Обрана Рада

2.1 Обрана Рада

Як було сказано вище, в 1545-1547 рр. було здійснено декілька заходів, що були покликані підкреслити перехід всієї повноти влади до молодого самодержця: Іван Васильович почав ходити у військові походи, одружився на Анастасії Романівні, прийняв титул царя.

Послідовні невдачі спроб різноманітних «боярських партій» назавжди закріпитись при владі, невдоволення низьких верств класу служивих засиллям деяких партій біля престолу, недостатні можливості молодого царя для управління такою великою державою і необхідність проведення багатьох перетворень призвели до створення своєрідної урядової групи компромісу між різними верствами панівного класу, що пізніше отримала назву від Андрія Курбського «Обрана Рада». « ...Выдвинулось и стало около престола несколько дельных, благомыслящих и даровитых советников - Избранная рада». [2.5.:483]

Роль найбільш яскравих фігур в її складі зіграли люди, які не мали ніяких титулів і які не були пов’язані ані з царською сім’єю, ані з якимись аристократичними кланами родинними зв’язками. Отже, ніхто не боявся, що вони захоплять владу.

На політичну авансцену часів Обраної Ради виступили священик Благовіщенського собору в Кремлі Сильвестр і царський постільний Олексій Федорович Адашів. Окрім них до Обраної Ради увійшли князь Курлятів, князь Андрій Михайлович Курбський, дяк Іван Михайлович Висковатий і деякі інші представники аристократії.

Думки вчених розходяться стосовно мети цього гуртка і взагалі стосовно того, які люди його складали.

Платонов стверджує, що це була компанія бояр, об’єднаних з метою захопити владу, тобто політика Ради виражали інтереси людей, що входили до її складу. « ...Частный кружок, созданный временщиками для их целей, и поставленный ими около царя не в виде учреждения, а как собрание «доброхотающих» друзей». [2.10.:98]

Інша група вчених, зокрема Зимин і Смирнов, вважають, що ця група бояр виражали інтереси дворянства і далекоглядних кіл боярства. «Избранная Рада ...явилась проводником дворянских интересов». [2.3.:324]

Всього 10 років існувала Обрана Рада. Але навіть за цей короткий строк державний і соціальний устрій Росії зазнав колосальних змін, які не відбувались до цього кілька десятиліть помірного розвитку. Обрана Рада виникла не раніше 1549 р., а перестала існувати вже у 1560 р.

Виходячи з цього, я вважаю, що Обрана Рада носила продворянський характер. Виражати власні інтереси ця група людей не могла, бо зміни, які відбулись в державі в 1550 р. надто масштабні, щоб бути побічним продуктом діяльності, спрямованої на власне збагачення. Отже, друга група істориків була ближча до істини.

Обрана Рада розробили проект реформ. Одночасно свої «челобитные» подавав царю публіцист Іван Семенович Пересветов. Він радив шукати власну опору серед дворянства за рахунок бояр. В основу програми реформ були покладені думки, висловлені Пересветовим.

2.2 Перший Земський собор. Прийняття нового «Судебника»

Новому рівню політичної організації країни, що склався в середині XVI століття, мали відповідати і нові державні інститути – станові і представницькі установи, що відстоювали інтереси великих областей. Таким органом став Земський собор.

В лютому 1549 р. цар зібрав на нараду Боярську думу, Святий собор (вищих представників церкви) і вищих представників боярства і дворянства – перший Земський собор. Цар звинуватив бояр у зловживаннях і насильстві, які вони чинили, коли Іван був ще малим, і нагадав їм, як вони знущались над ним самим. Потім він закликав забути все погане і діяти разом заради загального блага. Звідси і назва Собору – «Собор примирення». На Соборі було оголошено про намічені реформи і про підготовку нового зводу законів. Рішенням Собору дворян звільнили від суду бояр-намісників і надали їм право на суд самого царя.

Собор 1549 р. став першим Земським собором, тобто зібранням станових представників із законорадчими функціями. Його скликання відобразило утвердження в Росії станово-представницької монархії. Однак перший собор ще не носив виборного характеру і там не були присутні представники торгівельно-ремісницького населення і селян. Але ці дві категорії населення і в подальшому не грали якоїсь значної ролі на наступних соборах. Поява станово-представницької монархії означала, що тепер всі важливі рішення будуть санкціоновані представниками панівного класу.

Необхідно пояснити значення терміну «Земський Собор». Соловйов в цьому понятті бачив ознаку сили, що протистояла цареві, «сили народної». За його визначенням, Земський собор – це станово-представницький орган єдиної держави, створений на противагу феодальному праву. [2.12.:446]

На Земському соборі 1550 р. було прийнято новий звід законів, що увібрав в себе, на відміну від архаїчного зводу 1497 р., норми всіх основних розділів тодішнього права. (див. додаток 2) Принциповим нововведенням стало прокламування в заключних статтях двох норм: безперервності розвитку законодавства, а також публічного характеру вступу в законну юридичну силу цього документу. До речі треба сказати, що в ньому врахована і судова практика тогочасної Росії.

Новий звід повністю відповідав потребам середини XVI століття. Наприклад, в ньому вперше вводилось покарання за хабарництво. В новому законодавчому документі з’явились норми права, які до цього часу існують не тільки на території Росії. Інститути влади, що виникали раніше, отримували уставні грамоти, тобто «подписывались под Судебник». Пізніше видавались нові документи, що лише доповнювали його.

Було підтверджено і уточнено норми переходу селян в Юр’їв день, збільшено «пожиткове», посилено владу феодалу над селянами, юридична сила «Судебника» розповсюджується на щойно приєднані землі. Було ліквідовано привілеї монастирів не платити податки до казни. Заборонено було передавати в холопи дітей боярських, введено покарання для бояр і дяків, що давали хабарі.

Таким чином, в середині XVI століття в Росії почала утверджуватись станово-представницька монархія в особі Земського собору, робота якого базувалась на новому зводі законів.