Аналіз основних показників фінансового стану ЗАТ “Черкасивторресурси”

2.2 Аналіз основних показників фінансового стану ЗАТ “Черкасивторресурси”

 

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції [19, c. 231].

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова сталість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

На сталість підприємства впливають різні фактори: стан підприємства на товарному ринку; виробництво дешевої продукції, що користується попитом; потенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів; наявність платоспроможності дебіторів; ефективність господарських і фінансових операцій [9, c. 34].

Значення і сутність фінансової сталості яскраво відображаються в її показниках. До абсолютних показників фінансової сталості відносять такі групи показників:

-  для характеристики джерел формування запасів і затрат, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел (наявність власних оборотних коштів; наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат; наявність власних, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів для формування запасів і затрат);

-  показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування (надлишки або нестача власних оборотних коштів; надлишки або нестача власних і довгострокових позикових джерел; надлишки або нестача власних, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів) [49, c.97].

Наявність власних оборотних коштів для формування запасів і затрат розраховується за формулою:

Н₁ = ВК – НА (2.1)

де: Н₁ - наявність власних оборотних коштів для формування запасів і затрат;

ВК – джерела власних коштів;

НА – необоротні активи.

Для розрахунку власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат використовують формулу:

Н₂ = Н₁ + ДП (2.2)

де: ДП – довгострокові пасиви.

Наявність власних, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів для формування запасів і затрат розраховують за формулою:

Н₃ = Н₂ + КП (2.3)

де: КП – короткострокові кредити банків та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

Далі розраховують вартість запасів (Н4) як підсумок виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів.

Для розрахунку надлишків (+) або нестачі (-) власних оборотних коштів від наявного власного оборотного капіталу віднімають вартість запасів:

∑₁ = Н₁ – Н₄ (2.4)

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Надлишки (+) або нестача (-) власного оборотного капіталу та довгострокових зобов’язань для формування запасів розраховують за формулою:

∑₂ = Н₂ – Н₄ (2.5)

Для розрахунку надлишків (+) або нестачі (-) власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів використовують формулу:

∑₃ = Н₃ – Н₄ (2.6)

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов’язково мати власні оборотні кошти [12, c. 222-224].

Якщо підприємство має короткострокові борги, то воно зобов’язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати у підприємства залишається «нуль» власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами; якщо отримують суми зі знаком «-», то це означає, що підприємство не може розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

Неможливість покрити поточну потребу в оборотних коштах власними засобами означає нестачу або й цілковитий брак власних оборотних коштів.

Це може статися з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту потреби у власних оборотних коштах), через стихійне лихо та з інших причин, зокрема: незадовільної роботи маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабкої відповідальності підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; наявності значної дебіторської заборгованості покупців.

Причиною цілковитого браку власних оборотних коштів може бути значне підвищення цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в разі перевищення власних оборотних коштів понад їхню потребу. Він може виникати внаслідок перевиконання плану прибутку, неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом.

Цей надлишок може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, причому тільки тоді, коли темпи зростання нормативних запасів не випереджають темпів зростання обсягу виробництва.

При оцінці фінансового стану потрібно враховувати, що:

1) Якщо ∑₁, ∑₂, ∑₃ > 0 – то підприємство має абсолютну фінансову стійкість;

2) Якщо ∑₁, < 0, ∑₂, ∑₃ > 0 – то підприємство має нормальну фінансову стійкість;

3) Якщо ∑₁, ∑₂ < 0, ∑₃ > 0 – то підприємство має нестійке фінансове положення;

4) Якщо ∑₁, ∑₂, ∑₃ < 0, - то підприємство має кризовий фінансовий стан.

Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями [5, c. 247].

До числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку є визначення меж фінансової стійкості підприємства. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючою суб’єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничо-торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами і резервами.

На нашу думку, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

Розрахунок узагальнюючих показників дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства, виходячи із ступеня забезпеченості підприємства робочим капіталом. Використовуючи дані бухгалтерсько-фінансової звітності ЗАТ «Черкасивторресурси» (додатки А, А₁, А₂), побудуємо таблицю 2.2.1.

Враховуючи показники фінансової стійкості фінансовий стан підприємства оцінюється як кризовий протягом 2005-2006 рр., тобто запаси перевищували «нормальні» джерела фінансування на 756,3 тис. грн. та на 194,6 тис. грн. відповідно.

Таблиця 2.2.1. Оцінка загальних показників фінансової стійкості ЗАТ «Черкасивторресурси» протягом 2005-2007 рр.

№ з/п	Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Абсолютне відхилення 2007/2005	Абсолютне відхилення 2007/2006
1.	Наявність власного оборотного капіталу для формування запасів	-660,0	-814,5	+231,6	+891,6	+1046,1
2.	Наявність власного оборотного капіталу, довгострокових кредитів та позик	-252,3	496,5	724,7	+977,0	+227,7
3.	Наявність власного оборотного капіталу, довгострокових, короткострокових кредитів та позик	-252,3	496,5	724,7	+977,0	+227,7
4.	Запаси	504,0	691,1	665,2	+161,2	-25,9
5.	Надлишок (+), нестача (-) власного оборотного капіталу	-1164,0	-1505,6	-433,6	+730,4	+1072,0
6.	Надлишок (+), нестача (-) ВОК і довгострокових зобов‘язань.	-756,3	-194,6	+59,5	+815,8	+254,1
7.	Надлишок (+), нестача (-) ВОК, ДЗ і поточних кредитів.	-756,3	-194,6	+59,5	+815,8	+254,1
8.	Запас стійкості фінансового стану, днів	-47,6	-8,3	+1,6	+49,2	+9,9
9.	Надлишок (+), нестача(-) джерел фінансування на 1 грн. запасів, грн.	-1,50	-0,28	+0,09	+1,59	+0,37
10.	Номер типу фінансової ситуації відповідно до класифікації	4	4	2	*	*

Нестача оборотних активів становила 47,6 днів у 2005 році та 8,3 дня у 2006 році і покривалася за рахунок кредиторської заборгованості.

Отже, ЗАТ «Черкасивторресурси» протягом двох років не мало достатнього розміру власних оборотних коштів для формування запасів, що свідчить про його нездатність вільно маневрувати грошовими коштами, неспроможність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес фінансово-господарської діяльності. Недостатня фінансова стійкість у подальшому може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку виробництва і взагалі діяльності господарюючого суб’єкта.

У 2007 році ситуація покращилась: підприємство мало нормальну фінансову стійкість, й хоча запас фінансової стійкості становив лише 1,6 дня, надлишок оборотних активів становив 0,09 грн. на 1 грн. вкладених джерел фінансування.

Поряд з абсолютними показниками фінансову стійкість підприємства характеризують також фінансові коефіцієнти.

Коефіцієнт автономії (незалежності) - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Що вищий цей показник, то більш фінансово стійким і незалежним є підприємство від кредиторів.

Розраховується коефіцієнт автономії (К_авт) за такою формулою:

К_авт = ВК / ВМ (2.7)

де: ВК – власний капітал; ВМ – вартість майна.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього показника. Він характеризує ступень участі позикового капіталу у формуванні активів.

Для розрахунку коефіцієнту концентрації позикового капіталу (К_кзк) використовують формулу:

К_кзк = ЗК / ВМ (2.8)

де: ЗК – запозичений капітал; ВМ – вартість майна.

Коефіцієнт фінансування (К_ф) – показує, яка частка діяльності підприємства фінансується за рахунок власного капіталу й розраховується за формулою:

К_ф = ВК / ЗК (2.9)

де: ВК – власний капітал; ЗК – запозичений капітал.

Коефіцієнт заборгованості – показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок позикового капіталу. Зростання цього показника свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Коефіцієнт заборгованості (К_з) визначається за формулою:

К_з = ЗК / ВК (2.10)

де: ЗК – запозичений капітал; ВК – власний капітал.

Коефіцієнт маневрування – показує, яка частка власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена у найбільш мобільні активи.

Для визначення коефіцієнту маневрування (К_м) використовують наступну формулу:

К_м = ВОК / ВК (2.11)

де: ВОК – власний оборотний капітал; ВК – власний капітал

Коефіцієнт забезпеченості запасів – показує, яка частина запасів фінансується за рахунок власного оборотного капіталу. Він розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів до суми запасів за формулою:

К_зз = ВОК / З (3.12)

де: ВОК – власний оборотний капітал; З – запаси.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів – показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власного оборотного капіталу.

Розрахунок коефіцієнту забезпеченості оборотних активів здійснюється (К_зоа) за формулою:

К_зоа = ВОК / ОА (2.13)

де: ВОК – власний оборотний капітал; ОА – оборотні активи.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів – відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства.

Розраховується коефіцієнт реальної вартості основних засобів (К_рв) за такою формулою:

К_рв = ОЗ / ВМ (2.13)

де: ОЗ – залишкова вартість основних засобів; ВМ – вартість майна.

Коефіцієнт інвестування (К_інв)– характеризує, яка частка основних засобів фінансується за рахунок власного капіталу і розраховується за формулою:

К_інв = ВК / ОЗ (2.14)

де: ВК - власний капітал; ОЗ – залишкова вартість основних засобів.

Для розрахунку часткових показників фінансової стійкості підприємства побудуємо таблицю 2.2.1., використовуючи дані бухгалтерсько-фінансової звітності.

Таблиця 2.2.2. Оцінка часткових показників фінансової стійкості ЗАТ «Черкасивторресурси» протягом 2005-2007 рр.

№ з/п	Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Абсолютне відхилення 2007/2005	Відносне відхилення 2007/2005	Абсолютне відхилення 2007/2006	Відносне відхилення 2007/2006
1.	Коефіцієнт автономії (>0,5)	0,60	0,53	0,70	+0,10	+16,7	+0,17	+32,1
2.	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (<0,5)	0,40	0,47	0,30	-0,10	-25,0	-0,17	-36,2
3.	Коефіцієнт фінансової залежності (<2,0)	1,67	1,67	1,43	-0,24	-14,4	-0,24	-14,4
4.	Коефіцієнт фінансування (>1,0)	1,50	1,14	2,32	+0,82	+54,7	+1,18	+103,5
5.	Коефіцієнт заборгованості (<1,0)	0,67	0,88	0,43	-0,24	-35,8	-0,45	-51,1
6.	Коефіцієнт маневрування (>0,5)	-0,30	-0,35	0,08	+0,38	+173,3	+0,43	+171,1
7.	Коефіцієнт забезпеченості запасів (>0,8)	-1,38	-1,36	0,34	+1,72	+175,4	+1,70	+175,0
8.	Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів (>0,5)	-0,80	-0,67	0,54	+1,34	+132,5	+1,21	+119,4
9.	Коефіцієнт реальної вартості основних засобів (0,8)	0,78	0,72	0,62	-0,16	-20,5	-0,10	-13,9
10.	Коефіцієнт інвестування	0,77	0,74	0,88	+0,11	+14,3	+0,14	+18,9

Дані розрахунків свідчать про те, що фінансова сталість підприємства у 2007 році зросла у порівнянні з 2005-2006 роками, оскільки саме у цей рік спостерігається відповідність майже всіх показників нормативному значенню.

Товариство має достатній коефіцієнт концентрації власного капіталу у 2007 році й спостерігається тенденція зростання цього показника у порівняні з 2005 роком на 0,1 або на 16,7%, а відповідно до 2006 року цей показник зріс на 0,17 або на 32,1%. Збільшення частки власного капіталу у загальній вартості майна свідчить про підвищення концентрації власного капіталу та зміцнення фінансової стійкості підприємства.

Зменшення коефіцієнта концентрації позикового капіталу у 2007 році на 0,1 або на 25% проти 2005 року та на 0,17 або на 36,2у порівнянні з 2006 роком також свідчить про зростання фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і зростанні ринкової стійкості.

Коефіцієнт фінансової залежності протягом періоду, що аналізується, відповідає нормативному значенню. Позитивним у діяльності підприємства є зменшення частки діяльності підприємства, що фінансується за рахунок власного капіталу у 2007 на 14,4% проти 2005-2006 рр.

Протягом 2005-2007 рр. ЗАТ «Черкасивторресурси» значно підвищило частку фінансування своєї діяльності за рахунок власного капіталу, що позитивно характеризує його діяльність. Коефіцієнт фінансування у 2007 році складав 2,32, що відповідає нормативу й перевищує значення цього показника на 54,7% та на 103,5% у порівнянні з 2005-2006 роками відповідно.

Слід відмітити, що разом з цим, спостерігається позитивна тенденція зменшення коефіцієнту заборгованості: у 2007 році коефіцієнт заборгованості дорівнював 0,43, що на 35,8% менше ніж у 2005 році та вполовину менше від значення 2006 року. Отже, підприємство намагається зменшити фінансовий ризик своєї діяльності й підвищити фінансову незалежність.

Негативно характеризує підприємство низький коефіцієнт маневрування власного капіталу, у 2007 році цей показник склав 0,08, що на значно нижче за нормативне значення. Крім того, спостерігається тенденція зменшення цього показника майже у двічі у порівнянні з 2005-2006 роками. Це може свідчити про погіршення фінансового стану та про нездатність підприємства забезпечити більш достатню гнучкість у використанні власних коштів.

Дуже низькими є коефіцієнти забезпеченості запасів та товарів, що свідчить про недостатність власних джерел фінансування для їх формування та нераціональне використання власного капіталу.

У 2007 році коефіцієнт реальної вартості основних засобів у валюті балансу склав 0,62, що не відповідає нормативу, але крім того спостерігається тенденція зниження цього показника на 20,5% у порівнянні з 2005 роком та на 13,9% відповідно до 2006 року. Це може бути обумовлено відволіканням власного капіталу на інвестиційну діяльність, що й підтверджує зростання коефіцієнту інвестування.

Отже, за даними, отриманими в результаті проведення розрахунків можна відмітити, що підприємство набуває фінансову стійкість, але невдало маневрує належним йому капіталом.

Виходячи з цього ми можемо зробити висновок, що підприємство функціонує переважно за рахунок власних коштів, є фінансово незалежним від зовнішніх інвесторів і кредиторів, але має низькі показники маневрування та фінансової стійкості.

Але разом з тим, для досягнення високої ефективності діяльності і показників прибутку споживче товариство повинно краще використати наявний капітал, можливо залучити короткострокові кредити банків для формування достатньої кількості оборотних активів для ведення поточної господарської діяльності.

В умовах ринкових відносин ліквідність і платоспроможність підприємства вважається найважливішим фактором господарської діяльності.

Ліквідність підприємства – це його здатність розраховуватись зі своїми фінансовими зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів [9, c. 34].

Такі активи мають назву ліквідні засоби. До них належать ті елементи оборотних засобів (і деяких основних), які можна порівняно швидко і легко реалізувати, а також залишок готової продукції на складах, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), цінні папери, кошти на банківських розрахунках, касова готівка.

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші.

Найбільш ліквідною є готівка. Наступним рівнем ліквідності активу є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки в разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість – теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок в найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку їх треба продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активу. Поняття «ліквідність підприємства» і «платоспроможність підприємства» не є тотожними [20, c. 91].

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи вистачить у підприємства грошей для погашення його зобов’язань, слід передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та цільовими фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, строк погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань з наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності [13, c. 295].

Перспективну ліквідність можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланс ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденційні зміни ліквідності та платоспроможності підприємства та зміни його фінансового стану.

Другим етапом оцінки ліквідності підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність поточних активів є головним чинником, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи. Ступінь ліквідності оборотних активів, і кожної їх групи, визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов’язань. Аналіз ліквідності полягає у порівнянні засобів (активів балансу), які згруповані за ступенем ліквідності, із зобов’язаннями (пасив балансу, які згруповані за строками їх погашення та розміщення у порядку зростання термінів.

Характеристикою ліквідності підприємства є ліквідність балансу, яка визначається «шляхом зіставлення засобів за активом балансу ( в якому відображено розміщення засобів підприємства в елементи обігових коштів), згрупованих за термінами можливого швидкого їх перетворення в гроші, із зобов’язаннями за пасивом балансу, згрупованим за ступенем терміновості їх оплати»_.

Підприємство буде ліквідним якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової кредиторської заборгованості, то таке підприємство є більш ліквідним, ніж те, де оборотний капітал складається в основному з запасів.

Групи активів за рівнем ліквідності:

1) найбільш ліквідні активи (А₁) - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення цінні папери які прирівняти до грошей.

2) активи, які швидко реалізуються (А₂) – це активи, для перетворення яких на гроші потрібен час: дебіторська заборгованість, ліквідність цих активів є різною і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3) активи, що реалізуються повільно (А₃) – це запаси та інші оборотні активи. Запаси не можуть бути продані, поки не має покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки, для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4) активи, що важко реалізуються (А₄) – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду (необоротні активи).

Перші три групи активів протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємств.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов’язань групують так:

1) негайні пасиви (П₁) – це кредиторська заборгованість, розрахунку за дивідендами, своєчасно непогашені кредити.

2) короткострокові пасиви (П₂) – це короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за достроковими зобов’язаннями, векселі видані.

3) довгострокові пасиви (П₃) – це довгострокові зобов’язання.

4) постійні пасиви (П₄) – це статті першого розділу пасиву балансу («Власний капітал»).

Як відмічалось вище, аналіз ліквідності підприємства передбачає два етапи, перший з яких – складання балансу ліквідності (аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу[9, c. 23-24].

Баланс буде абсолютно ліквідним якщо задовольнятиме такі умови:

А₁ > П₁; А₂ > П₂; А₃ > П₃; А₄ > П₄

 

- найбільш ліквідні активні перевищують негайні пасиви або дорівнюють їм;

- активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них;

- активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостроковим пасивам або більші за них;

- активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання, то обов’язково виконуються і остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов вказує на те, що фактично ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов’язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами [16, c. 132].

Отже, в показнику ліквідності виражається взаємозв’язок можливості продажу активів підприємства з оплатою його зобов’язань.

Дані для проведення аналізу ліквідності балансу підприємства, що досліджується винесено в таблицю 2.2.3.

Таблиця 2.2.3. Аналіз ліквідності балансу ЗАТ «Черкасивторресурси» протягом 2006-2007рр.

Активи	2006 рік	2007 рік	Пасиви	2006 рік	2007 рік	Нестача,надлишок платіжного капіталу.
						2006р.	2007р.
Найбільш ліквідні (А1)	85,3	108,3	Найбільш термінові (П1)	837,6	780,6	-752,3 А1 < П1	-672,3 А1 < П1
Які швидко реалізуються (А2)	436,2	653,7	Короткотермінові зобов’язання (П2)	-	-	+436,2 А2 > П2	+653,7 А1 > П1
Які повільно реалізуються (А3)	691,1	665,2	Довгострокові зобов’язання (П3)	1189,5	415,0	-498,4 А3 < П3	+250,2 А1 > П1
Які важко реалізуються (А4)	3126,7	2543,3	Постійні пасиви (П4)	2312,2	2774,9	+814,5 А4 > П4	-231,6 А4 < П4
БАЛАНС	4339,3	3970,5	БАЛАНС	4339,3	3970,5	-	-

Як видно із таблиці баланси Товариства протягом двох років не є абсолютно ліквідним, так як найбільш ліквідні активи не покривають найбільш термінові зобов’язання. Тобто, відповідні зобов’язання протягом року незабезпечені оборотними активами та основним джерелом фінансування діяльності підприємства є поточна кредиторська заборгованість товарного та нетоварного характеру юридичних та фізичних осіб, погасити яку підприємство не має змоги.

Аналіз ліквідності балансу, проведений за вищезазначеною схемою, не відрізняється точністю. Тому з метою комплексної оцінки ліквідності балансу доцільно застосувати загальний показник платоспроможності :

Кпл = А₁ + 0,5*А₂ + 0,3*А₃ / П₁ + 0,5*П₂ + 0,3*П₃ (2.15)

Кпл (2006) = 0,428 Кпл (2007) = 0,701

Збільшення значення Кпл свідчить про зміцнення платоспроможності та зрушення у бік покращення структури активів та пасивів.

Отже, коефіцієнт платоспроможності збільшився на 0,273 або на 27,3%, що свідчить про надійність ЗАТ «Черкасивторресурси» як потенційного партнера.

Платоспроможність - це здатність підприємства оплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або в готівці.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовують систему відповідних показників, що розрізняються між собою розміром ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов’язань.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом загальної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття (К_п) дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

К_п = ОА / ПЗ (2.16)

де: ОА – оборотні активи; ПЗ – поточні зобов’язання.

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Встановлений норматив цього показника рівний 2,0.

Коефіцієнт покриття є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці аналізу фінансового стану на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт термінової ліквідності (К_тл), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Він розраховується за формулою:

К_тл = ЛА / ПЗ (2.17)

де: ЛА – ліквідні активи; ПЗ – поточні зобов’язання.

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал) визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:

К_ал = АЛА / ПЗ (2.18)

де: АЛА – абсолютно ліквідні активи; ПЗ – поточні зобов’язання.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.

Показники ліквідності та платоспроможності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності – для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт покриття – для покупців, власників акцій і облігацій підприємства [21, c. 337].

Для оцінки платоспроможності підприємства побудуємо аналітичну таблицю 2.2.4 за даними фінансово-бухгалтерської звітності.

Як бачимо, протягом 2006 року майже всі показники платоспроможності не відповідають нормативному значенню, отже у цей період Товариство було неплатоспроможне.

У 2007 році ситуація покращилась, хоча деякі показники все ж таки залишились нижчими за встановлені нормативи.

Товариство не має абсолютної платоспроможності якщо у 2006 році воно мало змогу погасити негайно 12% найбільш ліквідних активів, то у 2007 році – 15%, що 5% нижче від нормативного значення.

Таблиця 2.2.4. Аналіз платоспроможності ЗАТ «Черкасивторресурси» за 2006-2007рр.

№ п/п	Назва показників	Алгоритм розрахунку	Нормат. значення	2006 рік	2007 рік	Відхилення (+;-)
						2007/ 2005	Від норм.
1.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	р.220+р.230+р.240 р.620+р.430+р.630 (до 1 року)	> 0,2	0,12	0,15	+0,03	-0,05
2.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	р.150+ р160...+...р.250 р.620+р.430+р.630 (до 1 року)	> 0,5	0,70	1,09	+0,39	+0,59
3.	Коефіцієнт загальної ліквідності	р.260+р.270(до 1року) р.620+р.430+р.630 (до 1 року)	> 2	1,69	2,03	+0,34	+0,03
4.	Коефіцієнт мобільності активів	р.260+р.270(до 1року) р.280	> 0,5	0,28	0,40	+0,12	-0,10
5.	Коефіцієнт ліквідності запасів	р.100...+...р.140 р.620+р.430+р.630 (до 1 року)	> 1	0,83	0,85	+0,02	-0,15
6.	Коефіцієнт ліквідності коштів	р.150...+...р.210+р.250 +р.270 (до 1 року) р.620+р.430+р.630 (до 1 року)	<1	0,62	0,98	+0,36	-0,02
7	Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	р.530...+...р.600 р.160...+...р.210	-	0,98	1,07	+0,09	-
8.	Відношення активів	р.260+р.270(до 1року) р.080+р.270 (понад 1 рік)	> 1	0,39	0,56	+0,17	-0,44

Слід відмітити, що у 2007 році значно зросла частка поточної заборгованості, яка може бути погашена за рахунок готівки та очікуваних надходжень від дебіторів, що є позитивною тенденцією. Так, у 2007 році коефіцієнт термінової ліквідності складав 1,09, що на 39% більше ніж у 2006 році та вище за нормативне значення на 59%.

Що стосується здатності підприємства покривати поточні зобов’язання за рахунок активів у ліквідній формі, то у 2007 році на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань припадало 2,03 грн. ліквідних активів, що відповідає нормативному значенню і перевищує показник загальної ліквідності за попередній рік на 34%.

Отже, коефіцієнти термінової та загальної ліквідності у 2007 році вище нормативних значень і мають тенденцію до зростання. Таким чином у разі потреби підприємство у будь який час зможе погасити свої поточні зобов’язання за рахунок грошових коштів та ліквідних активів.

Разом з тим, коефіцієнт мобільності активів нижче нормативного значення, тобто оборотні активи у загальній валюті балансу займають лише у 40% у 2007 році проти необхідних 50%, але у порівнянні з 2006 роком цей показник зріс на 12%. Це негативний фактор діяльності підприємства, адже воно не спроможне вільно маневрувати своїми оборотними активами.

Слід відмітити, що поточні зобов’язання підприємства не можуть бути покрити за рахунок матеріальних активів, оскільки коефіцієнт ліквідності запасів протягом двох років нижче нормативного значення, хоча й має тенденцію до зростання. У 2007 році цей показник складав 0,85, що більше на 2% від значення попереднього року, але менше на 2% від нормативу.

ЗАТ «Черкасивторресурси» у 2007 році за рахунок очікуваних надходжень від дебіторів в змозі було погасити 98% поточних зобов’язань проти 62% у 2006 році. Зростання коефіцієнта ліквідності коштів неможна оцінити позитивно, оскільки підприємство потрапляє у фінансову залежність при наявності простроченої дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує, що у 2006 році підприємство на 1 грн. дебіторської заборгованості залучало 0,98 грн. кредиторської заборгованості, а у 2007 році – 1,07 грн., тобто при недостатності власного оборотного капіталу підприємство використовувало у господарському обороті кредиторську заборгованість більш інтенсивно.

Коефіцієнт співвідношення активів у 2006-2007рр. Становить відповідно 0,39 та 0,56, що удвічі менше рекомендованого розміру.

У подальшому керівництву ЗАТ «Черкасивторресурси» необхідно проаналізувати можливість ефективного використання наявного майна та вдало розпоряджатися ним.