У ведмежому лігві

1. У ведмежому лігві

Ранньої зими, коли тільки випаде сніг, залягають у свої лігва ведмеді. Старанно і вміло в лісовій глушині лаштують вони ці зимові барлоги. М'якою запашною хвоєю, корою молодих ялинок, сухим лісовим мохом ведмеді вистилають своє житло.

Як тільки цюкнуть у лісі морози, засинають у барлогах ведмеді.

Пізньої зими родяться у ведмедиць маленькі сліпі ведмежатка.

Тільки у велику відлигу ведмідь прокидається. Вигляне з лігва, подивиться на зимовий ліс — і знову вкладається спати. (За І. Соколовим-Микитовим, 73 слова.)

2. Як міняється колір снігу

Коли сходить сонце, снігові замети рожеві. Це сонце забарвлює їх своїм промінням. Сонце підіймається, а сніг стає сліпучо-білим. Он в степу на білому килимі пурхає пташка.

Сонечко схилилось до заходу. Сніг стає синюватим, мов небо відбивається в блискучому дзеркалі. А в затінку — він аж фіолетовий.

Сонце зайшло. Відблиск вечірньої заграви ліг і на снігові замети. Ніби їх сонце облило багряними барвами. Гасне заграва — і багряний відблиск на снігу згасає, (За В. Сухомлинським, 73 слова.)

3.Влітку я часто бував за містом. Цього разу з'явився я на дачі в морозяний день. Тільки до кімнати зайшов — маленька синичка у вікно добивається. Ось кого сувора зима випробовує. Швиденько набрав пшона у долоню й сипнув на вузьку доріжку, а потім знайшов порожню коробку. Наповнив її різним зерном, кавуновим та конопляним насінням, та й почепив так, щоб усьому птаству було видно. Через кілька хвилин злетілися голуби, горобчики. А он сорока до годівниці підбирається. (За А. Давидовим, 73 слова.)

4.У мальовничому селі Стопчатів на Гуцульщині у вересні 1929 року народився Дмитро Павличко. Батько Василь Михайлович був чоловіком освіченим, вельми працелюбним та енергійним. Мати Параска Юріївна — проста селянка.

У рідному селі хлопець здобув перші знання, перші трудові мозолі. З дитинства Дмитрик пізнав, що таке правда, а що таке кривда.

Дмитро Павличко написав багато гарних віршів. Його знають не тільки в Україні, а в багатьох, країнах світу. (За Й. Яновською, 66 слів.)

5. Українська гостинність

У кожній сільській хаті на Полтавщині дерев'яний стіл застеляли чистим барвистим рушником. На кінці столу у дерев'яних ночовках лежав домашній хліб, а поруч у череп'яній солянці — сіль. Тим хлібом і сіллю зустрічали біля порога дорогих гостей зі словами «ласкаво просимо». Гостями могли бути й випадкові перехожі, переїжджі, родичі чи знайомі односельці. Був звичай їздити один до одного на святки, відзначати ті чи інші родинні події. (За П. Загребельним, 67 слів.)

6. У морозний день

У ясний морозний день Софія пішла на горби. На заметах утворилась тонка кірка. Вона ламалася із легким хрускотом і дзвеніла, як скло. А чоботи глибоко провалювалися у пухнастий сніг. На верховині горба зупинилась і застигла зачарована. Як у білій завороженій країні, лежали навколо, куди не кинь оком, мовчазні сніжні сувої. Бліде сонячне проміння золотистим полиском ковзалось на сліпучих білих просторах. Скутий

Дніпро замело кучугурами, і далекий ліс, загублений у снігах, як намальований на полотні, застиг синьою холодною смутою. (О. Донченко, 81 слово.)

7. Перший місяць весни

Ще зовсім недавно важко було сонечку пробитися промінням крізь хмари. Вони нависають над землею, а ми поглядаємо на небо. Коли ж любе сонечко розтопить увесь сніг, і сріблясті струмочки полинуть у річки, в яри?

Та ось повертаєшся зі школи і мружиш очі від ясного світла. Сонце вже бавиться. Ще не припікає як слід, а тільки лагідно, ласкаво доторкається до обличчя. Це ж березень прийшов — перший місяць весни! А чи розвісили ви шпаківні? (75 слів.)

Наступним етапом експериментального дослідження стало виявлення його методичної ефективності та визначення перспектив удосконаленої методики опрацювання прикметника у початкових класах.

 

2.2 Ефективність експериментального дослідження

Метою педагогічного експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ та завдань при вивченні прикметника у початкових класах. Якість сформованих знань, умінь і навичок учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи.

У процесі вивчення прикметників ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь:

1)  відносити до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;

2)  добирати до поданого прикметника 2—3 синоніми, антонім;

3)  пояснювати і вживати в мовленні прикметники в прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах;

4)  змінювати прикметники за числами і в однині за родами;

5)  визначати рід і число прикметника за родом зв'язаного з ним іменника та за характерним закінченням;

6)  користуватися таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання навчальних вправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень прикметників;

7)  зіставляти і розрізнювати відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м'який приголосний основи;

8)  визначати в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв'язку слів у реченні);

9)  будувати, поширювати прості речення однорідними членами речення, вираженими прикметниками;

10)  дотримуватися правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;

11)  вживати букву ь для позначення м'якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників (синьої, давнього, братньою, літньому, у могутньому);

12)  правильно вимовляти і позначати на письмі форми прикметників жіночого роду у давальному і місцевому відмінках (зимовій, холодній, хорошій), дотримуватися м'якої і пом'якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини (хороші, далекі).

На контрольному етапі експерименту ми пропонували учням експериментального і контрольного класів такі завдання для тематичного опитування різних рівнів.

Завдання 1.

I рівень

1. Прочитати речення. Підкреслити прикметники.

Білий сніг укрив холодну землю.

2. Змінити словосполучення за зразком.

Зразок: цікава казка — цікаві казки.

Струнка тополя — ...

Літня ніч —...

Смачний пиріг —...

Барвистий м'яч — ...

3. Дописати потрібні прикметники.

Струмок вузький, а річка.... Кущ низький, а дерево ....

II рівень

1. Прочитати речення. Вставити пропущені прикметники. До нас прийшла ... весна. Пригріває ... сонечко.

2. До поданих слів добрати назви ознак.

За смаком: вишня ..., цукерка ....

За величиною: горобчик ..., журавель ....

За зростом: тато ..., син ....

3. Скласти речення з поданих слів.

Хлопчики, бабу, веселі, снігову, ліплять.

III рівень

1. До поданих прикметників добрати близькі за значенням.

Веселий — ..., сонячний — ..., добрий—... .

2. З 'єднати слова за змістом.

Іменники: гілочка, сік, цвіт, повидло.

Прикметники: яблучне, яблунева, яблучний, яблуневий.

3. Скласти речення з кожної групи слів. Підкреслити прикметники.

Гріє, весняне, тепло, сонечко. Молода, зеленіє, травичка.

IV рівень

1. Прочитати текст. Вставити потрібні прикметники.

Діти раділи ... дощику. Миколка показав ... сестричці райдугу. Вона наче посміхалася ... сонечку. Сонце сховалося за ... хмару. Райдуга зникла.

2. Замінити виділені слова прикметниками і написати словосполучення.

Поличка з дерева. Сопілка з калини.

3. Доповнити текст описом синички.

Була холодна зима. До вікна прилетіла синичка. Вона була ...

Завдання 2.

І рівень

І. Прочитати текст. Виписати прикметники.

Виглянуло лагідне сонечко. Чарівний ліс, широкий луг, безмежні поля і тиха річечка освітились його лагідним промінням.

2. Добрати прикметники до іменників.

Дуб (який?)..., береза (яка?)..., тополі (які?).... Слова для довідок: високі, могутній, струнка.

3. Визначити рід прикметників.

Глибокий (ставок), глибока (річка), глибоке (озеро), широке (поле), широка (дорога), широкий (степ).

II рівень

1. До поданих іменників добрати прикметники, що називають ознаку за смаком.

Мед —..., лимон —..., перець —....

2. Утворити словосполучення прикметників з іменниками. Визначити рід.

Прохолодний (ранок, повітря, осінь). Класний (дошка, журнал, приміщення).

3. До поданих словосполучень добрати близькі за значенням прикметники.

Добрий борщ —..., добре слово —..., добрі успіхи —....

ІІІ рівень

1. З поданих груп слів скласти речення. Підкреслити прикметники.

Роса, травнева, вівса, від, краща.

Рік, день, квітневий, годує.

2. Записати групами прикметники-синоніми.

Мокрий, гарний, красивий, вогкий, жорстокий, сирий, хороший, чарівний, безжалісний, лютий, елегантний, розкішний, звірячий, чудовий, нелюдський.

3. Поширити речення прикметниками.

Річка тече. Трактор гуде. Сонце світить. Пташка співає.

IV рівень

1. Від слів у дужках утворити прикметники. Записати утворені словосполучення.

Праця (чесність), пісня (народ), місце (небезпека).

2. Добрати і вставити замість крапок прикметники.

... день. Земля вкрита ... килимом. Крізь віти дерев видніється ... небо. ... промінням зігріті ... берізки. Вони стоять, мов зачаровані, у цьому ... царстві. Тільки ... сосни та ялинки пишаються своїм ... гіллям.

3. Скласти загадку про зайчика, використати прикметники.

Сірий, куций, довгий, білий.

— У цієї дитини жадібна мати: вона ніколи не дасть йому навіть цукерки, не поділивши її навпіл.

Пройшов час. Хлопчик виріс. Тоді люди говорили:

— У цього хлопця щаслива матір: він ніколи не з'їсть шматка, не поділивши його з нею (За В. Осєєвою).

3. Скласти міркування з таким початком: «Я вважаю, що мати правильно виховувала хлопчика, адже ...».

Завдання 3.

І рівень

1. Яка частина мови використовується для назв ознак предметів?

Відповіді: 1) іменники; 2) прикметники; 3) дієслова.

2. Про що можна довідатись із закінчень прикметників?

Відповіді: 1) за закінченням можна визначити, до якого роду належить прикметник; 2) можна встановити, яким членом речення є прикметник; 3) можна дізнатися, з яким іменником пов'язаний прикметник.

3. Прочитати вірш. Які прикметники вживає автор у вірші?

Ніжно, лагідно розлився мерехтливий синій льон, ніби сон мені наснився, у житті найкращий сон. (Г. Гриненко)

Відповіді: 1) льон, сон, у житті; 2) ніжно, лагідно; 3) мерехтливий, синій, найкращий.

II рівень

1. Прочитати прикметники. Як вони називаються? Спритний, жвавий, рухливий, прудкий. Відповіді: 1) синоніми; 2) антоніми; 3) споріднені слова.

2. У якому відмінку вжито прикметники в поданому реченні?

У високому холодному небі повільно пливуть хмари. Відповіді: 1) у родовому; 2) у давальному; 3) у місцевому.

3. Які прикметники доцільно використати для художнього опису рушника?

Відповіді: 1)довгий, широкий, білий; 2) новий, дорогий, імпортний, смугастий; 3) лляний, український, чудовий, барвистий.

III рівень

1. Подані словосполучення записати у родовому відмінку однини. Давній друг, літній відпочинок, синє небо, сусіднє село.

2. Прочитати прислів’я. Виписати з них парами прикметники-антоніми.

Малого коня хвали, великого запрягай. Краще добра стежка, ніж поганий шлях. Не виливай каламутну воду, доки чисту не знайдеш.

3. Прочитати речення. Виписати прикметники разом з іменниками; визначити число, рід, відмінок.

Тече річка невеличка з вишневого саду.

IV рівень

1. Списати, дописуючи замість крапок потрібні закінчення прикметників. Визначити відмінок цих прикметників.

Спить-дрімає земля під глибок... снігом. Прав... берег річки був покритий густ... лісом.

2. Скласти речення, ставлячи прикметник з іменником у знахідний відмінок.

Домашня робота. Гарний читач.

3. Удосконалити текст, поширюючи речення прикметниками.

Ранок

Ранок після ночі. Зірки пірнули у безодню неба. Піднімається туман. Тихо навкруги.

За сформованістю даних умінь та якістю виконання завдань на контрольному етапі експерименту визначено три рівні реалізації принципу наступності при вивченні частин мови у початкових класах:

1. Високий – учень правильно вживає прикметники в усному і письмовому мовленні, не допускає тавтології, усвідомлює та практично використовує функції прикметника у мовленні, здійснює аналітико-синтетичну діяльність під час роботи з прикметниками, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власному мовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, а якщо й припускається, то тут же самостійно їх виправляє.

2. Середній – на відміну від учня з високим рівнем розвитку даних умінь, припускається двох-трьох помилок при опрацюванні прикметників, і виправляє допущені помилки або самостійно, після деяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не досить самостійно використовує різні прикметники у власному мовленні, його знання потребують доповнення, уточнення й конкретизації.

3. Низький – учень при використанні й опрацюванні засвоєних прикметників помиляється більше трьох разів, не в змозі самостійно виправити свої помилки, а також неправильно усвідомлює функції прикметників у мові і мовленні. Знання учня з проблем прикметника потребують активізації та збагачення. Учень не здатний виправити помилки навіть з допомогою педагога.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння і навички, сформовані на основі використання певних вправ і завдань у процесі реалізації принципу наступності при вивченні прикметника, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Дані результати представлені у таблиці 1.

 

Таблиця 1

Сформованість умінь усвідомлювати функції прикметника як частини мови в учнів контрольного та експериментального класів

№ п/п	УМІННЯ	Експеримен-тальний клас	Контрольний клас
1	відносити до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів	89%	82%
2	добирати до поданого прикметника 2—3 синоніми, антонім	91%	84%
3	пояснювати і вживати в мовленні прикметники в прямому і переносному значеннях у художніх і науково-популярних текстах	89%	80%
4	змінювати прикметники за числами і в однині за родами	86%	74%
5	визначати рід і число прикметника за родом зв'язаного з ним іменника та за характерним закінченням	93%	84%
6	користуватися таблицею відмінювання прикметників, поданою в підручнику, у процесі виконання вправ на засвоєння відмінкових закінчень прикметників	91%	84%
7	зіставляти і розрізнювати відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м'який приголосний основи	86%	74%
8	визначати в процесі виконання навчальних вправ відмінки прикметників за відмінками іменників (на основі встановлення зв'язку слів у реченні)	93%	84%
9	будувати, поширювати прості речення однорідними членами речення, вираженими прикметниками	89%	82%
10	дотримуватися правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький	91%	84%
11	вживати букву ь для позначення м'якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників	89%	80%
12	правильно вимовляти і позначати на письмі форми прикметників жіночого роду у давальному і місцевому відмінках, дотримуватися м'якої і пом'якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини	86%	74%

 

Таким чином, можна стверджувати: робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів у галузі опрацювання прикметника у початкових класах. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані контрольні завдання, аніж учні контрольного. Одержані результати сформованості умінь усвідомлювати функції прикметника в учнів експериментального класу та їх порівняння із початковим етапом експерименту подані на діаграмі.

Діаграма

Загальний рівень сформованості умінь усвідомлювати функції

прикметника в експериментальному та контрольному класах

на початку та у кінці експерименту

 

Ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 21 учня експериментального класу 7 школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 11 – середній і 3 – низький. У контрольному класі (19 учнів) високий рівень визначення даних умінь мали 3 учні, середній – 10 і низький – 6 школярів. Порівняно з початком експериментального дослідження (вересень 2006 року), коли проводився перший етап експерименту, показники сформованості даних умінь зросли в обох класах (первинний рівень – 12% і 11%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 89% і 82% – див. діаграму) завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованих на удосконалення методики опрацювання прикметника у процесі навчання української мови молодшими школярами.

Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу формування поняття прикметника у процесі навчання української мови молодших школярів. Тому доведено, що цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням прикметника, здатне забезпечити формування адекватних мовознавчих уявлень і понять, розвивати мовлення і мовні знання учнів початкових класів.

 

Висновки

Отже, прикметник — частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо або через відношення до інших предметів та через відношення до особи чи істоти. Прикметники виражають ознаки кольору, розміру, віку, смаку, запаху, матеріалу, якості, приналежності, зовнішні прикмети, внутрішні властивості, ознаки за відношенням до місця, простору і часу. У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичними особливостями. Прикметник передає непроцесуальну ознаку предмета, виражаючи її в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. У реченні виконує функцію означення чи іменної частини складеного присудка.

Функціонування прикметника як самостійної частини мови (лексико-граматичного класу слів) ґрунтується на єдності кількох об’єктивних лінгвістичних показників. До них належать, зокрема, загальне категоріальне значення, образно порівнюване з своєрідним семантичним знаменником. До якого можуть бути введені всі слова відповідного класу, морфологічні особливості, суть яких становить специфіка вияву граматичних категорій (роду, числа, відмінка і словозміни), визначальні синтаксичні характери-стики, що полягають у визначенні функцій прикметника як засобу вираження відповідних членів речення. Індивідуальність прикметникових граматичних категорій роду, числа й відмінка виявляється у їх повній залежності від формально-граматичних характеристик того іменника, з яким прикметник перебуває в синтаксичних зв’язках у межах словосполучення.

Сучасній українській літературній мові властиві прикметникові словосполучення із залежними безприйменниковими компонентами, вираженими іменниками (займенниками) у формі родового, давального, знахідного і орудного відмінків. На цій основі можна говорити про узагальнений тип словосполучення “прикметник + іменник у непрямому відмінку”, у якому компоненти поєднуються за допомогою синтаксичного зв’язку керування. Згаданий узагальнений тип словосполучення реалізується у видозмінах, специфіку яких становлять групи конкретних прикметників, здатних поширюватися конкретними відмінковими формами іменників.

Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою або меншою мірою. Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин. Присвійними називаються прикметники, які вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє? Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену.

Вивчення прикметника займає важливе місце у початковому навчанні української мови. Система роботи над вивченням теми «Прикметник» — це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок вживання прикметників у мовленні. Методика вивчення прикметника диктується його лінгвістичними особливостями. Завдання вивчення прикметника в початкових класах полягають у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов'язана з іменником, у виробленні навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному й писемному мовленні.

Процес формування граматичного поняття прикметника умовно можна поділити на чотири етапи. Перший етап формування даного граматичного поняття полягає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істотних ознак поняття. Другий етап формування граматичного поняття прикметника полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв'язків між ними та у введенні терміна. Третій етап формування граматичного поняття прикметника полягає в уточненні суті ознак поняття і зв'язків між ними. Четвертий етап формування граматичного поняття прикметника полягає в конкретизації вивченого поняття завдяки виконанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань.

Загальний недолік педагогічної практики – недостатня спрямованість на послідовне, систематичне опрацювання прикметника як частини мови. Відповідно, у багатьох молодших школярів не сформовано загального поняття про прикметник, його семантичні та мовно-функціональні ознаки. З метою перевірки стану сформованості у молодших школярів загального поняття про прикметник нами здійснено педагогічну діагностику особливостей мовних уявлень і понять з даної теми; розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти, а також перевірено ефективність педагогічних умов формування у молодших школярів загального поняття про прикметник як частину мови.

Метою педагогічного експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ та завдань при вивченні прикметника у початкових класах. Якість сформованих знань, умінь і навичок учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи. За сформованістю даних умінь та якістю виконання завдань на контрольному етапі експерименту визначено три рівні реалізації сформованості уявлень молодших школярів про прикметник – високий, середній і низький.

Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів у галузі опрацювання прикметника у початкових класах. Тому цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань, пов’язаних з опрацюванням прикметника, здатне забезпечити формування адекватних мовознавчих уявлень і понять.

Список використаних джерел

 

1.  Асіїв Л.В. До вивчення морфологічних явищ у системі формотворення прикметників // Мовознавство. – 1997. – №2-3. – С. 61–67.

2.  Бабій І. Семантико-граматична природа прикметників зі значенням кольору у прозовій мові // Наукові записки ТНПУ ім. В.Гнатюка. Сер. Мовознавство. – 2004. – Вип. 2(12). – С. 6–12.

3.  Бибик С.П., Єрмоленко С.Я., Пустовіт Л.О. Словник епітетів української мови. – К.: Довіра, 1998. – С. 3–6.

4.  Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання // Магістр. – 2005. – Вип.1. – С. 95–98.

5.  Білецька М.А. Українська мова в 4 класі чотирирічної початкової школи: Посібник для вчителів / М.А. Білецька, М.С. Вашуленко. – К.: Радянська школа, 1987. – 127 с.

6.  Брусило Н. Вивчення прикметника як частини мови: методика уроку української мови у 2 класі // Початкова школа. – 2005. – №3. – с. 9-10.

7.  Вашуленко М. Навчання української мови в 4 класі // Початкова школа. – 2003. – №1. – С. 42–46.

8.  Вовк А. Узагальнений урок з теми “Прикметник” // Початкова школа. – 1997. – №4. – С. 31–34.

9.  Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – 2-е видання, перероблене і доповнене: Підручник / Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов С.І. – К.: Вища школа, 1989.

10.  Грищенко А. Прикметник у структурі словосполучення і речення // Українська мова і література в школі. – 1986. – №7. – С. 39–45.

11.  Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Радянська школа, 1964. – С.

12.  Зевако В., Непийвода С. Цкаві завдання з української мови в початковій школі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 128 с.

13.  Ігнатенко Т. Творчі завдання на уроках розвитку мовлення // Початкова школа. – 2006. – №2. – С. 11–12.

14.  Казнадзей К. Прикметник: Методичні рекомендації // Початкова школа. – 1987. – №11. – С. 66–74.

15.  Кононенко І. Компоненти оціночної структури прикметників // Мовознавство. – 1989. – №3. – С. 54–60.

16.  Костишин Н. Прикметник як частина мови: загальне значення, морфо-логічні ознаки // Українська мова та література. – 2005. – №36. – С. 17–18.

17.  Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія. Ч. 2. / Ред. Л.П. Головняк. – К.: Видавництво Київського університету, 1964. – 157 с.

18.  Ладоня І.О. Українська мова: Навчальний посібник. – К. : Вища школа, 1993. – 143 с.

19.  Лазаренко Н. Збагачення словника молодших школярів прикметниками // Початкова школа. – 1999. – №1. – С. 14–17.

20.  Левченко О. В. Становлення і розвиток гуманістичних педагогічних ідей в Україні у XX столітті. —Харків, 2001. – 226 с.

21.  Методика викладання української мови / За ред. С.І. Дорошенка. – 2-е видання, перероблене і доповнене. – К.: Вища школа, 1992. – С. 160–164, 350–359.

22.  Михайлова Л.В. Урок з української мови та розвитку мовлення в 4 класі // Початкове навчання та виховання. – 2005. – №7. – С. 5–6.

23.  Морфологічна побудова сучасної української мови / М.А. Жовтобрюх, І.Р. Вихованець, А.П. Гриценко. – К.: Наукова думка, 1975. – 208 с.

24.  Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (Методика і технологія навчання). – Тернопіль: стон, 2002. – 352 с.

25.  Онкович Г.В., Барабаш Г.А., Онкович А.Д. Український рік у прикметах та прикметниках // Українська мова і література в школі. – 2000. – №4. – С. 17–20.

26.  Павленко С. Прикметникові пристрасті // Дивослово. – 1994. – №12. – С. 34–35.

27.  Полковський В. Семантика прикметника: “за” і “проти” // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Романо-германська філологія. – Ужгород, 1996. – Вип. 3. – С. 55–61.

28.  Порядченко Л. Ознайомлюємо першокласників із різновидами опису // Початкова школа. – 2004. – №5. – С. 20–23.

29.  Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Освіта, 2006. – 364 с.

30.  Райко В.М. “Опис підсніжника”: Методична розробка уроку з розвитку мовлення // Бібліотечка вчителя початкової школи. – 1998. – №21-22. – С.

31.  Сапун Г. Збірник диктантів і завдань для тематичного опитування з української мови в початкових класах. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 176 с.

32.  Скуратівський Л., Симоненкова Т. Прикметник // Українська мова і література в школі. – 1993. – №11. – С. 27–32.

33.  Слободян О.М. Прикметник. Цикл уроків за темами початкового етапу вивчення // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. – №29. – С. 5–8.

34.  Стефанів Н. Виражальні можливості відносних прикметників на матеріалі сучасної дитячої прози // Студентський науковий вісник Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2003. – Вип. №6. – С. 17–18.

35.  Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – 2-е видання, перероблене і доповнене. – К.: Вища школа. – 1997. – С. 365–378.

36.  Сучасна українська мова / За ред О.Д. Пономарьова. – 2-е видання, перероблене. – К.: Либідь, 2001. – С. 134–149.

37.  Тищенко М.К. Викладання частини мови в середній школі: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1956. – 231 с.

38.  Ткаченко О. Українська мова і мовне життя світу. – К.: Спалах, 2004. – 272 с.

39.  Українська мова: Підручник для учнів педучилищ. – 2-ге видання, перероблене і доповнене / За ред В.О. Горпинича. – К.: Вища школа, 1988. – 222 с.

40.  Українська мова з методикою навчання в початкових класах. – Інтегрований курс: Підручник для педагогічних вузів / За ред А.П. Кані-щенко, Г.О.Ткачук. – К.: Промінь, 2003. – 232 с.

41.  Уроки розвитку зв’язного мовлення в початкових класах: Методичні рекомендації для вчителів початкових класів і студентів вузів / Укл. А.П. Каніщенко, О.В. Ночвінова. – К.: ІСДО, 1995. – 128 с.

42.  Хорошковська О. Розвиток українського мовлення молодших школярів // Рідна школа. – 2002. – №3. – С. 24–27.

43.  Чуйко Г.А. та ін. Методика викладання української мови в початкових класах. – Видання 4-е, перероблене і доповнене. Підручник для педучилищ. – К.: Вища школа, 1975. – 384 с.

44.  Шаган Н. Розвиток зв’язного мовлення на уроках рідної мови // Початкова школа. – 2005. – №4. – С. 12–13.

45.  Шандрівська Г. Контрольні роботи з української мови у початкових класах. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. – 48 с.

46.  Шкільник М.М. Проблемний підхід до вивчення частин мови: Посібник для вчителя. – К.: Радянська школа, 1986. – С. 63–74.

47.  Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник. – К.: Література, 2000. – 688 с.

48.  Штонь О. Семантика відносних прикметників, утворених від іменників – назв металів // Дивослово. – 1997. – №8. – С. 13–16.

49.  Яковенко Л. Стилістичні вправи до теми “Прикметник” // Початкова школа. – 2004. – №12. – С. 5–7.

50. Яненко М.І. Виховання любові до рідної мови на творах Т.Г. Шевченка. – 1990. – № 3, –11 с.

51. Яновицька Н.І. Формування граничних умінь другокласників на уроках української мови. – 1989. – № 9 –23 с.

ДОДАТКИ

 

Додаток А

 

Конспект кроку української мови у 3 класі

 

Тема. Подорож у королівство прикметника (урок-мандрівка).

Мета: актуалізувати знання учнів про прикметник; узагальнити й систематизувати відомості про частини мови, зокрема, прикметник, формувати вміння складати повні відповіді на запитання, вміння добирати найбільш влучні прикметники під час опису предметів, розвивати логічне мислення і пам'ять; виховувати почуття доброти, співпереживання, любові до рідної мови.

Обладнання: дві опорні схеми, маршрутна карта, конверт з листом, малюнки птахів, текст-картка, слова, берізка з картону, набори кольорових листочків, картки, українські віночки, платівка українських мелодій, рибки із завданням, чарівні скриньки, схема розбору прикметника.

Хід уроку

I. Організація класу.

— Добрий день, діти! Сідайте. Перевірте, чи всі ви готові до роботи.

У кожного на парті повинні лежати словничок, зошит, ручка, лінійка, олівець. Молодці.

II. Визначення теми й мети уроку.

До дошки виходять хлопчик і дівчинка в українських костюмах.

Хлопчик.

Будем рідну мову

Дружно ми вивчати.

Розберемо кожне слово,

Щоб її нам краще знати.

Дівчинка. Бо вона така чарівна,

Мелодійно так звучить.

Поміж мовами — царівна.

Як без неї в світі жить?!

Хлопчик.

Тож, вивчайте рідну мову

Вже тепер, з маленьких літ.

Українське наше слово

Хай звучить на цілий світ.

Дівчинка. Бо вона нам найрідніша,

Зрозуміла і ясна.

Поетична, найсвятіша

І чарівна, як весна.

Учитель. Ми отримали листа. (Пауза.) Що це за лист? Від кого він? А, ось написано: «Учням 2-го класу від Петрика П'яточкіна». Прочитаймо, що там написано.

«Дорогі друзі! Зараз я знаходжусь у королівстві Прикметника. Я дуже хочу додому, до мами, але Король не відпускає. Він дав багато завдань, а як їх виконати — не знаю, тому що в школі був неуважним і неслухняним. Допоможіть мені, і я обіцяю вам, що стану хорошим хлопчиком».

·  Діти, що ж ми будемо робити? Чи допоможемо Петрикові? По віримо в його обіцянку?

·  А як ми потрапимо до королівства? Ні адреси, ні дороги не знаємо. Та тут карта! Це карта, яка приведе нас до королівства Прикметника.

Але вона якась дивна. Дивні тут міста і села, ріки і болота, гори І долини. Та спробуємо подолати всі труднощі й допомогти Петрикові. За кожне завдання ви отримуватимете оцінки, а в кінці подорожі підіб'ємо підсумки.

III. Систематизація, узагальнення, засвоєння знань.

Перевірка домашнього завдання.

—Тільки вирушили в дорогу, а тут уже й перешкоди. Гори Мандрівників не пускають далі. Хочуть перевірити, як ви виконали домашнє завдання. Що ви повинні були зробити вдома? (Скласти казку про весну й підкреслити всі прикметники.)

Кілька учнів читають казку. Пояснюють, чому вони дібрали той чи інший заголовок. Називають прикметники.)

— Розгорніть, діти, тематичні словнички (учитель вказує сторінку). Знайдіть значення слова «весна».

Діти читають вголос: «Весна — пора року, що настає після зими».

— Послухайте, як змалювала Леся Українка весну у своєму творі.

Була весна — весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!

Вивчають вірш папам 'ять.

·  Діти, а які прикметники ? у вірші? (Весела, щедра, мила, стокрила, співучії.)

·  Поясніть, будь ласка, написання слова «весна». Пригадайте правило.

Ненаголошені голосні [е], [и] вимовляються не так, як позначаються на письмі. Ненаголошений [е] вимовляється з наближенням до [и] — [еи]: [веисна], [сеило]. Ненаголошений [и] вимовляється з наближенням до [е] — [ие]: [зиема], [диемок]. Під час письма слова з ненаголошеними [є], [и] треба перевіряти наголосом.

Щоб знати, яку букву, [є] чи [и], писати в ненаголошеному складі кореня, потрібно змінити слово або дібрати до нього спільнокореневе так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним.

Наприклад: земля — землі, весна — весни, життя — жити тощо.

— Діти, а чи пам'ятаєте ви віршик про ненаголошені звуки? Пригадаймо його разом.

Що писати: «є» чи «и»?

Швидко слово ти зміни.

Став під наголос мене

І пиши чи «и», чи «є».

Каліграфічна хвилинка,

— Мандруємо далі. Ми потрапили у долину Сміхуна.

Сміхун.

А ось і я! А ось і я!

Зустрічайте Сміхуна!

Далі вас я не пущу,

Бо завдання маю.

Як розв'яжете його —

Помандруєм далі.

Хочу взнати я у вас,

Як писати вмієте.

Чи дізнаєтеся, що

Я від вас хотітиму? (Пауза.)

Віршик прочитаю,

Будьте всі уважні.

І скажіть мені, ласкаві,

Найчастіше звук який

Ви тут зустрічали?

Слухайте уважно.

Дрізд до дятла: «Добрий день!

Дуб здоровий не впаде?»

Дятел дзьобом дріботить:

«Двісті років простоїть!» (О.Кононенко)

·  Діти, то який звук ви найчастіше чули в цьому вірші? (Звук [д].) А якою буквою він позначається на письмі?

·  Пригадайте, як правильно треба писати цю букву. Спробуємо написати її в повітрі.

Учитель повертається обличчям до дошки. За командою діти піднімають руки вгору і разом з учителем пишуть букву в повітрі. Повторюють кілька разів.

— Напишіть сьогоднішню дату і рядочок букви «де», чергуючи велику й малу. Пишіть охайно, каліграфічно, бо Сміхун стежить за вами.

Діти. Щоб букви правильно писати, З каліграфії треба почати. Букву пишу рівнесенько, Щоб була гарнесенька.

— У наступному рядку з великої літери напишіть слово «дятел», придумайте 2—3 прикметники, які б охарактеризували цю пташку.

(Дятел працелюбний, майстерний, яскравий, прудкий.)

— Погляньте на дошку. (На дошці —малюнок дятла.) Опишіть цю пташку: який у неї дзьоб, яке забарвлення, які лапки. Розгорніть словнички. Прочитайте, як там охарактеризований цей птах.

(Лісовий птах з довгим, гострим та міцним дзьобам, яскравим оперенням, який добуває їжу (комах та їхні личинки) зі щілин кори хворих дерев.)

·  А що це за птах? (Вивішує малюнок дрозда.) Це дрізд. Який він? Звернемося за допомогою до словничка. (Дрізд — невеликий співочий птах, що живе в лісах, гніздиться на деревах, кущах, землі.)

·  У наступному рядку з великої літери напишіть слово «дрізд» і доберіть до нього 2—3 прикметники. (Дрізд співочий, лісовий, невеликий.)

— Сміхун задоволений вашою роботою, але хоче, щоб ви придумали речення про прихід весни. Це останнє його завдання. У своїх реченнях використовуйте словосполучення, написані на дошці.

Словосполучення: довгожданна весна, рання весна, дзвінкоголосі птахи, веселі струмочки, синьоокі проліски, тендітні конвалії, заквітчана красуня, теплий вітерець.

Діти зачитують речення. Найкраще записують у зошити, підкреслюють прикметники.

Словникова робота.

— Мандрівка триває. Зараз ми знаходимось біля болота Лінощів. А щоб болото не затягло нас у свої володіння, потрібно виконати завдання. Я буду показувати слова на картках, а ви до них добиратимете по 3 прикметники, які запишете в зошити.

Слова на картках: струмочок (прозорий, весняний, прудкий, веселий, співучий); птахи (перелітні, дзвінкоголосі, співучі, голосисті, веселі, заклопотані); квіти (тендітні, ніжні, пахучі, ясноокі, ранньоквітучі, весняні, синьоокі); небо (ясне, голубе, весняне, блакитне); весна (рання, довгождана, мальовнича, дощова, примхлива).

— Перевіримо, як ви впоралися із завданням.

Перший учень зачитує прикметники до двох перших слів, другий — до двох наступних, третій — до двох останніх. Учитель ставить додаткові запитання:

·  Що називаємо прикметником? На які питання відповідають прикметники?

·  Ми успішно впорались із завданням болота. А попереду іще багато випробувань. Ось перед нами берег Піратів. Щось тихо, нікого не видно, може, і завдань тут не буде?

Чути стукіт у двері. Вбігають двоє Піратів.

Пірати. Ну що, дітки, злякались? А чи пізнали ви нас?

Діти. Впізнали. Ви — Пірати. Але ми вас не боїмося. Ми все вміємо і знаємо. Нічим нас не злякати.

Пірати.

Ми в конверті принесли

Вам важкі завдання.

Як розв'яжете ви їх —

Пустимо вас далі.

Учитель. Діти, зараз Пірати кожному з вас дадуть картку. Вам потрібно обвести олівчиком правильну відповідь. І не забудьте на зворотному боці написати своє прізвище та ім'я.

Завдання 1.

1. Частина мови, яка називає предмет.

2. Частина мови, яка називає ознаку предмета.

3. Частина мови, яка означає дію предмета.

Завдання. Обведи олівчиком правильну відповідь.

 

Скільки? Коли?

Завдання 2.

Прикметник запитує:

3. Прикметник у реченні зв'язаний:

а) з природою;

б) з іменником;

в) з прийменником.

Учитель. Час вичерпано. Здайте свої роботи Піратам. Пірати. Здали всі. У полон не беремо нікого. Учитель перевірить роботи й поставить оцінки. До побачення!

 

Додаток Б

Урок української мови у 3 класі

 

Тема. Повний аналіз прикметника як частини мови. Закріплення вивченого про прикметник. Вживання прикметників у прямому і переносному значеннях.

Мета. Вдосконалювати навички і вміння учнів встановлювати зв’язок між іменником і прикметником, визначати рід, число прикметників, активізувати словниковий запас учнів на тему “Весна” (за картиною, віршованими творами), спостерігати за відтінками у значенні прикметників; розвивати образне мислення, орфографічну пильність, чуття мови, аналітико-синтетичні вміння; виховувати любов до природи через твори мистецтва, поезії.

Обладнання: Марійка Підгірянка. Загадки. Опорні схеми з теми “Прикметник”. Тлумачний словник Б. Грінченка. Сапун .М. Збірник диктантів 1-4 класи з української мови. Тернопіль, 1996. – 59 с. Посібник для вчителя: Навчання у 3(2) класах. Рідна мова. – С. 110, 125. Київ: Освіта, 1995. Підручник: Рідна мова 3 (2) М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко. – С. 199–200. Репродукції картини І.І. Левітана “Весна. Велика вода”.

План уроку