Конструкційне виконання живильної мережі

2.4 Конструкційне виконання живильної мережі

Конструкційно цехова живильна мережа виконується кабелями, шинопроводами, модульними проводками й рідше проводами.

У радіальних мережах у разі прокладання кабелів усередині цехів застосовуються броньовані й найчастіше неброньовані без зовнішнього джутово-бітумного покриву (через пожежонебезпеку) кабелі марок АВВГ, АВРГ, АНРГ (чотирижильні для мереж з глухоуземленою нейтраллю чи трижильні для мереж з ізольованою нейтраллю).

Кабельні лінії виконують так, щоб під час монтажу й експлуатації в кабелях не виникали небезпечні механічні напруження й ушкодження. Для цього всі кабелі укладають із запасом за довжиною, який достатній для компенсації теплових деформацій як для самого кабелю під час коливань струмового навантаження й температури довкілля, так і конструкцій, на яких кабель прокладений.

Спосіб прокладання кабелів вибирають залежно від їхньої кількості, наявності вибухонебезпечних газів, що важчі за повітря тощо. Рекомендується застосовувати відкрите прокладання кабелів. Бажано, щоб траса кабелів була прямолінійною та віддаленою від трубопроводів.

У разі прокладання кабелів усередині цехів промислових підприємств їх розташовують на стінах, колонах, фермах, перекриттях, лотках, трубах, коробах і спеціальних кабельних каналах, блоках,тунелях.

Прокладання кабелів на стінах і перекриттях виконують за допомогою скоб. У разі прокладання кількох кабелів потрібно застосовувати підвісні конструкції, які значно полегшують монтаж (наприклад лотки, полиці).

Електропроводки в трубах і коробах є надійними, але найбільш працемісткими й вартісними. Тому рекомендується уникати прокладання кабелів у трубах і коробах. За відсутності такої можливості (через недостатні розміри деяких ділянок траси, необхідність захисту від механічних ушкоджень тощо) слід застосовувати комбіноване прокладання кабелів у трубах на одних ділянках траси й відкрите - на інших.

Прокладання кабелів у каналах найпоширеніше у виробничих приміщеннях у разі їхньої значної кількості (до 30 шт.). У цьому випадку в підлозі цеху споруджують канал із залізобетону чи цегли, який перекривають плитами зі залізобетону чи стальними рифленими смугами. Усередині каналу кабелі вкладають на типові збірні конструкції, що встановлені на бокових стінках. Перевагою такого прокладання кабелів є їхній захист від механічних ушкоджень, зручність огляду й ремонту під час експлуатації, а недоліком - значні капітальні витрати. Прокладати броньовані кабелі в каналах допустимо в усіх приміщеннях, але якщо можливе попадання в канали води, хімічно активних рідин чи розтопленого металу, таке прокладання неприпустиме.

У разі невеликої кількості кабелів, коли споруджувати кабельні канали недоцільно чи неможливо, доводиться прокладати кабелі в борознах підлоги в сталевих трубах чи під швелером або стальним кутником, що погіршує умови охолодження й вимагає зниження допустимого навантаження на кабелі. Таке прокладання кабелів рекомендується лише в тих випадках, коли інші способи неможливі.

Блоки й тунелі застосовують для прокладання особливо відповідальних кабельних ліній у разі їхньої значної кількості в приміщеннях з агресивним довкіллям й у разі можливого розливу металу чи рідин, що горять. Кабелі в тунелях (до 100 шт.) прокладають на типових металевих конструкціях (консолях з відстанню між ними 0,8-1 м чи лотках).

Кабельні тунелі добре захищають кабелі від механічних ушкоджень. Кабелі зручно оглядати й ремонтувати незалежно від погоди та пори року. Однак суттєвими недоліками є значні капітальні витрати на будівельну частину, погіршені умови охолодження та пожежонебезпека, тому тунелі застосовують рідко.

Магістральні мережі конструкційно виконуються у вигляді магістралей з шинопроводів і модульних проводок.

В електричних мережах напругою до 1 кВ здебільшого застосовуються закриті комплектні шинопроводи, які виготовляються на електротехнічних підприємствах. Вони виготовпяються окремими збірними секціями, що складаються з трьох чи чотирьох шин з ізоляторами в оболонці та комутаційних апаратів.

У магістральних мережах на струми 100 А і більше застосовуються різні типи комплектних шинопроводів. Призначення та сфери використання шинопроводів наведені в табл. Ж.5 додатка Ж [1].

Шинопроводи типу ШМА призначені для живильної мережі в схемі БТМ. Основні технічні характеристики цих шинопроводів наведені в табл. Ж.6 і Ж.7 додатка Ж [1]. Шинопроводи випускаються секціями різної конфігурації (прямими з довжиною 0,75, 1,5, 3, 4, 5 і 6 м, кутовими, трійниковими, вивідними ).

Відгалуження від ШМА виконуються глухими чи з автоматичними повітряними вимикачами (автоматами), що встановлені у відгалужувальній скриньці. Магістральні шинопроводи кріплять на висоті 3-4 м над підлогою на кронштейнах чи спеціальних стояках. Це забезпечує невелику довжину спусків до ШРА, СРШ і потужних ЕП.

Розподільні шинопроводи типу ШРА також випускаються секціями різної конфігурації. Для штепсельного приєднання відгалужувальних скриньок на боковинах прямих секцій шинопроводу довжиною 3 м виконані вікна (у шинопроводі типу ШРА73 два чи чотири на секцію). Відгалужувальні скриньки комплектуються рубильниками, запобіжниками чи автоматами, чим забезпечується приєднання окремих ЕП чи їхніх груп зі струмом до 250 А. Для штепсельного приєднання відгалужувальних скриньок на секціях шинопроводу передбачені вікна зі шторками, що закриваються автоматично. Це гарантує безпечне приєднання скриньок до шинопроводу, який перебуває під напругою під час експлуатації. У разі відкривання кришки скриньки живлення ЕП припиняється. Основні параметри розподільних шинопроводів наведені в табл. Ж.8, Ж.9 і Ж.10 додатка Ж [1].

Для живлення трифазних ЕП зі струмами до 25 А й однофазних ЕП зі струмами до 10 А застосовують шинопровід типу ШРМ-75 на 100 А. Відгалуження від цього шинопроводу виконані у вигляді штепсельних розеток.

Кріплення розподільних шинопроводів типу ШРА здійснюється кронштейнами до стін і колон, линвами до ферм будівель і на стояках на висоті 1,5 м і вище над підлогою. Лінії від штепсельних скриньок до ЕП виконуються ізольованими проводами в трубах, коробах і металорукавах, а також шланговими кабелями на линві.

Висота прокладання ШМА та ШРА наводиться в табл. Ж.11 додатка Ж, а відстань між кріпленнями - у табл. Ж. 12 додатка Ж [1].

Приєднання ШРА до ШМА здійснюється кабельним сполученням, яке сполучає увідну скриньку ШРА з відгалужувальною скринькою секції ШМА. Увідна скринька ШРА встановлена на кінці секції чи в місці сполучення двох секцій.

Модульні проводки використовують для живлення ЕП невеликої потужності зі струмами в магістралі до 100 А. Ці кабельні (проводні) магістралі виконуються в трубах, прокладеними в підлозі з визначеним кроком (відстанню між сусідніми магістралями). Крок модульного розведення визначається розташуванням устаткування й приймається рівним 1, 3 і 6 м. Уздовж магістралі з кроком 1-6 м встановлюються відгалужувальні скриньки на 2-4 ЕП, з глухим, штепсельним приєднанням чи приєднанням через запобіжники або автомати. Конструкційно скриньки мають чотири отвори з патрубками в бокових стінках - два для магістралі та два для відгалужень. Скриньки для модульних мереж типу КМ-20М мають пороховодонепроникне виконання. Магістралі виконуються одножильними проводами. Лінії, що відходять від колонок до ЕП, виконують кабелями чи проводами в гнучких металорукавах або трубах.