Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про причини зникнення рослин у природі та шляхи їх збереження

6. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про причини зникнення рослин у природі та шляхи їх збереження.

—Чи можуть тварини жити без рослин? Що дають рослини тваринам?

—Чи може людина жити без рослин? Що дають рослини людям?

Без рослин на Землі не було б ні тварин, ні людей. Рослини виділяють у повітря кисень, яким дихають живі організми. Рослини дають тваринам і людям їжу. Серед рослин знаходять притулок і будують житло тварини. Та й людині важко обійтись без рослин у будівництві, адже багато чого роблять із дерева. Рослини дають людям сировину для виготовлення тканин (льон, бавовник), паперу (сосна, ялина), меблів (дуб, бук), ліків (полин, звіробій, подорожник, кропива) та неповторну красу лісів, луків, садів, полів.

Кількість людей на Землі зростає, а отже, зростає й потреба в рослинах. З усіх живих істот рослини найбільш беззахисні. Вони не можуть втекти від пожежі чи зловмисників, які їх нищать.

— Що ж загрожує рослинам?

Рослинам загрожує господарська діяльність людини, внаслідок якої міліють ріки, виснажується грунт, вирубуються ліси, забруднюється все навколо. Тому до рослин треба ставитись бережно, збільшувати їх кількість, дбати, щоб вони не зникли. У світі під загрозою зникнення перебуває майже 30 тисяч видів рослин. Деякі втрачені назавжди і ніколи не відновляться. В Україні нараховується більше 200 видів рідкісних і зникаючих рослин. Серед них: сон-трава велика, півонія вузьколиста, лілія лісова, нарцис вузьколистий, підсніжник звичайний, шафран Гейфеля, ковила волосиста, горицвіт весняний. Усі ці рослини перебувають під загрозою зникнення.

— Що потрібно робити, щоб зберегти і примножити рослинний світ?

Рідкісні рослини у нашій країні занесені до Червоної книги України. Ця книга— сигнал тривоги, попередження, про те, що цих рослин дуже мало, і вони потребують охорони. На ділянках, де ростуть рідкісні й зникаючі рослини, люди створюють заповідники. На території заповідників заборонені будь-які роботи, тут не можна вирубувати дерева, зривати рослини. За це згідно із Законами України передбачено покарання.

Але кожен із нас може допомогти у збереженні та примноженні рослинного світу. Адже бережного ставлення потребують всі без винятку рослини.

— Як діти можуть допомогти рослинам?

Діти також можуть внести свою часточку у справу збереження рослин. У першу чергу, бережно ставитись до рослин: не топтати і не зривати їх, не ламати гілки дерев і кущів, не забруднювати ліси і луки. Діти повинні допомагати дорослим у насадженні дерев і кущів. Якщо ви будете так ставитись до рослин, вони віддячать вам за це.

VIІ. Закріплення нового матеріалу.

1. Робота в зошиті із друкованою основою.

а) Колективне виконання завдань 1-2 (с. 42).

Назва рослини	В яких умовах росте	Як пристосувалось до виживання
Молодило	Там, де мало вологи	М’ясисті товсті листки

2. Доповни речення, використовуючи слова для довідок.

Для захисту від знищення пирій, осот, березка польова використовують__________; лобода, щириця, грицики____________; полин, чистотіл, жовтець - ______________; ожина, шипшина, глід___________; кропива – ________________.

Слова для довідок: колючки, жалкі волоски, велика кількість насіння, розмноження кореневищем, гіркий смак.

б) Самостійне виконання завдання на с. 43.

Підпиши назви рослин, занесених до Червоної книги України, і розфарбуй їх. Допоможуть тобі виконати завдання малюнки на обкладинці.

 

2. Розв'язання проблемної ситуації.

— На які квіти приємніше дивитись: на ті, що у вазі, чи на квіти на луці? Де квіти довше проживуть? Де дозріє насіння, з якого виростуть нові рослини?

У вазі квіти швидко гинуть, а на луках вони будуть довго радувати людей своєю красою. На зірваній рослині не утвориться насіння.

VIIІ. Підсумок уроку.

1. Бесіда репродуктивна фронтальна.

—Що є довкіллям рослини?

—Які ознаки допомагають рослинам виживати у різних умовах довкілля?

—Які ознаки допомагають рослинам захищатися від знищення?

—Як потрібно ставитися до рослин?

ІХ. Пояснення домашнього завдання.

1. Розповідь вчителя фронтальна.

Опрацювати статті у підручнику на с. 126-131. Дати відповіді на запитання після статей. Підготуватися до контролю навчальних досягнень за темою «Зелене диво Землі».

Перш ніж користуватися бесідою, учитель повинен визначити, які знання школярі засвоїли, які з них будуть опорними під час виведення нового правила чи закономірності, дібрати відповідний матеріал для спостереження і організації пошуку, врахувати можливості дітей даного класу для участі в евристичній бесіді, продумати зміст, логіку і послідовність запитань.

У процесі бесіди учитель повинен сам спланувати етапи розв'язування проблеми, а учень осмислити проблему і за пропозицією вчителя взяти участь у виконанні окремих її етапів. Отже, учитель формулює запитання і визначає їх послідовність, стежить за відповідями учнів, уточнює їх, підводить підсумки бесіди і формулює висновки діалогу з школярами. Учні вникають у запитання, пригадують потрібний для відповідей матеріал, відповідають на запитання, осмислюють висновки та узагальнення. Якщо за допомогою бесіди вчитель підводить учнів до самостійних висновків, то таку бесіду називають евристичною.

Запитання до учнів треба ставити таким чином, щоб вони збуджували думку, самостійне мислення, спонукали до відповіді. Конкретні, точні, чіткі запитання дають змогу проводити бесіду послідовно, логічно пов'язувати в окремі частини програмний матеріал. Провести жваву, насичену навчальним матеріалом, логічну, цікаву для дітей бесіду нелегко, особливо для молодого вчителя. Запитання, відповіді на які розкривають повністю зміст прочитаного, не так легко поставити, як може здатися на перший погляд, і наставнику слід спершу самому засвоїти зміст статті і підготувати запитання до неї. Спочатку краще попередньо навіть записувати ці запитання.

Запитання повинні бути:

•     точними, без зайвих слів;

•     логічно пов’язані між собою;

•     не повинні підказувати відповідь;

•     недоцільно ставити запитання, які потребують складних і довгих відповідей;

•     не треба ставити запитання, на які можна дати тільки короткі відповіді: «так» чи «ні»;

•     запитання в кінці бесіди повинні привести до відповідного висновку.

Вимоги щодо проведення евристичної бесіди:

•     щоб залучити всіх учнів до роботи під час бесіди вчителю слід використовувати:

а) індивідуальні форми проведення бесіди передбачають постановку запитання окремому учню за умови, що дане запитання повинне бути об’ємне;

б) фронтальні форми проведення бесіди передбачають постановку запитання до всього класу, але відповідає один учень. Запитання повинні бути більш конкретизованими.

•     Відповіді на запитання повинні бути повними і чіткими.

•     Робота слуху повинна поєднуватися з органом зору, з огляду на це вважається за необхідне враховувати результативне дослідження Л. Занкова з проблеми сполучення слова і наочності у навчанні.

На основі аналізу організації сприймання учнів Л.В.Занков виділив такі його форми:

I форма. За допомогою слова вчитель керує спостереженнями учнів, які набувають знання безпосередньо із спостережень.

II форма. За допомогою слова після сприймання об’єкта на основі вже сформованого досвіду вчитель підводить дітей до осмислення і формулювання таких зв’язків у явищах, які не виявляються під час спостережень.

III форма.Основну інформацію учні засвоюють зі слів учителя, наочність відіграє допоміжну, ілюстративну роль.

IV форма.Спираючись на спостереження учнів за об’єктом, учитель повідомляє про такі зв’язки між явищами, які безпосередньо сприймати неможливо, або робить висновки й узагальнення.

V форма.За допомогою слова або наочності вчитель інструктує відносно дій чи способів дій, які треба виконати.

VI форма.За допомогою слова вчитель характеризує способи діяльності, які учні повинні знати і показом супроводить інструктаж [32].

Залежно від завдань, поставлених на уроці, ефективними є такі форми поєднання слова і наочності: якщо учнів треба ознайомити із зовнішніми ознаками предмета, доцільно використати І, але не III форму; для встановлення зв’язків і взаємозалежностей між явищами слід обрати II, але не IV; для досягнення міцності засвоєння знань найефективнішими є І і II форми.

На підсумковому етапі дослідження шляхом повторного опитування (анкетування) нами було виявлено ефективність запропонованої експериментальної системи. Дослідження було проведено на базі експериментальних шкіл м. Тернополя і області, виконувало роботу 90 учнів.

На запитання: ”В чому Ви вбачаєте шляхи поліпшення розвивального потенціалу бесіди?” ми отримали результати, які представлені на малюнку 1.1.

Малюнок 1.1.

Згідно з отриманими результатами шляхи поліпшення розвивального потенціалу бесіди, опитувані, вважають у доступній формі формулювання запитань. Так вважає 57% анкетованих, що становить більшість опитаних.

Отже, проблемою питання щодо застосування бесіди у навчальному процесі початкової школи є: недостатньо матеріалу, не розуміння дидактичного потенціалу бесіди, невміння доцільно побудувати мікроструктуру і знайти в ній місце для бесіди тощо.

Основним критерієм ефективності проведеного дослідження (опитування школярів) стали показники сформованості пізнавальних інтересів учнів, на основі яких ми виділили 4 рівні (за Г. Щукіною):

1.   низький - пізнавальний інтерес має ситуативний характер і зникає відразу, як тільки перестає діяти подразник (проявляється у міміці і пантоміміці учня);

2.   середній - пізнавальний інтерес пов'язаний із зовнішніми ознаками об'єкту пізнання (учні дають запитання типу „Що це?");

3.   високий - пізнавальний інтерес пов'язаний із з’ясуванням причинно-наслідкових зв'язків, які пояснюють суть об'єкту пізнання (учні дають запитання типу „Чому?”, „Як?”);

4.   дуже високий - пізнавальний інтерес пов'язаний із прагненням учня поділитися одержаними знаннями зі своїми товаришами (самостійно шукає додаткову інформацію і у спілкуванні прагне познайомити з нею своїх товаришів).

Узагальнення одержаних даних представлено у систематизуючій таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

Порівняльний аналіз динаміки рівня пізнавальної активності молодших школярів у процесі експериментальної роботи.

Рівні сформованості пізнавального інтересу	На початку експерименту		Наприкінці експерименту
	Контрольний	Експериментал.	Контрольний	Експериментал.
Дуже високий	24%	22%	35%	40%
Високий	47%	45%	43%	50%
Середній	30%	29%	25%	10%
Низький	8%	10%	6%	1%

Порівняльний аналіз результатів на початку та наприкінці дослідження дозволяє зробити висновок, що підтверджує припущення про те, що впроваджувана система умов організації навчання стимулює пізнавальну активність учнів на уроці та підвищує їх інтерес до тих навчальних предметів, на яких вона доцільно використовується.

Як показали спостереження, учні почали давати вчителеві більше додаткових запитань, з'ясовуючи незрозуміле, активніше захищати власну думку, наводити на її захист аргументи, докази, користуватися здобутими знаннями, ділитись своїми знаннями з іншими.

Таким чином підтверджується гіпотеза нашого дослідження.

Гіпотеза дослідження - ефективність використання у початковій школі бесіди як методу навчання підвищиться за таких дидактичних умов: оптимальне використання бесіди у структурі уроку; доцільне формулювання запитань у змісті бесіди; поступове наростання складності запитань; забезпечення емоційно-позитивного фону бесіди як методу навчання.

Висновки

Історія розвитку методів навчання свідчить про те, що педагогічна наука постійно поновлює методи навчання, модернізує їх та прагне відповідати потребам суспільства.

Проаналізувавши педагогічну, психологічну та методичну літературу, що розкриває сутність поняття „метод навчання”, ми прийшли до висновку, що метод - це спосіб або система прийомів для досягнення певної мети. Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності вчителя і учнів, діяльності направленої на розв’язання навчальних завдань, виховання і розвитку в процесі навчання [33]. Методу властиві ознаки цілеспрямованої діяльності та ознака відрегульованої за певним принципом діяльності, що являє собою систему прийомів.

Метод навчання доцільно розглядати як спосіб взаємопов'язаної практичної діяльності вчителів та учнів, спрямовані на досягнення поставлених навчально-виховних завдань. Відзначаючи керівну роль вчителя в навчанні, можна визначити методи як спосіб керування пізнавальною діяльністю учнів.

Питання класифікації методів не розв'язане сучасною наукою остаточно. Існує цілий ряд систем, що виникали протягом історії педагогічної науки.

Словесні методи навчання були виділені на початку XX століття на противагу наочним та практичним методам. Такий спосіб класифікації прийнято називати за джерелами знань

За Ю. Бабанським, самі словесні методи і прийоми стають все більш різноманітними.

Наголошуємо на основних вимогах, що ставляться до словесних методів навчання:

•     Ясності, чіткості і дохідливості, що сприятиме міцному засвоєнню знань, створенню необхідної основи для правильних узагальнень і висновків.

•     Образності, емоційності і правильності мови вчителя, що полегшує процес сприйняття і осмислення матеріалу, що вивчається, що викликає інтерес і привертає увагу учнів, діє не тільки на розум, але і на їх відчуття.

•     Врахування вікових особливостей учнів, що передбачає поступове ускладнення усного викладу матеріалу вчителем на наступних етапах навчання і розвиток абстрактного мислення школярів.

•     При всіх видах усного викладу знань слід прагнути поєднання їх з іншими методами (застосовуючи у ході викладу демонстрації, досліди, ілюстрації, вправи і тощо).

•     Забезпеченню максимальної активності учнів (шляхом попереднього ознайомлення дітей з темою, короткого розкриття мети і плану викладу, інсценівок в ході викладу, проблемного характеру викладу, постановки в ході викладу питань, що примушують працювати думку школяра).

Найефективнішим при опрацюванні нового матеріалу є поєднання методів пояснення і бесіди. У ході бесіди вчитель, спираючись на раніше набуті знання, підводить учнів до нового матеріалу, детально пояснює його й показує прийоми використання теоретичних знань у практичній діяльності.

У початковій школі існують передумови використання евристичного підходу. Найбільш вживаним методом, що лежить в основі евристичного підходу, є евристична бесіда. Нею слід користуватися тоді, коли в учнів є попередні знання, спираючись на які на основі спостереження за мовним матеріалом, діти більш чи менш самостійно можуть прийти до узагальнення, зробити потрібний висновок.

У процесі бесіди учитель повинен сам спланувати етапи розв'язування проблеми, а учень осмислити проблему і за пропозицією вчителя взяти участь у виконанні окремих її етапів.

Правильність відповідей у будь-якій бесіді залежить від повноцінності запитань, що визначається такими показниками; логічна послідовність, чіткість, просте коротке формулювання, завдяки чому всі учні правильно розуміють запитання; зв'язок кожного запитання з попередніми і темою бесіди в цілому; змістовність запитання його точність, однозначність за змістом і формою.

На підсумковому етапі експериментального дослідження шляхом повторного опитування (анкетування) нами було виявлено ефективність запропонованої експериментальної системи.

Основним критерієм ефективності проведеного дослідження (опитування школярів) стали показники сформованості пізнавальних інтересів учнів, на основі яких ми виділили 4 рівні (за Г.Щукіною).

Результати експериментальної роботи підтверджують, що ефективність використання у початковій школі бесіди як методу навчання підвищиться за таких дидактичних умов: оптимальне використання бесіди у структурі уроку; доцільне формулювання запитань у змісті бесіди; поступове наростання складності запитань; забезпечення емоційно-позитивного фону бесіди як методу навчання.

Список використаних джерел

1.      Агальянова Н. Образотворче мистецтво: стан і проблеми вивчення // Рідна школа. - 2001. - №1. - С. 53.

2.      Алексюк А.М. Взаємодія форм організації і методів навчання // Рад. школа. - 1983. - №7. - С. 8-15.

3.      Алексюк А.М. Ефективність методів навчання на уроці. К.: Радянська школа, 1965. – 234 с.

4.      Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Радянська школа, 1981. - 206 с.

5.      Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. – К.: Радянська школа, 1973. – 263 с.

6.      Алексюк А.М. Методи навчання і методи учіння. - К.: Радянська школа, 1980. – 248 с.

7.      Алексюк А.М., Катушонок Т.А. Єдність змісту і методів навчання // Педагогіка. - К., 1986. - Вип. 25. - С. 13-16.

8.      Антоненко Р.Г. Навчальна бесіда у розвитку творчого мислення учнів // Вивчаємо українську мову та літературу. – К., 2004. - №14. – С. 2 – 3.

9.      Асахова В.М. Нові методи навчання // Освіта України. – 1998. – 29 квітня. – С. 7 – 84.

10.   Аушев Г.М. и др. Специфика методов обучения в малокомплектной школе. – М., 1989. – 269 с.

11.   Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.

12.   Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. - М.: Педагогика, 1977. – 325 с.

13.   Бадаев А.А. Активные методы обучения. – М.: Профиздат, 1986. – 217 с.

14.   Байбара Т.М. Методика навчання природознавства у початкових класах. -К.,1998.

15.   Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови. - К.: Освіта, 1995. – 185 с.

16.   Богуш А.М., Смовська О.І. Етичні бесіди в 1-3 класах. – К.: Радянська школа, 1981. – 135 с.

17.   Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Радянська школа, 1981. – 241 с.

18.   Вашуленко М.С. Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах. - К.: Освіта, 1991. – 254с.

19.   Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. – 415 с.

20.   Голант Е.Я. Методы обучения в советской школе. – М.: Учпедшз, 1957. – 152 с.

21.   Грощенко В.Г. Степанов И.А. Методика преподавания природоведения. - М.,1984. – 265 с.

22.   Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

23.   Данилова Е. Психологическая беседа как основной метод получения информации о ребенке.//Воспитание школьников. – 2005. – №10. – С.51–58.

24.   Делікатний К.Г. Роль запитань учителя в активізації учнів на уроці. – К.: Радянська школа, 1964. – 103 с.

25.   Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. – К.: Педагогика, 1987. – 351 с.

26.   Дидактика средней школы. Некоторые проблемы современной дидактики / Под ред. М.Н. Скаткина. – М.: Просвещение, 1982. – 329 с.

27.   Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови. - К., 1992. – 169 с.

28.   Жижко Т. Методи навчання – передумова інтелектуального розвитку особистості // Рідна школа. – 2002. - № 6. – С. 72 – 73.

29.   Задесенець М.П. Вікові особливості розвитку та виховання дітей. – К.: Радянська школа, 1973. – 150 с.

30. Закону України „Про освіту” // www.osvita.org.ua.

31.   Занков Л.В. О предмете и методах дидактических исследований. – М.: Педагогика, 1962. – 148 с.

32.   Занков Л.В. Сочетание слова учителя и средств наглядности в обучении. – М.: Просвещение, 1958. – 248 с.

33.   Казанский М.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). - М.: Просвещение, 1978. – 224 с.

34.   Калініна Е. Інтегровані уроки з образотворчого мистецтва // Початкова школа. - 2002. - №2. - С. 37-38.

35.   Каневська Н.Г. Підготовка учнів до евристичної бесіди // Початкова школа. – 1982. – №.- С. 59 – 64.

36.   Кірпота Н. Проблема поєднання словесних методів у початковій школі // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка: Педагогічні науки. – Кіровоград. – 2002. – Вип. 45. - Ч. І. – С. 144 – 149.

37.   Ковалева Г.Е. Методика формирования й развития природоведческих понятий в 4 классе. - Л., 1975. – 175 с.

38.   Король А. Традиційні та нетрадиційні методи навчання у розвитку творчої особистості // Рідна школа. - 2000. - № 12. - С. 29-30.

39.   Король Я.А. Формування практичних умінь і навичок на уроках математики. - Тернопіль, 2000. – 158 с.

40.   Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. - К.: Радянська школа, 1989. – 475 с.

41.   Кравець В. Історія класичної та зарубіжної педагогіки та шкільництва. Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. – Тернопіль, 1996. – 436 с.

42.   Крикун М. Роль слова в розвитку зв’язного мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 2004. - № 9. – С. 28 – 35.

43.   Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школы. - М.: Просвещение, 1976. – 268 с.

44.   Кутенко Л.О. Особливості роботи над словом // Початкова школа. – 1990. - № 12. – С. 17 – 20.

45.   Лемберг Р.Г. Методы обучения в школе. – Алма – Ата, 1958. – 94 с.

46.   Лернер И.Я. Дидактическая система методов обучения. - М.: Знание, 1976. – 64 с.

47.   Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.

48.   Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. - К.: Радянська школа, 1990. – 235 с.

49.   Майхрук М. та ін. Уроки природознавства у 4 (3) класі. - Тернопіль, 2001. – 145 с.

50.   Мальваний Ю.І. Форми навчання в школі. – К.: Освіта, 1992. – 86 с.

51.   Методы обучения в современной школе / Под ред. Н. Кудряшева. – М.: Просвещение, 1983. – 192 с.

52.   Нарочна Л.К. та ін. Методика викладання природознавства. - К.: Радянська школа, 1990. – 389 с.

53.   Нові технології навчання: Наук.-метод. зб./ Кол. авт. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. – Вип. 36. – 321 с.

54.   Оконь В. Введения в общую дидактику. – М.: Высшая школа, 1990. – 382с.

55.   Олійник Г.А. Виразне читання в початкових класах. - Тернопіль, 2001. – 169с.

56.   Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР (1917 - 1941) / Под ред. Ф.Г. Паночина, М.Н. Колмаковой, З. И. Равкина. – М.: Педагогика, 1987. – 248 с.

57.   Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР (1941 - 1961) / Под ред. Ф.Г. Паночина, М.Н. Колмаковой, З. И. Равкина. – М.: Педагогика, 1988. – 272 с.

58.   Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР (1961 - 1986) / Под ред. Ф.Г. Паночина, М.Н. Колмаковой, З. И. Равкина. – М.: Педагогика, 1987. – 416 с.

59.   Паламарчук В.І. Проблема поєднання слова і наочності у сучасній дидактиці // Педагогіка. - К., 1986. - Вип. 25. - С. 20-24.

60.   Педагогика: педагогические теории, системы, технологии / Под ред. С.А. Смирнова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Издательский центр «Академия», 1999. – 512 с.

61.   Пометун О. Активні й інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять // Шлях освіти. – 2004. – С. 10 – 14.

62.   Рагозіна В. Особливості методики розвитку творчих здібностей молодших школярів//Мистецтво та освіта. — 1997.—№2.—С. 5-8.

63.   Рябцева С.Л. Диалог за партой: Кн. для учителя. - М.: Просвищение, 1989. – 96 с.

64.   Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Генеза, 1999. – 368 с.

65.   Савченко О.Я. Урок у початкових класах. - К., 1993. – 123 с.

66.   Савченко О.Я. Функції і структура методів навчання / За ред. В.О. Онищука. – К.: Радянська школа, 1979. – 240 с.

67.   Саранцев Г.И. Метод обучения как категория методики преподавания // Педагогика. - 1998. – Т. 1. – С. 28 – 34.

68.   Сборник методик для диагностики педагогических способностей, умений, качеств, интересов личности, психических состояний /Сост.: И.М. Богданова, Н.И. Дидусь, Ф.И. Казанжи, З.Н. Курлянд, Г.Л. Нагорная и др. – Одесса, 1991. – 142 с.

69.   Словесные методы обучения / Бабанский Ю. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. - М.: Просвещение, 1986. – 238с.

70.   Сохор А.М. Объяснения в процессе обучение: Элементы дидактической концепции. – М.: Педагогика, 1988. – 128 с.

71.   Страчар Е. Система і методи керівництва навчальним процесом. – К.:Радянська школа, 1982. – 295 с.

72.   Стрекозин В.П. Актуальные проблемы начального обучения. – М.: Знание, 1976. – 279 с.

73.   Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека. – К.: Радянська школа, 1975. – 232 с.

74.   Ушинський К.Д. Рідне слово: Книжка для тих, хто навчає / Вибр. тв.: У 2 т. – Т. 2. – С. 290.

75.   Функції і структура методів навчання / За ред. В.О. Онищука. – К.: Радянська школа, 1979. – 159 с.

76.   Шаповаленко С.Г. Вопросы теории методов обучения в средней школе. - М.: Просвещение, 1967. – 147 с.

77.   Щукина Г.И. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении. – М.: Педагогика, 1984. – 238 с.

78.   Эсипов Б.П. Основы дидактики. - М.: Просвещение, 1967. – 415 с.

Додатки

Додаток А.1

Таблиця 1

Порівняльні можливості різних методів навчання

Методи навчання	Задачі, які розв’язуються в процесі навчання								Необхідний темп навчання
	Формування				Розвиток
	теоретичних знань	фактичних знань	практичних і трудових умінь	абстрактного мислення	наочно-образногого мислення	самостійності мислення	пам’яті	мовлення
Робота під керівництвом вчителя Самостійна робота	+! +	+ +!	+ +!	+ +	+ +	+ +!	+ +!	+ +	Швидкий Середній
Репродуктивні Проблемно-пошукові	+ +!	+! +	+! -	+ +!	+! -	- +!	+! +	+ +!	Швидкий Повільний
Індуктивні Дедуктивні	+ +!	+! +	+! -	+ +!	+! +	+ +	+ +	- +	Повільний Швидкий
Словесні Наочні Практичні	+! - -	+! + +	- + +!	+! - -	- +! +	- + +!	+ +! +	+! - -	Швидкий Середній Середній

Позначки:

+! – використовувати дуже ефективно.

+ - в цілому розв’язує дану задачу.

- - розв’язує дану задачу менш ефективно, ніж інші методи цієї групи.

Додаток А.2

Класифікація загальних методів навчання (за Ю. Бабанським):

І група методів – методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

Словесні Наочні Практичні	Індуктивні Дедуктивні	Репродуктивні Творчі Проблемно-пошукові	Методи самостійної роботи вдома та роботи під керівництвом викладача
За джерелом	За логікою	За мисленням	За ступенем керівництва

 

ІІ група методів – методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

Методи стимулювання й мотивації інтересу до навчання			Методи стимулювання та мотивації обов’язку й відповідальності щодо навчання
Створення ситуації інтересу до навчання	Пізнавальні ігри	Навчальні дискусії	Роз’яснення мети вивчення предмету	Заохочення і покарання

 

III група методів – методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Методи усного контролю, самоконтролю, взаємоконтролю	Методи письмового контролю, самоконтролю, взаємоконтролю		Методи лабораторно-практичного контролю, самоконтролю, взаємоконтролю
Методи комплексного контролю, самоконтролю, взаємоконтролю		Методи комп’ютерного (машинного) контролю, самоконтролю, взаємоконтролю

 

IV група методів – бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

Додаток А.3

Принципи класифікації методів навчання (за А.М. Алексюком):

На основі зовнішніх форм прояву методів навчання	·           словесні ·           наочні ·           практичні
На основі внутрішньої психологічної сторони	·           пояснювально-ілюстративні ·           репродуктивні ·           проблемні ·           частково-пошукові ·           дослідницькі
На основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань учнями	·           аналіз і синтез порівняння ·           індукція та дедукція
Методи творчо-перетворювальної роботи вчителя з керування учінням і самоосвітою	·           під безпосереднім керівництвом вчителя ·           самостійна робота учнів
Бінарні методи навчання

Додаток А.4

Бінарна система методів навчання (за А.М. Алексюком)

Джерела знань учнів	Зовнішні форми прояву методів навчання	Внутрішні рівні пізнавальної самостійності учнів
		Інформаційно-догматичний	Пояснювально-ілюстративний	Проблемний (або аналітичний)	Евристичний	Дослідницький
Навчальна діяльність, здійснюється в словесній, слуховій формі обміну інформацією між учнем і вчителем	Словесна	Словесно-інформаційний метод	Словесно-пояснювальний метод	Словесно-проблемний метод	Словесно-евристичний метод	Словесно- дослідницький метод
Навчальна діяльність, здійснюється у вигляді зорово-слухової форми показу інформації з допомогою наочності	Наочна	Наочно-інформаційний метод	Наочно-пояснювальний метод	Наочно-проблемний метод	Наочно-евристичний метод	Наочно-дослідницький метод
Навчально-практична діяльність учнів під керівництвом вчителя	Практична	Практично-інформаційний метод	Практично-пояснювальний метод	Практично-проблемний метод	Практично-евристичний метод	Практично-дослідницький метод

Додаток А.5

 

Схема раціонального застосування різних методів навчання (за Ю. Бабанським)

У яких випадках раціонально застосовувати	Словесні методи	Наочні методи	Практичні методи	Репродук-тивні методи	Пошукові методи	Індуктивні методи	Дедуктивні методи	Види самостійної роботи
1. При розв’язанні яких завдань цей метод застосовується особливо ефективно.	При формуванні теоретичних та фактичних знань.	Для розвитку спостереж-ливості, підвищення уваги до питань, що вивчаються	Для розвитку практичних умінь та навичок.	Для формування знань і навичок.	Для розвитку самостійності мислення, дослідницьких умінь, творчого підходу до справи.	Для розвитку умінь узагальню-вати, здійснювати індуктивні умовисновки.	Для розвитку уміння здійснювати дедуктивні умовисновки і розвитку уміння аналізувати.	Для розвитку самостійності у навчальній діяльності, формування навичок учбової праці.
2. При якому змісті навчального матеріалу особливо раціонально застосовувати цей метод.	Коли матеріал має теоретико-інформаційний характер.	Коли зміст навчально-го матеріалу може бути представле-ний засобами наочності.	Коли зміст теми включає практичні вправи, проведення дослідів, виконання трудових завдань.	Коли зміст за складний або дуже простий.	Коли зміст матеріалу має середній рівень складності.	Коли зміст викладено у підручнику індуктивно або його особливо раціонально викласти таким чином.	Коли зміст теми викладено у підручнику дедуктивно або його доцільно викласти таким шляхом.	Коли матеріал доступний для самостійного вивчення.
3. При яких особливостях учнів раціонально використовувати.	Коли учні готові до засвоєння словесної інформації.	Коли наочні посібники доступні учням даного класу.	Коли учні готові до виконання практичних завдань.	Коли учні ще не готові до проблем-ного вивчення цієї теми.	Коли учні підготовлені до проблемно-го вивчення цієї теми.	Коли учні підготовлені до індуктивних міркувань, а дедуктивні міркування для них ще малодоступні.	Коли учні підготовлені до дедуктивних міркувань.	Коли учні до самостійного вивчення даної теми.
4. Які можливості повинен мати вчитель для використання даного методу.	Коли вчитель володіє цим методом краще, ніж іншими.	Коли у вчителя є необхідні наочні посібники або він може виготовити їх самостійно.	Коли у вчителя є навчально – методичні посібники, дидактичні матеріали для організації практичної діяльності.	Коли вчитель не має часу для проблем-ного вивчення даної теми.	Коли вчитель має час для проблемного вивчення теми і добре володіє пошуковими методами навчання.	Коли вчитель володіє індуктивними методами навчання.	Коли вчитель володіє дедуктивними методами навчання.	Коли є дидактичні матеріали для самостійної роботи і час на їх виконання.

Додаток Б.1

 

Анкета для вчителів та студентів

1.         Освіта (необхідне підкресліть):

неповна вища освіта; повна вища освіта; середня спеціальна освіта; спеціальна освіта.

2.         Тип навчального закладу, який закінчили (необхідне підкресліть):

університет; технікум; училище; коледж.

3. В якому класі Ви працюєте (проходили практику):

а) 1 клас;

б) 2 клас;

в) 3 клас;

г) 4 клас.

4. До використання яких методів навчання Ви вважаєте себе більш підготовленими?

а) Словесних;

б) практичних;

в) наочних.

5. Поставте знаки „+” у запропонованій таблиці, якщо вважаєте за доцільне надавати перевагу словесним методам навчання на даних етапах уроку з даних предметів:

Етапи уроку:	Читання	Я і Україна
Організаційна частина.
Перевірка домашнього завдання.
Перевірка раніше засвоєних знань.
Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завдань уроку.
Сприймання та усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.
Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
Підсумок уроку.
Домашнє завдання.

6. За яких умов Ви використовуєте бесіду на уроці?

а) Формування теоретичних знань;

б) формування фактичних знань;

в) формування практичних і трудових умінь;

г) формування абстрактного мислення;

ґ) розвиток наочно-образного мислення;

д) розвиток самостійності мислення;

е) розвиток пам’яті;

є) розвиток мовлення.

7. Якому методу навчання, що належить до групи словесних методів, Ви надаєте перевагу?

а) Розповідь;

б) бесіда;

в) робота з книжкою;

г) словникова робота;

ґ) драматизація.

8. Які прийоми вдосконалення бесіди на уроці Ви використовуєте?

а) Використовую цікавинки;

б) залучаю дітей до відповідей на доступні для них запитання;

в) використовую чітку систему запитань, які дозволяють досягнути поставленої мети;

г) ставлю додаткові запитання;

ґ) залучаю до постановки запитань самих дітей;

д) переважно використовую бесіду після постановки проблемних запитань;

е) планую попередню дослідницьку діяльність учнів перед використанням бесіди.

9. В чому Ви вбачаєте шляхи поліпшення розвивального потенціалу пояснювальної бесіди?

а) Відповідність віковим особливостям дітей;

б) логіка викладу запитань;

в) доступна форма формулювання запитань;

г) використання словосполучень типу: згадайте, ви звичайно знаєте, ви бачили...;

ґ) ваш варіант ________________________________________________.

10. Поставте знак „+” у запропонованій таблиці у разі, якщо дана характеристика відповідає даному типу бесіди:

	Характер діяльності учнів				Характер діяльності вчителя			Зміст інформації, яка повідомляється
	Пасивне слухання	Активне слухання	Участь у діалозі або полілозі	Самостійний пошук додаткової інформації	Повідомлення у готовому вигляді	Часткове залучення учнів до пошукової діяльності	Організація самостійної мислительної діяльності	Частково відома учням	Не відома учням	Інформація, яка спонукає до самостійного аналізу і пошуку висновків
Пояснювальна бесіда
Проблемна бесіда

11. Які додаткові матеріали при підготовці до бесіди на уроках читання і Я і Україна використовуєте (поставте у запропонованій таблиці знаки „+”):

Додаткові матеріали	Читання	Я і Україна
Готові методичні матеріали
Самостійно розроблені матеріали
Художня література
Додаткова література
Власний досвід
Теле-, радіопередачі
Енциклопедії

Додаток Б.2

Визначення емпатійності в умінні спілкуватися

Для педагога важлива здатність в конфліктних ситуаціях емоційно відгукуватися на те, що відбувається з дитиною, пережити його становище і на основі цього зрозуміти і допомогти. Визначення рівня розвитку цієї здатності допоможе в самовихованні професійно значущих якостей.

Опитувальник емпатійних тенденцій А.Меграб’яна і Н.Енштейна. Інструкція. Опитувальник містить 33 твердження, прочитайте їх і пригадайте, як Ви реагуєте, як Ви вважаєте, що переживаєте, як поводитеся в описаних ситуаціях. Якщо частіше, як правило так, як у твердженні, то пишіть "так" (+), якщо інакше - "ні" - (-).

1. Мене засмучує, коли я бачу, що хтось незнайомий мені відчуває себе серед людей самотньо.

2. Люди перебільшують сприйнятливість тварин і їх здатність відчувати.

3. Мені неприємно, коли люди відкрито проявляють свої почуття.

4.  Мене дратує в нещасних людях те, що вони завжди себе жаліють.

5.  Я починаю нервуватися, коли будь-хто поряд зі мною починає нервуватися.

6.  Я вважаю, що плакати від щастя це по - дурному.

7.  Я приймаю близько до серця проблеми моїх друзів.

8.  Іноді пісні про любов зачіпають мене.

9.  Я дуже хвилююся, якщо повинен повідомити людям неприємну для них новину.

10.На мій настрій сильно впливають оточуючі люди.

11.Більшість іноземців, яких я зустрічала, здавалися мені холодними і неемоційними.

12.Я б віддала перевагу професії пов'язаній із спілкуванням з людьми.

13.Я не дуже турбуюся, якщо мій друг діє необдумано.

14.Я люблю спостерігати, як люди отримують подарунки.

15.Самотні люди часто недоброзичливі.

16.Я турбуюся, якщо бачу людину, що плаче.

17.Слухаючи деякі пісні, я відчуваю себе щасливим.

18.Коли я читаю будь-який роман, то я так переживаю, нібито це все відбувається насправді.

19.Я серджуся, коли бачу, що до кого-небудь погано звертаються.

20.Я можу залишатися спокійним, навіть якщо всі навколо мене хвилюються.

21.Якщо мій друг починає обговорювати зі мною свої проблеми, я прагну перевести розмову на іншу тему.

22.Коли я буваю в кіно, мене іноді дивує як багато людей навколо зітхають і плачуть.

23.Чужий сміх не заражає мене.

24.Коли я приймаю рішення, почуття інших людей на нього, як правило, не впливають.

25.Я втрачаю душевну рівновагу, якщо оточуючі чимось пригноблені.

26.Мені важко бачити, як люди легко засмучуються через дурниці.

27.Я дуже турбуюся, коли бачу страждання тварин.

28.Трохи по-дурному переживати те, що відбувається в кіно або книзі.

29.Я дуже турбуюся, коли бачу безпорадних старих людей.

30.Чужі сльози викликають у мене швидше роздратування, ніж співчуття.

31.Я дуже переживаю, коли дивлюся фільми.

32.Я часто помічаю, що можу залишатися байдужим до хвилювання довкола.

33.Маленькие діти іноді плачуть без видимих причин.

Обробка даних. Індекс емпатійності виходить шляхом підрахунку кількості відповідей, співпадаючих з ключем.

Ключ "так" (+) - 1, 5, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 17, 18, 19, 25, 26, 27, 29, 31;

"ні"(-) - 2, 3, 4, 6, 11, 13, 15, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 30, 32, 33.

Підраховується число збігів за ключем (як "так", так і збігів "ні"). Розглядається дріб виду , де X - загальне число збігів (сума збігів "так", "ні"). Одержане число дає значення індексу емпатійності. Чим воно ближче до I, тим вищий цей індекс, тим краще для вчителя.

Опитувальник застосовується для визначення емоційної чуйності людини до переживань людей і тварин. Опитувальником вимірюється раннє виявлення людиною емпатії, тобто результати опитувальника характеризують загальну емпатійну установку, а не конкретну емоційну чуйність.

Уміння спілкуватися яскраво виявляється в конфліктних ситуаціях, які також розкривають загальну спрямованість людини в спілкуванні. Для виявлення цих особливостей використовується опитувальник К.Томаса (додаток Б.3).

Додаток Б.3

Опитувальник К. Томаса

1.А. Іноді я даю можливість іншим узяти на себе відповідальність за розв’язання складного питання.

В. Перш, ніж обговорювати те, в чому ми розходимося, я прагну звернути увагу на те, в чому обидва згодні.

2.А. Я прагну дізнатися компромісне розв’язання.

Б. Я намагаюся улагодити конфлікт з урахуванням всіх інтересів іншої людини і моїх власних.

3.А. Звичайно я настирливо прагну добитися свого.

Б. Інколи я жертвую своїм власним інтересом ради інтересів іншої людини.