мова, в загальному, є першою мовою для освіченого індійського населення та другою для тих, хто знає більше, ніж одну мову. Населення, яке знає англійську мову в Індії – переважно дво- та багатомовне, яке використовує англійську мову, як другу мову, в тому значенні, коли англійська мова використовується серед індусів, як «зв’язна», або «державна» мова. Лише незначна частина англомовного індійського населення має певну взаємодію з ідентичними носіями англійської мови. Згідно дослідженнями Качру (населення, яке закінчувало факультет англійської мови в університетах та коледжах), лише 65,64 % мають певну взаємодію з носіями англійської мови; 11,79 % не мають жодної взаємодії і лише 5,12 % мають часткову взаємодію з реципієнтами англійської мови.
Англійська мова слугує двом цілям. По-перше, вона слугує знаряддям адміністративного об’єднання країни і, по-друге, вона є мовою для масштабного спілкування [там само, 8]. Функції англійської мови в індійському соціокультурному контексті є відповідними до соціальної, освітньої, адміністративної роботи в Індії [там само, 111].
Англійська мова використовується в політичній та особистісній сферах та функціонує як та, «що нормально співіснує з іншими мовами, включаючи інструментальну, регулятивну, міжособистісну та інноваційну і само виражальну функції» [там само, 273].
Англійська мова відіграє домінуючу роль в ЗМІ, тут вона використовується як засіб міждержавного спілкування, показуючи цим свою незалежність. Вплив англійської мови став не лише тривалим, але і зростаючим.
Англійська преса в Індії представлена журналістикою. Зростає кількість газет, журналів. Як зауважує Качру [40; 12], на сьогодні є близько 3852 індійських газет, написаних англійською мовою. Англомовні газети друкуються практично в усіх частинах республіки. На 1982 рік було зареєстровано 19 144 газетних видання, серед них 18,7 % були англомовні та 27,8 % надруковані мовою Хінді.
Англійська мова вважається головним засобом спілкування та вивчається як друга мова у кожному освітянському закладі у всіх регіонах Індії.
В Індії, як і в інших лінгвістично та культурологічно плюралістичних суспільствах, позиція англійської мови визначається різними політичними, культурологічними та соціальними факторами. Качру [там само, 20] вбачає три основних питання, які повинні обговорюватися. Перше питання стосується позиції англійської мови в початковій та вищій освіті. Друге питання стосується ролі місцевої мови, Хінді та англійська мови. Третє питання розглядає модель англійської мови для вивчення індусами та шляхи презентування цієї моделі. Правління Індії цікавиться першими двома питаннями, які прямо мають відношення до мовного планування на національному та державному рівнях. До цього часу ще немає точної відповіді на жодне з цих запитань [там само; 20].
У 1960 році виник незначний конфлікт на півдні Індії стосовно статусу різних мов в країні. Він полягав у тому, що вживання Хінді в державних документах має певні недоліки на цих територіях. Вони також вважають, що було б нечесно по відношенню до них вивчати Хінді та англійську мову, коли носії Хінді повинні вчити лише англійську мову.
Як наслідок, формула єдності трьох мов була розроблена для освіти, щоб вирівняти права усіх громадян Індії, щоб утвердити національну взаємодію та забезпечити ширший вибір в шкільному навчальному плані [64; 43]. Згідно такої формули, населення з території, де не вживається Хінді вивчають місцеву мову, Хінді та англійську мови. Носії мови Хінді, з іншої сторони, вивчають Хінді, англійську та інші мови. Балдрідж цитує Камал Срідара: «формула єдності трьох мов є компромісом між вимогами різних груп та підтримуються усіма трьома сторонами, що і є рішенням складної проблеми, яке включає інтереси кожної із сторін (рідна та місцева мови), національну гордість, єднання (Хінді), адміністративну ефективність та технологічний прогрес (англійська мова)» [13; 12].
Хоча теорія звучить непогано теоретично, Белдрідж наголошує, що формула єдності трьох мов зазнає в цілому краху в Індії, оскільки її не запровадять у практику. Так регіони, де розмовляють Хінді, не вносять до навчального плану відповідних змін, а регіони в Мадрасі, де панівне становище займають інші мови, правління вилучає вивчення мови Хінді з навчального плану школи (так трапилося в Таміль Наду).
Хоча в Індії є величезний соціолінгвістичний тиск, який впливає на розвиток мовної освіти, Спольський [63; 55–64] впевнений, що мовна політика в шкільній системі є результатом тиску та його джерел. Він також зауважує, що освіта є найсильнішою зброєю для підсилення мовної політики та перелік наступних натисків має вплив на мовне планування в суспільстві: сім’я (відношення вдома), релігія (якщо зміст мови базується на думці про «святу мову»), етнічність, політичний тиск (вказує на встановлення національної одиниці; мовна традиція розглядається, як велика сила з національним спрямуванням), культурний тиск, економічні утиски (включають комерцію, науку, технологію: ідея полягає в тому, щоб показати, що не всі сучасні мови мають гарний словник технологічних термінів і тому, раціональніше буде адаптувати відповідну мову, таку, як англійська, для такої цілі), ЗМІ (якщо немає ЗМІ відповідною мовою, то буде значний тиск вивчати іншу мову, яка має усі відповідні засоби для цього), легальний тиск (брак державною мови може часто ставати базою для дискримінації), військовий натиск (бажання вживати лише просту мову) [там само, 53 – 63].
Марк Тулі [55; 161– 62] зауважує, що елітний статус англійської мови в Індії створює проблеми для економічного розвитку, тому що це означає, що освіта мас ігноруватиметься. Він переконаний, що вирішення цієї ситуації полягає у тому, щоб збільшити поширення англійської мови по всій території Індії допоки вона не стане «справжньою мовою, що об’єднує країну, а не так як зараз – мова, що об’єднує вищі верстви населення».
Всесвітнє поширення англійської мови спричинило утворення розмовних „змішаних мов" Franglais (французька і англійська), Spanglish (іспанська і англійська), Taglish (тагалозька та англійська) і багатьох інших. „Спостереження за Індією" пропонує новий додаток: Inglish (хінді та англійська). Як пише автор, англійська є перепусткою до хорошої роботи і статусу середнього класу в Індії. Вона віртуальне поєднує усі соціальні класи і майже всі регіони країни. В той же час, завдяки Голівуду, популярність хінді також зростає. Для багатьох домінування англійської підіймає питання індійської національної ідентичності і легальності британського колоніалізму. Тим часом прибічники чистоти мов стурбовані „забрудненням" як індійської, так і хінді. Але , як можна побачити з реклами та популярної культури, Inglish підхоплює оновлені версії старших сумішей двох мов -YaleGlobal.
Є три основні варіанти індійської англійської: мова найвищого рвня, регіональна або рідна мова та мова етнічного походження. В індійській англійській є різниця між літературною індійською англійською (акролект) і піджинами (базилект), відомими під такими назвами як Boxwallah English, Butler English, Bearer English or Kitchen English, and Babu English. Регіональні та рідномовні варіанти часто визначаються залежно від першої мови людини (бенгальська англійська, гуараті англійська, дравідійська англійська) чи від більшої мовної сім'ї (індо-арійська англійська, дравідійська англійська). В цьому сенсі варіантів індійської англійської є стільки, скільки мов є в Індії... Хоча і є певні спільні характеристики, які ідентифікують носіїв індійської англійської серед специфічних варіантів мови, англо-індійська мова, є відмінною, тому що вона виникла серед нащадків британських службовців та індійських жінок нижчих каст і підтримувалась, поміж іншими речами, загальнонаціональною системою давно заснованих середніх приватних англійських шкіл, відомих як англо-індійські школи. В загальному, коли обговорюється індійська англійська, цей термін відноситься до варіантів у верхній частині спектра, який містить національну поширеність і зрозумілість і все в більшій мірі забезпечує певний стандарт для мас-медіа, освіти, загально індійської комунікації. У граматиці та написанні стандартна британська англійська продовжує мати свій вплив.
Індійська англійська – це всеохоплююча фраза, що стосується всіх діалектів та варіантів англійської, які поширені на всій території Індії.
Мова, якій навчають індійців у школах – це по суті британська англійська, зокрема написання базується на британських правилах. І хоча англійці залишили Індію у 1947 році, багато фраз, які англійці вважають застарілими, ще й досі популярні в Індії.
Виразна еволюція регіональних варіантів у сучасному використанні призвела до виникнення таких термінів як Hinglish (хінді + англійська) і Taglish (тагалозька + англійська). Про ці терміни часто говорять з гумором чи несхваленням, але часом вони мають принизливе значення стосовно певного регіону чи верств суспільства, які насолоджуються життям за рахунок інших. Hinglish і Taglish та інші варіанти, які не мають назви капіталізуються і популяризуються у сфері реклами.
Термін „індійська англійська” – це загальний термін, що охоплює всі діалекти та варіанти англійської, якими розмовляють в Індії та на індійському субконтиненті взагалі. Завдяки британському колоніалізму, який забезпечив англомовну присутність в Індії протягом більш як 200 років, з’явився зовсім новий – південно-азійський різновид англійської мови.
У світі, який зменшується, та Індії, яка збільшується, англійська – це „валюта” майбутнього. Навіть прибічники-шовіністи тубільних мов не можуть це заперечити.
У газеті «Outlook India»( Гурчаран Дас, 3 травня 2005 р.) з'явились дві статті, де в першій говорилось, що уряд Карнатаки все ще не вирішив скасувати заборону на англійську мову в початкових школах, незважаючи на великий громадський тиск. В іншій - що міністр Карнатаки, після важливого візиту до Китаю, оголосив, що „члени комітету Народного Провінційного Конгресу Джіангсу попросили допомоги в уряду Карнатаки для навчання англійської в початкових школах." Метою цього Конгресу було навчити кожного китайця англійській до олімпіади 2008 року. Контраст між амбівалентністю Індії та впевненістю Китаю завжди повчальний.
Це видається дивним, що штат, де столицею є Бангалор – символ індійського успіху в глобальній економіці – і який здобуває свої конкурентноздатні переваги завдяки майстерному володінню англійською, залишиться заручником невпевненості шовіністів тубільних мов. Це трапилось через 15 років, коли вперше було накладено заборону на англійську мову у середніх школах у 80-х. Тим часом, Бенгал і Гуджарат, усвідомлюючи свої помилки, повернулись назад до навчання англійській, після того як вони зрозуміли, що створили покоління не здатне знайти роботу.
Ці дебати закінчились і англійська перемогла. Але, здається, що багато штатів, включно із Кералою та Карнатакою, перебувають у стані паралітичної бездіяльності, постійно обговорюючи, якою мовою навчати в школах. У світі, де четверта частина людей уже володіють англійською мовою, а експерти передрікають, що інша половина буде нею володіти через покоління, боляче бачити індійців, яким заздрять багато країн через їх навички в англійській, яким перешкоджають тубільні сталіністи та їх фіктивні аргументи, які повчають батьків, „Ви не знаєте, що добре для ваших дітей. Ми це знаємо.”
Цікаво, якою мовою будуть розмовляти індійці через 50 років. Дивлячись за горизонт сучасних подій, схоже на те, що дві тенденції будуть домінувати у нашому лінгвістичному майбутньому. Одна – це швидке поширення англійської по всій Індії, включно із нижчим середнім класом; інша – безпрецедентна популярність хінді, навіть на півдні, завдяки індійським блокбастерам та всесвітньому визнанню телепрограм на хінді, таких як Indian Idol та Kaun Banega Crorepati.
На перетині цих двох тенденцій модним є поєднання двох мов. Воно називається Hinglish, хоча насправді мало б називатись Inglish, через те, що все більше стає вуличною мовою по всій території Індії. Змішування англійської з рідними мовами Індії триває протягом століть, але тепер змінилось те, що Inglish стала мовою і нижчих, і середніх класів, і світською мовою вищих і вищих середніх класів. Тепер Inglish це стильна мова Голівуду, FM станцій та національної реклами. Рекламодавці були дуже здивовані величезним резонансом таких гасел: ‘Life ho to aise’, ‘Josh machine’, ‘Dil mange more.’ Радіо Мірчі мало теж чудову реакцію на: ‘Ladki ko mari line, girlfriend boli, I’m fine!’
Сучасна молодь Індії більш вільно ставиться до англійської і вважає її навичкою, такою ж як вивчення Windows. Вони більше не вивішують британські чи американські прапори, окрім ненадійних лівих чи членів RSS. Голівуд, телебачення, реклама, крикет – вся індійська масова культура змовилась виставити англійську на ринок. Кожна індійська мати знає, що англійська є перепусткою її дитини в майбутнє – на роботу, до середнього класу – і саме тому англійські середні школи з’являються як гриби після дощу в міських нетрях та селах. Англійська стала індійською мовою 50 років після того, як британці покинули наші береги. Дейвід Далбі передбачає, що до 2010 року в Індії буде найбільше число англомовних людей у світі. Але, одна із хороших речей, що трапляються в Індії – це поступова демократизація англійської.
Що в мові Inglish важко визначити, і що потребує емпіричних досліджень? Чи в її основі лежить англійська, чи тубільна бхашас? Якщо це другий варіант, тоді він схожий із Franglais, яка складається із більшої кількості французьких і меншої – англійських слів. Чи мова бхаша переважає над англійською? Для нижчого середнього класу, що рухається вгору за соціальним фінансовим станом – це бхаша змішана з невеликою кількістю англійських слів, як говорить оповіщувач новин: ‘Mein aaj busy hoon, kal bill doonga definitely.’, ‘Voh mujhe avoid karti hai!’ Для вищих класів, з іншого боку, основна, звичайно, англійська мова: ‘Hungry, kya?’, ‘Careful yaar, voh dangerous hai!’ Середній середній клас здається зберігає рівну комбінацію мов, наприклад з газети: ‘Aaj Middle East mein peace ho gayi!’, де три слова з хінді, а три з англійської.
Як контраст до цієї нової мови, стара „індійська англійська” наших заголовків є анахронізмом: ‘Sleuth nabs man’, ‘Miscreants abscond’, ‘Eve-teasers get away.’ У своїх останніх працях професор Харін Тріведі з Університету Делі зневажливо говорить: „Індійська англійська? Та це просто некоректна англійська.” Inglish має паралелі з урду, яка стала мовою, що проникла на субконтинент і стала процвітати після мусульманського правління. За своїм походженням урду – табірне арго мусульманських завойовників Індії. Виникла ця мова із поєднання мови завойовників – фарсі та місцевих бхаша. Так як урду поширилась на Декан, Inglish поширилась по Індії завдяки Голівуду.
Отже, чи Inglish – це наше „підкорення англійської”, як сказав Рашді? Чи це наша подорож , щоб „завоювати світ”, як каже професор Дейвід Крістал, автор Кембріджської енциклопедії англійської мови. Він передбачає, що індійська англійська стане найбільш розповсюдженим варіантом, базуватиметься на економічній успішності Індії в 21 столітті а також на кількості населення. „Якщо 100 мільйонів індійців вимовлять англійське слово певним чином , це більше ніж населення в Англії, тому це слово саме так і має вимовлятись.” Якщо британська англійська була світовою мовою у 19 столітті, а американська мова у 20 столітті і зараз, то мовою 21 століття може стати Inglish, чи принаймні, англійська із сильним впливом Індії (чи Китаю, але меншою мірою).
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В ІНДІЇ (ІЕ)
Похожие работы
... застосування, тобто, що ми отримали у результаті застосування того чи іншого методу. В курсовій роботі було доведено доцільність використання сучасних методів активізації пізнавальної діяльності учнів старшої школи на уроках англійської мови, показати їх ефективність у навчальному процесі. В роботі ми розглянули найбільш актуальні та реальні у застосуванні в сучасній школі методи активізації пі ...
... нерозуміння. Розділ 2. Аналіз особливостей американської і британської субкультур 2.1 Характеристика та умови розвитку різновидів американських лінгвістичних субкультур Американський англійський (англ. American English) — найпоширеніший мовний варіант англійської мови, прийнятий національний стандарт цієї мови на території США. Англійська мова в США, так само як і в інших регіонах ...
... від Старої Англійської мови мало використовує значущі закінчення слів в граматиці мови. Так, англійська мова, якою користувалися з близько 1100 до близько 1500, зветься Середньою Англійською мовою. Культурна історія цього періоду різниця. До того ж, це була Англосакська концепція загального права, а не Римського права, яке сформувало основу законної системи. Лексика англійської мови також дуже ...
... фоні якої висвітлюються домени позитивної та негативної тональності. Емоційні домени – фрагменти ЕКС, де акумулюються концептуалізації різноманітних емоцій, зокрема ЕК СТРАХ. Вербалізований засобами сучасної англійської мови ЕК СТРАХ визначається як один з базових концептів національної ЕКС, комплексне культурно та соціально детерміноване когнітивне утворення, яке фіксує знання про емоцію страх ...
0 комментариев