Програма реформ

1.5 Програма реформ

Особливо державний і політичний талант Івана Грозного розкривають реформи 50-их років XVI століття. Важливою рисою політичної історії Руської держави цього періоду були багато численні реформи, спрямовані на подальший розвиток і зміцнення Руської централізованої держави.

Загальною рисою реформ 50-их років є їхня антибоярська спрямованість. Проголошуючи їх, уряд Івана Грозного змальовував їх як заходи, мета яких полягала в тому, щоб ліквідувати наслідки боярського правління і зміцнити економічні і політичні позиції тих соціальних груп, чиї інтереси він (уряд) виражав і на які спирались в своїй роботі – дворян, поміщиків, верхівку посада. При цьому є підстави стверджувати про наявність в уряду цілого плану реформ, який охоплював широке коло питань внутрішньої політики і включали в себе заходи в області землевпорядкування, фінансів, і в кінці кінців, в церкві.

Вихідним моментом в проведенні реформ стала промова Івана Грозного 27 лютого 1549 р. на засіданні Боярської Думи разом з «освященным собором», тобто з вищими представниками церкви. Ця промова носила програмний характер і являла собою декларацію, котра проголошувала основні принципи політики держави; була дана яскраво негативна оцінка боярського правління як періоду в історії Росії. Основне питання, яке цар розглянув в декларації, - це питання про боярських дітей і про їхні інтереси. Діти боярські займали центральне місце в декларації Івана Грозного, всі три пункти якої були присвячені їм: спочатку оцінці становища дітей боярських в минулому, під час боярського правління, потім вимагав недопустимість продовження «сил», «звинувачень», «наклепів» по відношенню до боярських дітей і сформулював санкції у випадку, коли порушення все ж матимуть місце.

В абсолютно протилежному плані трактується питання про бояр. Вони розглядаються як основне джерело насильства, наклепів, від яких страждали діти боярські в минулому, під час боярського правління, і як потенційне джерело таких саме дій в майбутньому. Тому звернення Івана Васильовича до всіх бояр носило характер ультимативного вимагання зупинити такі акти насильства зі сторони бояр по відношенню до боярських дітей під страхом страти тих, хто не буде виконувати цей наказ і буде продовжувати такого роду дії.

В той же день, 27 лютого 1549 р., відбувся другий виступ Івана IV. За своїм значенням він був повторенням урядової декларації, але тільки не перед боярами, проти яких була направлена сама декларація, а перед дітьми бояр і дворян, чиї інтереси виражала і захищала урядова декларація.

Закономірним результатом політичних подій 27 лютого став закон від 28 грудня 1549 р., який являв собою початок реалізації політики, проголошеної в декларації Івана Грозного від 27 лютого. Закон від 28 лютого був прийнятий без участі бояр: добившись від них прийняття умов, сформульованих в царській декларації, уряд Івана IV не врахував за потрібне передавати на розгляд бояр текст нового закону і він був прийнятий на засіданні «ближньої думи» за участю митрополита Макарія.

Розгляд матеріалів, пов’язаних з лютневою декларацією Івана Грозного, показує, що до цього часу політика уряду вже визначилась як політика захисту інтересів поміщиків (дітей боярських) і боротьби за ліквідацію наслідків боярського свавілля часів боярського правління. Виступ царя в ролі захисника інтересів «дітей боярських», майбутнього дворянства, це безумовно початок політики, що досяг свого повного розвитку в період опричнини.

Уряд Івана Грозного, виступаючи проти бояр і на захист дітей боярських – поміщиків, прагнув представити себе захисником «всех крестьян царствия своего». Очевидна мета полягала в тому, щоб заявами про захист всіх селян прикрити справжні наміри. Особливо яскраво тенденція зобразити політику уряду Івана IV як таку, що має всенародний характер, виступає в промові Івана Грозного на Стоглавому соборі 1551 р. цар виносив на розгляд служителів церкви і всіх бояр наступні питання, так звані «Царські питання»:

1.         Про загальний перепис земель.

2.         Про порядок нагляду за ногайськими послами і гостями.

3.         Про порядок утримання вдів «дітей боярських».

4.         Про впорядкування справи роздачі маєтків.

5.         Про застави за кордоном.

6.         Про мито за перевезення через річку і за проїзд мостом.

7.         Про монастирські, княжі і боярські слободи та ін.

Головне місце в програмі урядових заходів займало земельне питання. Удільна його вага в розробленому Іваном Грозним плані реформ виступає уже в тому факті, що із загальних 12 пунктів, з яких складались «Царські питання», 5 присвячені земельним справам. План уряду передбачав загальний перегляд земельних володінь, що знаходились у «служилых людей». Необхідність цього заходу мотивували тим, що роки боярського правління призвели до великих змін в області землеволодіння, які виражались у зосередженні великої кількості земель, на відміну від часів смерті Василя ІІІ, в руках одних, і паралельно з цим йшов процес обезземелення інших. Задача, яка стояла перед урядом, полягала в тому, щоб пожалувати те, чого не вистачало, за рахунок надлишків земель, відібраних у тих, хто збільшив свої володіння в роки правління бояр.

РОЗДІЛ ІІ. РЕФОРМИ ІВАНА IV