Починаючи з вересня, зростала кількість підприємств, які продавалися на аукціонах (10,5%)

1. Починаючи з вересня, зростала кількість підприємств, які продавалися на аукціонах (10,5%).

2. У 1995 році найчастіше застосовувався викуп об'єкта товариством покупців (43%), оренда з викупом становила 31,7%.

Тобто можна зробити висновок, що неконкурентні способи приватизації в Україні і в 1995 році переважали (74,7%). ФДМУ в своєму інформаційному бюлетені про приватизацію (№3, 1996р. ст.14) трактує одну із причин доходження до бюджету мінімальних коштів від приватизації, як продаж об'єктів малої приватизації трудовим колективам за зниженими цінами порівняно до їх ринкової вартості і продаж їх без приміщень. З цим я повністю згодна. Що стосується того, що об'єкти приватизації продаються без приміщень, то причини потрібно з'ясовувати по кожному місту та області окремо. Якщо адміністрація міста Києва заборонила приватизацію 944 приміщень і це вплинуло на ціни продажу, то в Чернігові зовсім інша ситуація.

У зв'язку з тим, що вартість приміщення оцінюється експертним шляхом, то вона в порівнянні із заниженою вартістю об'єкта приватизації здається необгрунтовано великою (хоча і відповідає ринковим цінам) розраховується за різними методами і тому колектив підприємства, як правило пише заяву про продовження строків оренди приміщення.

За 1995 рік на Чернігівщині було приватизовано 176 підприємств. З них - 164 підприємства комунальної власності. Так, як і в попередні роки домінував викуп товариством покупців (73,9%) зменшилась кількість об'єктів приватизованих із застосуванням конкурентних способів (19%, проти 31,3% в 1994 році; дивись таблицю 2.1.5). В порівнянні з попереднім роком зменшилась частка державного майна, викуплена за гроші (56,8% в 1995 році проти 68,6% в 1994 році та 58,8% в 1992-1993рр.), що негативно вплинуло на поповнення бюджетних коштів. В аналітичній записці з питань соціально-економічних наслідків приватизації майна державних підприємств, що була розроблена Регіональним відділенням Фонду Державного майна України 20 грудня 1995 року за підписом першого заступника голови вищезгаданого відділення Бутко - підведені підсумки приватизації на Чернігвщині за 1993-1995рр. В ній говориться, що з початку приватизації в області приватизовано 249 об'єктів. Серед приватизованих підприємств 118 об'єктів загальнодержавної власності і 131 - комунальної власності, тобто 52,6% приватизованих підприємств - це об'єкти комунальної власності. Більшість приватизованих об'єктів - 150 (60,2% від загальної кількості) - це об'єкти малої приватизації.

Найбільше об'єктів приватизовано у промисловості - 93 (37,4%), торгівлі - 72 (28,9%). В побутовому обслуговуванні приватизовано - 36 об'єктів (14,5%), в будівництві - 26 (10,4%), транспорті та сільському господарстві - 5(2%), житлово-комунальному господарстві - 3 (1,2%), науці та культурі - 2(0,8%), інформативно-обчислювальному обслуговуванні - 1(0,4%). Один об'єкт (Парафіївський бурякорадгосп Ічнянського району) в цілому безплатно передано трудовому колективу.

Спискова чисельність працівників на приватизованих об'єктах становить 78,8 тис.чоловік (38,2%) від загальної чисельності працюючих. І від того, як будуть працювати приватизовані підприємства, буде залежати добробут третьої частини населення Чернігівщини.

Сьогодні недержавний сектор економіки складається переважно із підприємств колективної та змішаної власності. Бутко наводить порівнянні показники ефективності діяльності приватизованих та державних підприємств (таблиця 2.1.6).

Показники ефективності діяльності приватизованих

та державних підприємств Таблиця 2.1.6

Галузі Рентабельність витрат

форма власності

державна колективна змішана

 Промисловість

 Транспорт

 Підрядні будівельно-монтажні

 організації

 Зв'язок

 Роздрібна торгівля

 Громадське харчування 37,4 22,9 31,9

20,4 10,9 7,4

21,3 19,8 25,8

12,7 - -

35,2  38,2 1,4

23,7 18,6 29,0

Із цієї таблиці видно, що якщо робити висновки лише за рентабельністю, то промисловість і надалі має знаходитись в державній власності, як транспорт та зв'язок. Найвища рентабельність витрат в роздрібній торгівлі, яка знаходиться в колективній вланості (38,3%). Підрядні будівельно-монтажні організації та громадське харчування найкраще працюють за змішаної форми власності.

В цілому по Україні найбільш високими темпами здійснювалася приватизація в 1995 році в Донецькій, Одеській, Закарпатській, Львівській області (див. таблицю 2.1.7). Так, в Донецькій області річне завдання по приватизації було виконане на 99%, в Одеській - на 98%, Закарпатській - на 98%, Львівській області - на 82%.

Більш оперативно приватизувались об'єкти групи А, що перебували у комунальній власності, ніж об'єкти, що перебували у державній власності (Див. діагр. 2.1.2, 2.1.3). Якщо прослідкувати за цими графіками динаміку приватизаційного процесу по кварталам, то ІV квартал 1995 року характеризується найвищими темпами приватизації. Як видно з діаграми №1 за 1995 рік найменше об'єктів продано в Херсонській та Чернігівській областях (ПО 25%) від запланованого. (Див. діагр. 2.1.1).

За 1992-1995 рр. в Україні в результаті процесу приватизації змінили організаційно-правову форму господарювання 28 тис. об'єктів, 85% з яких є об'єктами "малої" приватизації. Частка підприємств державної форми власності зменшилась з 78% у 1991 році до 53% у 1994 році. Статистика свідчить, що відбувається неухильне збільшення частки недержавної власності в Україні.[19.5]

У відповідності з Указом Президента України від 19 березня 1996 р. №194/96 "Про завдання та особливості приватизації майна у 1996 році" на 1996 рік визначені такі пріоритети:

- завершення приватизації об'єктів групи "А" у першому півріччі та активізація приватизації незавершеного будівництва;

- широке запровадження механізму банкрутства та ліквідації збиткових і малоперспективних підприємств;

- створення сприятливих умов для участі стратегічних інвесторів, у приватизації.[19.17]

На Чернігівщині в І півріччі 1996 року завершена приватизація не буде, так як на початок цього року залишилась не реформовано майже половина об'єктів групи "А". За І квартал на Чернігівщині приватизовано 92 підприємства групи А, із них за конкурсом приватизовано 14 (15,2%), в тому числі за комерційним конкурсом - 7 підприємств (7,7%), на аукціоні - 17 (18,5%), за викупом трудовим колективом - 47 (51,1%), викуп фізичною особою - 4 (4,3%), викуп державного майна, зданого в оренду - 10 підприємств (10,9%). В І кварталі 1996 року знову переважали некомерційні способи приватизації, як і в попередні роки. Об'єкти були приватизовані на загальну суму - 256391,7 млн.крб., із них за гроші на 163209,7 млн.крб. (63,7%).

Як і в минулому році, в І кварталі 1996 року не приватизуються об'єкти групи "Д". Перші спроби продажу таких об'єктів на конкурсній основі виявились безрезультатними, адже приватизація незавершеного виробництва потенційно передбачає великі капітальні вкладення і віддалену прибутковість, що на фоні "дешевої" приватизації вже відлагодженого будівництва видається неприбутковою справою. "...На сучасному етапі розглядаються і інші шляхи їх приватизації, частково за допомогою створення на базі майна цих об'єктів акціонерних товариств із широким залученням зацікавлених партнерів. Передбачається, що першими кроками в цьому напрямі буде створення акціонерного товариства на базі Семенівського заводу бульбопродуктів та профілакторію в Чернігові. В процесі приватизації можливе перепрофілювання названих об'єктів.[48.7]

Приватизаційний процес в цілому в Україні характеризується частою зміною пріоритетів (див. схему 2.1.1). Державна програма приватизації 1992 року намітила основні стратегічні цілі приватизації, з виконанням яких закладався підшарок ринкової економіки. В основному вони почали виконуватись в 1993 році, але залишаються актуальними на всіх етапах "малої" приватизації.

Програма 1994 року носила більш конкретний характер, ніж попередня. Постанова №149 "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і поліпшенню контролю за її проведенням" намітила пріоритети в приватизації на кінець 1994 р., на 1995 рік. Її із-за важливості поставлених завдань можна вважати Державною програмою приватизації на 1995 рік. В цій постанові акцентується увага на конкурентних способах приватизації, збереженні цілісних майнових комплексів, підвищенні ефективності виробництва. Ця постанова "мала" зробити перелом в усьому приватизаційному процесі в якісний бік, але вона виконана не була. В 1996 році намічається завершити приватизацію. Завдання, що ставляться в 1996 році є логічним продовженням завдань Державної програми приватизації 1992 року: впровадження механізму банкрутства витікає із структурної перебудови та конкурентних відносин. Питання залучення іноземних інвестицій було і залишається актуальним для України на всіх етапах приватизації. Зараз особливо важливим завданням для держави стає створення умов для післяприватизаційної підтримки підприємств, тобто пріоритет, який був визначений ще Державною програмою приватизації на 1994 рік.

Аналіз проведення "малої" приватизації на регіональному рівні показав, що процеси приватизації здійснювались уривчасто, неритмічно. Як видно на узагальнюючій діаграмі 2.1.4, кількість приватизованих підприємств з кожним роком зростала. Особливо чітко просліджується тенденція до зростання кількості приватизованих підприємств в Україні в 1994-1995рр. частково це зростання було зумовлене дією Постанови Верховної Ради "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її проведенням". Аналогічна ситуація і по Чернігівській області: Найбільше підприємств було приватизовано в 1995 р., але в порівнянні з Україною вцілому на Чернігівщині процес приватизації характеризується одними із найменших темпами проведення (графік 2.1.1).

В приватизаційному процесі на Чернігівщині переважають неконкурентні способи приватизації, отже особливого значення в таких умовах набуває оцінка майна.