Опікун не має права продати або розтринькати спадковий маєток дітей

4. Опікун не має права продати або розтринькати спадковий маєток дітей

Також постановляємо, що опікун не має права продати маєток, отриманий дітьми у спадок, або якось його розтринькати, а також розмежувати; бо якби він учинив інакше, діти, які досягли повноліття, можуть вимагати від держателя відшкодування через суд свого спадкового маєтку. До того ж, у цьому земська давність не може стати на заваді, аби тільки, досягши повноліття, вони не прострочили давності у відповідності до того, яка особа користується правом давності.

5. Неповнолітні діти відповідають перед судом тільки у чотирьох випадках: про викуп маєтку, про поручництво, дане батьком, про родове володіння, з приводу якого батько за життя вів судову справу, але не закінчив її

Також постановляємо, що неповнолітні діти, яких притягнуто до суду, через свою молодість зобов'язані відповідати тільки у чотирьох випадках: по-перше, якби їхній батько, знаходячись у доброму здоров'ї, держав під заставою за гроші яке-небудь нерухоме майно, а родичі хотіли б викупити цей маєток і покликали б їх до суду для вручення їм грошей, вони зобов'язані взяти гроші через свого опікуна і повернути маєток тому, хто викуповує; по-друге, якби їхній батько поручився у будь-чому і з приводу цього поручництва ще за життя його було притягнуто до суду, то після смерті батька діти, якби той, кому дано поручництво, вимагав його виконання або притяг їх до суду, повинні задовольнити його вимогу і звільнити його від поручництва, не чекаючи свого повноліття; по-третє: якби батько за життя свого вів судову справу з приводу родового маєтку, але помер, не закінчивши її, то діти зобов'язані через опікуна відповідати у суді, але якби батька було тільки поклинано відповідачем, але в суд не з'явився, то таку справу має бути відкладено до повноліття дітей, а за цією справою діти не зобов'язані відповідати у суді, не досягши повноліття; по-четверте, діти будуть зобов'язані платити борги свого батька, не прикриваючись своїм неповноліттям.

6. Старший син, або первородний, у опіці якого знаходиться спільний маєток його братів, не повинен нічого витрачати

Постановляємо також, що старший син, або первородний, у якого в опіці знаходиться спільний маєток братів і його, маєток невиділених своїх братів, крім частки, яка належить йому, якою-небудь хитрістю або каверзою не може обтяжити боргами, продати, віддати під заставу, передати або втратити. Але якби було необхідно сплатити борги їхніх батьків, записані або встановлені судом, то у випадку такої необхідності старший брат з відому, згоди і за радою старших друзів свого дому буде мати право маєток своїх братів віддати за гроші під заставу і ті батьківські і материнські борги повинні сплатити зі своїх часток з тих грошей таким чином, щоби сума грошей, яка взята з маєтку братів, не перевищувала суми боргів їхніх батьків. А якби ті борги або деякі платежі, що відшкодовуються по суду, були незначними, то старший брат, попередньо з'ясувавши, що треба залишити із домашніх припасів на утримання, а також на інші потреби домашнього господарства, з оброків і прибутків з маєтку братів повинен виплатити ті невеликі борги, а залишок має в точності зберегти для своїх братів. А якби він зробив інакше, всупереч цій нашій постанові, то кожне таке обтяження боргами маєтку братів і записи, на те зроблені, оголошуємо недійсними і не хочемо їх признавати як ті, що мають силу у майбутньому. А ті брати, маєтки, яких були б обтяжені боргами таким незаконним чином, можуть вимагати по суду відшкодування збитків, якби тільки вони, по досягненні повноліття, не прострочили десяти літ земської давності.

А якби хто, всупереч цій нашій постанові, необачливо дав гроші під маєток братів без одноголосного їхнього на те дозволу, той має вимагати по суду відшкодування зі старшого брата або його нащадків.

А якби хто і досяг повноліття, але знаходився у чужій землі на службі, або у навчанні, або в руках неприятеля і звідти приїхав, то хоча б і десять років пройшло і більше, то він права свого не втрачає. Але якби після його повернення пройшло десять років, а він не пред'явив вимог, тоді втрачає своє право.

7. Якщо опікуну доручають опікунство, як він повинен виконувати свій обов'язок

Також постановляємо: якби хто кому своїх дітей або маєток, або свою дружину передав під опіку, то опікуни мають так вчинити. Взявши у властей того повіту вижа і з ним ще трьох шляхтичів, гідних довіри, із тими свідками мають описати весь маєток, людей і прибутки, стада, коней, челядь невільну і цінності: золото, срібло, прикраси, гроші, перли, вбрання, зброю і всі інші рухомі речі і від того вижа і від цих бояр-шляхти, гідних довіри, взявши два реєстри, скріплені їхніми печатками, один мають зберігати у себе, а другий передати у повіт, воєводі або старості цього повіту. І коли діти досягнуть повноліття, тоді ці опікуни мають у відповідності до цих реєстрів усе передати їм у цілості, і всі прибутки, які надходять з маєтків, медом і грошима, що зберуть за ці роки, мають віддати дітям. А за свою працю опікуни мають користуватися тим, що надійде з нив, з млинів і присудів, а також повинні нести земську службу і дітей годувати і одягати. А з якою нивою і з чим візьме маєток, з тим зобов'язаний повернути. А серебщизну і штрафи опікуни не повинні витратити на себе. А якщо опікуни витратили інші прибутки або цінності, або людей розігнали і це було доведено у суді, то у відповідності до реєстрів вони повинні дітям усе відшкодувати зі своїх маєтків.