Серед хімічних речовин є сильнодіючі речовини (СДР), діхлопетан, чотирьоххлористий вуглець, кислоти: сірчана, азотна, соляна, плавікова

6.1.2. Серед хімічних речовин є сильнодіючі речовини (СДР), діхлопетан, чотирьоххлористий вуглець, кислоти: сірчана, азотна, соляна, плавікова.

6.1.3. Пари цих речовин при попаданні усередину організму можуть викликати не тільки різноманітні захворювання, але і серйозні отруєння.

6.1.4. До легкоспалахуючих і горючих рідин (ЛСР і ГР) відносяться більшість розчинників, багато з яких дуже летючі й у сполученні з повітрям утворять вибухові суміші (ацетон, бензол, толуол, уайтспирит, скипидар, бензин, гас, спирти, ефір і ін.). ЛСР здатні при температурі виробничих помешкань швидко спалахувати навіть від незначних малокалорійних джерел тепла (контактів реле, іскри вмикачів статичної електрики).

6.1.5. Особи, що виконують роботу пов'язану з одержанням, транспортуванням, видачею безпосереднім застосуванням у виробничому процесі хімічних і отруйних речовин, що легко спалахують і пальних рідин, можуть бути допущені до виконання цих операцій тільки після проходження всіх інструктажів із техніки безпеки.

6.1.6. Особи пов'язані з постійною роботою з СДР, хімічними речовинами, ЛСР і ГР крім інструктажу повинні бути навчені по спеціальній програмі. Знання осіб, що пройшли спеціальне навчання, повинні перевірятися атестаційною комісією в складі: начальника цеху (або його заступника), майстра або керівника робіт, інженера по техніці безпеки, суспільного інспектора охороні праці і при позитивній оцінці їм видається посвідчення.

Наказом (розпорядженням) керівника підрозділу атестовані особи допускаються до виконання робіт із СДР.

6.1.7. Повторна перевірка знань проводиться не рідше 1разу на рік.

6.1.8. До роботи зі СДР, хімічними речовинами, ЛСР і ГР не допускаються підлітки до 18 років, а також вагітні і жінки, що годують. Персонал, що виконує роботу з зазначеними речовинами повинний проходити попередній, а надалі періодичний медичний огляд.

6.2. Заходи з техніки безпеки та протипожежному захисту на робочому місці

6.2.1. Відповідальність за пожежну безпеку і дотримання протипожежних режимів у виробничих і побутових помешканнях монтажно-складальної дільниці покладається на керівника дільниці.

6.2.2. Робітники, що поступають на роботу, зобов'язані пройти первинний протипожежний інструктаж про дотримання загальних правил протипожежного режиму на підприємстві.

6.2.3. Повторний протипожежний інструктаж здійснюється безпосередньо на робочому місці одночасно з інструктажем із техніки безпеки керівником дільниці.

6.2.4. Всі виробничі, складські, службові й інші помешкання дільниці перед закриттям підлягають обов'язковому огляду начальником цеху або його заступником і черговим по цеху.

6.2.5. Виробничі, службові і побутові помешкання дільниці повинні постійно утримуватися в чистоті і порядку. Виробничі відходи під час роботи треба берегти в металевих ящиках, що закриваються. Всі виробничі відходи (металева і неметалева стружка, відходи паперу, обтиральний матеріал і ін.) по закінченні робочої зміни вивозити в спеціально відведені місця, у стружкозбірники і сміттєзбиральники.

6.2.6. Забороняється паління на робочих місцях і на території цеху за винятком спеціально обладнаних місць, що позначені табличкою «Місце для паління».

6.2.7. Забороняється захаращувати проходи в помешканнях дільниці й у місцях, де знаходиться пожежний інвентар, а також проходи основних і запасних виходів.

6.2.8. У разі потреби евакуацію особового складу дільниці робити у відповідності зі схемою евакуації і сформованої обстановки.

6.2.9. Використання ЛСР для миття устаткування і підлог категорично забороняється. Для цих цілей можуть бути використані: охолодна емульсія, содові і мильні розчини.

6.2.10. Промивання плат і інших вузлів ЛСР і ГР (бензин, гас, ацетон і ін.) дозволяється тільки у витяжній шафі.

Берегти ЛСР і ГР у нормованих на робочий день кількостях у небиткій тарі, що щільно закривається.

По закінченні роботи весь посуд із рідинами, що зостались, повинна бути винесена в спеціальну металеву шафу, встановленій за межами цеху.

6.2.11. Відходи ЛСР і ГР протягом робочої зміни зливати в спеціально призначений посуд, а по закінченні робочої зміни виносити з помешкання на пункт зливу відходів.

6.2.12. Роботи з припоями, лаками, клеями і компаундами виконувати на робочих місцях із включеною місцевою витяжкою.

6.2.13. Забороняється виконувати виробничі операції на устаткуванні, установках і верстатах із несправностями, що можуть призвести до загоряння і пожеж.

6.2.14. Робота технологічного устаткування і його навантаження повинні відповідати вимогам паспортних даних і технологічного регламенту.

6.2.15. Температура поверхонь устаткування під час роботи не повинна перевищувати температуру навколишнього повітря більш ніж на 45^о (у усіх випадках повинна бути не вище 60^о).

6.2.16. Технологічне і вантажопід’ємне устаткування повинно проходити поточний і капітальний ремонт відповідно до технічних умов і в строки, визначені графіком, затвердженим головним інженером підприємства.

На устаткуванні, у якого минув строк роботи до ремонту, працювати забороняється.

6.2.17. Спецодяг робітників берегти в розгорнутому вигляді в металевих шафах побутового помешкання.

6.2.18. Забороняється користуватися у всіх помешканнях електронагрівальними приладами (плитками, чайниками, кип'ятильниками, камінами й ін.) для цілей опалення, готування їжі, кип'ятіння чаю.

Для готування окропу дозволяється користуватися електрокип'ятильником, встановленим в побутовому помешканні.

6.2.19. Застосування і використання у виробничих і службових помешканнях електронагрівальних приладів для виробничих цілей відповідно до технологічного процесу може бути допущене з письмового дозволу керівника підприємства при позитивному висновку головного енергетика і протипожежної служби підприємства.

6.2.20. Забороняється сушити ганчірки, спецодяг на трубах і батареях опалення, а також берегти спаленні предмети і матеріали ближче 10 сантиметрів від них.

6.2.21. Не дозволяється захаращувати силові зборки, розподільні й інші електроустановки.

6.2.22. Установку тимчасового електроустаткування і проведення електропроводів необхідно узгодити з протипожежною службою підприємства.

6.2.23. Не допускається на робочих місцях наявності оголених електропроводів.

6.2.24. Забороняється користуватися ушкодженими розетками, розгалуджувальними і єднальними коробками, рубильниками й іншими приладами.

6.2.25. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками.

6.2.26. Несправності в електромережах і електроапаратурі, що можуть викликати іскріння, коротке замикання, перегрів ізоляції і кабелів, повинні негайно усувати чергові електрики. Несправну електромережу необхідно відключити і викликати чергового електрика для усунення несправності.

6.2.27. Електрозварювальні й інші вогневі роботи на дільниці дозволяється робити тільки після одержання спеціального дозволу від начальника цеху й узгодження з пожежною охороною підприємства відповідно до «Правил пожежної безпеки».

6.2.28. Проводити постійний контроль за роботою вентиляційних установок. При виявленні несправності негайно відключити вентиляційну систему і викликати чергового по вентиляційних системах для усунення несправності.

6.2.29. При виникненні пожежі в помешканні з вентиляційною установкою її варто негайно виключити і перекрити шиберною заслінкою.

6.2.30. Відповідальність за цілість первинних засобів пожежогасіння на дільниці, а також спостереження і догляд за ними покладається на керівника дільниці.

6.2.31. Весь особовий склад дільниці повинний знати місце розташування первинних засобів пожежогасіння і вміти застосовувати їх у випадках гасіння пожежі. Використання засобів пожежогасіння не по призначенню категорично забороняється.

6.2.32. Робітники дільниці у випадку виникнення пожежі зобов'язані:

оголосити пожежну тривогу на дільниці;

негайно викликати пожежну допомогу по телефону (повідомити, де пожежа, що горить, хто повідомляє);

вжити заходів по евакуації людей, якщо їм загрожує небезпека, і ліквідації пожежі наявними засобами пожежогасіння (вогнегасники, внутрішні пожежні крани, пісок і ін.).

6.2.33. Кожний працюючий на дільниці зобов'язаний чітко знати і суворо виконувати встановлені правила пожежної безпеки, не допускати дій, що можуть спричинити пожежу або загоряння.

6.2.34. Особи, винні в порушенні правил пожежної безпеки, у залежності від характеру порушень і їхніх наслідків, відповідають у дисциплінарному, адміністративному і судовому порядку.

6.3. Розробка заходів з охорони навколишнього середовища

У умовах науково-технічної революції охорона навколишнього середовища (ОНС) стала однією з самих гострих і актуальних проблем сучасності. ОНС представляє систему державних і суспільних заходів, що забезпечують збереження природного середовища, придатного для життєдіяльності нинішніх і майбутніх поколінь.

Для очищення стічних вод, що надходять у відкриті водойми (ріки, озера, моря), будуються очисні споруди а для очищення повітря, що викидається в атмосферу, – газопиловловлюючі установки.

Призначення очисних споруд і газопиловловлюючих установок – довести до необхідної чистоти воду і повітря, щоб наявність шкідливих речовин у них не перевищувало гранично допустимої концентрацію (ГДК).

Для локального очищення стічних промислових вод застосовуються різноманітні установки. Установка очищення промислових стоків ОПС-У застосовується для очищення стічних вод гальванічних цехів (дільниць) від хрому й іонів важких металів. настанова УР-1 призначена для регенерації розчину, використовуваного при травленні міді, а установка” Лотос” – для очищення деталей у розчинниках з одночасною його регенерацією. Застосовуються також установки АП-500 і ВВН-250 для очищення відпрацьованого ацетону від домішок і установка регенерації диметилформамида.

Після локального очищення дочищення стічних вод відбувається на очисних спорудах.

Скидання виробничих стічних вод у міську каналізацію повинний скорочуватися також за рахунок застосування раціональних технологічних процесів, упровадження безстічної технології, повного або часткового водооборот, повторного використання стічних вод.

З метою огородження навколишнього природного середовища від шкідливих хімічних впливів необхідно сполучити методи уловлювання газів, що відходять, від технологічних процесів з одночасною їхньою утилізацією, а при неможливості регенерації й утилізації встановлювати газопиловловлюючі пристрої. Газовловлювання відбувається в основному трьома засобами. До першого засобу відноситься “сухе” очищення за допомогою твердих поглинаючих речовин або каталізаторів. Другий засіб – “рідинний”, заснований на адсорбції витягаємого компоненту рідким сорбентом. Третій засіб без поглиначів і каталізаторів, заснований на конденсації домішок і на дифузійних процесах (термодифузія, поділ через пористі перегородки).

Для очищення що викидається повітря від органічних розчинників широко застосовуються адсорбери типу А-1 і А-6, у яких сорбентом є поліакрилонітрильна полотнина, модифікована активованим вугіллям АГ-3. Для очищення повітря від парів кислот застосовуються фільтри типу УИФ-2, де фільтруючим матеріалом служать іонообмінний волокнистий матеріал типу віон, копан.

Очищення від пилу повітря, що викидається в атмосферу, і в рециркулярних системах провадиться різноманітними пилоотвідниками і фільтрами.

Найбільш часто при склеюванні деталей використовують клеї на основі фенолформальдегідних, кремнійорганичних і эпоксідних смол.

Фенолформальдегідні смоляні клеї вогненебезпечні, виділяють пари фенолу, формальдегіду, розчинників, пил також токсичний (містить фенол); при роботі з клеєм можливе захворювання шкіри рук, подразнення дихальних шляхів, розлад травлення й ін. ПДК фенолу – 0,3 мг/м³; формальдегіду – 0,5 мг/м³.

Кремнійорганічний клей являє собою розчин кремнійорганічних смол в органічних розчинниках, таких як толуол, що є токсичним, діє на кров, кровотворні органи і центральну нервову систему. До цієї групи клеїв відносяться клей КТ-17.

Эпоксидні клеї є токсичними.

Шкідливими є клеї БФ, БФ-2, БФ-4, що складаються зі спиртового розчину фенольних і полівінілових смол; термопреновий клей, що представляє собою натуральний каучук, розчинений у бензині; перхлорвініловий – розчин перхлорвінілової смоли в дихлоретані і багато інших.

Процес пайки супроводжується забрудненням повітряного середовища, робочих поверхонь, одягу і шкіри рук працюючих свинцем, це може призвести до свинцевих отруєнь організму і викликати зміни крові, нервової системи і судин.

Для захисту від окислювання місць пайки застосовують флюси: каніфольно-спиртовий при пайці припоями ПОС-40, ПОС-61 і ПОСК-50, хлористий цинк при пайці і луженні припоями ПОС-18 і ПОС-30. Каніфоль подразнює шкіру, може викликати сип, а хлористий цинк може викликати сильне подразнення, пропалювати шкіру і слизові оболонки.

Промивання плат відбувається в ізопропиловому спирті й ацетоні. При використанні спирту й ацетону необхідно враховувати, що ці речовини є пожежонебезпечними і шкідливими для здоров'я.

Хімічне очищення плат відбувається розчинами фосфатів, натрієвої соди, натрієвого лугу й ін. При постійній роботі з розчинами часті різноманітні хронічні поразки шкіри. Дуже небезпечно влучення навіть найменших кількостей NaOH в очі.

У процесі хімічного медніння застосовуються шкідливі речовини: сірчані, соляні, азотна кислоти, хлорна мідь, хлористий палладій, гідроокис натрію, сегнетова сіль, трихлоретилен.

Для травлення міді з проблемних ділянок плат використовуються ряд травників: хлорне залізо, персульфат амонію, хлорна мідь, сплав ”Розе”, хромовий ангідрид із сірчаною кислотою і ряд інших є токсичними речовинами. До роботи з цими травниками допускаються особи, що навчені безпечним прийомам роботи і пройшли інструктаж на робочих.

ВИСНОВОК

У результаті виконання дипломного проекту був розроблений комплект конструкторської документації на прилад “Детонометр”. Цей документ на прилад у сукупності визначає склад і устрій приладу і вміщає необхідні данні для його виконання, дає опис приладу і принципи його роботи, а також обгрунтування прийнятих при його розробці технічних і техніко-економічних рішень. Розроблений детонометр придатний до масового випуску на конвеєрній лінії, тому що технологічний процес виготовлення виробу відповідає вимогам технологічності, виготовляється при мінімальних затратах праці і відповідає експлуатаційним нормам.

В результаті розробки детонометра був зроблений розрахунок плати, надійності, а також тансформатора та стабілізованого блока живлення. Також була розроблена маршрутна технологія виготовлення друкованої плати. В результаті розрахунку економічного розділу була розрахованв оптова ціна виробу – 104,36 грн.

Прилад має високу надійність, тобто здатний безвідмовно виконувати задані функції, тобто вимірювати відхилення швидкості магнітної стрічки та коефіцієнт детонації у відповідних умовах експлуатації протягом досить тривалого часу. В конструкції максимально використані стандартні і нормалізовані вироби. Детонометр має невеликі габаритні розміри, споживає малу кількість електроенергії. Прилад простий і зручний в експлуатації.

Вступ

Бурхливий розвиток науки і техніки на сучасному етапі науково-технічної революції, проникнення людини в космос і глибини океану, ретельне вивчення природних ресурсів нашої планети призводить до створення великих обсягів інформації, необхідності передачі по каналах зв'язку потужних інформаційних потоків і представлення її у вигляді, зручному для сприйняття людини або обробки машиною. Для одержання, передачі й обробки інформації створюються спеціальні інформаційні системи, до числа яких відносяться комплекси звукового і телевізійного віщання, системи зв'язку і телеметрії, інформаційні підсистеми АСУ й ін.

Виконання перерахованих і багатьох інших завдань неможливо без пристроїв, що запам'ятовують, у якості яких використовуються апарати магнітного запису (АМЗ). Сучасні АМЗ - складні пристрої, що входять до складу великих радіокомплексів і забезпечують можливість їх функціонування. Можна без перебільшення сказати, що без АМЗ були б неможливі такі сучасні напрямки науки і техніки, як космонавтика, обчислювальна техніка, телеметрія і керування, наукове приладобудування.

Магнітний запис розвивається на стику багатьох наук - радіоелектроніки, точної механіки, автоматики, фізики, хімії. Цим, з одного боку, визначається складність взаємодії окремих вузлів АМЗ і, з іншого боку, складність аналізу явищ, що відбуваються в процесі запису - відтворення. Цим же пояснюється і той факт, що розробкою АМЗ зайняті фахівці різного профілю, причому ті, хто, наприклад, зайнятий конструюванням транспортуючого механізму або розробкою носіїв запису в силу неминучої спеціалізації не завжди достатньо ясно уявляють собі, які вимоги до розроблювальних ними вузлів АМЗ пред'являє обраний метод перетворення сигналу. У силу цієї ж спеціалізацїї основні публікації в галузі магнітного запису присвячені окремим аспектам теорії і техніки запису, а розроблювачів апаратури, як правило, цікавить питання про те, яким чином зміна параметрів окремих блоків або вузлів АМЗ позначиться на результуючих характеристиках системи в цілому, які вимоги варто пред'явити до вузлів АМЗ із тим, щоб забезпечити з мінімальною витратою засобів необхідні метрологічні характеристики апарата і т.д.

У ще більш складному становищі знаходяться користувачі АМЗ. Вирішуючи задачу про придатність АМЗ у проектованій системі, вони вимушені користуватися комплексом показників, що наводяться у паспортах на АМЗ, таких як амплітудно-частотна характеристика, нелінійні перекручування, коефіцієнт коливань швидкості, динамічний діапазон. Проте, із погляду споживачів, найбільший інтерес представляє оцінка того, на скільки спотвориться по заданому критерії сигнал у процесі запису - відтворення і як ці перекручування позначаться на результуючих метрологічних характеристиках комплексу в цілому. Якщо врахувати, що навіть той самий апарат може виявитися «точним» або «неточним» у залежності від виду обробки вихідного сигналу, то стають ясними причини багатьох невдач і навіть гірких розчарувань, що настигли фахівців, що намагалися розглядати АМЗ як «чорну шухляду» і застосовувати на удачу узяті апарати в розроблювальних системах передач і обробки інформації. Не випадково і те, що АМЗ дуже часто виявляються самим «вузьким місцем» великих радіокомплексів і тому обмежують їхньі можливості.

Зм.

Арк.

Аркуш

2

Розроб.

Н.контр.……..

Літ.

Аркушів

Стор.

Вступ…………………………………………………………………….......4

1. Загальний розділ……………………………………………….....…..6

1.1. Призначення присторою, що проектується………………....…..6

1.2. Опис схеми електричної струнтурної…………………….….......7

1.3. Опис схеми електричної принципової………………….…….....8

1.4. Обгрунтування вибору елементної бази…………..……….......11

2. Розрахунковий розділ…………………………………………..…..17

2.1. Розрахунок надійності попередній…………….…………....….17

2.2. Конструктивний розрахунок друкованої плати…………….....20

2.3. Конструктивний розрахунок трансформатора..............….…....33

2.4. Розрахунок випрямляча та стабілізатора....................................37

3. Конструкторський розділ…………………………………………46

3.1. Обгрунтування та опис вибраної конструкції…………….…...46

3.2. Обгрунтування вибору монтажу, матеріалів та покриття….....47

3.3. Аналіз технологічності конструкції…………………………....50

3.4. Технічні умови………………………………………………..….53

4. Технологічний розділ……………………………………………....60

4.1. Вибір типу виробництва……..……………………………….....60

4.2. Обгрунтування вибору технологічного процесу……..…….….60

4.3. Розрока маршрутної технології зборки друкованого вузла…..62

5. Економічний розділ…………………………………………….…..64

5.1. Розрахунок вартості основних, допоміжних матеріалів та купованих виробів і напівфабрикатів……………………………………..65

5.2. Розрахунок корисного фонду часу……………………………..68

5.3. Розрахунок параметрів потокової лінії………………………...69

5.4. Розрахунок чисельності працюючих і кількості робочих місць………………………………………………………………………....72

5.5. Розрахунок фонду заробітної плати працюючих……………...74

5.6. Розрахунок собівартості виробу………………………………..77

5.7. Розрахунок техніко-економічних показників дільниці…….....80

5.8. Аналіз беззбитковості та розрахунок цільового прибутку.…..81

Стор.

6. Заходи з техніки безпеки та протипожежного захисту……84

6.1. Загальні питання організації техніки безпеки на радіотехнічному підприємстві………………………………………..…...84

6.2. Заходи з техніки безпеки та протипожежному захисту на робочому місці………………………………………………………….…..85

6.3. Розробка заходів з охорони оточуючого середовища…………88

Висновки………………………………………………………………….91

Список літератури……………………………………………………..92

Додатки:

Перелік елементів

2. РОЗРАХУНКОВИЙ РОЗДІЛ

2.1. Розрахунок надійності попередній

2.1.1. Розраховуємо сумарну інтенсивність відмов елементів, для чого заповнюємо таблицю 2.1.

Таблиця 2.1

Інтенсивність відмов елементів

Продовження таблиці 2.1

2.1.2. Знаходимо середній час безвідмовної роботи виробу:

год., (2.1)

де = 40,998·10^-6 1/год. – сумарна інтенсивність відмов елементів.

2.1.3. Визначаємо ймовірність безвідмовної роботи приладу для 10 значень Т:

, (2.2)

Для цього складемо програму для розрахунку на мікрокалькуляторі “Микроэлектроника МК-61”, яка наведена в таблиці 2.2.

Програма для розрахунку ймовірності безвідмовної роботи приладу

Ra

tRb

Т₁ = 2,4·10³ год.;

Т₂ = 4,8·10³ год.;

Т₃ = 7,2·10³ год.;

Т₄ = 9,6·10³ год.;

Т₅ = 12·10³ год.;

Т₆ = 14,4·10³ год.;

Т₇ = 16,8·10³ год.;

Т₈ = 19,2·10³ год.;

Т₉ = 21,6·10³ год.;

Т₁₀ = 24·10³ год.;

2.1.4. По результатам розрахунків будуємо графік Р (t) (рис. 2.1), який показує інтенсивність безвідмовної роботи приладу.

2.2. Конструктивний розрахунок друкованої плати

2.2.1. Розраховуємо площу плати, що необхідна для розміщення елементів, для чого заповнюємо таблицю 2.3.

Таблиця 2.3

Параметри елементів плати

2.2.2. Розраховуємо установчу площу елементів:

S_уст = К_уст·S_ = 1,5·8884,73 = 13327,1 мм², (2.3)

де К_уст = 1,5 – коефіцієнт установки елементів;

S_N = 8884,73 – сумарна площа елементів (див. табл.2.3).

2.2.3. Розраховуємо площу плати для установки елементів:

мм², (2.4)

де К_вик = 0,5 – коефіцієнт використання елементів.

2.2.4. Розраховуємо площу, необхідну для елементів кріплення плати. Так як розмір плати великий, то вона буде кріпитися чотирма гвинтами М3, для котрих необхідних отвори діаметром 3,4 мм.

S_кріп = ·10·10 = 4·10·10 = 400 мм², (2.5)

де  = 4 – число кріпильних отворів.

2.2.5. Знайдемо площу, необхідну для розміщення під'єднувальних металізованих отворів для під'єднання до плати інших частин схеми:

S_отв = К_о·5·10 = 24·5·10 = 1200 мм², (2.6)

де К_о = 21 – кількість під'єднувальних отворів.

2.2.6. Визначаємо загальну площу плати:

S_пл = S + S_кріп + S_отв = 26654,2 + 400 + 1200 = 28254,2 мм², (2.7)

Виходячи з отриманого значення визначаємо гостовані розміри плати 12: S = 28500 мм² = 150190 мм.