Зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності

2. Зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності

Девіантна поведінка у вигляді вживання і зловживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності, психічну і фізичну залежність від них є одним з найпоширеніших видів поведінки, що відхиляється. Суттю такої поведінки є значна зміна ієрархії цінностей людини, відхід в ілюзорно-компенсаторну діяльність і, як наслідок, істотна особиста деформація. Як наслідок, змінюється сприйняття світу і самооцінка людини, відбувається поступове відхилення поведінки в бік формування патологічної залежності від речовини, фетишизації його самого і процесу вживання, а також спотворення зв'язків людини з суспільством.

А) Основні мотиви вживання речовинами, що викликають стани зміненої психічної діяльності

1. Атарактична мотивація полягає в прагненні застосувувати речовини з метою пом'якшення або усунення явищ емоційного дискомфорту.

В даному випадку речовина, що викликає сп'яніння, використовується як препарат, що знімає негативні феномени і симптоми душевного неблагополуччя. Серед симптомів, що підштовхують людину до вживання таких речовин виявляються страх, тривога, депресія та їх різновиди. Негативний фон настрою сприяє вибору найбільш легкого способу рішення проблеми. Зняття симптомів відбувається хімічним шляхом.

Девіантна поведінка може сформуватися через часте застосування даного способу зняття емоційних проблем з переходом психологічної залежності у фізичну. Враховуючи спрямованість атарактичної мотивації на зняття емоційних переживань, вона є переважаючою при патохарактерологічному і психопатологічному типах девіантної поведінки.

2. Мотивація гедонізму є нібито продовженням і розвитком атарактичної, але при цьому відрізняється від неї за своєю якістю. Атарактична мотивація приводить емоційний стан в норму з пониженого, а гедоністична сприяє підвищенню нормального (не пониженого) настрою. Спрямованість гедонії виявляється в отриманні задоволення, переживання почуття радості від прийому речовин (алкоголю, наркотиків) на тлі звичайного рівного настрою.

Спрямованість гедонії може зустрічатися при різних типах девіантної поведінки, але типовою вона вважається для аддиктивного поведінки.

Наприклад, людина з аддиктивною спрямованістю вчинків схильна шукати в алкоголі або наркотиках спосіб відходу від реальності в ілюзорний світ, що доставляє їй насолоду. При цьому вона обирає з багатого арсеналу наркотичних речовин або алкогольних напоїв лише ті, які наділені ейфоричним ефектом, що сприяє швидкому і різкому підвищенню настрою, появі смішливості, добросердя, радості тощо. Важливим стає пошук незвичайної (неземної) дії речовини, що різко перетворює "сіре існування" на цікаве, повне несподіванок життя, на своєрідний "політ у незвідане". До речовин, що використовуються при адиктивному типові девіантної поведінки, відносять такі речовини, маріхуану, гашиш, кокаїн, опій, морфін, кодеїн, кокаїн, ЛСД (лізергина, діеэталаміда лізергинової кислоти), циклодол, ефір і деякі інші.

3. Субмісивна мотивація застосування речовин відображає нездатність людини відмовитися від запропонованого алкоголю або наркотичних речовин. Нездатність протистояти тиску спричинена характерологічними або особистими якостями людини. Це обумовлено залежними рисами характеру (боязкістю, соромливістю, конформністю, тривожністю, обережністю в спілкуванні), при яких індивід прагне уникати ситуацій осуду, зокрема, за небажання "за компанію" спожити спиртні напої.

Страх опинитися поза колективом, бути вигнаним з нього за неконформну поведінку, стати "білою вороною" є основою субмісивної мотивації вживання речовин, що викликають зміну психічного стану.

4. Псевдокультурна мотивація грунтується на світоглядних установках і естетичних пристрастях особистості. Людина розглядає вживання алкоголю або наркотичних речовин крізь призму "вишуканості смаку", причетності до круга обраних-знавців. Поведінка індивіда починає носити характер причетності до традиції і "культури".

Більшою мірою при псевдокультурній мотивації важливе не безпосреднє вживання речовин, а демонстрація цього процесу оточуючим. Зустрічається вона при патохарактерологічному типові девіантної поведінки, зокрема, в межах істеричного характерологічних розладів.

Внутрішні і зовнішні чинники зловживання хімічними речовинами

Однією з найбільш значущих проблем девіантної поведінки у вигляді зловживання речовинами, що викликають зміни психіки і залежність, є проблема вивчення особистості наркозалежного і залежного від алкоголю.

Відомо, що таким людям властиве поєднання суперечливих якостей. У них можуть спостерігатися різкі коливання настрою, нестійкість інтересів, сенситивность, підвищена рефлексія і схильність до самоаналізу, зайва самовпевненість, переоцінка своїх можливостей, одночасний прояв полярних якостей психіки (самовпевненість і легка вразливість, розбещеність і соромливість, ласкавість і жорстокість).

Традиційна точка зору про те, що основна причина привабливості алкогольного і наркотичного сп'яніння криється в ейфорії піддається критиці (Б.С.Братусь, П.І.Сидоров). Вважається, що психологічні причини розташовуються глибше і полягають, по-перше, в тих ілюзорних можливостях задоволення бажань і вирішення конфліктів, які дає стан сп'яніння, і, по-друге, в тих психологічних і соціальних умовах, які штовхають людину на цей шлях.

Внутрішні психологічні чинники зловживання речовинами

И.Н. П’ятніцка відзначає, що особистість наркомана відрізняють риси незрілості (нестійкість і невираженість високих, зокрема, інтелектуальних інтересів, стійких етичних норм, відчуття стадності) і недосконала адаптація, нестерпність стресових ситуацій, схильність до коливань настрою.

М. Зукерманн описав особливий тип поведінки - "пошук відчуттів" (ПО) - поведінка, пов'язана з потребою в різних нових відчуттях і переживаннях, що виражається в прагненні до фізичного і соціального ризику заради цих відчуттів.

Подібна поведінка - індивідуальна особливість суб'єкта, що витікає з необхідності підтримувати оптимальний рівень стимуляції і збудження. Автор стверджує, що одним з чинників залучення підлітків до наркотиків є цікавість і бажання нових відчуттів, крім того, підлітки з високим рівнем ПО прагнуть до експериментування з різними видами наркотиків з метою підвищити рівень збудження.

Особливе значення у формуванні наркотичної особистості надається психічному інфантилізму, що виражається в несамостійності ухвалення рішень і дій, нездатності протистояти впливу ззовні, в зниженій критичності до себе, образливості, вразливості.

Традиційно виділяють наступні особисті чинники, характерні для тих підлітків, що вживають психоактивні речовини:

1)  підвищення в порівнянні з благополучними однолітками: толерантності до поведінки, що відхиляється;

2)  критицизм по відношенню до соціальних інститутів суспільства (школа, сім'я), відчуженість від них;

3)  сприйнятливість до нових ідей і вражень; інтерес до творчості;

4)  знижена в порівнянні з благополучними однолітками цінність досягнень і академічних успіхів; релігійність; знижене відчуття психологічного благополуччя, що виражається у високому рівні стресу і апатії; пошана до загальноприйнятих норм" поведінки;

5)  екстернальный локус контролю (полезалежність) і понижена самооцінка.

Зовнішні соціальні психологічні чинники зловживання речовинами

С.Б. Бєлосуров в анамнезі тих, що хворіють на наркоманію разом з іншими чинниками відзначає:

о виховання в неповній сім'ї;

о постійну зайнятість одного з батьків (тривалі відрядження, ділову завантаженість і так далі);

о відсутність інших дітей в сім'ї.

На думку Б.Уїльямс, серед наркоманів спостерігається певна схожість, що стосується їх сімей, і наголошуються наступні чинники:

о отець відсутній або відрізняється слабким характером;

о надмірно дбайлива, поступлива або, навпаки, владна мати;

о непослідовна поведінка і відсутність стримуючих чинників;

о ворожість або конфлікти між батьками;

о нереальне прагнення батьків по відношенню до дітей.

В.Д.Менделевич провів психологічні дослідження сімей, в яких підліток страждає наркоманією. Ним було зроблено висновок про те, що існує психологічний тип батька наркозалежного, якого можна позначити як «наркогенний батько». Суттю його психологічного портрета є поєднання таких рис:

·   підвищені вимоги до себе і свого оточення (зокрема, дитини і дружини);

·   трудоголізм;

·  небажання зважати на індивідуальні, вікові особливості і ситуативні моменти;

·  емоційна холодність у поєднанні з жорсткістю;

·  схильність до конкурентної боротьби;

·  гіперактивність і товариськість, що носить часто поверховий характер і що не супроводжується бажанням зрозуміти і емоційно прийняти співбесідника.

Дослідження сімей, в якій в одного з членів виявлялася наркотична залежність, показують, що аддиктивні форми поведінки властиві не тільки пацієнтові, але і, як правило, одному з батьків (частіше батькові). Аддиктивна поведінка у родичів наркомана виявляється у вигляді:

·  трудоголізму (38,7% випадків),

·  надцінних захоплень, зокрема, "параної здоров'я" (22,6% випадків),

·  алкогольної залежності (16,1% випадків),

·  гемблінга (12,9% випадків),

·  релігійного фанатизму (9,7% випадків).

Можна припустити, що формування наркотичної залежності базується на сімейному аддиктивному патерні.

Похожие работы

Девіантна поведінка молоді як об’єкт соціологічного дослідження

Скачать

52221

1

0

... параграфи), висновків, списку використаної літератури (39 найменувань). 1. Девіантна поведінка як соціологічна категорія і проблеми її вивчення   1.1 Девіантна поведінка молоді як предмет соціологічного дослідження Проблеми процесу трансформації та соціальних змін розглядаються в наукових працях П. Бергера, [9, 31] I. Валерстайна, [9, 34] Т. Лукмана, [9, 34] П. Штомпки. [39] Серед украї ...

Девіантна поведінка молоді

Скачать

70970

0

0

... інку, оцінку своїх можливостей, вимог до себе, своїх претензій. Тобто неадекватна реакція дає змогу підлітку не припустити у свідомості наявності у себе невміння, несамостійності та ін. девіантна поведінка молодь моральний Незадоволеність спілкуванням, як підкреслює Я.Л. Коломийський, негативно впливає передусім на успішність, штовхає підлітка на різні, іноді навіть антигромадські вчинки, у зв' ...

Акцентуації характеру і девіантна поведінка

Скачать

76770

5

1

... можна сказати, що показники яскраво виражених акцентуацій характеру досліджуваних невисокі, жоден з них не наближається до максимального – 24 бали. Висновки Дослідивши взаємозв’язок між акцентуаціями характеру і схильностями до девіантної поведінки, можна зробити наступні висновки: 1. Характер – це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її ...

Психологічний аналіз причин та шляхів корекції девіантної поведінки особи

Скачать

85282

11

3

... міжособистісних стосунків, нездатністю соціально адекватно реагувати на події, що відбуваються, і контролювати свою поведінку. Аналіз сучасної теорії й практики корекції девіантної поведінки (С. Бадмаєв, І. Козубовська, О. Карабанов, В. Оржеховська, Ю. Репецький, І. Підласий) свідчать про те, що психологічна корекція такої поведінки має ряд переваг, для неї характерні концептуальна визначеність ...