МОНУМЕНТАЛЬНІ ПАМ’ЯТНИКИ

2.1 МОНУМЕНТАЛЬНІ ПАМ’ЯТНИКИ

Меморіальний комплекс "Пагорб слави"

Увічнює пам'ять черкасців, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. та воїнів, полеглих в боях за Черкаси. На Їх честь у 1967 р. споруджено пам'ятник, який в 1975 р. був реконструйований у меморіальний комплекс "Пагорб Слави". Автори комплексу - скульптори Г. Кальченко, Є. Кунцевич, В.Микитенко, архітектори А.Ігнащенко, О.Ренькас.

Композиція вирішена у великих монументальних формах. Широку ритуальну площу завершує курганоподібний напис із гранітними східцями, увінчаний скульптурою жінки-матері Батьківщини (висотою 10 м). У піднятій правій руці – чаша з Вічним вогнем, ліва рука звернена вперед, до ритуальної площі. На облицьованій гранітом підпірній стіні напівовальної форми змонтована горельєфна композиція (20,9x2,2 м) на батальну тему і висічені прізвища 904 воїнів-черкащан, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.

Праворуч від ритуальної площі розміщена братська могила 3619 воїнів із підрозділів 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту, 3-ї і 5-ї повітрянодесантних бригад і 22 партизанів із загону ім. Сталіна які загинули у листопаді-грудні 1943 р., визволяючи Черкаси від фашистських загарбників. Їхні останки на Пагорб Слави були перенесені у 1967, 1975 і 1992рр. із братських та індивідуальних захоронень в різних частинах міста. Прізвища полеглих воїнів висічені на надмогильних плитах із сірого граніту.

Ліворуч від братської могили розміщені могили Героїв Радянського Союзу, які загинули в боях за Черкаси: В.М.Молоткова, I.О.Онопрієнка, Ф.Ф.Лазарєва, В.П.Поднєвича, С.А.Чалова, на яких встановлені лабрадоритові надмогильні плити (1,5х1,2 м) з меморіальними написами.

Висота земляного пагорба - 10 м, діаметр основи - 60 м.

Братська могила радянських воїнів і партизан

Поховано 3619 воїнів і 22 партизани, які загинули з 14 листопада по 14 грудня 1943 року в боях за визволення Черкас від німецько-фашистських зарбників. Відомі прізвища 905 воїнів і 2 партизан.

Із 1968 р. на могилі встановлено надгробок (37,0х4,6 м) із 35 гранітних блоків із висіченими прізвищами похованих. В лівій частині надгробка вмонтовано лабрадоритову плиту з написом: "Они отдали жизнь за освобождение города Черкассы. Куда б ни шел, ни ехал ты, но здесь остановись. Могиле этой дорогой всем сердцем поклонись".

Могила В.М. Молоткова

Володимир Михайлович Молотков (1922-1943) - лейтенант, командир взводу управління батареї 849-го артилерійського полку 294-ї стрілецької дивізії 52-ї армії Другого Українського фронту. Народився в Москві, росіянин. В 1941 р. добровольцем пішов у діючу армію.

В боях за Черкаси 29 листопада 1943 р. його батарея знищила 5 кулеметних гнізд і близько 30 фашистських автоматників, 3 грудня артилеристи підбили 4 ворожих танки. У вуличних боях, командуючи гарматою, В.М.Молотков підбив ще 4 танки, знищив мінометну батарею, декілька кулеметів і близько сотні фашистів. 12 грудня 1943 р. В.М.Молотков поліг смертю хоробрих.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 р. В.М.Молоткову присвоєно звання (посмертно) Героя Paдянського Союзу.

На Пагорб Слави останки героя були перенесені із скверу на розі вулиці Комсомольської (нині - Смілянської) і бульвару Шевченка в 1967 р.

Могила І.О.Онопрієнка

Іван Олексійович Онопрієнко (1920-1943) - старший сержант, навідник гармати 130-го окремого винищувального протитанкового артилерійського дивізіону 254-ї стрілецької дивізії 52-ї армії Другого Українського фронту. Народився в с.Шахворостівці Миргородського району на Полтавщині, українець. В діючій армії з 1941 р.

У складі наступаючих військ одним із перших 14 листопада 1943 року форсував Дніпро в районі Свидівка. В боях за Черкаси І.О.Онопрієнко разом з обслугою гармати 18 листопада знищив 4 танки ворога. Поліг смертю героя 1 грудня в районі цукрорафінадного заводу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 р. І.О.Онопрієнку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На Пагорб Слави останки героя були перенесені з братської могили біля цукрорафінадного заводу в 1967 р.

Могила Ф.Ф. Лазарєва

Федір Федорович Лазарєв (1922-1943) - молодший лейтенант, командир танка 378-го танкового батальйону 173-ї танкової бригади 52-ї армії Другого Українського фронту. Народився в с.Филипкове Удомельського району Калінінської області, росіянин. В діючій армії з 1941 р.

У боях за Черкаси танковий екіпаж Ф.Ф.Лазарєва знищив 17 кулеметних гнізд, 3 гармати, танк і значну кількість гітлерівців. 11 грудня, під час бою в районі залізничного вокзалу танк Ф.Ф.Лазарєва був підпалений, але екіпаж не покинув його, а повів палаючу машину на ворожі позиції, знищивши гармату противника з обслугою. У цьому бою Ф.Ф.Лазарєв і водій-механік С.А.Чалов загинули смертю хоробрих.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 р. Ф.Ф.Лазарєву посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На Пагорб Слави останки героя були перенесені із скверу на розі вулиці Комсомольської (нині - Смілянської) і бульвару Шевченка в 1 967 р.

Могила В.П. Поднєвича

Валентин Панасович Поднєвич (1923-1943) - старший лейтенант, командир батареї 849-го артилерійського полку 294-ї стрілецької дивізії 52-ї армій Другого Українського фронту. Народився в с.Судженка Кемеровської обл., росіянин. У діючій армії з липня 1942 р.

У боях за Черкаси 2 грудня 1943 р. батарея В.П.Поднєвича потрапила в оточення. Завдяки умілим і рішучим діям командира артилеристи прорвали кільце, знищивши при цьому 2 самохідні гармати, танк і багато живої сили ворога. 4 грудня батарея знищила 3 ворожі танки і самохідну гармату. Поранений командир особисто підбив фашистського танка гранатою. 5 грудня 1943 р. В.П.Поднєвич поліг смертю хоробрих на південно-східній околиці міста.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1944 р. В.П.Поднєвичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На Пагорб Слави останки героя були перенесені із скверу на розі вулиці Комсомольської (нині - Смілянської) і бульвару Шевченка в 1967 р.

Могила С.А. Чалова

Степан Андрійович Чалов (1919-1943) - старший сержант механік-водій танка 173-ї танкової бригади 52-ї армії Другого Українського фронту.

Народився в с.Єфрем'ята Карагайського району Пермської області, росіянин. На військовій службі з 1939 р.

У складі екіпажу Ф.Ф.Лазарєва в боях за Визволення Черкас знищив 17 кулеметних гнізд, 3 гармати, танк і значну кількість гітлерівців. 11 грудня під час бою в районі залізничного вокзалу танк було підпалено, але екіпаж не покинув його, а спрямував палаючу машину на ворожі позиції знищивши гармату ворога з обслугою. У цьому бою С.А.Чалов, разом з командиром полягли смертю хоробрих.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1944 р. С.А.Чалову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На Пагорб Слави останки героя були перенесені із скверу на розі вул.Комсомольської (нині - Смілянської) і бульвару Шевченка в 1967 р.

Пам’ятник Т.Г.Шевченку

Відкритий в 1964 р. до 150-річчя від дня народження поета на розі бульвару Шевченка і вулиці Дашковича, композиційно завершивши однойменну площу біля облмуздрамтеатру.

Бронзова скульптура Т.Г.Шевченка (вис. – 3м) виготовлена в київських майстернях Худфонду України. Встановлена на гранітному постаменті (вис. – 4м). Нижня частина пам’ятника доповнена висіченою з граніту скульптурною композицією персонажів шевченкових творів – сліпого кобзаря, Катерини і Прометея – борця за народну волю.

У верхній частині постаменту викарбовано напис: "Т.Г.Шевченко. 1814-1861".

Автори – скульптори М.К.Вронський, О.П.Олійник, архітектор В.Г.Гнєзділов. [4]

Погруддя Т.Г.Шевченка (територія школи №22, вул. Вербовецького, 108)

Установлене у 1989 році. Обковане міддю. На передній частині постаменту (вис. – 1,1м), виконаного із гранітних плит, викарбовано напис: "Т.Г.Шевченко. Учітеся, брати мої, Думайте, читайте".Ліворуч від постаменту – гранітне зображення книги з написом: "Тарас Шевченко. Кобзар. 1840".

Автор – скульптор А.І.Кравченко.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому

Відкритий 30 жовтня 1995 р. до 400-річчя від дня народження гетьмана на розі бульвару Шевченка і вулиці Б.Хмельницького, композиційно завершивши однойменну площу біля Палацу культури "Дружба народів".

Бронзова скульптура Б.Хмельницького (вис. - 5 м) виготовлена в київських майстернях худфонду України. Встановлена на постаменті із стилізовано оброблених гранітних блоків з написом: "Гетьман України Зіновій Богдан Хмельницький. 1595-1657".

По обидва боки постаменту - стела із гранітних блоків, в яку вмонтовано 8 плит з написами: "Битва під Жовтими Водами. 5-6.05.1648", "Битва під Корсунем. 15-16.05.1648", "Перемога під Пилявцями. 13.09.1648", "Урочистий в’їзд у Київ. 23.12.1648", "Перемога під Збаражем і Зборовом. 30.06.,5.08.1649", "Битва під Берестечком. 18-30.06.1651", "Перемога під Батогом. 22-23.05.1652", "Взяття Кракова і Варшави. 18.03.,9.06.1657,).

З обох сторін на постаменті, виконаному з гранітних блоків, встановлено дві бронзові скульптурні композиції, що символізують перемоги козаків на чолі з Б.Хмельницьким на суші і на морі. Їх основою служать подіуми, оздоблені рослинним орнаментом.

Серед розбурханого моря – козацька чайка з напнутим вітрилом над щоглою якого – хрест. тут же - козацька зброя, клейноди. Інша композиція включає в себе козацьку гармату з ядрами, бочку з порохом, зброю, два тулумбаси, хоругви.

Автори – скульптори А.С. Шаталов, А.С.Фуженко, архітектори Т.Г.Довженко, В.І.Дмитренко.

Пам’ятник Івану Підкові (сквер Богдана Хмельницького)

Відкритий У 1986 р. У сквері ім. Б.Хмельницького. Іван Підкова - визначний козацький ватажок (рік народження невідомий, загинув у 1578 р.), певний час був гетьманом на Запоріжжі.

Народився на Брацлавщині, за походженням молдаванин. Після того як татари спалили його село і забрали в полон батьків і наречену, вступив до козацьких загонів. За хоробрість і силу запорожці прозвали його Підковою. Очолювані ним козаки завдали поразки татарам під Очаковом, Козловим, Кафою.

У 1577 р. І.Підкова із козаками визволив Ясси - тодішню столицю Молдови – і був проголошений населенням молдовським господарем. Але згодом змушений був відступити на Брацлавщину, де за наказом польського короля його було схоплено і страчено у Львові. Черкаські козаки привезли тіло I.Підкови на Черкащину і поховали його в Каневі.

Бронзова скульптура І.Підкови (вис. - 2 м) з булавою в руці встановили на гранітному постаменті. На постаменті - модель бронзової гармати і дошка з написом: "Іван Підкова - відомий герой спільної боротьби російського, українського, білоруського та молдавського народів проти турецькo-татарських поневолювачів, яку він очолив у другій половині XVI ст."

Автори - скульптор П.І.Кулик, архітектор - В.І.Блощук.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому (територія "Водоканалу")

Встановлений в 1954 р. в центрі Першотравневого парку. В 1993 році у зв’язку з будівництвом церкви, за ініціативою адміністрації "Водоканалу" демонтований і встановлений на території підприємства.

Пам’ятник Д.І.Менделєєву (біля адмінприміщення об’єднання "Азот")

Встановлений в 1975 р. на честь видатного вченого-хіміка Дмитра Івановича Менделєєва.

Бронзова скульптура (вчений зображений у сидячій позі) встановлена на гранітному постаменті з написом: "Д.И.Менделеев" (загальна висота – 4,5м).

Автор невідомий.

Пам’ятник В.І.Леніну

Відкритий 1 листопада 1969 р. на центральній площі.

Гранітна скульптура виготовлена на Ленінградському заводі "Монументскульптура". Скульптура виконана в повний зріст (вис. – 7м).

Встановлена на постаменті висотою 4,13м з написом "Ленін".

Автори – скульптор К.А. Кузнєцов, архітектор – В.Г.Гнєзділов.

Погруддя В.І.Леніна (територія ВО "Темп")

Відкрите в 1925 р. Спочатку було встановлено в сквері ім.. Ленінського комсомолу (нині сквер Б.Хмельницького). В період німецько-фашистської окупації погруддя було закопане в землю місцевими жителями і виявлене в 1960 році під час суботника М.Холошевським.

Чавунне погруддя (вис. – 0,6м) встановлене на постаменті висотою 3м з написом "В.І.Ленін".

Автори – скульптор М.Андреєва, формувальник – Т.Тищенко.

Погруддя М.К.Путейка (територія школи №27)

Встановлене в 1986 р. Михайло Костянтинович Путейко (1913-1945) генерал-майор, командир 254-ї стрілецької дивізії 52-ї армії Другого Українського фронту. Народився в с. Ревкут'євичі Мінського району Мінської області, білорус.

Під його командуванням 254-а стрілецька дивізія разом з іншими частинами в ніч з 12 на 13 жовтня 1943 року форсувала Дніпро в районі Свидівка і зробила вирішальний внесок у визволення Черкас від німецько-фашистських загарбників. За особисту мужність і відвагу М.К.Путейко був представлений до звання Героя Радянського Союзу, але через те, що його дружина була із сім'ї репресованих, одержав тільки орден Червоного Прапора, Дивізії присвоєно найменування "Черкаської".

За уміле керування дивізією у Яссько-Кишинівській операції М.К.Путейку присвоїли звання генерал-майора і нагородили орденом Суворова. Загинув М.К.Путейко під Бауценом. Похований у Львові.

Бронзове погруддя М.К.Путейка (вис. - 0,9 м) встановлене на гранітному постаменті (вис. - 0,75 м) з написом "Генерал-майор М.К.Путейко". З титульного боку – гранітний обеліск із стилізованим зображенням зірки

Автор - скульптор А.І. Кравченко.

Погруддя В.В.Чіковані (територія школи №12)

Встановлене в 1980р. Вахтанг Володимирович Чіковані (1919-1944) – старший лейтенант, начальник хімічної служби 861-го стрілецького полку 294-ї стрілецької дивізії. Народився в м. Тбілісі, грузин.

У боях за Черкаси проявив мужність та героїзм. Смертю героя поліг в с. Водяниках Звенигородського району. Посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Його ім’я носила піонерська дружина Черкаської школи №12.

Бронзове погруддя В.В.Чіковані встановлене на постаменті з написом "Герой Советского Союза старший лейтенант Чиковани Вахтанг Владимирович".

Автори: скульптор С.Й.Грабовський, архітектор В.А.Пронін.

Погруддя О.В.Смаглія (територія школи №26)

Відкрите в 1991 р. Олексій Васильович Смаглій (1920-1941) – лейтенант, командир гармати. Народився 12 лютого 1920 року в с.Мошни Черкаського району, українець. Навчався в Черкаській середній школі №3.

Після закінчення Севастопольського військово-морського училища служив на крейсері "Аврора" в Ленінграді. З початком війни у складі батареї знятих з крейсера гармат захищає Пулковські висоти на підступах о міста. 11 вересня 1941 року після нерівного бою гітлерівці зібрали поранених радянських бійців, серед яких був і Олексій Смаглій, прив’язали їх колючим дротом до дула гармати, облили бензином і підпалили.

Бронзове погруддя О.В.Смаглія (вис. – 1,3м) встановлене на гранітному постаменті з написом "Олексій Смаглій. 1920-1941" та лавровою гілкою.

Погруддя П.Ф.Батицького (територія школи №31)

Встановлене в 1991 р. Павло Федорович Батицький (1910-1984) – Маршал Радянського Союзу. Народився в Харкові, росіянин.

У боях за Черкаси командував 73-м стрілецьким корпусом 52-ї армії Другого Українського фронту, брав участь у Корсунь-Шевченківській операції і визволенні Умані. Учасник Берлінської і Празької операцій. За уміле командування військами, особисту мужність і героїзм удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Похований у Москві.

Бронзове погруддя П.Ф.Батицького встановлене на гранітному постаменті з написом "Маршал Советского Союза, почётный гражданин г.Черкассы Павел Фёдорович Батицкий".

Автор – скульптор А.І.Кравченко.