МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ДИФЕНРЕНЦIЙОВАНОI ФОРМУЛИ

2.4 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ДИФЕНРЕНЦIЙОВАНОI ФОРМУЛИ

ЛЕЙКОЦИТIВ.

Визначення загальноi кiлькостi бiлих кров'яних тiлець,

дас уяву проiх абсолютну кiлькiсть. Але не дас вiдомостей

про процентне спiввiдношення (диференцiйовану формулу) мiж

рiзними видами лейкоцитiв i про якiснi змiни в iх морфологii

при хворобливих станах.

Визначення диференцiйованоi формули проводиться на фар-

бованому мазку кровi.

Диференцiйована формула характерно змiнгюсться при рядi

хворобливих станiв i мас надзвичайно важливе дiагностичне i

прогностичне значення.

Нормальна диференцiйована формула дорослоi людини нас-

тупна:

молодi нейтрофiльнi клiжтини - 0%

паличкоядернi нейтрофiльнi клiтини - 0-4%

сегментоядернi нейтрофiльнi клiтини - 55-70%

лiмфоцити - 20-40%

моноцити - 2-6%

еозинофiльнi клiтини - 1-4%

базофiльнi клiтини - 0-1%

плазматичнi клiтини - 0-5%

ВИГОТОВЛЕННЯ МАЗКА КРОВI.

1.Необхiдною умовою для правильного пiдрахунку морфо-

логiчних особивостей кров'яних клiтин являсться вда-

лозроблений i добре забарвлений кров'яний мазок.

Добре зроблений мазок кровi повинен вiдповiдати наступ-

ним умовам:

а) починасться на 1 см. вiд вузького краю предметного

скла i закiнчусться на 2-3 см. вiд його другого краю.

Загальна довжина мазка повинна охоплювати 1/2 - 3/4

скла.

б) мазок повине бути рiвномiрноi товщини, а не хвили-

подiбний. Правельний мазок кровi товщий на початку, поступо-

во тоншас i закiнчусться у виглядi слiду, мов би залишеного

тонкою щiточкою.

в) мазок повинен бути вiдокремленим вiд краю.

Шар кровi не повинен доходити до другогоь краю скла.

Приготування мазкiв проводиться слiдуючим чином: пред-

метне скло, на якому буде зроблено мазок, беруть за один

кiнець великим i вказiвним пальцями правоi руки. Другий

кiнець, вiдступаючи на 1 см. вiд краю, обережно дотикасться

до свiжоiкраплi капiлярноi кровiiз пальця, нi в якому разi

не торкаючись шкiри в мiсцi проколу. Крапля кровi перехо-

дить на скло, вона повинна мати дiаметр 2-3 мм.

Предметне скло перекладають у лiву руку взявши його ве-

ликим вказiвним i середнiм пальцямитак, щоб крапля знаходил

ась зверху на предметному склi, з боку вказiвного i серед-

нього пальцiв.

Шлiфоване скло, яким буде зроблено мазок вставлясться

пiд кутом 40-45 на 1-2 мм перд краплею, придержуючи великим

i вказiвним пальцями правоi руки край шлiфованого скла i

обидва краi предметного скла. Шлiфоване скло рухають назад

так, щоб воно торкалося кровi i крапля поширювалася в кутi

мiж шлiфованим i предметним склом. потiм швидким рухом ру-

хаючи скло в зв оротньому напрямку роблять мазок.

Протягом того часу коли робиться мазок, великий iвказiвний

пальцi правоi руки ковзають по краях предметного скла i тим

створюють необхiдну опору для накладання шару кровi.

ФАРБУВАННЯ КРОВ'ЯНОГО МАЗКА.

Для якiсного дослiдження морфологii кров'яних клiтин-

фарбування кров'яного мазка мас важливе значення. Основу су-

часного фарбування кров'яних клiтин поклав петербуржський

лiкар Д.Л.Романовсьий. В 1891 роцi вiн запропонував свiй

барвник. В 1902 роцi Гiмза вдосконалив барвник Романовського.

Барвник Романовського-Гiмза складасться з лужноi i кис-

лоi частини. Лужна частина - азур 2, А кисла частина - еозин.

Азур 2 забарвлений в яскраво-синiй колiр, а еозин в роже-

во-червоний.

Щоб приготувати основний розчин барвника розчиняють 30

г. азуру 2-еозину i 0,8г. азуру 2 в 250 мл. глiцерину, наг-

рiваючи прицьому 90-120 хв. при 50 С, а потiм додають 250мл.

чистого метилового спирту. Пiсля вiдстоювання протягом 1-7

днiв при кiмнатнiй температурi фiльтрують.

ФIКСАЦIЯ КРОВ'ЯНОГО МАЗКА.

Перед фарбуванням мазок кровi фiльтрують. Це робиться

для денатурацii бiлкiв у клiтинах, при збереженнi iхжиттсвоi

структури iж для закрiплення клiтин на предметному склi. Для

фiксацii використовусться абсолютний метиловий алкоголь. Час

фiксацii - 3-5 хв.

Перед роботою ,пiсля фiксацii, препарат заливають робо-

чим розчином (розведеним) барвника Романовського-Гiмза. I

залишають на 20-40 хв. Потiм його промивають, сушать, див-

ляться пiд мiкроскопом.

ПIДРАХУНОК ДИФЕРЕНЦIЙОВАНОI ФОРМУЛИ.

Кров'янi клiтини не розподiляються рiвномiрно повсьому

препратi.На початку i в кiнцi мазка вiдкладасться бiльшiсть

великих клiтин з малою питомою вагою (моноцити,

гранулоцити), а в серединi - бiльшiсть малих клiтин, з вели-

кою питомою вагою (лiмфоцити). Порiвняно найбiльш правильне

спiввiдношення складасться на дiлянках показаних на малюнку:

┌───────┬─────┬───────────┬─────┬──────┐

│  │ ┌─┐ │ │ ┌─┐ │ │

│ │ │ │ │ │ │ │ │ │

│ └─┘ └─┘ └─┘ └─┘ │

│ │

│ ┌─┐ ┌─┐ ┌─┐ ┌─┐ │

│ │ │ │ │ │ │ │ │ │

│ │ └─┘ │ │ └─┘ │ │

└───────┴─────┴───────────┴─────┴──────┘

Тому саме на них проводиться диференцiйований пiдрахунок

кров'яних тiлець. Пiдрахунок робиться у виглядi меандрiв,

щоб уникнути повторення одних i тих же клiтин.

Пiдраховують не менше 25 клiтин (краще по 100) в 4-х

дiлянках вказаних на малюнку. РЕзультат виражають в %.

Замiсть 4-х малих меандрiв, можна без грубоi помилки,

описати 2 великих меандри, тобто злити 2 малих поля вiдцен-

тру з обох сторiн в одне велике, не роблячи розриву в сере-

динi. В такому разi в кожному з обох великих полiв пiдрахо-

вують мiнiмально по 50 клiтин (краще по 100) i результат ви-

ражають в %. Для полегшення розрахункiв використовують еле-

ментарнi механiчнi лiчильнi машини.