МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ СОЛОМОНІВ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет Соціальних та гуманітарних наук
Кафедра історії
Курсова робота
На тему: КУЛЬТУРНИЙ ПІДЙОМ У ЄВРОПІ VIII – IX СТ. КАРОЛІНЗЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ
Ганенко В.
Київ – 2008
Зміст
Вступ
1. Передумови Каролінзького відродження
1.1 Вплив особистості Карла на процес духовного піднесення
1.2 Стан культури на передодні відродження
2. Характерні риси відродження
2.1 Феномен культурного підйому
2.2 Роль церкви у піднесенні
3. Наслідки Каролінзького відродження для Західної Європи
3.1 Вплив події в галузі освіти
3.2 Внесок відродження у подальший розвиток Європейської цивілізації
Висновки
Список літератури
Вступ
На тлі занепаду в ранньому Середньовіччі античної культури та загального регресу суспільства Каролінзьке відродження було значним явищем, воно зберегло, хоча й не в значній кількості, здобутки Стародавнього Риму та Греції та передало їх наступним поколінням, стало основою Ренесансу, що вивів Європу з епохи Середніх Віків у Новий Час. Нинішня цивілізація Заходу повністю базується на Великому Відродженні та Просвітництві. Більшість сучасних дослідників європейської культури вимушені повертатись до її витоків у Пізній Античності та ранньому Середньовіччі. До того ж піднесення часів Каролінгів стало одним з важливих етапів формування католицької церкви, яка й донині має великий вплив на вагому кількість населення у Європі та Америці. Під її впливом за часів правління Каролінгів починають з’являтись християнські школи, які стали підґрунтям для виникнення університетів сучасного типу.
В період правління Карла Великого поглиблюються розбіжності між Папою Римським та константинопольським патріархом, з’являються проблеми, які пізніше привели до остаточного розподілу християн на католиків та православних. Через майже тисячоліття перед різними конфесіями знову постало питання про об’єднання, і щоб їх вирішити потрібно досконало вивчити причини, що були безпосередньо пов’язанні із різницею у культурно-соціальних інститутах між Заходом та Візантією. Тому детальне дослідження даної теми важливе не тільки для збагачення знань історичної науки, але й для вирішення існуючих релігійних конфліктів та подальшого розвитку культури.
Події, що розглядаються у роботі охоплюють період VIII – IX ст. Дослідження охоплює території сучасної Германії, Франції, та Північної Італії. Мета роботи полягає у розкритті культурної, духовної та ідеологічної сутності Каролінзького відродження. До завдань належить:
- вивчення передумов появи піднесення;
- дослідити розвиток освіти, науки та архітектури;
- висвітити значення впливу Каролінзького відродження на Західну Європу та Ренесанс.
Збереглась достатня кількість письмових пам’яток датованих VIII – IX ст. Найбільш цінними серед них є хроніки та біографії. Більшість тогочасних істориків вважали своїм обов’язком описати діяння Карла Великого, тому майже усі історичні праці, що датуються вказаним періодом є його життєписом. До найбільш відомих відносяться: «Життя Карла Великого» написана особистим біографом імператора Ейнгардом та «Діяння Карла Великого» авторство, якого належить Ноткеру Заїці. Головним принципом написання історичних творів в часи раннього Середньовіччя було наслідування античних зразків – особливою популярністю користувались історичні праці Светонія та пізньоантичних авторів. Також до значних джерел Карлінзького відродження треба віднести переписку Алкуіна з імператором. Окрім того, що вона свідчить про деякі догмати і тези церкви відносно науки і культури, у листах Алкуіна можна прослідити, який великий вплив мала його особистість на Карла Великого. Цей вчений залишив значний спадок навчальних трактатів та «Ехіридион, чи про граматику» - перший кодифікований збірник франкської граматики. Історики тогочасної епохи лише описували події, перекладаючи тягар їх осмислення на філософів та теологів. Їх тексти вирізняються вульгаризованим стилем викладу і відступами від канонів латинської граматики. Загалом джерельна база представлена в достатній кількості.
Сучасна база історичних праць широко розглядає період культурного піднесення у Франкській державі. Вони поділяються на ті, що описують політично-соціальний аспект історії часів Каролінгів (до них як правило відносяться загальні посібники по історії Середніх віків, велика кількість підручників і публіцистично-популістських видань, такі як «Історія Європи» Нормана Девіса) та ті, що розглядають саме культурно-релігійний стан суспільства у франків. Першим характерні намагання популяризувати цей період, нехтуючи часто детальністю інколи завищуючи пріоритет деяких явищ, і не згадуючи про інші більш важливі речі. Особливо це присутнє у західній літературі, де роблять спроби підняти авторитет сучасної Європи, перевертаючи з ніг на голову факти минулого фразами, що наче того занепаду і не було, а античність зразу перетекла у сучасну європейську культуру. А серед тих, хто розглядає опису з точки зору етнографії культури слід виділити праці Гуревича А.Я., Гаспарова М.Л. Незважаючи на усю детальність, глибинний аналіз суспільних явищ є не повним. Тому на їх фоні якісно вирізняються праці істориків школи «Анналів». Жак Ле Гофф поєднує вищезгадані два підходи та розглядає Середні віки у Європі з точки зору цивілізаційного методу, головного набутку послідовників цієї течії. Хоч він не вивчає Каролінзьке відродження детально, приділяючи йому не багато уваги, його праці стали одним з важливих етапів у розвитку сучасної медієвістики. Таким чином культурний прогрес Каролінгів хоча й досліджено, але все ж не повно.
0 комментариев