Про свідків, які мають бути присутні при складанні заповітів

16. Про свідків, які мають бути присутні при складанні заповітів

Також постановляємо: при складанні заповітів мають бути присутні свідки, які заслуговують на довіру і знаходяться поза підозрою; тому свідками не можуть бути вказані нижче особи: перш за все ті, які самі не мають права складати свої заповіти, а також жінки, душоприкажчики або опікуни того ж заповіту, а також ті, яким щось відписано у цьому заповіті.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:

17. Якби хто кому записав маєток або землю по смерті своїй, а той, кому записано, тієї смерті не дождався і сам наперед помер

Також постановляємо: якби хто кому записав маєток або людей по смерті своїй, а той, кому та річ буде записана, смерті того не дочекався і сам наперед помер, тоді той може ту річ іншому записати, кому воля його буде. А якби той живим був, а він йому відписавши, потім другому іншим записом хотів записати, тоді той перший запис силу буде мати, а інший має бути скасований. Так само, якби хто кому маєток або людей, або землю продав, а потім теж саме іншому продав, тоді той, хто перший купив, має те одержати; а той, який опісля купив, має гроші свої з позивача стягнути.

18. Хто на яку річ добровільний запис дасть, той має в силі залишити запис

Також постановляємо: якби хто кому записав добровільно яку-небудь річ за печаткою своєю і у присутності людей добрих у відповідності зі звичаєвим правом, кожний такий має при такому записі зостатися; і той запис кожний має право в силі залишити.

19. Батько і мати не повинні дітям примусово маєтки відписувати за життя свого, як тільки за доброї волі

Також постановляємо: батько за життя дітям своїм примусово не повинен маєтком жодним поступитися, хіба що з доброї волі може поступитися часткою маєтку або на що воля його буде; також і заміжня жінка, яка буде маєтки свої батьківські або материнські мати, теж примусово не повинна за життя свого дітям поступатися, а тільки тим, на що воля її буде.

Розділ ШОСТИЙ ПРО СУДДІВ

Аби судили правом писаним; а якби суддя судив інакше, має бути покараний

Також постановляємо, що кожен наш воєвода і старости і маршалок земський, і маршалок дворний, і наші державці, кожен у своєму повіті, не повинні виконувати свої обов'язки і судити наших підданих інакше, а тільки за тими писаними правами, які усім підданим нашого Великого князівства дали.

Якби ж якій-небудь із сторін, що судиться, здалося, що її скривджено, тому що її судили не за тими правами писаними, то, коли ми самі, госпо-дарь, з усіма нашими панами-радою, а за нашої відсутності самі пани-ради на найближчому ж сеймі, то той, хто буде вважати себе скривдженим, повинен про те на того нашого пана врядника поскаржитися нам або нашим панам радним. Ми або наші пани радні мають розкрити книги того права писаного і дивитися: якби справу було вирішено у суді так, як записано у тих правах, то таке судове рішення має лишатися в силі у відповідності до вироку цього нашого врядника. Якщо ж цю справу було вирішено в суді інакше, не так, як це викладено у книгах писаного права, то ми або наші пани радні мають розкрити книги і у відповідності до тих прав писаних, які ми дали усій землі, вчинити.

Якщо ж було б установлено, що суддя виніс вирок не за правами писаними і що від цього сторона зазнала шкоди, то той, хто виніс вирок не у відповідності до прав писаних, має відшкодувати збитки та витрати, а вирок того суду анулюється. А якби у кого буде що-небудь взяте за вироком судді, то має бути йому повернене без доводу; а якщо він зазнав би збитків у вигляді витрат і харчів, і на це дасть належні докази або присягне, то суддя мусить йому сплатити. Якщо ж суддя судив правильно і присудив у відповідності до цих прав писаних, а той, хто програв справу, зганьбив його, то той має заплатити судді за ту образу дванадцять рублів грошей.

Однак якби у такій справі було обвинувачено кого-небудь із наших державців, то його має бути покликано до воєводи свого повіту і зобов'язано дати пояснення з приводу свого рішення.

А якби кого з наших панів радних, воєвод або старост, які не належать до цього повіту, також було обвинувачено, то він має дати відповідь на найближчому ж сеймі або на земській сесії.

Якби хто не хотів з'явитися, то його має бути покликано господарем або іншими панами і він все одно має з'явитися і відповісти. Але якби він був хворий або знаходився на господарській службі, або ж на копі на завитому році, то розгляд такої справи має відкластися до другого сейму. Проте якби відповідач був здоровий і не хотів з'явитися без поважних причин, тоді пани повинні відкрити книги і винести рішення про відшкодування збитків позивачеві у відповідності до того, як викладено вище, і мають визначити земський строк сплати чотири тижні. А якщо відповідач не схоче сплатити того, що буде присуджено, тоді ті пани мають наказати за шкоду увести позивача у володіння маєтком або людьми відповідача тією мірою, яка буде відповідати збиткам; позивач має держати це до тих пір, поки йому не буде відшкодовано всієї шкоди.

А яких би артикулів не було ще в тих правах виписано, тоді суд має судити у відповідності до старих звичаїв, а потім на вальному сеймі має бути вписаний цей випадок та інші, які викликані необхідністю.