МЕМОРІАЛЬНІ ПАМ’ЯТНИКИ

2.3 МЕМОРІАЛЬНІ ПАМ’ЯТНИКИ

Братська могила учасників громадянської війни (кладовище по вул. Ватутіна)

Поховані бійці Червоної армії і партизани. які загинули у 1918-1920 рр. у Черкасах на повіті. Кількість і прізвища похованих невідомі.

В Черкасах 16 січня 1918 року було встановлено Радянську владу, а 15 березня місто окупували німецькі війська, при підтримці яких влада перебувала в руках гетьманського режиму. Восени 1918 року влада в місті перейшла до Директорії. У січні 1919 року солдати корсунського і Черкаського полків підняли повстання проти Директорії і у місті було відновлено Радянську владу. В травні Черкаси кілька днів перебували у руках загонів отамана Григор’єва. 19 серпня містом оволоділи денікінські війська. 31 грудня 1919 року Червона Армія при підтримці мошенських партизан звільнила Черкаси від денікінців.

У 1922 році на братській могилі полеглих бійців і партизан встановлено лабрадоритовий обеліск (вис. - 3,2 м) з написом "Вечная слава героям гражданской войны, погибшим в борьбе за завоевание Советской власти в 1918-1920 гг." (Автор невідомий).

Могила В.І.Дідюка (кладовище по вул. Одеській)

Василь Іванович Дідюк, комісар "Золотого ешелону", народився в 1897 році в с.Накрижки Мінської губернії. Учасник Першої світової війни, з 1918 р. – в Червоній Армії.

У 1920 р. був комісаром ешелону, який доставляв з Іркутська в Казань вивезений Колчаком золотий запас Росії, що складав 21 тис. 442 пуди золотих зливків і монет. В наступні роки працював на різних посадах в системі залізничного транспорту, в тому числі і в Черкасах.

Помер в 1970 р. в Черкасах.

У 1971 р. на могилі В.I.Дідюка встановлена гранітна плита з написом "Дидюк Василий Иванович. 31.01.1897-27.11.1970".

Братська могила воїнів-визволителів і пам’ятний знак на честь полеглих воїнів-земляків

Братська могила розташована біля Будинку культури в мікрорайоні "Дахнівка". Тут поховані 228 радянських воїнів із підрозділів 936-го полку 254-ї стрілецької дивізії та 1239-го і 1235-го полків 373-ї стрілецької дивізії, які загинули 17-19 листопада 1943 року, визволяючи село Дахнівку від німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища 131 воїна. Серед них – Герой Радянського Союзу М.В.Волков.

Микола Васильович Волков (1914-1943) - сержант, командир кулеметної обслуги 936-го полку 254-ї стрілецької дивізії. Народився в с. Новотроїцьке Маріїнського району Кемеровської області, росіянин. В діючій армії – з 1941 року.

В ніч на 2 жовтня 1943 року кулеметна обслуга М.В.Волкова, переправившись через Дніпро, забезпечувала форсування ріки підрозділами полку і закріплення на здобутому плацдармі. 8 жовтня поранений сержант Волков, залишившись наодинці з ворогом, відбив дві атаки, знищивши майже звод гітлерівців.

17 листопада М.В.Волков поліг смертю героя в боях за Дахнівку. 22 лютого 1944 р. йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1954 р. на могилі встановлено пам'ятний знак, який в 1981 р. був реконструйований і складається нині із обкованої міддю залізобетонної скульптури воїна (вис. - 2,4 м), встановленої на обкладеному гранітними плитами постаменті. На передньому плані - меморіальна плита (0,9 х 0,8 м). З трьох сторін могили - стела (28,5 х 0,6 м) із 30 гранітних плит, на яких висічено прізвища похованих та прізвища 128 воїнів-земляків, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Написи на постаменті - "Вечная слава героям", на плиті - "Герой Советского Союза Волков Николай Васильевич", на стелі - "Имена воинов, погибших в боях за освобождение села Дахновки от немецко-фашистских захватчиков в 1943 г.", "Жители с.Дахновки, погибшие в борьбе с немецко-фашистскими захватчиками".

Могила Леся Гомона (кладовище по вулиці Одеській)

Лесь Гомін (Королевич Олександр Дмитрович), український письменник, народився в 1900 році в Черкасах, де закінчив гімназію. На початку 20-х років служив У Червоній Армії, працював інструктором Київського відділу всеобучу. Після закінчення у 1924 році Київського інституту народної освіти працював у редакціях журналу "Металеві дні", черкаської окружної газети "Радянська думка". В 1935 році був репресований. З 1939 року і в повоєнний час викладав українську літературу в Ніжинському педінституті. У роки Великої Вітчизняної війни працював у школах Узбекистану.

Лесь Гомін - автор наукових праць "Визвольна війна 1648-1654 рр. у народні пісенній творчості", "Українські народні думи і історичні пісні ХVI-ХVІІ ст.", "Соціально-естетична природа новели". З-під його пера вийшли збірник оповідань " Контрольні цифри" (1931), повість "Велетень з хворим серцем" (1932), п'єса "Маска" (1933), романи, вперше видані лише після смерті письменника, - "Голгофа"(у 1959) і "Люди"(у 1971).

Помер в Черкасах. В 1958 р. на могилі встановлено стелу з написом "Український радянський письменник Лесь Гомін (Королевич Олександр Дмитрович). 30.III.1900-16.I.1958. Ти вічно живий у наших серцях. Дружина, син, донька".

Могила В.А.Симоненка (кладовище по вулиці Одеській)

Василь Андрійович Симоненко, видатний український поет, народився в 1935 році в с.Біївці Лубенського району на Полтавщині. Його життя і творчість тісно пов'язані з Черкасами, куди він приїхав у 1959 р. після закінчення факультету журналістики Київського держуніверситету ім. Т.Шевченка.

Працював в обласних газетах "Молодь Черкащини", "Черкаська правда", кореспондентом "Робітничої газети". Брав активну участь в роботі обласного літературного об'єднання. З Черкас направив у видавництво свою першу книжку віршів "Тиша і грім" (1962). В наступні роки, вже по смерті поета, побачили світ його книги "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963), "Подорож у країну Навпаки" (1964), "Вино з троянд" (1965), "Земне тяжіння" (1964), "Поезії" (1965), "Избранная лирика" (1968), "Лебеді материнства" (1981), "Поезії" (1984) та інші.

Помер В.А.Симоненко в 1963 р. в Черкасах.

Посмертно у 1989 р. удостоєний Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського, а в 1995 р. - Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка.

У 1967 р. на могилі В.Симоненка встановлено пам'ятник у формі гранітної брили (2 х 1,3 х 2,3 м), У верхній частині якої висічено портрет поета з книгою в руках. На передній шліфованій частині пам'ятника напис: "1935-1963. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину. Василь Симоненко".

Автори - скульптор С.Грабовський, архітектор М.Кириленко.

Могила Є.І.Кухарця (кладовище по вулиці Одеській)

Євген Іванович Кухарець, народний артист України, художній керівник і головний диригент Черкаського державного заслуженого українського народного хору. Народився в с.Велюнь Дубровицького району Рівненської області.

Після закінчення Одеської консерваторії з 1974 р. працював хормейстером, а згодом - художнім керівником і головним диригентом Черкаського хору. Відомий як композитор, автор музики до пісень "Земле моя", "Яблунька з Черкаської землі", "Над колискою сина" та інших. В 1981 р. колектив хору став лауреатом Державної премії України ім. Т. Г.Шевченка.

В 1986 р. Є.І.Кухарець нагороджений орденом Дружби народів. Трагічно загинув у 1987 р.

У 1991 р. на могилі встановлено гранітний обеліск (вис. - 3 м) З бронзовим барельєфним зображенням Є.I.Кухарця. Біля обеліску на гранітній надмогильній плиті встановлена бронзова скульптура схиленої у журбі бандуристки у національному одязі (вис. - 1, 7м). На обеліску напис: "Кухарець Євген Іванович. Народний артист УРСР. 1945-1987 рр."

Могила Г.І.Байди (кладовище по вулиці Одеській)

Григорій Іванович Байда, двічі Герой Соціалістичної Праці, народився у 1902 р. в с.Леськи Черкаського району.

Працював наймитом, робітником на металургійних заводах Катеринослава, пізніше – трактористом, слюсарем, комбайнером в Дніпропетровській області. В роки Великої Вітчизняної війни - на фронті.

У повоєнні роки працював комбайнером на Дніпропетровщині. За високі показники у збиранні зернових та технічних культур, а також винахідницьку діяльність по удосконаленню сільськогосподарської техніки Г.І.Байда у 1950 р. удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, а у 1958 р. – вдруге удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. На батьківщині, у с.Леськи йому споруджено бронзовий бюст.

Помер в 1981 р. в Черкасах.

У тому ж році на його могилі встановлено обеліск, у верхній частині якого викарбовано дві зірки Героя Соціалістичної Праці і вмонтовано фотографічне зображення Г.І.Байди. В нижній частині - напис "дважды Герой Байда Григорий Иванович. 1902-1981. Помним. Скорбим. Родные".

Могила В.І.Крючкова (кладовище по вулиці Одеській)

Василь Іванович Крючков, підполковник, учасник Першої світової, громадянської та Великої Вітчизняної воїн.

Народився в с.Ліньківці Кельменецького району Чернівецької області.

Брав участь в Хотинському повстанні на Буковині, служив у бригаді Котовського, потім – в прикордонних військах. В роки Великої Вітчизняної війни при звільнені Києва підрозділ під його командуванням знищив 13 танків ворога. Ратні подвиги В.І.Крючкова відзначені 4-ма Георгієвськими хрестами, орденами Леніна, Червоного Прапора, Б.Хмельницького.

Помер в 1976 р. в Черкасах.

В 1992 р. на могилі В.І.Крючкова встановлено обеліск з лабрадориту (вис. – 2,4 м) з барельєфним зображення героя. На обеліску викарбовано напис "В.И.Крючков. 1888-1976. Жизнь его – легенда, бывшая былью".

Могила А.І.Хименка (кладовище по вул. Руставі)

Андрій Іванович Хименко (Химко), український письменник, народиввся в 1919 р. в С.Адамівці Чигиринського повіту.

У 1939 р. закінчив Черкаський медичний технікум і вступив на заочне відділення літературного факультету Дніпропетровського університету. Початок війни застав А.І.Хименка в Полтаві на лікуванні. За участь в підпільній роботі неодноразово заарештовувався гестапо. З уманської в'язниці у березні 1944 р. звільнений радянськими військами.

У серпні 1944 р. за сфабрикованим звинуваченням його було ув'язнено на 10 років з наступним п'ятирічним поселенням у віддалених районах. З 1964 р. проживав в Черкасах, де працював і займався літературною діяльністю. Схвальні відгуки отримала його трилогія про козацького ватажка Івана Сірка ("Засвіти", "Між орлами і півмісяцем,), "Під Савур-могилою"), автобіографічний твір "У пазурах вампіра", поема "Анти".

Помер у 1991 р.

У 1993 р. на могилі А.І.Хименка встановлено гранітний обеліск (вис. 0,8 м), на якому викарбовано напис "Хименко Андрій Іванович (Андрій Химко). 27.07.1919 - 18.12.1991". На гранітній надмогильній плиті - тризуб і напис:

"І гасла й стяг дідів

я ніс, як міг, роки,

і їхні звичаї мені святі,

що тризна!

Та чільними були завжди

лиш два таки:

мій люд на всій землі

і рідна материзна

( "Сповідь")"

На честь перебування Т.Г.Шевченка в Черкасах (вулиця Хрещатик, 219)

Меморіальна плита на фасаді триповерхового цегляного будинку, в якому розмістився музей "Кобзар" Т.Г.Шевченка.

Відкрита у 1989 році на честь 175-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка.

На бронзовій плиті барельєфне зображення Т.Г.Шевченка і рельєфний напис: "В цьому будинку з 1859 році перебував Т.Г.Шевченко. Будинок реконструйовано на початку ХХ століття".

Виготовлено Київським творчо-виробничим об'єднанням "Художник".

Автор - скульптор А.В.Кущ.

Г.І.Петровському (1878-1958) (вулиця Петровського, 20)

Дошка на фасаді адміністративного будинку машинобудівного заводу ім. Г.І.Петровського.

Відкриття дошки відбулося в січні 1925 року. Замінено новою в 1978 році. На мармуровій плиті бронзовий барельєф Г.І.Петровського та карбований напис: "Петровський Григорій Іванович - 1878-1958 рр. В січні 1925 року 1-му державному чавунно-ливарному і механічному заводові присвоєно ім'я соратника В.І.Леніна Всеукраїнського старости Г.І.Петровського. 4 лютого 1978 року".

На честь страйку робітників цукрорафінадного заводу (вулиця Добровольського, 1)

Встановлена в 1967 році на фасаді головного корпусу заводу. виготовлена Черкаськими художньо-виробничими майстернями Художнього фонду УРСР.

Присвячена подіям, що відбулися 2(15) листопада 1901 року, коли застрайкували черкаські рафінадники. Це був найбільший страйк у місті.

Ці події увічнені на чорній гранітній плиті де викарбовано напис: "Здесь, на заводе, 2 ноября 1901 года состоялась стачка Черкасских рафинадников. Рабочие ввыставили требование, которое стало уже одним из лозунгов всемирного рабочего движения - они потребовали 8-часового рабочего дня"

"Искра", № 13, 20 декабря 1901 года".

На честь першої організаціїї РСДРП (вулиця Благовісна, 170)

Встановлена в 1967 році на будинку тютюнової фабрики. На меморіальній дошці викарбовано напис:

"На цій фабриці було створено першу в Черкасах організацію РСДРП, яка очолила революційний рух робітників міста в 1905 році". виготовлена Черкаськими художньо-виробничими майстернями Художнього фонду.

Першій раді робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (вулиця Хрещатик, 215)

Установлена у 1973 році на фасаді будинку медичного училища. Виготовлена Черкаськими художньо-виробничими майстернями Художнього фонду.

На білій мармуровій плиті викарбовано напис: "Тут стояв будинок, у якому в 1918 році містилася перша Рада робітничих, селянських та червоноармійських депутатів м. Черкаси".

На честь розташування штабу 38-ї армії в роки Великої Вітчизняної Війни (вулиця Університетська, 22)

Встановлена 1985 року на честь 40-річчя Перемоги У Великій Вітчизняній війні.

На металевій плиті напис: "У цьому будинку в серпні 1941 року розташовувався штаб 38-ї армії. Тут перебував письменник-воїн А.П.Гайдар".

Виготовлена Черкаськими художньо-виробничими майстернями Художнього фонду.

На честь екіпажу Броненосця НКВС (вулиця Громова, 2)

Встановлена у 1988 році.

На металевій плиті - зображення ордена Червоного Прапора та рельєфний напис: "На цьому місці у 1935-1941 роках стояв броненосець НКВС, нагороджений за оборону Черкас від німецько-фашистських загарбників орденом Червоного Прапора".

Автор - архітектор Ю.Ф.Сомиков.

Вулиця Ільїна (вулиця Ільїна, 269)

Дошка встановлена в 1967 році на честь Єпіфана Несторовича Ільїна (1894-1919), командира партизанського загону ім. Спартака, уродженця с.Яснозір'я (тепер Черкаського району).

На мармуровій плиті висічено напис: "Ця вулиця названа іменем Ільїна Є.Н. (1894-1919), активного учасника встановлення Радянської влади на Черкащині в 1918-1919 рр."

Вулиця Подолинського (вулиця Подолинського, 1)

Дошка встановлена в 1987 році на честь С.А.Подолинського, уродженця с.Ярославки Шполянського району Черкаської області.

Виготовлена в Київському творчо-виробничому об'єднанні "Художник".

На бронзовій плиті барельєф С.А.Подолинського та рельєфний напис:

"Цю вулицю названо іменем Сергія Андрійовича Подолинського (1850-1891), українського революціонера-демократа, одного з перших популяризаторів економічного вчення К.Маркса на Україні".

Вулиця Молоткова (вулиця Молоткова, 85)

Встановлена в 1967 році на честь В.М.Молоткова, Героя Радянського Союзу, який загинув у боях з гітлерівським и загарбниками під час визволення м.Черкаси у роки Великої Вітчизняної війни.

На мармуровій плиті напис: "В.М.Молотков (1922-1943), Герой Радянського Союзу. Загинув смертю хоробрих у боях за визволення м. Черкаси".

Вулиця Поднєвича (вулиця Поднєвича, З/1)

Встановлена в 1967 році. На мармуровій плиті зірка Героя Радянського Союзу, лавровий вінок та викарбуваний напис: "В.А.Поднєвич (1923-1943 рр.), Герой Радянського Союзу, загинув смертю хоробрих у боях за визволення м.Черкаси".

Вулиця Фрунзе (вулиця Фрунзе, 1)

Встановлена в 1987 році на честь відомого діяча Комуністичної партії і Радянської держави. Виготовлена в Київському творчо-виробничому об'єднанні "Художник".

Бронзова плита з барельєфним портретом М.В.Фрунзе та рельєфним написом: "цю вулицю названо іменем Михайла Васильовича Фрунзе (1885-1925), професійного революціонера, активного діяча Компартії та Радянської держави".

Вулиця Хоменка (вулиця Хоменка, 2)

Встановлена в 1975 році на честь Г.С.Хоменка, Героя Радянського Союзу, який загинув при визволенні Черкас у роки Великої Вітчизняної війни.

На гранітній плиті викарбувані зображення танків, зірки Героя Радянського Союзу й напис: "Ця вулиця названа іменем Героя Радянського Союзу Гната Степановича Хоменка (1914-1943), який загинув смертю хоробрих за визволення м. Черкаси".

Автор - архітектор Г.А.Урсатій.

Вулиця Пальохи (вулиця Пальохи, 1)

Встановлена в 1987 році на честь С.Н.Пальохи.

На бронзовій плиті барельєфний портрет С. Н.Пальохи та рельєфний напис: "Пальоха Сергій Наумович (1902-1984). В роки Великої Вітчизняної війни – секретар підпільного райкому Компартії України та комісар Черкаських партизанських загонів. Його іменем названа ця вулиця".

Автори: скульптор С.Й.Грабовський, архітектор Ю.Ф.Сомиков.

Вулиця Лазарева (вулиця Лазарєва, 6)

Встановлена в 1987 році на честь Ф.Ф.Лазарєва, Героя Радянського Союзу, який загинув у боях за визволення Черкас у роки Великої Вітчизняної війни. Виготовлена в Київському творчо-виробничому об'єднанні "Художник".

На бронзовій плиті барельєфний портрет Ф.Ф.Лазарєва, зображення зірки Героя Радянського Союзу, лаврової гілки та рельєфний напис: "1922-1943. Цю вулицю названо іменем Героя Радянського Союзу Федора Федоровича Лазарєва, який загинув смертю хоробрих в боях за визволення міста Черкас в 1943 році".

Вулиця Вербовецького (вулиця Вербовецького, 52)

Дошка відкрита у 1967 році в пам'ять про С.П.Вербовецького, активного учасника боротьби за встановлення влади Рад у Черкасах, робітника цукрорафінадного заводу.

У 1987 році замінена новою. На бронзовій плиті барельєфне зображення С.П.Вербовецького та рельєфний напис: "С.П.Вербовецький (1885-1919)".

Герою Радянського Союзу В.В.Чіковані (1919-1944) (Вулиця Смілянська, 33)

Відкрита у 1967 році.

На сірому мармурі бронзове рельєфне зображення В.В.Чіковані і рельєфний напис: "При штурмі цього будинку в боях за визволення м.Черкаси здійснив подвиг Герой Радянського Союзу Вахтанг Чіковані (191991944)".

Автори: скульптор С.Й.Грабовський, архітектор Ю.Ф.Сомиков.

Вулиця Чіковані (Вулиця Чіковані, 23/1)

Встановлена 1985 року на честь В.В.Чіковані, учасника визволення Черкас в роки Великої Вітчизняної війни, Героя Радянського Союзу.

На гранітній плиті викарбуваний напис: "Ця вулиця носить ім'я Героя Радянського Союзу Вахтанга Володимировича Чіковані, який відзначився в боях за визволення м.Черкас і під час Корсунь-Шевченківської битви".

Герою Радянського Союзу П.С.Битюцькому (1917-1941) (черкаський аеропорт)

Встановлена у 1987 році біля нового приміщення аеропорту на честь Героя Радянського Союзу Петра Степановича Битюцького, який загинув у бою з гітлерівськими загарбниками при обороні м. Черкаси у 1941 році.

На бронзовій плиті барельєфне зображення П.С.Битюцького і рельєфний напис: "У цьому районі 15 серпня 1941 року здійснив свій подвиг у повітряному бою з фашистами пілот-комісар 15 авіадивізії, Герой Радянського Союзу П.С.Битюцький"

Автори: скульптор С.Й.Грабовський, архітектор Ю.Ф.Сомиков.

Вулиця Гайдара (на території школи № 32)

Встановлена в 1986 році на честь письменника А.П.Гайдара, учасника громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Виготовлена в Київському творчо-виробничому об'єднанні "Художник".

На бронзовій плиті у вигляді розкритої книги барельєф А.П.Гайдара та рельєфний напис: "Цю вулицю названо іменем Аркадія Петровича Гайдара (Голикова)( 1904-1941), дитячого радянського письменника, воїна часів громадянської та Великої Вітчизняної воєн".

Вулиця Василини

Дошка встановлена в пам'ять про П.К.Василину, радянського і партійного працівника, депутата Верховної Ради СРСР 1-го скликання, уродженця с.Леськи Черкаського району. Виготовлена в Київському творчо-виробничому об'єднанні "Художник".

На бронзовій плиті барельєф П.К.Василини і рельєфний напис: "Цю вулицю названо іменем радянського і партійного працівника, депутата Верховної Ради СРСР 1-го скликання, секретаря Кіровоградського підпільного райкому КП(б)У, замученого в Черкасах у застінках гестапо".

Герою Радянського Союзу О.П.Сурікову (1918-1943) (проспект Хіміків)

Встановлена на приміщенні прохідної об'єднання "Хімволокно" у 1967 році.

На мармуровій плиті барельєфний портрет О.П.Сурікова і викарбуваний напис: "Зупинися, друже! На цьому місці здійснив подвиг у 1943 році, підірвавши себе і ворогів останньою гранатою Герой Радянського Союзу Олексій Суріков".

Виготовлена Черкаськими художньо-виробничими майстернями Художнього фонду.

Вулиця Ватутіна

Дошка відкрита у 1967 році на розі вулиць Ватутіна і Громова. Встановлена на бетонному постаменті.

На бронзовій плиті рельєфний напис: "Ця вулиця названа іменем Миколи Федоровича Ватутіна (1901-1944), видатного радянського полководця, учасника Корсунь-Шевченківської битви. Похований у м. Києві".

Автор - архітектор Мусієвський.

В.А.Симоненку (бульвар Шевченка, 345)

Дошка відкрита у J987 році на фасаді будинку, в якому жив В.А.Симоненко. На бронзовій дошці рельєфний напис: "У цьому будинку в 1959-1963 роках жив поет Василь Симоненко".

Автори: скульптор С.Й.Грабовський, архітектор Ф.М.Кириленко.

В.А.Симоненку (вулиця Василя Симоненка, 1)

Дошка на розі будинку №1, встановлена на честь визначного українського поета Василя Симоненка, який з 1957 до 1963 року жив у Черкасах. Тут написав кращі вірші: "Лебеді материнства", "Жорна", "Дід умер", "Монархи" та багато інших. З Черкасами пов’язано упорядкування та вихід у світ його поетичних збірок "Тиша і грім" (1962), "Земне тяжіння" (1964); казок "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963), "Подорож у країну Навпаки" (1964).

Дошка відкрита у 1989 році. На бронзі - барельєфне зображення поета та напис: "ця вулиця названа іменем видатного українського радянського поета Василя Симоненка".

Автор - скульптор С.Й.Грабовський.

Вулиця Вернигори (вулиця Вернигори,З)

Дошка встановлена в 1967 році на честь П.Л.Вернигори, Героя Радянського Союзу, який загинув у боях з гітлерівськими загарбниками при визволенні Черкас у роки Великої Вітчизняної війни.

У 1985 році мармурова дошка замінена на бронзову. Виготовлена в Київському творчо-виробничому об'єднанні "Художник".

На бронзовій плиті барельєф П.Л.Вернигори та рельєфний напис: "Цю вулицю названо іменем Героя Радянського Союзу Вернигори Петра Леонтійовича, який загинув смертю хоробрих у боях за визволення міста Черкас у 1943 році".

Герої Радянського Союзу, поховані в м. Черкаси

В післявоєнний період:

1. Андрющенко Я.Т. (1920-1982)

2. Байбаренко Г. М. (1919-1996)

3. Грабчак А.М. (1910-1973)

4. Давиденко С.П. (1911-1972)

5. Дітюк В.К. (1918-1984)

6. Дробаха А.І. (1924-1984)

7. Євстратов М.О. (1912-1991)

8. Заварзін А.М. (1919-1995)

9. Зінченко Ф.М. (1902-1992)

10. Індик С.Л. (1910-1980)

11. Калінін М.М. (1911-1973)

12. Лук'янов О. В. (1906-1974)

13. Луценко О.М. (1908-1977)

14. Малущенко М.Е. (1912-1985)

15. Морозов М.М. (1916-1947)

16. Палій Ф.П. (1916-1996)

17. Ражев К.І. (1922-1952)

18. Роман О.Л. (1922-1995)

19. Скляров А.А. (1915-1980)

20. Суботін С.П. (1921-1996)

21. Тарасков Д.Ф. (1915-1981)

22. Терещук І.А. (1915-1994)

23. Хоменко I.Ф. (1920-1984)

24. Широкий В.І. (1921-1974)

Герої Радянського Союзу, уродженці м. Черкаси:

1. Атамановський П.Ю. (1899-1945) - похований в м. Скуодас (Литва) .

2. Воїншин Ю.А. (1920-1982) - похований в м. Сміла

3. Кириченко І.Ф. (1902-1981) - похований в м. Москва

4. Кульбашний С.З. (1911-1947) - похований в м. Черкаси.

5. Куперштейн І.Г. (1915) - проживає в м. Челябінську

6. Рувинський В.А. (1919) - проживає в м. Москві

7. Якубовський І.С. (1924-1944) - похований в с. Смолиця Бихівського району Могилівської області

Герої Росії

Оловаренко В.Л. (1969-1993) - похований в м. Черкаси

Герої Радянського Союзу, які проживають в м. Черкаси:

1. Кармацький Т.Ф.

2. Лапін О.М.

3. Сердюк Г.М.

4. Степаненко І.Н.

5. Рибалко В.І.

6. Редкін М.В.

7. Тканко О.В.

8. Федоров І.В.

Кавалери Трьох Орденів Слави, жителі м. Черкаси:

Грузіненко А.Л.

Лунін І.Ф.

Симоненко М.І. - похований в м. Черкаси

Симонов Е.О.

2.4 ПАМ’ЯТНИКИ АРХІТЕКТУРИ

Розробка плану генеральної забудови Черкас розпочалася ще на початку ХІХ ст. Проект, який було затверджено 1826 р., підготували в 1815 році відомі архітектори В.Гесте, В.Стасів, Л.Руска та інші. Майже вся нагірна територія міста була поділена на рівні прямокутні квартали. На території старої частини міста частково збереглися будинки, які мають значну історичну та архітектурну цінність.

Головною вулицею на поч. ХХ ст. була вул.Дахнівська, на якій знаходилися магазини й банки. Це, по суті, був торговий центр міста. Центральну частину вулиці, яку називали ще й Хрещатиком, прикрашали архітектурні споруди. Кілька з них збереглися і до теперішніх часів.

По вул. Байди-Вишневецького, 217 стоїть будинок, який належав братам Цибульским - черкаським купцям. Його споруджено 1852 р. і перебудовано на поч. ХХ ст. На той час тут містилися відділення облікового і позичкового банків. Триповерхова цегляна споруда була найвищою в Черкасах. Її фасади скромно декоровані рослинним орнаментом із тесаної цегли. В цьому будинку перебував 1859 року Тарас Григорович Шевченко.

З розвитком промисловості й торгівлі в Черкасах в дореволюційний період виникають відділення банків. Одним з перших відкрився Громадський банк, з часом з'явились відділення Орловського і Мінського комерційних банків. Збереглося приміщення громадського банку по вул.Хрещатик, 251 (тепер тут міститься редакція газети "Черкаський край"). Це двоповерхова цегляна споруда, побудована в 1914 році за проектом архітектора В.Городецького. В декоративному рішенні споруди відчувається вплив архітектури модерну.

По вул.Хрещатик, 225 зберігся і реставрований будинок, який споруджено 1912 року. В ньому містились магазини і приватний банк (тепер тут знаходиться виробниче об'єднання "Черкасирембуду" і травматологічний пункт). Це триповерховий цегляний будинок, на головному фасаді якого виділяється декоративна тяга, що опускається над вікнами третього поверху і віддалено нагадує українські рушники.

На розі вулиць Хрещатика і Дашкевича стоїть споруда колишнього готелю "Слов'янський" (тепер тут буде державний банк). Це двоповерховий цегляний будинок, споруджений на початку ХХ ст., має чітко виражене об'ємно-планувальне рішення. Фасади перенасичені декором. Центральна частина споруди завершується високим оригінальним шатром.

Привертає увагу колишня садиба підприємця-грабаря Щербини (тепер тут Палац одруження). З усього комплексу садиби зберігся тільки особняк, збудований в 1907-1912.

Будинок колишньої чоловічої гімназії, яка згадується в літературі як

"перша міністерська школа" в Черкасах знаходиться по вул.Байди-Вишневецького, 6 (тепер тут музичне училище ім. С.С.Гулака-Артемовського). Споруджено його 1892 року. Будинок гімназії складався з двох корпусів. У головному корпусі містилась дирекція і викладачі, а також кімнати, де навчались гімназисти старших класів. У другому корпусі навчались гімназисти молодших класів.

На вулиці Смілянській знаходиться одна з найкращих споруд міста – колишня жіноча гімназія, яка зведена в 1902-1906 рр. за проектом відомого київського архітектора В.В.Городецького. Двоповерховий цегляний будинок є цікавим завдяки своєму планувальному рішенню з використанням великих конструкцій перекриття приміщень.

Є й інші споруди в місті, які мають архітектурну цінність. По бульвару Шевченка, 287 знаходиться колишній будинок підприємця-грабаря Майбороди, які збудовані в 1905-1910 рр. - архітектор Г.К.Філоферро (тепер тут міська санстанція). По вул. Ільїна, 226 - великі споруди колишнього винного складу, яка збудована в 1905 р. (тепер це будинки політехнічного технікуму). Серед сучасних архітектурних споруд міста вирізняються своїм оригінальним рішенням будинок музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка (архітектор - Кучер Б., Набережних М., інженер Гришкова О.); приміщення художнього музею по вул.Хрещатик (за типовим проектом), 1965 р.

Новий красень - будинок обласного краєзнавчого музею по вул.Слави, 1 споруджено 1983 року, за проектом місцевих архітекторів лауреатів Державної премії ім. Т.Г.Шевченка Фурсенка С., Собчука М., Кондратського Л. і Дубового О.М. (консультант).

Прикрашає центральну площу міста Будинок Рад і обласної адміністрації, який споруджено за типовим проектом, але допрацьовано з пристосуванням до місцевих умов архітектором Штокманом В. Оригінально виконано архітектурні деталі споруди, вдало спроектовано сквер з фонтаном біля будинку.

Унікальною за архітектурою композицією є Палац культури хіміків на площі Б.Хмельницького (споруджений У 1980 р.), авторами якого була група черкаських архітекторів, на чолі з В.А.Лебединцевим. Проект внутрішнього інтер'єру виконали архітектори С.М.Фурсенко, М.Я.Собчук, Л.С.Кондратський. Автор декоративного панно - художник Селіверстов В.І.

ВИСНОВКИ

Об’єктом вивчення цієї курсової роботи стали музейні установи та пам’ятники Черкаської області.

Завданнями курсової роботи, котрі ми поставили на початку дослідження були: 1. Дослідження історії створення м. Черкаси, визначення його своєрідності; 2. Знайомство з архітектурними пам'ятками Черкас – як експонатами міста - музею; 3. Характеристика музеїв Черкас як об'єктів туристичного інтересу.

Зробивши дослідження наукової, законодавчої та періодичної літератури, можемо зробити узагальнення та висновки з досліджуваної нами теми.

Музеї – це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини. Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам‘ятко-охоронна робота. Протягом ХХ ст. музейна справа в Україні розвивалась, шукала нові методи та підходи в роботі, завдяки чому стали змінюватись і самі музеї. Основним призначенням музеїв є збереження пам'яток минулого для майбутніх поколінь, а розвиток музейної справи є найбільш перспективним напрямком для досягнення цієї мети. За своїм профілем музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо. На основі ансамблів, комплексів пам'яток та окремих пам'яток природи, історії, культури та територій, що становлять особливу історичну, наукову і культурну цінність, можуть створюватись історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Відповідно чинного законодавства.

Музейний фонд України - це сукупність рухомих пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення , незалежно від їх виду, місця створення і форм власності, та зберігаються на території України, а також нерухомих пам'яток, що знаходяться в музеях України і обліковані в порядку, визначеному Законом України "Про музеї і музейну справу" Музейний фонд України складається з державної і недержавної частин. Музейний фонд України є національним багатством України, невід'ємною складовою частиною культурної спадщини України, яка охороняється законом. Положення про Музейний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, для подальшого якісного розвитку музейної справи в Україні треба затвердити програму розвитку музейної справи. Її мета – зміцнення матеріально-технічної бази музеїв та забезпечення збереження історико-культурної спадщини. Серед основних завдань даної програми - забезпечення соціально-економічних та правових умов для ефективної діяльності музеїв, історичних пам'яток та інших цінних культурних об'єктів; підтримка і розвиток мережі музеїв; забезпечення підготовки та підтвердження кваліфікації музейних кадрів, їх правовий та соціальний захист; сприяння формуванню сучасної інфраструктури музейної справи; впровадження у діяльність музеїв сучасних інформаційних технологій; створення новітньої реставраційної бази, оснащення музеїв сучасними науково-дослідними та реставраційними матеріалами тощо. Треба передбачити проведення ремонту та реставраційних робіт у всіх музеях. Від реалізації вищенаведених пропозицій очікується насамперед покращення стану музеїв та пам’ятників України, створення умов для зміцнення та розвитку матеріально-технічної бази цих культурних закладів. Щодо соціального ефекту, то тут сподіваються на покращення умов зберігання пам'яток музейного фонду України, на збільшення відвідувачів, і тим самим залучення їх до національних та світових культурних надбань. Крім того, з її виконанням також підвищиться роль музеїв в освітянській сфері, вихованні молоді тощо. Також вона сприятиме пожвавленню міждержавного співробітництва, входженню музеїв та пам’ятників України до міжнародних організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1  http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=Pages&in=view&id=75

2  http://www.kobzar.info/memories/museums/kobzar/

3  Черкаський художній музей на www.museum-ukraine.org.ua (Журнал "Музеї України")

4  http://cherkasy.osp-ua.info/ch-7_fl-histor_pamyatky.html

5  Грушевський М. Історія української козаччини// Вітчизна. - 1996. - № 1. –С.200-201.

6  ЦДІА УРСР. – Ф.КМФI5, оп.1, спр.44, арк.544 спр.10, арк. 79.

7  Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990. – С.122.

8  ЦДІА УРСР. – Ф.1230, оп. 1, спр.217, арк.2; оп. І, спр.l0, арк.93.

9  Гійом Левассер де Боплан. Опис України. – Львів, 1990. – С.3З.

10  Они отстояли мир. Историко-статистический очерк. – М., 2001.

11  Буклет "Черкассы". – 1988.

12  Памятники истории и культури Украинской ССР. Каталог-справочник. – К., 1987. – С.563-583.

13  Гончаренко М. Історичне ядро Черкас// Пам'ятки України. – 1999. – № 2. – С.20-21.

14  Кілессо с.К. Черкаси. Історико-архітектурний нарис. – К., 1996. – С.74, 23-26.

15  Митці України. Енциклопедичний словник. – К., 2000. – С.179.

16  Лесь Гомін//Письменники Радянської України. 1917-1918. бібліографічний довідник. – К., 2003. – С.148.

17  Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. – М.: Воениздат, 2001. – Т.1-2.