77. Світові центри експорту та імпорту робочої сили. Регулювання трудової міграцїї.
Ми можемо виділити декілька центрів робочої сили. Я хочу розгалянути кожен з них більш детально:і.в країнах Західної Європи (країни, що приймають основну частину імігрантів: Німеччина, Франція, Англія, Швейцарія, Бельгія, Швеція, Нідерланди. Особлива роль іноземців як додаткової робочої сили полягає у тому, що у міждержавному пересуванні в основному приймала участь молодь до 25 років. До останнього часу іноземні робітники використовувались в сферах, де велику роль грало використання ручної праці та у тих сферах, де праця була дуже небезпечна, грязна або вважалась негідной місцевих робітників (доля іноземців 70%). Зараз ми можемо бачити певні зміни: кількість іноземців у сфері послуг, а також у сферах де це було дуже рідке явище( фанансові установи, торгівля нерухомістю))2. Близький Схід ( на початку 90-х р ми могли спостерігати стрімке кількості іноземців. Головним експортером робочої сили є Єгипет. Іноземці являють собою основну робочу силу, яка розвиває ці країни, а також і важлий чинник стимулювання економіки та власності держав. Приватні переводи є суттєвими ресрусами надходження іноземної валюти та інколи перевищують суми от експорту товарів. Проте зниження цін на нафту призводе до кількості безробітних у цьому регіоні. Також до вад ми можемо віднести дуже високий темп прирісту економічно активного населення. Деякі країни арабського світу є одночасно і експортерами і імпортерами. Для прикладу, Іорданія експортує низькокваліфікованих робітників та експортує кваліфіковану та висококваліфіковану робочу силу).3. США (післявоєнна міграція сладалась з 2-х етапів: і-потужна європейська міграція (6,6 млн чол з Західної Європи), 2- іноземці з Азії та Латинської Америки. США ще з 50-х років розпочала політику залучення висококваліфікованих кадрів. Основними постачальниками робочої сили є Індія та Єгипет. Основну частину імігрантів складають низько- та полукваліфікованих робітників. Проте, враховуючи, що іміграція носе ассимільований характер, ми можемо стверджувати, що цей центр є не переспективним для трудової міграції)4. Австралія (іміграційна політика 50-60р була сорієнтована на імігрантів зі східної та Центральної Європи, особливо з Італїї, Греції. З 70-х р вона переорієнтувалась на Азію. Потім вона почала проводити нову міграційну політику спрямовану на стимулювання бізнеса в країні. У відповідності до неї в першу чергу приймались імігранти, які здійснили інвестиції в економіку країни. Зараз Австралія як і США проводить ассиміляційну політику)5.країни Азіатсько-Тихоакеанського регіону (основними імпортерами рабочої сили є Бруней, Японія, Гонконг, Пакістан, Корея. Для АТР характерно декілька форм трудової міграції: регульована (Малайзія, Сингапур, Бруней, Гонконг), скрита чо нелегальна (Східна та Західна Малайзія, Гонконг, Японія, Пакістан, Тайвань), міграція робочої сили високої кваліфікації, яка супроводжується прямимі іноземними інвестиціями, які здійснюються Японією, Гонконгом)6. Латинська Америка (найбільш поширена форма міграціїї – сезонна. Проте існує і більш довга – робітники промисловості та сфери послуг)7. Африка (внутрішня міграція. Більш богаті беруть некваліфікованих робітників з суміжних країн.). Регулювання: *професійна кваліфікація, *обмеження особистого характеру (здоров’я), *кількісне квотування, *економічне регулювання (фінансові обмеження), *часові обмеження (максимальні строки перебування), *географічні приорітети, *заборона.
78. Світовий ринок праці, його структура і січасні особливості розвитку.
Одной из форм современных международных экономических отношений является миграция рабочей силы, под которой понимается перемещение |переселение трудоспособного населения из одной страны в другую поисках работы и лучших условий жизни. Миграция является одной из главных составляющих формирования мирового рынка. Формирование мирового рынка рабочей силы осуществляете по двум направлениям: а) формирование внутреннего рынка рабочей силы, I б) формирование внешнего рынка рабочей силы. Оба эти рынка тесно взаимосвязаны между собой и дополняю друг друга. ВНУТРЕННИЙ рынок рабочей силы основывается на движении кадров между предприятиями, фирмами, отраслями, ре дюнами внутри отдельного государства. Он регулируется сводов законодательных или коллективно-договорных нормативных актов которыми руководствуются партнеры по реализации политики занятости.
ВНЕШНИЙ рынок рабочей силы предполагает мобильность рабочей силы между фирмами на общемировом уровне. Здесь механизм его регулирования охватывает более широкий круг экономических, юридических, социальных и иных факторов, определяющих функционирование этого рынка. Эти отношения регулируются на основе международных норм и соглашений, определяющих условия | порядок перемещения рабочей силы через границу, трудоустрой иностранных граждан, их юридическую и социальную защиту в стране пребывания.
Внешний рынок рабочей силы формируется под воздействием двух потоков - эмиграции и иммиграции рабочей силы. ЭМИГРАЦИЯ - это выезд работников данной страны на работу в другие граны. ИММИГРАЦИЯ - это обратный процесс, то есть выезд иностранных рабочих на работу в данную страну. Базовой формой организации внешней трудовой миграции, принятой в международной практике, являются двухсторонние соглашения между заинтересованными государствами, где, в частности, оговариваются социальное и трудовое равноправие между иммигрантами и гражданами страны пребывания. Важное значение для внешней трудовой миграции имеет закон о въезде и выезде, который принимается каждым отдельным государством в целях защиты внутреннего рынка. Так, ряд экономически развитых стран ввели количественные ограничения (ежегодные квоты) на въезд иностранцев в страну. Более того, некоторые из них определяют круг профессий квалификацию рабочих-иммигрантов, устанавливают возрастные ограничения, определяют другие условия въезда в страну. В международной практике управления миграционными процессами функции найма рабочей силы в стране эмиграции (иммиграции) обычно выполняет частный агент. Правительственные органы, как правило, также обращаются к услугам частных агентов как по вопросам найма рабочих, так и поиска рабочих мест.
80.Поняття, предмет, принципи та джерела міжнародного економічного права.
Для урегулювання міжнародних економічних відносин користуються нормами міжнародного економічного права (МЕП). Існує декілька концепцій міжнародного економічного права. Основні: 1) це концепція англійського юриста Шварценбергера (міжнародне економічне право — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб'єктів, які здійснюють таку діяльність. Міжнародне економічне право включає в себе лише ті економічні аспекти, котрі є об'єктом впливу міжнародного публічного права, і виключав внутрішнє регулювання через те, що при цьому не створюються єдині для всіх держав норми і принципи. Основний висновок -норми МЕП це частина міжнародного публічного права. Вони створюються суб'єктами міжнародного права і використовуються для урегулювання відносин, що виникають між ними.) 2) німецьких юристів П. Фішером і В. Фікентшером (в систему МЕП слід включати і норми внутрішнього права, які регулюють міжнародну господарську діяльність., що згідно з цією концепцією в систему міжнародного економічного права включаються не лише норми міжнародного публічного, а й міжнародного приватного права, національні норми, які регулюють міжнародні економічні відносини.) Міжнародне економічне право — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництває самостійною галуззю міжнародного публічного права. Система джерел МЕП включае в себе міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї, рішення (акти) міжнародних оргашзащй, міжнародні кодекси поведінки. Джерела є формою юридичного втілення, вираження норм і принципів міжнародного економічного права. Водночас норми і принципи МЕП характеризують зміст їх джерел. Під принципом взагалі прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Саме ці принципи, знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуванням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогресивного розвитку. Види принципів:1) основні (загальні) принципи міжнародного економічного права (1) принцип мирного співіснування; 2) принцип суверенної рівності держав; 3) принцип співробітництва держав; 4) принцип невтручання; 5) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань; 6) принцип взаємної вигоди 2) спеціальні принципи міжнародного економічного права). Група спеціальних принципів міжнародного економічного права включає: 1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2) принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації держав; 3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків; 4) принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю; 5) принцип найбільшого сприяння; 6) принцип національного режиму.
л: Изд-во ОРАГС, 2000. – 91 с. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1999.-381с. Тренев Н.Н. Управление финансами. – М.: Финансы и статистика, 1999.-352с. V) налоги и налогообложение 1. Экономическая сущность налогов Понятие налога. Налоги как экономическая категория. Принципы налогообложения: равенства и справедливости, универсализации, одновременности ...
... корпорациях эксперты ООН делают вывод, что ТНК вторгаются в сферы, которые традиционно считались областью государственных интересов. Вместе с тем речь идет о движении к полной интеграции мировой экономики под руководством ТНК. В действительности деятельность ТНК ведет к интеграции, интернационализации только в тех рамках и границах, которые определены получением максимальной прибыли. 17. Проблемы ...
... свои показатели торговли и улучшает мировые. Вводить экспортные субсидии экономически нецелесообразно. Они вводятся исключительно по политическим мотивам.36. Модель специфичных факторов закрытой экономики суть и структура. Ограничения рикардианской модели входящие в противоречие с практикой международного обмена. Ограниченная мобильность факторов. Производство различных товаров предполагает ...
... мощи Германии. Усилить свои позиции на тихом океане. Не противодействовать экспансии Японии. Сотрудничать на море с британской империей. Подключиться к колониальной экспансии в Европе. 6. Американские геополитики И. Боумен и Н. Спикмен. И. Бауман. 1921 г – "Новый мир". Советник по внешнеполитическим вопросам президента Витсена. Провозгласил отказ США от политики изоляции и вмешательства в ...
0 комментариев