130. стан і проблеми міжнародного виробничого кооперування в Україні.
Міжнародна виробнича кооперація передбачає існування спеціалізованих на основі МПП підприємств, які взаємодіють один з одним на одному або на різних стадіях виробництва готової продукції або переробки сировини. У контексті спільної господарської діяльності підприємств республік колишнього СРСР найбільшого розвитку набули міжнародні коопераційні зв'язки українських підпр-ств з партнерами з країн СНД, насамперед РФ. Однак слід зазначити, що дезінтеграційні напрямки прийняття рішень молодими незалежними державами у перші роки незалежності призвели до розриву іноді найефективніших та безальтернативних у даних умовах (для обох сторін) коопераційних відносин. Особливо рішуче стала на шлях самозабезпечення та внутрішнього замикання технологічних циклів РФ. Україна, на відміну від свого сусіда, не змогла швидко та у деяких випадках взагалі – знайти заміну традиційним партнерам всередині країни. Це стало одним з найпотужніших факторів економічного спаду в країні.
Сьогодні стало очевидним те, що повноцінної заміни колишнім партнерам просто не існує у даних умовах, так само як і те, що західні підприємства часто нездатні кооперуватись з українськими не лише через невідповідність різних технічних стандартів, але й через суперечність інтересів щодо розвитку найперспективніших обробних галузей (тобто бажання залишити українській стороні ту частину циклу вироб-ва продукції, на якій створюється невелика частина додаткової вартості – вир-во сир-ни та напівфабрикатів, остаточне збирання продукції з готових вузлів та агрегатів). Тому у структурі коопераційних зв'язків україни і досі найбільше значення мають зв'язки з підприємствами країн СНД, а насамперед – з РФ. Розвиток саме цієї сфери взаємодії є найперспективнішим для багатьох українських виробництв. Одним з найамбіційніших проектів відтворення виробничої кооперації, є проект створення фінансово-промислових груп (ФПГ). Цей проект передбачав кооперацію не лише у виробничій, але і в науково-технічній сфері. Зокрема, існують реальні передумови формування таких виробничо-технологічних комплексів:
· “Трансхром” (видобуток хромітових руд, вир-во метану і пропану);
· “Трансметалпрокат” (вир-во металопрокату і газових труб великих діаметрів);
· “Трансстирол” (вир-во стирольних пластиків);
· “Трансмет” (вир-во металургійн продукції);
· “Фосфорхім” (вир-во фосфорн добрив);
· “Трансцукор” (технології вирощ-ня цукров буряків і вир-ва цукру);
· “Трансмаш” (транспортне машинобуд-ня)
· “Транснафтотруба” (вир-во труб нафтового асортименту)
Але створення ФПГ наштовхнулося на проблему узгодження принципових положень законодавчого регул-ня на національн та міжнародн (двосторон) рівнях. В україні найбільші суперечки виникли у питаннях щодо пільг ФПГ, місця банківського капіталу у таких стр-рах.
У контексті загальносвітового розвитку (тенденцій до об'єднання банківськ кап-лів і можливостей пром підпр-ств) переваги великомасштабного бізнесу на коопераційній основі на міжнародних ринках майже безальтернативний.
Однією з галузей, де Україна плідно кооперується з російськими підприємствами, є авіаційна (вир-во літаків Ан-70, авіадвигунів для російських літаків і гелікоптерів).
Зважаючи на офіційно проголошений курс інтеграції України до ЄС досить складним у сучасних умовах буде завдання встановлення і пожвавлення коопераційних відносин із західними підприємствами. У цьому напрямку можна використати кооперацію з колишніми партнерами по РЕВ як “трамплін” на захід, оскільки такі країни, як Польща, Чехія, Угорщина є одними з найреальніших кандидатів до вступу до ЄС. Правда, ці країни самі змушені вирішувати схожі проблеми, адже європейська економіка прагне до дедалі більшої замкнутості, насамперед у сфері виробничої кооперації.
132. Валютний ринок України і особливості його функц-ня.
Валютний ринок (ВР) – це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції.
1. Формування валютного ринку України (ВР) пов’язане з процесами трансформування укр економіки. Функціонування купону на початк етапі форм-ня ВР розглядається не як обіг національної валюти, а як заміна готівкового рубля. Відсутня система національного регулювання ВР, курс відносно інших валют визначався через крос-курс стосовно російського рубля, який відігравав також роль ключової резервної валюти.
2. Другий етап розпочався з виходу Укр з рублевої зони в кінці 1992 р..У 1993р головною ознакою ВР стало запровадження ел-тів системи його регулювання. З прийняттям низки законодавчих актів була створена юридична основа для подальшого розвитку ВР.
3. Наступним етапом (08.1993-08.1994) у розвитку ВР була спроба створення державної валютної монополії (запроваджено фіксований вал. курс, та аукціонний продаж інвалюти через тендерний комітет та ін.) В результаті цих заходів гальмувався експорт та стимулювався імпорт, що призвело до зменшення вал надходжень в Укр. та різким зростанням попиту на інвалюту.
4. Четв.етап: період лібералізації ВР та відносної стабілізації вал курсу карбованця: відновлення роботи Валютної біржі розроблено систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсу валюти, встановлення вал курсу за результатами торгів на вал біржі. Ці заходи направлені на децентралізацію ВР, в результаті: збільшилася пропозиція інвалюти та стабілізувався курс укр карбованця, створені значні вал. резерви, знизилися темпи інфляції. Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією країні створювали сприятливі умови для проведення грошової реформи (09.1996).
Сучасний стан на ВР:
Функціонування гривні у 1997 р. відбувалося без потрясінь (девальвувала на 0,3%) Та в1998р внаслідок російської фін. кризи – на 80%, 1999 – на 52%.
Проте це неєдиний чинник падіння гривні, крім того:
· неефективність регулятивних методів НБУ
· тиск зовнішніх боргів
· політичний чинник, пов”язаний з виборами Президента.
В цих умовах ринкові механізми не здійснювали стабілізаційного впливу на ВР. Тому НБУ змушений був тримати курс гривні незмінним та формально продовжувати політику валютного коридору, дія якого закінчилася в кінці 1998р.
Та МВФ виступив проти стримування падіння курсу та адмістративних методів регулювання ВР. Лібералізація ВР та відмова від фіксингу на УМВБ були умовами кредитування Укр і лише за цих умов можна було поповнити валютні резерви Укр. Валютні резерви – це джерело стабільності національних грошей та гарантія погашення зовнішніх боргів. Слід зазначити, що іншою причиною лібералізації ВР стало прагнення вирішити проблеми зовнішньоекон. розрахунків, спричинені дисбалансом попиту і пропозиції валюти та обмеженим доступом до ЇЇ купівлі. Важливим кроком на шляху до лібералізації ринку стало відкриття міжбанківського ВР. Лібералізація ринку стимулювала низку позитивних тенденцій:
· збалансувалися попит та пропозиція валюти,
· збільшилися обсяги ринку(майже вдвічі),
· почав діяти ринковий механізм курсоутворення гривні.
Зараз вибір політики курсоутворення за НБУ. Та зрозуміло, що вал коридору не передбачається. Нині до розгляду запропоновано два варіанти курсової політики:
л: Изд-во ОРАГС, 2000. – 91 с. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1999.-381с. Тренев Н.Н. Управление финансами. – М.: Финансы и статистика, 1999.-352с. V) налоги и налогообложение 1. Экономическая сущность налогов Понятие налога. Налоги как экономическая категория. Принципы налогообложения: равенства и справедливости, универсализации, одновременности ...
... корпорациях эксперты ООН делают вывод, что ТНК вторгаются в сферы, которые традиционно считались областью государственных интересов. Вместе с тем речь идет о движении к полной интеграции мировой экономики под руководством ТНК. В действительности деятельность ТНК ведет к интеграции, интернационализации только в тех рамках и границах, которые определены получением максимальной прибыли. 17. Проблемы ...
... свои показатели торговли и улучшает мировые. Вводить экспортные субсидии экономически нецелесообразно. Они вводятся исключительно по политическим мотивам.36. Модель специфичных факторов закрытой экономики суть и структура. Ограничения рикардианской модели входящие в противоречие с практикой международного обмена. Ограниченная мобильность факторов. Производство различных товаров предполагает ...
... мощи Германии. Усилить свои позиции на тихом океане. Не противодействовать экспансии Японии. Сотрудничать на море с британской империей. Подключиться к колониальной экспансии в Европе. 6. Американские геополитики И. Боумен и Н. Спикмен. И. Бауман. 1921 г – "Новый мир". Советник по внешнеполитическим вопросам президента Витсена. Провозгласил отказ США от политики изоляции и вмешательства в ...
0 комментариев