Конструктційне виконання розподільної мережі

2.5 Конструктційне виконання розподільної мережі

Конструкційно розподільну мережу виконують проводами відкрито на ізолювальних опорах, у трубах (металевих чи пластмасових) і (чи) кабелем.

У разі прокладання проводів усередині цехів здебільшого застосовуються одножильні ізольовані проводи марок АПВ, АПРТО (рідше ПВ, ПРТО).

У цеховій ЕПС напругою 0,38/0,22 кВ (чотирипровідні мережі з глухоуземленою нейтраллю) застосовується захисне занулення. Тут нульовий провідник одночасно виконує функцію робочого нульового провідника для живлення однофазних ЕП і функцію нульового захисного провідника, тому для трифазних ЕП проводка в металевих трубах повинна мати три проводи (четвертим є труба), у пластмасових трубах - чотири проводи, а кабель повинен бути чотирижильним.

Відкрите прокладання ізольованих проводів допускається в усіх приміщеннях, за винятком приміщень з вибухонебезпечним довкіллям.

Прокладання ізольованих проводів у звичайних сталевих водогазопровідних трубах допускається лише у вибухонебезпечних зонах. Легкі водогазопровідні труби можна застосовувати в усіх випадках і зовнішніх уставах, але рекомендується в приміщеннях вогких, особливо вогких, з хімічно активним довкіллям.

Застосування пластмасових труб із вініпласту, поліетилену та поліпропілену дозволяє економити сталеві труби, знизити працемісткість трубних електропроводок. Вініпластові труби є цупкими й застосовуються для схованих і відкритих прокладок у всіх випадках, крім вибухонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень. Застосування поліетиленових і поліпропіленових труб заборонене у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях і рекомендоване для схованого прокладання в сухих, вогких, курних, з хімічно активних довкіллям приміщеннях.

Трубні проводки зазвичай виконуються в підлозі перед заливанням його бетоном. Максимально можливий переріз проводів, що затягуються в трубу, залежить від діаметра труби, її довжини й кількості вигинів, тому лінії роблять короткими (табл. Ж. 13 додатка Ж) [1].

Кабельну лінію від ПРЕ чи шин НН ЦТП до окремого ЕП прокладають відкрито на стінах, фермах, лотках, а в місцях можливого механічного впливу на неї захищають металевою трубою чи коробом. Розведення кабелів у підлозі найчастіше виконується в каналах.

2.6 Конструкційне виконання електричних мереж рухливих електроприймачів

Для тролеїв зазвичай використовується кутова чи смугова сталь (табл. Ж.14 додатка Ж), комплектний тролейний шинопровід типу ШТМ (табл. Ж.15 додатка Ж) [1], рідше алюмінієвий профіль, голі круглі чи профільовані сталеві або мідні провідники. Надійність сталевих тролеїв забезпечується їхньою механічною міцністю та цупким кріпленням, що особливо важливо для кранів з великими швидкостями пересування.

Тролеї прокладаються вздовж підкранового шляху. Їх кріплять до ізоляторів, що встановлюють на спеціальних конструкціях.

На практиці застосовують різні конструкції струмоприймачів: для тролеїв з кутової сталі – це чавунний башмак, який закріплений шарнірно й ковзний по ньому своєю кутовою впадиною; для тролеїв із смугової сталі - пластини з товстих сталевих смуг; для круглих тролеїв – роликові струмоприймачі.

Якщо через несприятливі умови довкілля (вибухово-та пожежонебезпечні приміщення) чи небезпеку ураження струмом у разі недостатньої висоти застосовувати тролейні лінії неможливо, живлення рухливого ЕП виконують гнучкими (шланговими) кабелями чи проводами, що намотуються на барабан чи підвішуються до сталевого дроту за допомогою кілець або роликів.

Для живлення приводів машин і маніпуляторів, які рухаються прокладеними на підлозі цеху рейками, тролеї монтуються в закритих каналах (у покритті каналу залишається щілина шириною 80-100 мм, через яку проходить кронштейн зі струмоприймачами).

Для живлення ЕО зовнішніх (козлових) кранів, які живляться від ЦТП, застосовують: за умови невеликої довжини - кабельні барабани та шланговий кабель; великої - особливі тролеї; тролейні шинопроводи, що складаються зі сталевого короба з нижньою чи боковою щілиною для струмоспоживанвя (досконаліша система).

2.7 Особливості конструкційного виконання електричних мереж зварювальних устав

Навантаження, які створюються дуговим чи контактним електричним зварюванням, характеризується значним споживанням реактивної потужності, через що необхідно застосовувати мережі з малим індуктивним опором - мережі, що виконані багатожильними кабелями, закритими шинопроводами з розташуванням шин за схемами спарених фаз. Індуктивний опір таких мереж напругою до 1 кВ становить (0,02-0,07) Ом/км, а повітряних проводок на ізоляторах - 0,3 Ом/км.

Застосування вільного прокладання одножильних проводів у трубах для живлення зварювального навантаження не рекомендується, бо різкозмінний характер зварювального навантаження створює електродинамічні зусилля між проводами, які переміщаються один відносно одного й порушують ізоляцію, що спричиняє аварії. Тому найчастіше використовують гнучкі кабелі.

Якщо необхідна велика пропускна здатність кабелів ( великі струми та мала напруга близько 16-80 В) і спеціальне виконання гнучкого кабелю у вторинних колах зварювальних машин, то застосовують спеціальний шестижильний кабель з прямими та зворотними жилами й малим індуктивним опором.

Для малопотужних зварювальних електроприймачів, що застосовуються у значних кількостях (для дугового зварювання в цехах металоконструкцій, судноверфах тощо.), важливо приєднувати їх рівномірно на кожну фазу.