Правове регулювання переміщення енергоносіїв

            КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

“Митне право України”

на тему:

“Правове регулювання переміщення енергоносіїв”

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ І. Особливості переміщення енергоносіїв трубопровідним транспортом

1.1.        Визначення термінології при переміщенні та митному оформленні енергоносіїв із застосуванням трубопровідного транспорту.

1.2.        Митний контроль нафти й нафтопродуктів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом

1.2.1.     Нормативна регламентація митного контролю нафти й нафтопродуктів

1.2.2.     Порядок здійснення митного контролю нафти й нафтопродуктів.

1.3.        Митний контроль природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом

1.3.1.     Правове регулювання митного контролю природного газу.

1.3.2.     Порядок здійснення митного контролю та митного оформлення природного газу.

1.3.3.     Особливості фактичного контролю природного газу.

Розділ ІІ. Особливості переміщення енергоносіїв лініями електропередач:

2.1. Нормативне регулювання митного контролю електроенергії

2.2. Митний контроль та митне оформлення електроенергії

2.2.1. Документальне оформлення результатів митного контролю.

2.2.2. Передача та обробка інформації.

Висновок.

Перелік використаних нормативно-правових актів та літератури.

Вступ

Економічна безпека будь-якої держави базується на максимальній автономії її діяльності із забезпечення стабільного функціонування національного господарства. Основоположною умовою цього стає забезпечення економіки різними видами ресурсів у достатньому обсягу. Одними із найважливіших і найнеобхідніших є енергетичні ресурси.

Дослідження переміщення енергоносіїв через митну територію України є дуже актуальним, зважаючи насамперед на експортний потенціал української енергетики, який зосереджений у можливостях транзиту енергоносіїв через територію України.

На жаль, у науці відсутні дослідження, пов’язані з цією проблематикою, увага науковців більше ґрунтується на економічній доцільності переміщення енергоносіїв.

У своїй роботі я розгляну правове регулювання переміщення таких енергоносіїв: нафти, нафтопродуктів, природного газу та електроенергії.

Зважаючи на особливості переміщення вищевказаних енергоносіїв метою даної роботи є:

ü   визначення термінології при переміщенні та митному оформленні енергоносіїв із застосуванням трубопровідного транспорту;

ü   з’ясування нормативної регламентації та порядку здійснення митного контролю нафти й нафтопродуктів;

ü   здійснення аналізу правового регулювання та порядку митного контролю та митного оформлення природного газу та дослідження особливостей фактичного контролю природного газу;

ü   розкриття особливостей переміщення енергоносіїв лініями електропередач шляхом визначення нормативне регулювання митного контролю електроенергії та дослідження здійснення митний контролю та митного оформлення електроенергії.

Розділ І. Особливості переміщення енергоносіїв трубопровідним транспортом

 

1.1.      Визначення термінології при переміщенні та митному оформленні енергоносіїв із застосуванням трубопровідного транспорту

 

Митний кодекс України від 11 липня 2001 року № 92-IV не містить визначення поняття “енергоносії”, лише у пункті 39, статті 1 зазначається, що електрична, теплова та інші види енергії входять до переліку товарів.[1]

З’ясовуючи загальне визначення поняття “енергоносії” звернемося до спільного листа № 05-203 від 26 травня 1994 Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України та Міністерства статистики України, який зазначає, що відповідно до прийнятих у міжнародній практиці стандартів, за методологією Європейської економічної комісії ООН, енергоносіями вважаються: кам’яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам’яно-вугільні брикети, кокс, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф’яні брикети, сира нафта, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні енергоресурси), електроенергія, теплоенергія (пара і гаряча вода).[2]

Але ми зосередимо свою увагу на визначенні термінології при переміщенні та митному оформленні енергоносіїв із застосуванням трубопровідного транспорту.

Трубопровідний транспорт – один із специфічних видів транспорту є складною мережею газо-, нафтопроводів та інших магістралей, якими транспортуються різноманітні продукти, їх експлуатація, утримання, ремонт, облік переміщуваних товарів, нарешті митний контроль та митне оформлення мають свої особливості та визначаються відповідними термінами, а саме:

ü   магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система, і до якого входить окремий трубопровід з усіма об’єктами і спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, а також інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;

ü   промислові трубопроводи - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо;

ü   технічний коридор - земельна ділянка, в межах якої прокладено систему трубопроводів і комунікацій;

-           виконавча зйомка - нанесення розташування об’єкта на план землекористування та на інші картографічні матеріали;

ü   діагностика - комплекс технічних заходів щодо визначення технічних параметрів трубопроводу;[3]

ü   загальна вантажна митна декларація (далі - ЗВМД) - заява, що містить відомості про товар, необхідні для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, мету його переміщення через митний кордон України тощо, і застосовується відповідно до актів законодавства щодо оформлення вантажних митних декларацій (ВМД);

ü   перевізники - суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють переміщення енергоносіїв трубопровідним транспортом та несуть відповідальність за їх збереження під час транспортування;

ü   фактичний контроль - комплекс заходів, спрямованих на визначення фактичних показників кількості та якості енергоносіїв, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом, за допомогою

перевірки показників приладів, проведення контрольних замірів, відбору проб енергоносіїв, отримання відомостей про їх обсяги.[4]

ü  ПЗП - приймально-здавальний пункт обліку енергоносіїв.

Підприємства, які транспортують енергоносії трубопровідним транспортом (далі - перевізники), переміщують їх по магістральних трубопроводах на підставі договорів, укладених ними з виробниками (вантажовідправниками) за чітко визначеним маршрутом, що є невід’ємною частиною таких договорів, та в який включаються усі ділянки відповідних підприємств перевізника.

Кожний маршрут включає початковий ПЗП, на якому здійснюється приймання енергоносіїв до транспортування від вантажовідправника та кінцевий ПЗП – пункт здачі енергоносіїв вантажоотримувачу.

Приймання (здача) енергоносіїв для транспортування здійснюється партіями, при цьому згідно з нормативною документацією, якою користуються перевізники, партією вважається кількість енергоносіїв, однорідних за показниками якості, що супроводжуються одним транспортним документом та направляються на один кінцевий ПЗП. Слід зазначити, що для декларування (митного оформлення) енергоносіїв, митні органи України користуються дещо іншим визначенням партії, а саме - як одна партія декларуються обсяги енергоносіїв, що переміщуються за одним маршрутним дорученням (маршрутною телетайпограмою), за одним зовнішньоекономічним договором (контрактом) та за одним актом приймання-передачі у строк, що не перевищує 30 діб з початку першої поставки.

На кожному маршруті транспортування енергоносіїв існують пункти обліку (ПО) енергоносіїв (ПЗП), на яких здійснюється облік кількості та якості переміщуваних енергоносіїв під час передачі їх між регіональними підприємствами перевізника або між перевізниками.

У процесі приймання (здачі) енергоносіїв перевізнику для транспортування або від перевізника під час доставки енергоносіїв вантажоотримувачу, визначається маса та показники фізико-хімічних властивостей відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів та складаються:

ü  акт приймання-передачі енергоносіїв (за підписами сторін, які здають та приймають);

ü  паспорт якості енергоносіїв (за підписом сторони, в лабораторії якої здійснюється визначення фізико-хімічних показників енергоносіїв).

Після підписання акту приймання-передачі енергоносії вважаються переданими між підприємствами перевізника або між перевізниками (наприклад, іноземним та українським), або між перевізником та вантажоотримувачем.

Під час обліку енергоносіїв, які переміщуються трубопровідним транспортом, слід розрізняти оперативний облік, що забезпечує нормальний режим експлуатації системи магістральних трубопроводів, та комерційний облік, необхідний для отримання об’єктивної документації - комерційної, бухгалтерської та облікової, яка використовується під час обліково-розрахункових операцій.

На прикладі наведених визначень можна зробити висновок про специфічність термінології, яка застосовується при переміщенні та митному оформленні енергоносіїв із застосуванням трубопровідного транспорту

Було б логічно, зважаючи на транзитний потенціал України помістити до Митного кодексу України від 11 липня 2001 року визначення поняття “енергоносії”. При великій наявності нормативно-правових актів, що регулюють, зокрема, переміщення та митне оформлення енергоносіїв із застосуванням трубопровідного транспорту відсутність такого визначення є незрозумілим.