ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВИПРОМIНЮВАННЯ НА Т-КЛIТИННИЙ IМУНIТЕТ

1.4 ДIЯ IОНIЗУЮЧОГО ВИПРОМIНЮВАННЯ НА Т-КЛIТИННИЙ IМУНIТЕТ

Як же реагують попередники Т-лiмфоцитiв на iонiзуючче опромi-

нення? Вплив радiацii на iмунну систему (зокрема, ii тимусозалежну

ланку) вивчений недостатньо. Т.Ю.Харченко зi спiвавт. (1994) прове-

ли дослiдження на мишах, здiйснивши опромiнення в перiод органоге-

незу. Закладка i формування тимусу мишей проходить на 7-12 добу ро-

звитку ембрiону. Саме в цей перiод органiзм найбiльш чутливий до

дii iонiзуючого опромiнення, його результатом може бути спотворен-

ня або загибель новонароджених.

На 9-ту добу ембрiонального розвитку мишей закладасться стро-

ма тимусу, на 13-ту - закiнчусться перша хвиля заселення тимусу

лiмфоiдними попередниками, проходить формування кiркового i мозко-

вого шарiв тимусу, здiйснюсться перебудова генiв - i -ланцюгiв

рецептора Т-клiтин для Thy-антигену. До 17-i доби завершусться пе-

ребудова генiв клiтинного рецептору, проходить його експресiя на

поверхнi тiмоцитiв, формуються основнi субпопуляцii СD4-8-,CD4+8+,

CD4-8+, CD4+8- -тiмоцитiв. З цими ж термiнами пов'язана друга

хвиля заселення тимусу клiтинами-попередниками Т-лiмфоцитiв.

В цi критичнi термiни розвитку тимусу опромiнювали вагiтних

самок з наступним дослiдженням вмiсту i популяцiйного складу клi-

тин тимусу i селезiнки. Дози опромiнення варiювали вiд 0,15 до

4 Гр. Аналiз проводили в першу добу i через 2 тижнi пiсля народже-

ння. При опромiненнi на 9-й день вагiтностi плiд гинув при дозi

0,5 Гр, на 13-ту добу - при дозi 0,7 Гр, при опромiненнi на 17-ту

добу доза 0,15-4 Гр не перешкоджала вагiтностi i пологам.

Виявилося, що при дозi радiацii, меншiй 1 Гр, значних змiн у

клiтинностi тимусу немас. А при дозах 0,15 i 0,3 Гр спостерiгасть-

ся навiть пiдвищення клiтинностi. Опромiнення в дозах 1, 2 i 4 Гр

на 17-ту добу розвитку приводить до зниження клiтинностi тимусу i

селезiнки, доза в 1 Гр на 13-ту добу - до зниження клiтинностi ли-

ше в селезiнцi. Можливо, тiмоцити в цей перiод бiльш резистентнi,

нiж в пiзнiшi термiни. Справдi, на 13-ту добу розвитку 100% тiмо-

цитiв складають СD4-8- -попередники Т-клiтин, яким властива до-

сить висока радiорезистентнiсть.

Данi свiдчать про вищу радiорезистентнiсть тiмоцитiв 17-ти до-

бового плоду, нiж тiмоцитiв дорослих мишей. Очевидно, i в цьому ви-

падку мова йде про рiзне спiввiдношення субпопуляцiй тiмоцитiв, що

вiдрiзняються в радiочутливостi. Дiйсно, вмiст радiорезистентних

CD4-8- -клiтин складас в цей перiод 40%, тодi як у дорослих мишей

3-5%.

I все ж у опромiнених в ембрiональний перiод мишей сплостерi-

гасться вiдставання в клiтинностi тимусу, яке при дозi менше 1 Гр

лiквiдусться на 30-ту добу (пiсля цього клiтиннiсть навiть вища,

нiж у неопромiнених). При дозi бiльше 2 Гр вiдставання залишасться

i пiд кiнець мiсяця. Для клiтин селезiнки характернi глибшi змiни,

якi не лiквiдуються до 30-i доби життя. Зате при опромiненнi в до-

рослому вiцi клiтиннiсть тимусу швидше вiдновлюсться у мишей, якi

були опромiненi у перiод внутрiшньоутробного розвитку.

Вмiст у тимусi i селезiнцi Thy 1+, CD4+ та CD8+ -клiтин прак-

тично не вiдрiзнясться по вiдносному складу вiд контролю (опромi-

нення проведене на 14-ту добу вагiтностi, оцiнка стану - через 14

дiб пiсля народження). Вченi роблять висновок, що описанi вище

змiни у вмiстi тiмоцитiв в результатi опромiнення зумовленi дiсю

радiацii переважно на юнi тiмоцити, без iстотного впливу на послi-

дуючу диференцiацiю клiтин-попередникiв, що вижили, i дивергенцiю

субпопуляцiй [ ]

Звичайно вважають, що враження лiмфоiдних популяцiй тимусу с

результатом виключно пошкоджуючоi дii iонiзуючого опромiнення як

такого.В той же час с багато доказiв стресорного ефекту опромiнен-

ня i можливостi спустошення тимусу i розвитку лiмфопенii в резуль-

татi пiдвищення сироваточного рiвня кортикостероiдiв, зумовленого

стресом.

М.П.Савiна та А.А.Ярилiн (1994) провели дослiдження, в якому

намагалися виявити, чи впливас на клiтиннiсть тимусу локальне оп-

ромiнення гiпоталамуса, гонад, селезiнки та стегна. Експеримент

проведено на мишах. Доза радiацii варiювала вiд 1 до 10 Гр. Аналiз

проводився через 1 добу, 1, 3 та 12 мiсяцiв пiсля опромiнення.Вия-

вилося,що при локальному опромiненнi будб-якого органу клiтиннiсть

тимусу знижувалася. Проте,термiни нормалiзацii числа тiмоцитiв бу-

ли рiзними. При опромiненнi стегна та cелезiнки рiвень Т-клiтин

вiдновлювався через добу; гонад - до кiнця першого року. При опро-

мiненнi самого тимусу (10 Гр) зниження рiвня тiмоцитiв вiдмiчало-

ся на протязi всього перiоду спостережень. Вченi роблять висновок,

що в формуваннi пiзнього Т-клiтинного дефiциту вiдiграс роль не

лише опромiнення тимусу, але й стабiльнi ендокриннi порушення пiс-

ля опромiнення гiпоталамуса та гонад (але не селезiнки та стегна).

При локальному радiацiйному впливi на тимус (1 ; 10 Гр), гiпотала-

мус, гонади, селезiнку та стегно (10 Гр) раннс спустошення тимусу

може бути викликане як безпосередньою дiсю опромiнення на орган,

так i пiдвищенням рiвня гормонiв - медiаторiв стресовоi реакцii

при дii радiацii на iншi органи [ ]

Деякi автори вважають, що iонiзуюче опромiнення в малих до-

зах може здiйснювати стимулюючий вплив на органiзм iз збiльшенням

маси тiла, середньоi тривалостi життя, пiдвищенням стiйкостi до

рiзних несприятливих впливiв i iнфекцiй завдяки активацii iмунних

реакцiй. Хоча пов'язанi з цим дослiдження проводилися на тваринах,

клiтиннi механiзми згаданих ефектiв до цього часу практично не ви-

вченi. Н.А.Слiсесва зi спiвавторами ( 1994 ) дослiдили механiзми

стимулюючоi дii малих доз опромiнення на iмунiтет, зокрема, на

бласттрансформацiю лiмфоцитiв кровi пацюкiв по критерiю включення

Н-тимiдину в ДНК. Причому перевiряли як самостiйний вплив опромi-

нення, так i його ефект на фонi стимуляцii мiтогеном. В якостi мi-

тогену брали Конканавалiн А. Мiтоген вносили в культуру за 10 хв

до опромiнення. Дози варiювали вiд 1 до 6 сГр. Дослiдники вiдмiти-

ли велику рiзноманiтнiсть чутливостi тварин до мiтогену (в залеж-

ностi вiд цього iх роздiлили на 3 групи). Можливо, причина цього -

рiзноманiтнiсть у початковому вмiстi лiмфобластiв у кровi рiзних

тварин та в рiзнiй початковiй чутливостi рецепторiв лiмфоцитiв до

мiтогену. Результати дослiджень показали вiдсутнiсть стимуляцii

лiмфоiдноi пролiферацii при опромiненнi без мiтогену i посилення

бласттрансформацii при опромiненнi в дозах 0,09-6 сГр на фонi

Кон А (при сумарнiй дозi 12 сГр рiвень знижувався до контролю).

Тобто, опромiнення само по собi не с стимулятором пролiферацii лi-

мфоцитiв кровi, але в сполученнi з мiтогеном здатна посилювати йо-

го стимулюючий вплив на клiтини iмунноi системи [

I.М.Бiляков зi спiвавторами висунув думку про iснування "сти-

мулюючих доз", при яких в культурi з'являюься ростовi фактори

Т-клiтин. Вони провели дослiдження впливу -опромiнення у новона-

роджених мишей на пролiферативну активнiсть камбiального епiтелiю

в культурi стромальних клiтин тимусу. Виявилося, що опромiнення в

момент висiву культури послаблюс пролiферацiю клiтин в логарифмiч-

нiй фазi росту. Пiсля 2 дiб культурування опромiнення в дозах 10 i