Центральний орган державної влади, функції якого пов'язані із захистом конфіденційної інформації, що є власністю держави

4. Центральний орган державної влади, функції якого пов'язані із захистом конфіденційної інформації, що є власністю держави

Врегулювання питань, пов'язаних з обігом конфіденційної інформації, що є власністю держави, на рівні постанови КМ України не призвело до вирішення даного питання в цілому. Лише 11 травня 2004 року до Закону України "Про інформацію" було внесено зміни, завдяки яким в законодавче поле вписувалися основи правового регулювання конфіденційної інформації, а саме:

-  доповнено статтю ЗО, згідно з якою інформація, що є власністю держави, і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ — надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України. Визначено категорії інформації, які не можуть бути віднесені до конфіденційної;

-  статтю 47 "Відповідальність за порушення законодавства про інформацію доповнено абзацом такого змісту: "порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави".

Одночасно із змінами до Закону України "Про інформацію" було внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, до Закону України --Про Службу безпеки України".

Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що СБ України є єдиним правоохоронним органом, який наділений необхідним правовим інструментарієм щодо забезпечення захисту конфіденційної інформації:

- з метою пошуку і фіксації фактичних даних про передачу або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, СБ України уповноважена проводити оперативно-розшукову діяльність;

- до підслідності СБ України віднесено розслідування злочину передбаченого статтею 330 КК України "Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави";

- уповноважені посадові особи СБ України мають право складати адміністративні протоколи за порушення передбачені статтею 212-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави";

- ДСТСЗІ СБ України (Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України) наділено контрольно-наглядовими, регулятивними та дозвільно-реєстраційними повноваженнями з технічного та криптографічного захисту конфіденційної інформації, що є власністю держави.

Крім цього, відповідно до Закону України "Про Службу безпеки України" остання зобов'язана брати участь у розробці і здійсненні заходів щодо забезпечення конфіденційної інформації (п. 7 ст. 24). А згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1547 (доповнення до Постанови КМ України від 27 листопада 1998 р. № 1893) СБ України:

- контролює обіг документів, які містять конфіденційну інформацію;

- погоджує (спільно з Держкомархів України) відомчі інструкції з питань обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які її містять;

- про факти втрати документів з грифом "ДСК" або розголошення таких відомостей організації зобов'язані письмово повідомляти СБ України.

Виходячи з зазначеного, Службу безпеки України фактично визнано спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері захисту конфіденційної інформації.

Повне розв'язання даної проблеми можливе у разі законодавчого врегулювання основних аспектів захисту конфіденційної інформації.

- встановлення строку обмеження доступу до інформації, підстави для зняття такого обмеження;

- заходи захисту даної категорії інформації;

- порядок доступу до відповідної інформації;

- обмеження прав громадян, які обізнані з конфіденційною інформацією (насамперед на її оприлюднення) тощо.

8. Правова регламентація технічного захисту інформації в Україні

Питання лекції:

1. Зміст поняття "технічний захист інформації".

2.  Основні положення законодавства України щодо технічного захисту інформації.

3.  Особливості дозвільного порядку здійснення діяльності з розробки технічних засобів захисту інформації.

4.  Правове регулювання захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Зростання загроз для інформації, спричинене лібералізацією суспільних та міждержавних відносин, кризовим станом економіки, застосуванням технічних засобів оброблення інформації та засобів зв'язку іноземного виробництва, поширенням засобів несанкціонованого доступу до інформації та впливу на неї, визначає необхідність розвитку технічного захисту інформації.

Напрями розвитку технічного захисту інформації обумовлюються необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних масштабам загроз для інформації, і ґрунтуються на засадах правової демократичної держави відповідно до прав суб'єктів інформаційних відносин на доступ до інформації та її захист.

Ефективне і належне функціонування системи технічного захисту інформації не можливе без чіткого правового регулювання відповідних суспільних відносин. Адже саме право має необхідні засоби і механізми впливу на поведінку суб'єктів відповідних відносин.

У даній лекції розглянуто саме правові основи технічного захисту інформації в Україні.