Конструкційне виконання живильної та розподільної цехової силової мережі

2.3 Конструкційне виконання живильної та розподільної цехової силової мережі

На промислових підприємствах мережі ЕПС напругою до 1 кВ зазвичай прокладають усередині цехів (внутрішні) і дуже рідко поза цехами (зовнішні).

Зовнішні мережі використовують для зовнішнього освітлення чи для живлення окремих ЕП, що розташовані на території підприємства (наприклад, вентиляційні устави).

Особливістю цехової ЕПС є досить значна довжина ліній і доступність порівняно з мережею СН, тому від їхньої будови залежить не лише надійне фунціонування ЕП, але й безпека людей.

У трифазних ЕПС напругою до 1 кВ застосовують мережі з ізольованою нейтраллю (трипровідні) і з глухоуземленою нейтраллю (чотирипровідні). Кожний з цих режимів нейтралі має свої переваги й недоліки.

У мережах НН застосовуються такі співвідношення лінійних і фазних напруг: 0,22/0,127 кВ, 0,38/0,22 та 0,66/0,38 кВ.

Застосування системи напруг 0,22/0,127 кВ для живлення силових ЕП економічно недоцільне порівняно з системою напруг 0,38/0,22 кВ через зменшення пропускної здатності, значні втрати електроенергії та витрати кольорового металу (приблизно на 40 % більше), але освітлювальні лампи розжарювання на напрузі 0,127 кВ мають світлову віддачу вищу, ніж лампи напругою 0,22 кВ, що дає економію електроенергії. Однак переваги системи напруг 0,38/0,22 кВ окупають деякі збільшені витрати електроенергії в лампах розжарювання напругою 0,22 кВ. Крім того, незначна (близько 10 %) частка електричного навантаження в цехах промислових підприємств і широке застосування газорозрядних джерел світла, які випускаються на напругу 0,22 кВ з потужності 20 Вт, ще більше обмежують використання напруг 0,22/0,127 кВ.

Система напруг 0,38/0,22 кВ є основною в ЕУ до 1 кВ і застосовується для живлення ЕП від спільних трансформаторів: ЕД потужністю від 0,1 до 350 кВт, електричного освітлення та однофазних ЕП.

Напруга 0,66 кВ застосовується у тих випадках, коли це дає техніко-економічні переваги порівняно з напругою 0,38/0,22 кВ, але застосуванню напруги 0,66 кВ стає на заваді недостатній випуск ЕД та ЕА цієї напруги за кількістю й асортиментом, тому під час проектування необхідно перевіряти можливість отримання ЕО з напругою 0,66 кВ у необхідній кількості й асортименті.

Напругу 0,66 кВ доцільно застосовувати на підприємствах, де за умовами розміщення ЕО, технології та довкілля не можна чи нелегко наблизити цехові ПС до ЕП; на підприємствах з великою питомою щільністю електричного навантаження, великою кількістю ЕД потужністю від 200 до 600 кВт.

Слід зазначити, що у разі застосування напруги 0,66 кВ частково можливе збереження електричних мереж напругою 0,38/0,22 кВ для живлення ЕД малої потужності, електричного освітлення й однофазних ЕП напругою 0,22 кВ. Є також варіант установлення трансформаторів напругою 0,66/0,22 кВ. Застосування двох напруг не стає завадою для використання напруги 0,66 кВ.

У цехових мережах застосовуються також й інші напруги до 1 кВ. Напруга 12 В (трифазного змінного струму та постійного струму) застосовується лише за особливо несприятливих умов щодо небезпеки ураження електричним струмом (під час роботи з котлах чи інших металевих резервуарах), для живлення переносного електроінструменту, ручних переносних світильників. Напруга не вище 42 В (24, 36 і 42 В трифазного змінного струму, 36 і 42 В однофазного, струму, 24 і 36 В постійного струму) застосовується в приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних для стаціонарного місцевого освітлення, для ручних переносних світильників, переносного електроінструменту, живлення кіл керування, сигналізації й автоматизації ЕУ.

Тип проводки та спосіб виконання цехової мережі залежить головно від таких чинників: умов довкілля, місця прокладання мережі, обраної схеми мережі, довжини окремих ділянок, розрахункового перерізу мережі тощо.

Згідно з ПУЕ виробничі приміщення залежно від характеру довкілля класифікують на такі: сухі, вологі, вогкі_, особливо вогкі, жаркі, курні, з хімічно активним чи органічним жовкіллям з пожежонебезпечними і вибухонебезпечними зонами. Приміщення з пожежонебезпечними і вибухонебезпечними зонами мають особливу класифікацію (наприклад, категорії А і Б є вибухопожежонебезпечними, до того ж категорія А небезпечніша; категорія В - пожежонебезпечна; категорії Г і Д не небезпечні за пожежею та вибухом; категорія Е вибухонебезпечна, але вибух не супроводжується пожежею).

За ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом розрізняють приміщення без підвищеної небезпеки, з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю одної з умов, які створюють особливу небезпеку:

а) особлива вогкість;

б) хімічно активне чи органічне середовище;

в) одночасно дві чи більше умов підвищеної небезпеки.

Приміщення з підвищеною небезпекоюхарактеризуються наявністю однієї з умов, які створюють підвищену небезпеку:

а) вогкість чи струмопровідний пил;

б) струмопровідні підлоги (металеві, земляні, залізобетонні тощо);

г) можливість одночасного дотику людини до металоконструкцій будинків, технологічних апаратів, механізмів, що мають з'єднання із землею, з одніго боку, і до металевих корпусів ЕО – з іншого.

Приміщення без підвищеної небезпеки – це приміщення, в яких відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.