Магістральні схеми електропостачання

2.2.4 Магістральні схеми електропостачання

Магістральна схема - це така мережа, вздовж ліній якої якої можуть бути приєднані приймаачі електроенергії (рис. 1.3). У магістральних схемах як окремі ЕП 4, так і окремі ПРЕ 3 приєднують до ліній магістралей 2.

Такими магістралями для ЕП є ШРА (рис.1.3, а), СРШ (рис. 1.3,б) і модульні проводки (рис.1.3,д), а для ПРЕ (ШРА чи СРШ) - ШМА або магістральні кабельні лінії, які приєднані до розподільного при­строю НН ЦТП 1. Максимального спрощення розподільний при­стрій НН ЦТП набуває у схемі блоку "трансформатор – магістраль" (БТМ), у якій до трансформатора приєднується лише одна шафа вводу, від якої відходить ШМА (рис. 1.3, в).

Рисунок 1.3 - Магістральні схеми напругою до 1 кВ:

а - з розподіленим навантаженням; б - зі зосередженим навантаженням;

в - блок "трансформатор - магістраль"; г - "ланцюг"; д - модульна;

1 - розподільний пристрій НН ЦТП; 2 - магістралі; З - силова розподільна шафа; 4 – електроприймач

Допускається як виняток сполучати в "ланцюг" (рис. 1.3,г) до трьох ЕП одного технологічного призначення з невеликою потужністю (до 1 кВт), якщо: у ПРЕ мало приєднань; ЕП розташовані близько один від іншого, але значно віддалені від ПРЕ.

Однофазні й трифазні ЕП в один "ланцюг" не сполучають.

Переваги магістральних схем: забезпечення найкоротшого шляху від ДЖ до ЕП, що сприяє зменшенню втрат електроенергії; спрощення розподільного пристрою НН ЦТП (потрібна менша кількість ЕА); висока гнучкість й універсальність мережі у разі виконання її шинопроводами, тому що можна переміщувати чи приєднувати нове устаткування без зміни мережі (через зміну технологічного процесу); використання уніфікованих елементів індустріального виготовлення для монтажу збірних конструкцій.

Недоліки магістральних схем: менша надійність, ніж у радіальних (одночасно вимикаються всі ЕП, які приєднані до ушкодженої магістралі); деяка перевитрата кольорового металу через застосування шинопроводів і модульної проводки постійного перерізу.

Магістральні схеми застосовуються для живлення: рівномірно розподіленого в цеху навантаження – технологічно пов'язаних ЕП, симетрично розташованих механізмів у разі значної їхньої довжини.

Якщо наведені вище умови дозволяють виконати мережу за радіальною чи магістральною схемами, то перевагу надають магістральній схемі.

2.2.5 Комбіновані схеми електропостачання

Зазвичай цехова силова електрична мережа виконується за комбінованою схемою (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 - Приклад комбінованої схеми електропостачання:

1 - розподільний пристрій НН ЦТІІ; 2 - магістралі; 3 – силова розподільна шафа;

4 – електроприймач

Комбінована схема (рис.1.4) поєднує в собі елементи магістральної й радіальної – частина ЕП 4 одержує живлення від магістралей 2 (ШРА), частина – від СРШ 3, які, у свою чергу, живляться від розподільного пристрою НН ЦТП 1 чи від ШРА. Таке сполучення дозволяє повніше використовувати переваги обох схем в умовах реального розміщення ЕП 4 в цеху. За будь-яких схем живлення слід розміщувати ПРЕ так, щоб звести до мінімуму довжину живильної та розподільної мереж, зворотні (стосовно напрямку від ДЖ) потоки електроенергії.

2.2.6 Схеми живлення рухомих електроприймачів

Для живлення підіймально-транспортних пристроїв (кранів, тельферів, візків тощо) застосовують тролейні лінії.

Рисунок 1.5 - Схеми живлення тролейних ліній:

а - від одного джерела живлення; б - для двох кранів; в – для живлення ЕП 1-ї категорії надійності; 1 - живильна лінія; 2 - увідний комутаційний апарат;

3 - тролейна лінія; 4 – тролей ремонтної секції; 5 - секційний рубильник;

6 – підживлення кабелем чи проводом; 7 - підживлення алюмінієвою смугою;

8 - підіймально-транспортний пристрій

Схеми живлення тролейних ліній застосовують такі (рис.1.5): від одного ДЖ для одного чи двох кранів, від двох ДЖ для кранів, які належать до ЕП 1-ї категорії надійності електропостачання.

Живлення тролейної лінії 1 здійснюється окремою лінією від шин НН ЦТП, ШМА чи від найближчого СРШ чи ШРА. Підведення живлення можливе в кожній точці тролейної лінії З, але найкраще - у її середині. На вводі до тролейної лінії 3 встановлюють комутаційний апарат 2 (рубильник чи автомат).

Згідно з "Правилами улаштування електроустановок" (ПУЕ) тролейна лінія повинна вимикатися, а комутаційний апарат, який розташований у місцях входу на крановй майданчик, обов'язково замикається.

Якщо є тролеї ремонтних секцій 4, то їх приєднують до основних тролеїв 3 за допомогою секційних рубильників 5.

У разі великої довжини тролейної лінії чи значного навантаження втрати напруги можуть бути більші за допустиму величину, тоді тролеї мають підживлення за допомогою кабелю 6 чи алюмінієвої стрічки 7.

Струм від тролейної лінії до ЕД механізму, що пересувається, знімається за допомогою ковзного контакту.