Зміни в церкві. Культура в 50-ті рр

2.4 Зміни в церкві. Культура в 50-ті рр.

Схваливши новий звід законів, Іван Грозний провів в Москві Собор Слуг Божих, який затвердив всі запропоновані ним (царем) постанови.

Слідом за законодавчою реформою прийшли зміни в церкві, схвалені на Стоглавому Соборі. Їхня сутність полягала у зміні не тільки обрядів, книг, які плюндрувались неграмотними писцями, але й у зміні самої моралі духівництва, щоб шляхом навчання виховати гідних служителів церкви, встановити правила благочестя, викорінити спокусу з монастирів, очистити християнство руське від усіх останків давнього язичництва.

Собор провів ряд заходів, які принесли позитивний результат. Обмежуються права церкви, виховують грамотних служителів церкви, змінюють характер самої служби, проводять її уніфікацію, бо в самій церковній організації існували відмінності у складі «святих» і не було чіткого порядку у виконанні церковних обрядів, відсутньою була чітка система внутрішнього розпорядку. « ...многие постановления Собора были полезны для церкви и имеют свое несомненное достоинство. Таковы его определения о заведении училищ при церквах, об учреждении старост для надзора за благочинием духовенства, защите судебных прав клира, мысль об исправлении церковных книг, об истреблении соблазнительных пороков духовенства, суеверий и зловредных обычаев народных».

Зміни, що відбувались в церкві, мали позбавити її занадто великої самостійності, підкорити її інтересам держави, хоча час для цього ще не настав. Щоб закріпити нове відношення держави до церкви, складається ряд праць, які проповідували нові вигідні ідеї.

Рішення, прийняті на Стоглавому соборі в 1551 р., зробили його найбільш відомим. На перший план виходять комплексність реформ, тісна співпраця держави з церквою, тенденція до єднання.

Продовжуючи реформи церкви, Іван IV намагається збагатити культуру Росії і просвітити її за рахунок здобутків західної культури. Це були роки реалізації масштабних планів. «Иоанн ...предложил ...вывести оттуда в Москву не только ремесленников, художников, аптекарей, типографщиков, но и людей искусных в древних и новых языках - даже феологов!». [2.4.:484]

З цієї цитати можемо дізнатись про великі плани Івана Грозного щодо збагачення культури Росії, яким, на жаль, не судилось втілитись в життя, бо Іван Грозний наткнувся на політику Ганзи і Лівонського ордену, яких лякало таке швидке посилення Росії. Але багато із запрошених іноземців стали в пригоді Іванові Грозному, передусім в справі громадського просвітництва. В результаті розвивається публіцистика, іконопис, інші види мистецтва.

«Настала неповторимая, но краткая пора расцвета русской публицистики». [2.11.:147]

Починається період посиленого розвитку культури Росії, яка в усьому була обумовлена політикою Москви, але період цей був надто короткий. Реформи церкви обумовлювались зміцненням самодержавства і інтересами самої держави, таким чином, вони були необхідні в той період часу, адже тоді церква відігравала велику роль у всіх галузях життя народу і без змін її залишати було б нерозумно.

2.5 Дипломатичні і торгівельні контакти

Цей період можна вважати періодом розквіту дипломатичних і торгівельних відносин з країнами Заходу. Прикладом цього може слугувати встановлення дипломатичних відносин з Англією в 1533 р., а пізніше і підписання з нею торгівельних договорів. Торгівля з Заходом була транзитною, бо проходила через посередників, Лівонію, що зменшувало її прибутковість. Це, звичайно, не подобалось ані цареві, ані російській аристократії. Але зі встановленням контактів з Англією у Росії різко виріс інтерес до європейської торгівлі. Однак вести торгівлю через Біле море було невигідно, бо цьому заважали жорсткі природні умови, і тому торгували через Балтійське море. Для поліпшення ситуації в 1556 р. починається будівництво нового порту. «Иоанн дал наконец торговую жалованную грамоту англичанам, установив в ней, что они могут свободно купечествовать во всех городах России, без всякого стеснения и не платя ни какой пошлины... С того времени пристань св. Николая ...оживилась и сделалась важным торговым место». [2.4.:533]

Щоб залучити іноземних купців, російським забороняється їздити до Лівонії, щоб іноземці могли вільно в Росії торгувати, але цей план провалився. «Западные торговые суда продолжали плавать в Ригу, Ревель и немецкую Нарву, минуя русский «город», не имевший ни торговой биржи, ни налаженного товарооборота, ни складов». [2.11.:233]

Для підтримання прибутковості торгівлі Іван Грозний створює сприятливі умови для її розвитку. Причиною цього є не тільки прибутки до казни, для самого правителя, аристократії, але й необхідність коштів для проведення перетворень в країні. Таким чином, розвиток торгівлі сприяв подальшому розвитку суспільства, хоча заходи, зроблені для цього, навряд чи можна назвати завершеними.

2.6 Зміни податкової системи

Період реформ 50-их рр. співпадає з Казанською війною. Як відомо, війна і реформи потребували великих коштів і тому проводяться різного роду фінансові перетворення. До того ж Росія успадкувала податкову систему з часів роздробленості держави на князівства. В кожній землі існувала своя податкова система, своя системи повинностей, відповідні традиції і тому податкова система була застарілою і не відповідала вимогам часу.

Реформа оподаткування мала декілька напрямів. Перша реформа боляче вдарила по монастирях. В 1548-1549 рр. почалась, а в 1550-1551 рр. була проведена відміна фінансових виплат на рахунок сплати основних аналогів і різноманітних проїзних і торгівельних мит – основного джерела прибутку монастирів.

В «Судебнику» 1550 р. тархани, тобто звільнення від сплати частини або всіх виплат на рахунок держави, були відмінені, а в травні 1551 р. була проведена перереєстрація всіх жалуваних грамот з приміткою. Була встановлена єдина міра визначення прибутковості – «соха» - земельна одиниця. Було введено нові податки: «пищальные деньги», «полоняные». Не тільки вводять нові податки, але й набагато збільшують розмір старих. Наприклад, відбувається збільшення ставок одного з головних поземельних податків, «ямських грошей».

Урядовці вирішили в централізованому порядку використати нові можливості селян у виплаті податків. Не дивлячись на чіткий напрям збільшення податкового тиску, збідніле дворянство змусило казну зробити великі поступки на користь військового дворянства. «Отныне служилые люди платили гораздо меньшие налоги со своих земель, чем крестьяне с Севера и монастыри. Налоговые льготы должны были приостановить ...разорение мелкопоместных дворян, составлявших ядро русской армии». [2.11.:173]

За характером податкових змін можна зробити висновок, що вони були спрямовані на збільшення прибутків держави. Відбувається різке і помітне зростання грошового податкового тиску. Ці перетворення відрізнялись комплексністю і конструктивністю. В результаті реформ влада домоглась єдності в податковій сфері. І ще раз можна наголосити про явний продворянський характер перетворень.