Діяльність ЛАД у врегулюванні регіональних та локальних конфліктів на Близькому Сході

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

на тему:

«ДІЯЛЬНІСТЬ ЛАД У ВРЕГУЛЮВАННІ РЕГІОНАЛЬНИХ ТА ЛОКАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ»

Вступ

Актуальність теми. З початку існування Ліги Арабських Держав основною проблемою в її діяльності стало збереження і підтримання миру, а також запобігання поглибленню конфліктів як у регіональному, так і у локальному масштабах. Безпека арабського світу – об’єктивна необхідність, котра є виразом його волі, прагнення арабів до єдності, що була порушена колонізаційним порядком у минулому і правлячими національними елітами в незалежних арабських державах після деколонізації регіону. Суть концепції загальноарабської безпеки полягає в тому, що загроза будь – якій арабській державі як частині арабського світу є загрозою для загальноарабської безпеки. Зважаючи на посилення глобалізаційних процесів та взаємозалежності держав у сучасному світі, спостерігається тенденція до зростання важливості міжнародних організацій у світовій політиці. Лізі Арабських Держав, враховуючи реалії сучасного Арабського Сходу, відводиться центральна роль у процесі розробки стратегії та формування механізмів гарантування безпеки.

Отже, актуальність роботи полягає в тому, що, з одного боку, теоретичне дослідження інституційно – правових основ миротворчості та врегулювання конфліктів Лігою дасть можливість з’ясувати можливі шляхи розв’язання існуючих на сьогоднішній день протиріч, спираючись на досвід діяльності Ліги впродовж останніх десятиліть. З цього випливає і практичний аспект актуальності дослідження – проаналізувавши заходи, яких було вжито державами – членами Ліги, можна запропонувати шляхи врегулювання сучасних конфліктів в рамках регіону, а також спрогнозувати можливі варіанти їх розвитку.

Актуальність теми роботи обумовлена виключною важливістю проблеми гарантування безпеки в сучасному світі; особливою роллю ЛАД у системі загальноарабської безпеки; значимістю впливу стану безпеки арабського світу на формування глобальної системи безпеки; необхідністю осмислення нових загроз та викликів, що постають перед арабським Сходом після закінчення «холодної війни», а також необхідністю розробки в рамках системи міжарабських відносин відповідних механізмів протистояння цим загрозам.

Об’єктом дослідження є система міжнародних відносин на Близькому Сході. Предметом дослідження є діяльність Ліги Арабських Держав у врегулюванні регіональних та локальних конфліктів в близькосхідному регіоні. Метою є дослідження концептуально-правових засад та практичної діяльності ЛАД з врегулювання конфліктів на Близькому Сході. Для досягнення мети потрібно виконати наступні завдання:

1.  проаналізувати механізм та правові засади врегулювання конфліктів в рамках Ліги;

2.  розкрити характерні особливості діяльності ЛАД в контексті кожного із конфліктів, що розглядаються;

3.  визначити ефективність вжитих Лігою заходів у кожній з конфліктних ситуацій та порівняти результати втручання ЛАД в різні конфліктні ситуації;

4.  узагальнити досвід Ліги у справі врегулювання конфліктів.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину ХХ століття – від часу заснування Ліги у березні 1945 року до сучасності – адже Ліга продовжує свою діяльність, а конфлікти, у врегулюванні яких вона брала участь, не є вирішеними до кінця, деякі з них знаходяться у латентній фазі.

Джерельна база роботи включає кілька груп матеріалів:

·  базові документи ЛАД, що визначають концептуальні рамки системи загальноарабської безпеки, а саме: Статут ЛАД (22 березня 1945); Договір про спільну оборону та економічне співробітництво арабських держав (13 квітня 1950); Хартія національних економічних дій (26 листопада 1980);

·  виступи, заяви, інтерв’ю, матеріали прес-конференцій, мемуари арабських, а також американських та ізраїльських державних діячів. Ці документи дають можливість оцінити та проаналізувати офіційну позицію і підходи низки ключових держав світу та регіону до тих ситуацій на Близькому Сході, які вплинули суттєвим чином на розробку та розвиток концепцій і механізмів здійснення загальноарабської безпеки;

·  матеріали та рішення ЛАД: резолюції, комюніке нарад голів держав та урядів арабських держав, Ради ЛАД, інших органів ЛАД, опубліковані Секретаріатом ЛАД як збірки документів.

Історіографія. На сьогоднішній день достатньо вивченими є палестинське та ліванське питання, а також проблеми врегулювання у Перській затоці, тоді як західносахарська та іранська проблема потребують ретельнішого вивчення та аналізу. Зокрема, недостатньо дослідженою є діяльність Ліги Арабських Держав у справі врегулювання цих проблем. Діяльність ЛАД щодо вирішення регіональних конфліктів та криз потребує узагальнення.

Ряд робіт зарубіжних, зокрема, арабських дослідників (Абдулгані Джабран Ель-Захар [9, 13], Джоржос Ханна Аюб [22], Аммер Хусні Мехді [36]) виявились корисними для досягнення мети дослідження, оскільки в них міститься аналіз окремих аспектів палестинської, ліванської та західносахарської проблем. Посібники з історії та політики держав – учасниць ЛАД (Саудівської Аравії, Єгипту, Лівану тощо) дали змогу глибше зрозуміти механізм впливу окремих держав на процес прийняття рішень всередині Ліги. Цінними виявились роботи російських вчених Александрова І.А. [48], Сажина В.О. [47], Кісельова В.І. [19, 20], Тузмухаммедовa Р.А. [12], Левина З.І. [2].

Перебіг арабо – ізраїльського конфлікту досліджували такі російські вчені, як Колобов А., Корнилов А. [17], Копiн А.В [16], Кисельов В.І. [19, 20], Чистяков А. [43], Милославскої Т.Л., Милославського Г.В [23]. Oсобливо ретельно розглядаючи період Шестиденної війни, війни «судного дня» та укладення єгипетсько – ізраїльської угоди у Кемп – Девіді. Дисертація Аль – Рукібат Хайела «Діяльність Ліги арабських держав по врегулюванню палестинської проблеми (80-і – перша половина 90-х років)», підготовлена та захищена в Інституті міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, зосереджує увагу на особливостях врегулювання арабо – ізраїльського конфлікту на початку постбіполярного періоду.

Проблема західносахарського врегулювання розкривається у роботах таких науковців, як Куделєв В.В [38], Мохаммед Салек Али [41] та Бікла О.В [39]. В роботах цих авторів досліджено зміни статусу Західної Сахари під управлінням Іспанії, позиції іспанського, марокканського та мавританського урядів, а також ГА ООН з цього питання. Окремо в цих джерелах розглянуто діяльність фронту ПОЛІСАРІО, що проголосив незалежність Сахарської Арабської Демократичної Республіки, а також спроби врегулювання західносахарського питання Ліги Арабських Держав та Організації Африканської Єдності.

Іранська проблема знайшла своє відображення у працях таких російських науковців, як В.О. Сажин [47], Александров I.О. [48], Фененко А.В. [53], співробітників Інституту сходознавства РАН Мамедова Н.М. та Мехді Санаї [50]. Окрім особливостей іранської ядерної програми, в цих роботах проаналізовано позиції окремих держав ЛАД щодо цієї програми та можливий вплив ядерної політики Ірану на безпеку у близькосхідному регіоні. В роботі широко використано матеріали періодичних видань, що містять хроніку подій, пов’язаних з іранською проблемою, заяви провідних політичних діячів арабських та західних держав.

Доробок українських науковців, що займаються даною темою: Скороход Ю.С. [1, 7, 28, 30, 31, 34, 35] та Скороход Л.І. [1, 7], Коппель О.А [10, 44], Гуцало С.Є. [21]. Праця Ю.С. Скорохода «Міжнародний аспект урегулювання ліванського конфлікту» – грунтовне дослідження участі окремих держав і міжнародних організацій, в тому числі, ЛАД, у врегулюванні ліванських криз 1958 року та 80-х років. Особлива цінність цього дослідження полягає у аналізі еволюції концептуальних підходів ЛАД до вирішення ліванського питання. Участь ЛАД у розв’язанні палестинського питання всебічно розкрита у праці С.Є. Гуцала «Лига арабских государств и проблемы ближневосточного урегулирования, 1978–1989 гг.». Роботи О.А. Коппель, використані у ході дослідження, висвітлюють такі аспекти теми, як кувейтська криза 1990 року, а також проблеми міжарабської інтеграції та субрегіонального співробітництва.

Методика дослідження включає в себе такі традиційні методи, як історичний, який передбачає цілісний підхід до об’єкта вивчення, розгляд його у процесі виникнення та розвитку. Також використано системний підхід, сутність якого полягає у комплексному дослідженні великих та складних об’єктів, таких, як міжнародна організація, дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів та частин, в даному випадку, держав – учасниць. При аналізі результатів діяльності Ліги із врегулювання конфліктів в регіоні було застосовано також і компаративний метод, що полягає у порівнянні результатів діяльності Ліги в різних ситуаціях за визначеними критеріями.

Структура роботи представляє собою вступ, два розділи та висновок. Перший розділ є переважно теоретичним оглядом особливостей організаційного механізму ЛАД із врегулювання конфліктів; другий розділ зосереджує увагу на конкретних конфліктних ситуаціях (палестинська проблема, ліванська криза, західносахарське питання, криза у Перській затоці, іранське питання) та аналізує особливості втручання ЛАД у перебіг цих конфліктів.